Вшанували сьогодні день пам'яті жертв голодоморів. Андрій зі Слобожанщини, по них голод проїхався сильно і імена його рідних вписані в книгу пам'яті Харківщини. Мої рідні жили в Києві і на Волині. Я питала київську бабусю Галю про голод в Києві, вона відповідала, що в місті завжди було легше прожити. Вона була з заможної сім'ї і голод вони пережили відносно легко. На жаль, її вже немає в живих і детальніше розпитати не можна. А от бабуся по маминій лінії з Волині. Нижче подаю спогади моєї бабусі про голод. Голод 32-33 років їх оминув, бо вони були під Польщею. А повоєнний голод був тяжким. Тьотя Іра - це її тітка, вони дві вціліли після нальоту німців у 43 році, коли загинула вся сім'я - мама моєї бабусі і її бабуся, братик і сестричка.

Отже, пряма мова.

Всі ті роки, коли йшла війна, города не садили, всі запаси продуктів харчування вичерпалися і невдовзі настав голод.

Голод – це ще страшніше як війна, бо так хочеться їсти, що нічого не миле і нічого тоді не страшне, навіть і смерть. Просто дивишся на світ голодними очима і нічого не бачиш. Голова морочиться від голоду і сил немає, руки і ноги такі, як з вати і тільки одна думка про їжу.

Це було літо. В нас не було ні картоплі, ні хліба, за жири й мови не могло бути, ні круп ніяких, нічого не було.

Я пішла, ледве переставляючи ноги, за річечку, де зараз держлісгосп, щоб нарвати там щавлю на борщ. Я ніяк не здужала рвати той щавель. Як нагнуся, то мені голова морочиться і темніє в очах. Я ляжу трохи полежу потім знов рву той щавель.

Т.Іра з того щавлю варила борщ. Замість картоплі варила на густо одне яйце, яке знесе одним одна курка. Ми її зарізали б, та чекали, що вона нам хоч коли-не-коли знесе яйце. Ще інколи ходила я на маслозавод і приносила звідти трошки перегону наполовину з водою. Там було трудно його дістати, бо всі йшли за тим перегоном, а він же не призначений роздавати людям і ті робочі кричать, сваряться, то вже відчіпного віллють по літрі кожному, щоб відчепились та йшли собі геть.

Я йшла в город і там шукала поміж зіллям таке зіллячко, подібне до конюшини. Воно і зараз зустрічається поміж зіллям. Я його рвала і їла. Воно таке кислувате як щавель.

Т. Іра любила і зараз любить цибулю. Вона пішла в город, нарвала зеленої цибулі, вмокала її в сіль і так їла. Я подивилась на неї і собі пішла по ту цибулю, та як я її їла, то мені гірко було не тільки в роті, а й всередині мені пекло від тої цибулі, і я ніяк не могла її їсти без хліба.

Полізла я на горище і надіялась там в потерусі від сіна, качаніння та всякої зелені, що потерлась вже від часу на потеруху, знайти там щось їстівне; чи може якусь грушку, що може колись там сушилась, чи якесь яблучко сухе, чи хоч якогось помідора згнилого та засохлого. Перевернула я там весь той мотлох і нічого так і не знайшла.

Люди діставали насіння льону, товкли його в ступі і тою утвореною коричневого кольору мукою посипали картоплю, хліб. Використовували ту муку як жир, олію.

Згодом було введено карткову систему. Але картки на хліб давали лише тим, хто був на роботі. Так як в нас жив бухгалтер райспоживспілки Каразія Степан Миколайович, то йому і давали картки. По тих картках було положено чи то 200 чи то 400 грам хліба на один день. Я ходила по той хліб. То я як принесу той кусочок хліба, то я ніяк не могла втриматися, щоб не їсти його, а ще ж потрібно було лишити поїсти тому квартиранту.

Одного разу я пішла по хліб до пекарні, яка була у Крамаровій хаті. Там же був магазин по продажу на картки хліба. Я там чекала, поки спечеться той хліб і, втративши свідомість, впала на землю. Свідомість потім прийшла, але я очі ще не розплющувала. Мені стало чомусь так дивно, що коли їде машина, то під моєю головою все дрижить, наче та машина їде прямо біля моєї голови. Коли я розплющила очі, то помітила, що я лежу на землі. До мене підійшов мій хресний батько, Єфімчук Прохор і запитав, чого я тут лежу та я нічого не розуміла, що сталося. Тоді я встала і ледве переставляючи ноги, стала добиратися додому без хліба.

Одного разу, коли я несла той хліб з магазина, у моїх руках був цілий буханець і ще кусочок. Назустріч мені йшла єврейська дівчинка і просила мене дати їй хліба. Вона так просила, що йшла за мною. І я їй не дала того хліба, та вже відійшовши від неї, я згідна була дати їй той кусочок хліба. Та її вже не було. Той випадок мучив мене багато років. До того мені було шкода, чого я не дала їй того кусочка хліба, що я, будучи вже можна сказати старою, працювала в санаторії, то купила пачку печива і занесла на ту могилу, де розстрілювали євреїв. Можливо і та єврейська дівчинка там розстріляна також з усіма. Хоч це не виправдало мій поступок, але трішечки полегшало на душі.

У родичів у сім’ї в повоєнні роки було шестеро дітей. Була в них одна корова, то дітвора з нетерпінням чекала, коли ту корову господиня видоїть. Кожен старався заздалегідь запастися якоюсь кружкою, яку не випускав з рук. Зайшовши в хату, господиня ставала з молоком посеред кухні в оточенні з усіх боків дітьми з простягнутими руками. Вона запевняла, що обділить усіх, щоб вони не плакали.

Якщо колись і було якесь сало, то воно було замкнене і коли його відмикали, то брали тільки маленький кусочок, щоб зажарити зварену страву.
Думаю, важко знайти людину, яка ще нічого не купила на аліекспресі. Що стосується нас, то Андрій давно вже купує там свої комп’ютерно-пацанські штучки. І я цього року потрохи замовляю. Вирішила записати, що і як.

Якщо хтось не знає, замовляти там дуже просто. Вибираєте товар, причому один і той же в різних продавців може відрізнятися по ціні на 10-50%. Дивитесь, щоб була ввімкнута опція "безкоштовна доставка". Платите своєю картою і через тиждень-другий отримуєте у себе на пошті, або навіть якщо пакуночок невеликий, то його покладуть у скриньку.

Коли на початку року постало питання канцтоварів, я вирішила пошукати на алі. Там все таке гламурно-красиве, великий вибір і нижчі порівняно з нашими магазинами ціни. І часто в наших магазинах продаються ті ж самі товари з алі. Навибирала звісно дофіга, але зате все потрібне і надовго вистачить. Під кожною річчю я поставила лінк на неї на сайт, на сайті як правило є багато фото в усіх деталях.

1. Ручки, які стираються

Побачила, що на алі багато таких ручок, які стираються, і стержнів, згадала, що часто користуюся коректором, особливо, коли уроки готую або граматику роблю і вирішила замовити. На кінці ручки така ніби гумка, але олівець вона не стирає, а розмазує. Така тверда, але еластична. Витирає гарно, без зусиль. Але цікаво, що чорнила такі світло-сині з часом трохи бліднуть. Цікаво, чи вицвітуть вони зовсім? Ручка пластмасова, синього кольору з ієрогліфами. В комплекті ще два стержні. Один стержень уже списала, другий наполовину.



Read more... )
У вас вдома є тварина, яка не стерилізована? Стерилізуйте, не мучте тварину і себе. Вона довше проживе, а вам буде спокійніше.

Originally posted by [livejournal.com profile] sestratk at Кастрация и стерилизация. Для упертых мужиков и антропоморфистов!
Сегодня отвечала на письмо и поняла, что где то был на него точный ответ, но в журнале его не нашла. Это один из моих любимых текстов про кастрацию. Он остался в старом блоге на мэйле и я его вызволяю на свет! Где его сперла, честно, не помню, найдется автор - с удовольствием пожму руку и укажу в активной ссылке!

Вот еще одна веселая статья о кастрации котов. Особенно мужчинам будет интересно почитать.. да, мужчины, не отворачивайтесь и не морщитесь.. Просто выслушайте мнение. От этого ведь яйки не отвалятся..

НЕ МОЕ, перепост с другого форума.
"В моем питомнике (пишет Curl) много кастратов (как котов, так и кошек) - всех пород, их фото (правда только спереди) можно видеть на сайтах. Коротко скажу...

О цели кастрации:

1. Устранить запах.
90% полноценных котов метят. Это ни для кого не секрет. Метят они - от невостребованности, т.е. хочется им, бедным... Отсюда вторая цель кастрации:

2. Из жалости.
Из жалости мы его чикаем... То есть. Представьте себе вашего мужа, которому надо поститься (без баб побыть), ну, скажем так.... 1/3 жизни, т.е. лет этак 20!!!! ВО! Как он в лице изменится?А!!! Пронялоооо! А кота мы в городских квартирах именно на это и обрекаем!!!!! Поэтому, убеждайте ваших яйцзащитников быть солидарным с котом и жалеть его... А иначе - смотри пункт 1. начнет он ссать защитничку и авторитету и главе семьи в ботинки, так он сам ему горошки-то и оттяпает! А вот тут некоторые оппоненты приходят к пункту 3...

3. Кастрация из-за невозможности принимать невест.
То есть как? есть невеста, или куча - вот тут уже британчику пара теток нашлась, так потусись в форуме и глядишь, ваще кота обеспечишь необходимым количеством любви... Ан нет! Для многих откровением оказывается, что невест волокут В ВАШ ДОМ! Потому как на территории невести кот впадает в ступор и ныкается под диван... А процесс как происходит? Сутки парочка поет серенады (громко!), а потом не менее громко происходит "процесс"... И это повторяется через каждые 10-40 минут, когда кошки не спят и не жрут... Потом ненавистную (для вас) тетку уносят и кот еще сутки воет и пытается ее отыскать под шкафами, потому как ему еще охота... Как вам такая перспектива??!!!!
А по племенным и ветеринарным нормам кот, чтобы был здоров должен вязать кошек раз в 2 недели! Представили себе этот бардель в вашем доме по 3-4 дня раз в 2 недели?! Классно! Сторонники яйценосных! Ау! вы еще тут???? Потому как случается еще такое, что некоторые хозяева кошек (даже супер-племенных любят подкинуть котику девку на время своего отъезда на дачу, медового месяца и пр.пр.пр.... а вы должны еще и за чужой теткой говна таскать!!! да плюс еще многие хозяева кошек, наигравшись в котяток норовят вашему отцу подкинуть парочку отпрысков из-за невозможности пристроить самим... потому как об этом нам сообщает пункт 4:

4. После секса случаются дети!!!!
Которых надо куда-то девать!!!!! через год-два все ваши друзья будут одарены нахалявными отпрысками отца-террориста.... И будут смотреть на вас косо... как на маньяка и сутенера... И, что самое неприятное, дети в большинстве своем становятся несчастными... Потому как... получив в дар такого котенка его не ценят и запросто могут принести вам его назад (годовалого, типа наигрались) или, что еще хуже - выкинуть на улицу! Или выкинут весь помет на улицу сразу. да-да, это бывает часто! Поверьте моему опыту, в клуб звонит масса народа, которая сообщает о найденных младенцах... Но это я говорю о беспородных или полукровных вязках.
То есть... ваши племенные никому не нужны на поверку... То есть вы вредите породе чрезмерным размножением (не питать с разведением). Да еще вы наверняка не задумывались над типом... Да еще вы снижаете цену породы с целью быстрее сдать дармоедов...
Предоставьте заниматься племенным разведением специалистам!!! Тогда и не будет вёслоухих британцев и косорылых персов...


5. А есть еще этическая сторона...
Вспомните о тех многочисленных отпрысках, оставшихся под сараями и в подвалах? Несчастный Экзюпюри по сто раз на дню переворачивается в гробу за свои слова о "ответственности за тех, кого приручил"... Или вы предпочитаете следовать мнению "кот не девка, в подоле не принесет... Типа сам не видишь "результат", значит его нет?!

есть еще и в 6-х и в 7-х... Но это я уже предпочитаю продолжить вам самим, чтобы разобраться в необходимости (а не в пользе или вреде кастрации).

Как раз о пользе кастрации говорят многочисленные исследования в заграничье и у нас. В заграничье говорят при том о пользе именно ранней кастрации...

Польза:
1. увеличение срока жизни в 1,5 раза. Кот, избавленный от гормональных стрессов живет дольше!
2. снижение риска заболевания МКБ (мочекаменкой) на 20-30%
3. увеличение размеров тела (не жира, а габаритов), что так любимо русским человеком!

И о характере.

Когда я почикала первого кота, для меня было чудом то, что он как бы впервые глянул на мир!!
То он ничего не видел - у него только мечты сексуальные были... А то - ух ты! Птички! Ух ты, солнечные зайчики! Ух ты, а хозяйка-то ласковая, а не злобная оказывается!!!!
Короче, кот, лишившись "озаботы" стал самим собой!!!!

И все это брени о том, что после кастрации характер портится! мужики это придумали из ложной мужской солидарности (сами то гады, вяжутся регулярно!). Напротив, у озабоченного кота дурной характер, а не у кастрированного! Прикинь - хочется!!!! А не ссать не орать нельзя...бьют! Озвереешь тут... Один мой знакомый дядя сказал что сам бы стал ссать в постель если бы его как того кота голодом(сексуальным) морили и еще за порывы "хотеть" тапками били...

Вот и думайте теперь...

Есть такое понятие культура содержания животных... Так вот - понятие кастрации - главная ее составляющая. То есть вы должны брать кота для любви! А не для размножения...

Я надеюсь, что скоро мы как в Америке и Европе придет к тому, что все котята не планируемые заводчиком в разведение будут продаваться с прививками и кастрированные... Будем мы там! не ухмыляйтесь! А в своем отдельно взятом питомнике уже почти к этому пришла...

Вот........."

Текст 2011 года. А воз и ныне там...
kallisto_kyiv: (літня аватарка)


Минулорічна відпустка була суперова, тож цього року ми, не роздумуючи, вирішили їхати в Карпати. Мама трохи поартачилась, казала, що їй буде важко, але маму вмовили, мамину співробітницю тьотю Ніну мамі в компаньйонки засватали і заздалегідь, а не як минулого разу, купили квитки.

До вибору були три варіанти: Колочава, Микуличин і Верховина. У Верховині ми були торік, Колочава не підходила по датах, зупинилися на Микуличині.

У нас виявилася маленька група: всього дев’ятеро учасників, плюс Ярослав. Жили ми в невеликій приватній садибі, яких там як грибів після дощу. Господаря садиби Ярослав знає давно, і щороку привозить до нього туристів.
Плюсами садиби були річечка, яка протікає в 20 метрах біля будинку, чудовий краєвид з вікна, великий і просторий номер, бесідка у дворі, де можна було поїсти, посидіти, гарно провести час. Мінусами - відсутність москітних сіток на вікнах, а значить, неможливість відкрити вікна ввечері, коли настає вечірня прохолода і річка так чудово шумить. Якось забули закрити, понадіялися на тюль, і потім всю ніч по номеру літали величезні злі кровосісі. Рушники були затхлими. В їжі переважали супчики на воді або якісь дивні не то налисники, не то млинці. М’яса було малувато. Загалом наче нічого, але в Верховині було смачніше. В номерах не було холодильника, а були на 1 поверсі загальні, тож під кінець заїзду всі поплутали куплені на ярмарку будзи і довго з’ясовували, де чий.

Read more... )

Добре поїхали в жж, на фейсбуці, сайт.

Мої інші поїздки з Добре поїхали (з тих, що я не полінувалася записати, а їх було вже щось зо 20):
Асканія-Нова і Бирючий острів з Унікальною Україною
Поліський заповідник, 28-30 червня
Фестиваль дерунів, 8 вересня 2012
Як ми на 8 березня в Закарпаття їздили
Кам’янець-Подільський, Бакота, Подільські товтри, 20-21 вересня 2008
kallisto_kyiv: (кривляюсь)


Вирішили обов’язково цього року потрапити на море. Довго думали, куди поїхати. Закордон відпав з кількох причин. Якщо коротко: у Андрія весь час переносився термін релізу, тож чітко прив’язатися до певних дат не могли, не хотілося зв’язуватися з візами, час для вильоту був незручний, необхідність трансферу, дуже жарка погода. І тому вибір зробили на користь Одеси. Я там раніше не була так, щоб можна було все-все роздивитися, погуляти, накупатися. І от які враження у мене залишилися.

Read more... )
Мене аж пересмикує, коли бачу, що в стрічці хтось роздає кошенят в добрі руки. Тоді одразу стає зрозуміло, що господар хоче нажитися на своїй породистій кішці, або якщо кішка не породиста, то це значить, що господарю пофіг на здоров’я тварини, на зношуваність організму під час вагітностей-пологів, на гормональні перепади під час тічки, які призводять до цілого букету хвороб, і стає ясно, що до кішки ставляться як до живої тимчасової іграшки, на яку не треба витрачатися, а якщо ця поламається, то приспимо її і заведемо нову.

Originally posted by [livejournal.com profile] sestratk at Как пристраивать котят.
Даже не помню, публиковала я этот пост в журнале или нет, но в любом случае, даже если он будет размещен повторно - хуже не будет.
Все мы знаем, что, к сожалению, не все кастрируют своих домашних кошек. А если у некастрированных кошек есть возможность гулять или если им приносят, для удовлетворения потребности, кота, то может случиться так, что у них родятся от одного до десяти котят, у которых мама перс экзот, а папа подлец. И перед хозяевами встает резонный вопрос, а куда теперь это добро девать? Из данной статьи вы узнаете о рисках при пристройстве котят и о том, как пристроить малышей так, чтобы они прожили долгую и счастливую жизнь у хороших и ответственных хозяев.

Read more... )
kallisto_kyiv: (весняна аватарка)


З нетерпінням чекала виставки, і навіть двічі там була, але залишилося якесь відчуття незавершеності. З одного боку, потреби в наборах і аксесуарах у мене зараз немає зовсім, тож ходити і роздивлятися все дуже уважно не треба, бо обов’язково на щось спокушуся. З іншого, чому б і не походити і не пороздивлятися уважно, що цього року привезли учасники. Перший раз була з Сашкою, у нас було три години на походити і посидіти, тож бігали ми швидко, оббігли все, заглядаючи одним оком і перемовляючись. А другий раз в суботу їздили з Андрієм по заготовки для вишиванок, і теж були обмежені в часі, та і Андрія не хотілося там таскати, бо він відверто нудився. Наступного разу обов’язково сходжу одна, щоб все гарненько пороздивлятися.

Купила все по плану: білий фетр для ялинкових прикрас, дві заготовки мені і Андрію і не по плану синій маркер для канви, в підсумковому пості за жовтень покажу детальніше.

А тепер будуть слайди.  )
kallisto_kyiv: (ви всі ідіоти)
Андрій вирішив оновити систему на планшеті і прогрес в усіх моїх іграх обнулився. Їх небагато, але граю в них я вже давно, і грати заново мені не хочеться. Гризе досада, що він не подумав про те, що мені може бути щось потрібне, і ось так просто взяв і знищив усе :( Але я вирішила, що використаю цю ситуацію і буду менше часу грати, а більше читати. Піду дочитаю книгу Шона Кові, яку я читаю перед тим, як дарувати моїм дітям. Я вирішила подарувати по такій книзі їм, щоб росли розумненькими і цілеспрямованими.
Рукоділля не дуже багато: всю увагу приділяю новорічному котеджу. Бекстіч вишиваю одразу, не відкладаю на потім. Незважаючи на те, що перший тиждень вересня я провела в Одесі і не вишивала, за місяць вдалося дошити горизонтальну смугу до кінця і перекрутити канву. Ниток вистачає, нагадаю, що це "підбір" оригінальними нитками дім, які частково залишилися від попередніх наборів і частково мені дослали з діменшенз. Знайшла оригінал картини, з якої було зроблено цей дизайн: це американська художниця Нікі Боем, і в цей дизайн скомплювали дві її картини. Розмір виходить величенький, я навіть задумалася, куди буду її вішати і де зберігати в позановорічний час. Бо розміри нашої квартири не дуже дозволяють напихати її всяким добром. Треба ж іще враховувати, що місце має бути надійне, де її не можна буде стукнути чи прижати, щоб не лопнуло скло, щоб вона не запилилася, нізвідки не впала.



Read more... )
kallisto_kyiv: (я королева)
Рукодільний серпень був коротким, бо чи не половина місяця пройшла в роз’їздах. Спочатку Карпати, потім Шевченкове, приїжджала Аня в гості, плюс покатушки, купання в озері. Але щось таки вдалося вишити.



Read more... )
Коли останній раз купували сир в Сирне Королівство, то нам запропонували медово-гірчичний соус, який пропонували вже давно, але ми чогось не звертали увагу. Андрій зацікавився, взяв. Сьогодні відкрили, стали досліджувати, і от що я виявила. Коштує він 90 грн. Українською мовою на упаковці не сказано жодного слова, а також жодною іншою зрозумілою європейською мовою. Сказано естонською, в якій навіть слово "вода" не схоже ні на що відоме, але ж я маю гугл транслейт, от я і стала перекладати. Так от. Домінує не мед, як можна було сподіватися, а цукор. Далі іде гірчиця, 36%, є ще вода, трохи олії і 2% меду. Я завжди уважно читаю етикетки, і якби одразу зрозуміла, що медом там хіба що пахне, не брала би. Дорогувато трохи, як на суміш цукру з гірчицею, вагою 180 грамів, нє? Соус такий різкуватий, до сирів з індивідуальним смаком не дуже, можливо, ним варто відтіняти дуже "бліді" сири. І якщо мені ще такого захочеться, то я розтоплю в мисочці дві ложки меду з пасіки Андрійового батька, вмішаю туди ложку гірчиці, крапну олії, додам травок, яких у мене в шафі дофіга в асортименті, і вийде явно не гірше. Не люблю обман, розчарувалася.

Подивилася сьогодні фільм "Чаппі", який недавно ішов в кіно. Що вам сказати? Можна було би подумати, що це фільм для дітей і підлітків, бо дитячий сюжет, все таке чорно-біле. Але слова типу "псяча сука" і "сучий потрох", як на мене, не дуже підходять для дитячого лексикону. Романтизація злочинців, вони, такі мілашки і добросерди, приютили бідного списаного робота, а потім і його творця. Але найкумедніше, що я побачила, то це те, що творці фільму мабуть роблять прогноз, що в Йоханесбурзі все настільки погано, що і в майбутньому їх не чекає нічого доброго. Поліція безсила, в бюро розробників роботів-поліцейських працюють психи, які або скочуюються в інфантильність, як Деон, або в невмотивовану жорстокість, як Г'ю Джекман. І можна було би зробити хепі-енд, де шеф бюро пробачає Деона і робить всіх роботів-дроїдів людяними, і що ще є надія перемогти ті безкінечні банди, але шеф виявляється сліпа, і відповідно, Йобург жде повна катастрофа і хаос.

Вчора була на Фестиваль Made in Ukraine і побачила, що компанія Delamark Royal Powder випустила порошок, сіль і ополіскувач для посудомийки. Взяла для проби порошок, зараз миється посуд, про результати допишу пізніше. Я так давно його чекала, нарешті є український продукт для посудомийок без фосфатів, ароматизаторів і інших вкусняшок.
kallisto_kyiv: (я королева)
І окремо розкажу про бісерні заготовки для писанок від ТМ "Мережка".

Класна ідея, гарна реалізація, але у мене була неприємність. Я вже вишила одну писаночку і стала думати, як же її приклеїти і що з нею робити далі - обшивати чи обклеювати. Вийняла дерев'яну заготовку з картону і виявила, що вона тріснута :( Думала, це одна така, може я необережно з нею повелася чи ще щось, подивилася інші, а вони теж тріснуті. Паличка не відвалюється, але добряче так поламана, і що з нею робити, не знаю. Заклеїти супер-клеєм навряд чи мабуть вийде, скотчем таке чи ізострічкою не склеїш :( Дзвонила в мережку, вони кажуть: "Ми відправляли вам ціле", а воно прийшло просто в звичайному паперовому пакеті, навіть не в пупирках, не вкладене в картонку якусь, воно могло тріснути в будь-який момент. А мені навіть в голову не прийшло, що ці палички можуть бути поламані і перевірити цей момент на пошті під час отримання. Так що буду думати, що робити з цими паличками, а ви, якщо вирішите замовляти, попросіть магазин їх гарненько упакувати. Вони обіцяли вирішити це питання, прислати може тільки дерев'яні частинки, але поки що від них не було ніяких дзвінків.

Тут на третьому фото, де заготовки, видно, що палички відкидають таку видиму тінь і лежать над поверхнею стола, це за рахунок поламаного.



УПД
Передзвонили на днях і запропонували вислати заготовочки. Мені тато вже все підклеїв, тож необхідність відпала. Дякую їм за пропозицію. А ви, якщо будете замовляти, простежте за належним упакуванням писанок.
kallisto_kyiv: (я королева)
Рукоділля

1. Півонії
Півмісяця я приділила півоніям і закінчила їх. Результат чудовий, набір суперовий. Бісеру вистачило. Коли захочеться ще повишивати бісером, це буде тільки магія канви.

Read more... )
Нехай вона знайде дім!

Originally posted by [livejournal.com profile] animals_home at Вита погибает от тоски в приюте. Не дайте ей умереть...
Вита в приюте уже около месяца. И каждую неделю я прихожу к ней и вижу, что она угасает. Эта старушка не может смириться со своей судьбой и принять эту данность – она теперь ничья и живет в приюте. Ее хозяйка умерла, а она никому не нужна. Эта девочка, которая верой и правдой служила все эти долгие годы. Столько боли и тоски в глазах такого медведя – поверьте, на это невозможно смотреть. Она плачет… И плачу я… Она смотрит в одну точку и только бесконечно подает лапу, то одну, то другую… Такую большую и мощную лапу… И такое хрупкое сердечко у этой большой собаки… Она почти не ходит, падает в любом месте. Она жить не хочет… Господи, ну почему они страдают за человеческие ошибки? Почему теперь она должна умирать от тоски в приюте? Может все-таки найдется человек, у которого есть теплый уголок и миска каши для этой девочки? Ей ведь уже ничего не надо, только почувствовать, что она еще нужна… Вита ждет вас в приюте Сириус, Киевская область 067 509 18 92 Катя



фото )

Читаю

Apr. 13th, 2015 10:27 pm
kallisto_kyiv: (погляд)
Я оце питала у вас книжку про любов, зненацька сама наткнулася. Розамунда Пілчер, Сімейна реліквія. Дуже сподобалась. В двох словах і не скажеш, про що вона. Про Англію, життя під час окупації, але не таке, як в книжковому злодії. Про справжню любов, про вдячних і невдячних дітей, про море і художників, сади і садівників, Ібіцу, книга напоєна світлом і добром.

Деніел Мартін Фаулза. Книга про англійців і все англійське. Якби це не була аудіокнижка, не осилила би, занадто мало дії. Але я постановила собі, що це буде мій виклик, і я її таки дослухала.

Діана Сеттерфілд Тринадцята казка. Готична і мрачна, але цікава. Як не дивно, теж англійського автора і теж про Англію. Про темну сімейну історію, привидів і неймовірний зв'язок між близнюками.

Сью Монк Кід Життя бджіл. Ніяка, дуже плоска і проста. Думаю, її можна віднести до тренду притіснення темношкірих в Америці, до цієї теми ж належить Прислуга. Подивлюся кіно ще, може кіно буде цікавіше за книгу.

Діна Рубіна Російська канарка. Довго до неї приглядалася, в першу книгу врубалася два тижні, зате решту прочитала за 5 днів. Як завжди, неймовірна мова і карколомний сюжет.

Фенні Флег Життя під райдугою. Життя в маленькому американському провінційному містечку, де всі всіх знають, життя дуже неспішне і затишне. Герої, відомі з попередніх книг. Читала з задоволенням.

Зараз буду починати Амстердам Іена Мак'юена. А ви що читаєте чи читали? Що порадите?
kallisto_kyiv: (їжачок)
Я вже давно виношую ідею написати про українські товари, які я купувала і про які можу вже щось сказати. Причин зростання інтересу до українського кілька. Перша - це те, що курс долара сильно виріс і відповідно зросла ціна на товари. Воно то можна, але купувати шампунь за 150-200 грн з-за моря, якщо у нас є не гірше, немає сенсу. Друга - це взагалі підвищений попит на українське, який сильно виріс за останній рік. І третє - це якщо підтримувати нашого виробника, це стимулюватиме економіку, зростання обсягів виробництва і асортименту товару.

Сьогодні хочу написати про українську побутову хімію і засоби для особистої гігієни. Сьогодні в огляді Яка, El Gato, Ельфа, деламарк. Одразу скажу, що надаю перевагу безфосфатним миючим засобам, шампуням і гелям для душу без слс з максимально бережною дією.

Яка. Коли закінчилися айхербівські запаси, накупила шампунів і гелів Яка. Перше, з чим зіткнулася, це з незручністю купівлі. Коли робила замовлення з півроку тому, у них на сайті навіть не було вказано партнерів, де продаються їхні товари, зараз уже додали. Але все одно було би зручно, якби був інтернет-магазин, де був би представлений весь асортимент їхньої продукції, а не так, що в одному інтернет-магазині три найменування, в другому три, але вже інші і так далі. Я купила:
* шампунь з аптечної серії - мені не підійшов, волосся жирніло дуже швидко, домив його Андрій, йому все одно. Коштував 48 грн за 500 мл
* Шампунь з вівсом. Мені сильно жирнив волосся, домивав Андрій. Коштував 35 грн за 350 мл.
* Оливковий і медовий гелі для душу. У оливкового, як на мене, трохи різка віддушка, але милиться добре. Медовий ще не пробували, це я для Андрія купувала. Коштували по 36 грн за 200 г.
* Рідке мило з вересом і безсмертником. Одне поставила на біде як мило для інтимної гігієни, інше в кухні руки мити. У мила з вересом відчутний аромат, мені не дуже сподобався. Мило хороше, не сушить шкіру, не подразнює. Коштували по 33 грн за 275 мл.
* Тверде мило. Було вже кілька, не пам'ятаю, які саме. Пахнуть ненав'язливо, це добре, миляться так собі, це погано. В мильниці не розкисають, загалом ок.

Загальна оцінка: хотілося би бачити гелі для душа в великих упаковках, 0,5 л і більше, бо носитися з отими наперстками набридає. А так купив і юзаєш півроку-рік, не думаючи про те, що у тебе ж закінчився гель, шампунь і все інше. Шампунь не підійшов, можливо, колись ще поекспериментую з шампунями цієї марки. Гелі для душа і рідке мило ок, можна користуватися.

ElGato

Прочитала про них в огляді на сайті "Зроблено в Україні". Мені якраз треба був засіб для виведення плям, Андрій на країні мрій намастив шию, а заодно і білу вишиванку, кремом проти сонця, і так я дізналася, що з білої тканини цей крем нічим не можна вивести. На жаль, засіб від ель гато не став винятком. Але загалом засіб непоганий, я наношу його на комірці сорочок Андрія, на плями на штанах і так далі. Також я купила в них засіб для прання (84 грн за 1 л), це концентрат, для одного прання потрібно лише 25 мл на 5 кг білизни. Пере нормально, запаху не має, на одязі не відчувається, одяг після прання не дерев'яний. І ще купила засіб-концентрат для всіх поверхонь. Ним один раз скористалася хатня робітниця, але я її тоді не розпитала про її враження, а зараз вона в від'їзді. Баришня, яка все це мені привезла, сказала, що її шеф вирішив створити український аналог емвея (тут я насторожилася і нашорошилася, не люблю ці всі мережеві секти). Загалом можу сказати, що тестування триває.

Ельфа

Це величезний концерн, туди входять підприємства з різних країн і різного рівня. Я користувалася депіляційним кремом і шампунем. Крем для депіляції має приємний запах і гарно видаляє волосся. Мені здається, він подорожчав, зараз коштує близько 25-30 грн. Шампунь з березовими листочками теж Ельфи, але написано, що вироблено в Польщі, так що не знаю, чи варто його сюди включати. Коштував 120 грн в віталюксі, ходжу три дні з ним, волосся виглядає гарно, лупи немає. Мені подобається, і банка велика.

І останній в моєму огляді деламарк.

Це український виробник пральних порошків і побутової хімії, якого так любить Юля Савостіна. Я користувалася кисневим відбілювачем, відбілює біле гарно. От закінчу залишки айхербівських нагетсів і куплю деламарк. У мене був 100-грамовий пробничок за 10 грн, купила на ринку. І для кухні купила засіб для кухні. Пахне трохи нав'язливо, солодкими барбарисками, написано, що він безпечний для кухні і дозволений для виробів, що контактують з їжею, але працювати з ним треба в перчатках. Жир розчиняє гарно, ціна, як на мене, не висока: 55 грн за 0,5 л.

В наступних постах планую розказати про їжу, одяг, взуття, сумки і галантерею, вино, піжами, блокноти, годинники і білизну, які я купувала і якими користуюся. Якщо у вас є свій досвід користування тими марками, про які я написала, діліться досвідом.

Profile

kallisto_kyiv

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 12:38 am
Powered by Dreamwidth Studios