Ходили ми цієї осені на три концерти.



Перший називався "Симфонічна мульт-феєрія", проходив у Будинку художника. Цікавий був тим, що в ньому грала Аня [livejournal.com profile] brebis_blanche. Виконавці - Cantabile orchestra, ансамбль ентузіастів, які зібралися і грають пісні з мультиків, фільмів і ігор. Аню, якщо щось не так сказала, поправляй. Концерт був дуже зворушливий, я навіть місцями просльозилася. На задньому тлі був відеоряд з мультиків, усі пісні з голосом були перекладені чудовою українською. В залі було багато дітей, але і дорослих теж було багато. Мені сподобалося. Тепер наступний концерт їхній буде 30 листопада, там же, в будинку художника.

Чубай, Козак систем і Ніна Матвієнко )
"Нотр Дам де Пари" в оригинальном составе (Брюно Пельтье, Гару, Даниель Лавуа, Элен Сегара, Жюли Зенатти, Патрик Фиори, Люк Мервиль) - в Москве, в Киеве, и, скорей всего - в Санкт-Петербурге. Концертная версия мюзикла. Планируется постановка с экранами, симфоническим оркестром и специальным светом. 

Концерты организуются компаниями ВиДест Продуксьон (Франция), Альянс Шатро (Украина) и Евро Интертеймент (Россия) (ссылка на страницу вконтакте) 

Московские концерты в Олимпийском планируются на декабрь 2010 года. 

Предварительные заявки на билеты отсылайте по адресам: 

ndpm@19-00.ru на МОСКВУ 
ndpp@19-00.ru на ПИТЕР 
brunokiev@gmail.com на КИЕВ 

Текст заявки: "Я готов купить билет и посылаю заявку. 
Далее указывается ваш мейл, телефон, город проживания, а так же - желаемые сектор и цена билета" 

Подробности здесь (ссылка на "вконтакте")

Взяла тут:  http://community.livejournal.com/bruno_pelletier/108301.html

Я дужжже зраділа, заявку відправила, тепер з нетерпінням ждю!
І ще 10 листопада буде Гару. БУДЕ ГАРУ :) Класний буде кінець року!
kallisto_kyiv: (їжачок)


Вчора, в пт 9 квітня, відбулося відкриття фр. весни. Я ходжу на нього регулярно, правда, торік довелося пропустити через Андрюхін день варення і підступність червоного вина одразу після білого. Але кажуть, народу занадто багато було, і не видно нічого, так що я небагато втратила. А вчора мені нічого не перешкоджало піти на відкриття французької весни. Обіцяли розкрити секрет, що ж робиться з садами в софійському соборі, коли місто засинає. І показали. І це було wunderbar! Виявляється, ангели починають літати над Софійською площею. Вони б‘ються подушками, летять стрімголов, повільно і обережно ходять, але не по землі, а літаючи в повітрі. І при цьому всьому за ними шлейфом летять пір’їнки. Я ходила з [livejournal.com profile] lekusik і [livejournal.com profile] ye_thorn. Знаєте, це таке відчуття безмежного і концентрованого щастя, коли ти стоїш на площі, дивишся в небо і бачиш як там літає мільярд легких пухнастих пір’їнок і поступово засипає тебе, навколишні дерева і площу. І ти ловиш ці пір’їнки, знімаєш з Лєри і Гоші, кладеш в кишеню, здуваєш з долоні, підкидаєш в повітря, проводжаєш очима свою і інші, які падають з неба. Захоплення. Це єдине, що я можу сказати. На відео не наш перфоменс, але такий же, який відбувався в якомусь іншому місті. Акробатам і режисерам шоу величезні респект і уважуха.



А сьогодні зранечку ходила в Київську фортецю, яка раніше називалась Косий капонір. Трохи дивно було в самому центрі міста побачити саму справжню фортецю з усіма фортифікаційними спорудами - капонірами, ровами, пушками і т.д. Виявилось, що як оборонну споруду її не використовували, вона пригодилася як в’язниця. В ній тримали всяких декабристів, гайдамаків. Нам показали два капоніри - прямий з експозицією і косий, де були каземати. Я побачила, в яких умовах тримали арештантів, дізналася, як виглядав карцер і бачила абсолютно божевліьну в хорошому сенсі цього слова колекцію фігурок солдатиків, зроблену власноруч із картону. Колекція являла собою солдатів на привалі, і хоч чітко видно, що зроблена вручну, але дуже детальна і чітка. Солдатик нахилився - рубає дрова. В руці сокира. В центрі - вогонь, паперові дровинячки складені хаткою. Навколо нього лежать солдати. Дехто сидить на круглих барабанах. Нагадую, все паперове і трохи примітивне, але деталізація і продуманість вражають! Сууперкласно. Роздивлялася їх довго. Загалом екскурсія пізнавальна вийшла, хоча перше враження трохи підпсувала касир на вході. Я рада, що сходила. Одною білою плямою в знанні міста стало менше. Дімі і [livejournal.com profile] museums_kiev як завжди дякую за організацію. Сама фотик забула взяти, тож фотку запозичила у [livejournal.com profile] museums_kiev.

kallisto_kyiv: (свиня)
над тим, чого концерти таких нормальних груп, як Агата Крісті, Сплін, Бумбокс, проходять в Альта Експо, в цьому ужасному і незручному (навіть язик не повертається назвати його концертним залом) місці.

Ви там були? Це ж будка на помості, обтягнута чорною тканиною. Всередині ні стільців немає, ні шляхів до евакуації нормальних. Дві фанзони, в яких бісноваті малолєтки набиваються битком і курять наче все життя не курили, а тут раптом нагода видалась. І по кутках є два кіоски з пивом, трьома столами і шістьма стільцями. І квитки на ці звичайні банальні незручні стільці коштують в чотири рази дорожче, ніж в фанзони. А в фанзони квитки коштують дорого (на Агату Крісті в другу фанзону по 150 були, а на спліна не знаю в яку по 200), і тут дивуєшся дуже, звідки у бісноватих малолєток такі гроші беруться на ці фанзони. І ще дивуєшся, бо здається, це вже інше покоління, вони мають любити інших кумирів, там яких-небудь Потапа і Настю Каменську, Максім і ще не знаю кого, стара вже стала, щоб в сучасних віяннях розбиратись. А вони всі пруться на цього ветерана російського року 45-річного Сашу Васільєва чи Глєба Самойлова, у яких розквіт слави був, коли цих бісноватих малолєток ще в проекті не було.

Я в здоровому глузді і при твердій пам"яті відмовляюся ходити в альта-експо, хоч би там сам Гару виступав. Хоча він себе надто поважає, щоб в будці виступати.

А ще я не розумію, чого перестали проводити концерти в ПК КПІ. Там був хороший зал, зручне розташування і доступні ціни на квитки. Коли в далекій молодості на 4 курсі працювала в артвелесі, ми там стільки концертів для молоді організовували, там я відгуляла три рок-екзистенції і кілька концертів на день студента, туди ходила на Алісу. А тепер там нічого немає і ніхто не виступає. В чому причина? Висока орендна плата? Керівництво КПІ зажлобилось пускати в свій зал рокерів? Не пойму я :(

А натомість всі концерти проводять в ПК НАУ, в який я теж відмовляюсь ходити, бо там тісно, ті ж бісноваті малолєтки і поганий звук, туди далеко і незручно добиратись. І я не розумію людей, які погоджуються з таким станом речей і ходять в цей дурацький ПК НАУ. Я пропускаю вже четвертий концерт Аліси, бо все надіюсь, що вони одумаються і приїдуть хоча б в ПК КПІ, а в ідеалі в Палац спорту.

А чого всі забувають про палац спорту? Невже там так дорого, що дешевше приїжджати в сарайний Альта експо? Але як там тоді виступав Тік зі своїм антикризовим концертом?

Коротше, дурдом якийсь коїться, людоньки, з цими концертами і концертними залами. Нікуди культурній людині податись, щоб улюбленого виконавця послухати :(

Тік

Mar. 31st, 2009 11:50 pm
kallisto_kyiv: (погляд)
Ходила з Ніком сьогодні. Нік, дякую :-*

Якщо не знаєте, хто такі Тік, то ось вам пісня Апрєль. І до речі, ми під неї аж два рази танцювали!

Garou

Mar. 27th, 2009 10:43 pm
kallisto_kyiv: (весняна аватарка)


Він прекрасний!
Це я вчора на концерт сходила.
Шо сказати? Слів немає майже, одні ахи, вздохи, вигуки і розрізнені приголосні і голосні звуки. Дуже якісне шоу виконавця світового рівня. Цілий концерт щасливо посміхалась, місцями підспівувала, підтанцьовувала, плескала в долоні і взагалі я неймовірно щаслива, що потрапила все-таки на цей концерт.

Київенерго зробило посильний внесок - відключило світло посеред концерту. Всі спочатку подумали, що так і треба, бо був якраз кінець пісні, і відключення світла виглядало в принципі доречно. Потім Гару винесли ліхтарик і він пару пісень виконав з ліхтариком під акустичну гітару. Це так мило було :) Зробили міні-антракт і через 5 хв світло включили.

А скільки там баб було, ви собі представити не можете. Аудиторію концерту склали, в основному, жінки і дівчата. Причому, були як молоді дівчата, так і жінки старшого віку. Чоловіків порівняно з жіночою аудиторією було значно менше. Особливо настирні дівчата під сценою утворили пробку. Усім хотілося торкнутись легенди, а то і поцілунок отримати. От весело було тим, хто купив найдорожчі квитки :) Вони точно нічого не бачили. Квітів Гару надарували стільки, що братську могилу можна вкрити ними, а ще дарували ведмедиків плюшевих, і він цілував дівчат, які дарували йому квіти. Баби більшістю були одягнуті як на прийом до посла, а Гару вийшов у простих чорних джинсах, чорній же сорочці і в кедах.

Співав він всяке. І свої пісні французькою, і англійською. Бель співав, куди ж без Бель. Причому в кінці пісні проспівав два рядки російською "И после смерти мне не обрести покой, я душу дьяволу продам за ночь с тобой". Прямо своїм цим знаменитим хрипким голосом заспівав. Круто, правда? І ще було Let it be, і рок-н-ролли веселі.

А ще його на біс викликали. Хвилин 5 аплодували стоячи, поки він не вийшов. Він так виклався, що голос повністю зірвав, але вийшов і запалив ще цілих дві пісні.

Це останній концерт в турі. Перед нами він був в Одесі, а перед цим в Росії.

Я зачарована і вражена до глибини душі.

Скачала сьогодні на цій хвилі мюзікл про Нотр дам де парі, (якраз вчасно, пройшло всього лише 10 років відколи він вийшов :)). Надивлюся і буду тепер все знати про Есмеральду і Квізімодо.

А вам покажу ще парочку фото з концерту:

















Фоток з інету натягала:і Stars, INTV.
kallisto_kyiv: (їжачок)
я вчера ходила на «Агату Кристи»
ты пинал по скверу золотые листья


Ходила я значицця вчора на Агату Крісті. Дякую за запрошення і компанію [livejournal.com profile] aka_lordy. З концерту я винесла два висновки:
1. живі концерти — завжди ульот
2. але я вже виросла з живих концертів у такому форматі

Настрибалась-наспівалась. Спочатку було штук 10 пісень, які я не знала, бо в принципі мало цікавлюсь творчістю Агати Крісті. Але ті пісні, що я знаю, ну і які взагалі гріх не знати, все-таки були: і «Ковер-вертолет», і «Как на войне», і «Моряк», і «Опиум», і «Черная луна», і «Сказочная тайга», і «Гетеросексуаліст», і «Секрет». І все-таки яке класне відчуття, коли ти — частина єдиного живого організму, який рухається, співає і дихає в унісон.

Інша, не дуже приємна сторона, полягала в умовах проведення концерту. Проводилося все в альта-експо. Це тимчасовий павільйон, зверху обтягнутий вінілом, виглядає жахливо. Всередині хоч було і тепло, але тіснувато, в залі сидячих місць не було, на вході були черги, в гардероб була довжелезна тричі закручена черга. В залі під час концерту всякі підлітки і малолєткі дорвались до сигарет і радісно курили направо і наліво, і чим викликали моє сильне незадоволення. Кожен четвертий, а то і третій вважав за потрібне знімати все, що відбувається, на фотомильницю, і тому майже нерухомо стояв, піднявши руки вгору і намагаючись зняти те, що на сцені крізь підняті руки тих, хто стояв попереду. Тут і так мало що видно було, а через ці підняті руки, тим менше. Ну невже їх врятують 15 розмазаних, нечітких, темних і непрофесійно знятих кадрів? А після концерту ми півгодини штовхалися в натовпі, намагаючись забрати верхній одяг. Не розумію я: або це дійсно все неправильно (накурене приміщення, штовханина, тіснота), або я з цього вже давно виросла.

Але як би там не було, я гарно провела час. Послухала вживу цих монстрів і метрів, побачила вживу легендарних Самойлових. Повтикала на барабанщєга. От кому важко приходиться під час концерту, так це йому. Це вам не на гітарі бриньчати і не рот перед мікрофоном відкривати. Викладка іде на всі 200%. А ще я позгадувала і згадала, що востаннє я була на такому концерті ще в 2003 на Арії.

Ну а так, ранок почався пізно, в зал не ходила, дивилась сни. В продовження вчорашнього сну про чаклуна і визволителя мені сьогодні приснилось, що у мене вже є дитина. А потім дивилась наступний сон, як я обідала з Кустуріцею, який дуже соромився своєї слави а потім віддав мені свою тарілку.
kallisto_kyiv: (їжачок)
Читаю:

Джордж Оруелл 1984
Порадили мені його почитати. Добросовісно читала цілих 4 дні. Не вразило воно мене. Цю тему довго жували в ліцеї, коли розказували про комуністично-тоталітарні ужаси. Нічого надзвичайно страшного я в книжці не побачила. Нічого такого, що виходило б за рамки. Звичайні речі, звичайне життя. Може не доросла.

Сергій Лук’яненко
Осінні візити
До шести людей приходять двійники - посланці Розвитку, Сили, Добра, Знання, Творчості, Влади, а одна людина уособлює в собі Темряву. Двійникам пофіг реальні люди, в боротьбі за панування світом вони не гребують ніякими засобами. В результаті новим поработітєлєм міра не став ніхто, вони всі один одного перебили. Взагалі це якось несподівано для С.Л. і занадто філософськи. Що ще сподобалося в творі, то це те, що молодий письменник Ярослав Заров, двійник якого уособлює Творчість - це сам С.Л. Ярослав написав книгу "Хлопчик і Темрява", зустрічався з видавцем з приводу видання її. Хлопчик Кирилка, що уособлює Розвиток, питає про продовження, тому фанати можуть дещо дізнатися, що ж сам автор думає про продовження книги :) В книзі багато насильства і сцен сексу. Натуралістично і грубо. Мій вердикт - фанатам автора читати, інші можуть прожити і без цього.

Трилогія "Лорд з Планети Земля"
Трилогія. Одна з ранніх речей, головний герой Серж живе в місті Алмати (нічого не нагадує?). Космічна опера. Це якраз те, чого мені останнім часом не вистачало в книжках. Образ Сержа був мені як медок на душу. Може тому, що в образі Сержа С.Л. втілив себе, а сам він - Джек :) Читала всі три книжки разом, тому сприймаю трилогію як єдиний твір. Стилістично витримано, добре написано. Тверда п"ятірка.

Пристань жовтих кораблів
Повість. Трохи мутно, не все зрозуміла. Хлопець, який бере участь у міжпланетних гонках, потрапляє на планету, на якій відбуваються постійні часові розриви. Він разом з двома братами іде (довго іде, бо дорогою трапляється три чи чотири розриви), знаходить владу і виявляється, що то його співвітчизники. А в кінці герой помирає. Ось так.

Лоїс Буджолд
Почала читати серію "Вселенная Майлза Форкосигана"
Поки що воно мені якось не дуже подобається. Стиль написаня наївний і поки я прочитала половину першої книжки, мені не дуже сподобалось. Побачимо, що буде далі.

Дивлюся кіно
Найяскравіший спогад минулого тижня - це "Суінні Тодд, маніяк-перукар з Фліт-Стріт" ("Sweeny Todd the Barber Demon of Fleet Street"). Це другий фільм Тіма Бартона, який я дивилась (перший - це "Труп нареченої"). Я не люблю фільми жахів і не люблю фільми де кров і вбивства. Скоріше навіть не так. Я не люблю фільми, де вбивства заради вбивства. А тут вбивства настільки естетичні, наскільки це може бути. І взагалі фільм красивий: струмки і фонтани крові, фільм в приглушених тонах, біле пасмо в волоссі Джонні Деппа.

Взагалі Джонні Депп так органічно вписується в зовсім різні ролі. І в кожній ролі він інший. Є актори, які в усіх фільмах однакові. А Джонні в кожній з великої кількості його ролей переконливий і органічний. Я від нього не фанатію, він не солодкий красунчик, але щось у ньому однозначно є.

Я люблю, коли все в творі на своєму місці і завершене. Місіс Лавет за свої злочини згоріла в пічці, Суінні Тодд помстився за себе і дружину, хоч і помер, але знайшов спокій - знайшов свою дружину і помер на руках із нею. Залишити його в живих було би неестетично - його б чекало довге життя з усвідомленням того, що він убив власну кохану дружину, може навіть притягнення до відповідальності за його злочини. А такий фінал його життя, як в фільмі - цілком логічний і правильний. Джоана нарешті позбулась влади жорстокого судді і має відданого і кохаючого її морячка. Єдина доля викликає питання - доля хлопчика Тобі. Що з ним стало? Він загубився в каналізації? Він потрапив на вулицю? Хоча мені чомусь здається, що нічого хорошого з ним не відбулося далі.

До речі, такою ж завершеною є книжка Пелевіна "Покоління П".

Кохання поза правилами
Заманили мене туди солодкий Джордж Клуні і Рене Зельвегер, яка на диво гарно виглядала на постері. Фільм дуже посередній. І чому тільки я на нього вирішила піти? Це все маркетологи, які вдало розставляють капкани. Описувати сюжет не буду, бо описувати нічого, але скажу одне: якщо будь-якого першого зустрічного мужика з народу витягти, відмити і привести в порядок, він буде нічим не гірший за Клуні. І що всі знайшли в цьому старіючому чоловікові? Так, він слідкує за собою - ходить в спортзал, до перукаря, має смак в одязі. Але до всього, він ще і не одружений, що породжує багато чуток. От і весь Клуні.

Телепорт
Лєна ходила в кіно і написала рецензію. Я вкотре зраділа, що не пішла на ЦЕ в кіно і не витратила гроші. Сюжету немає, спецефекти не вражають. Ідея фільму непогана, але реалізація як завжди підкачала. Якщо уявити трилогію - телепорт0, телепорт, і телепорт1, то виглядає, що це друга частина. Тому що фільм не має ні початку, ні завершення. Незачот абсолютний.

Доктор Хаус
Да, я вже писала, я на нього підсіла. Тепер я знаю, хто такий Х’ю Лорі, і за що його помістили на обкладинку минулого LQ. Серіал просто шикарно іде під вишивку, можна не відволікатись на зображення, а з’ясування стосунків між героями дуже кумедне. І сам доктор Хаус теж кумедний :) І ще дуже кумедно, як вони діагнози ставлять. Людині з алергією роблять пункцію спинного мозку, вскривають череп і т.д. - це розтягується на цілі 40 хв :))) А лікар Кемерон - Драйка. Ось так.

Культурний розвиток
Оперний театр, Пікова дама
Несподівано для мене, опера мені сподобалась (захід планувала не я). Я не спала і не куняла, незважаючи навіть на те, що було три дії і сім картин. Нарешті я дізналася, звідки взялась фраза "Уж полночь близится, а Германа все нет". Актор, який грав Германа, грав просто ужасно. Перегравав і затягував партії - Бендеров його звуть і на нього я більше не піду. Музика Чайковського просто прекрасна і я не втрачаю надію, що я все-таки колись попаду на Лускунчика. Зачот, рекомендую до перегляду.

Виставка [livejournal.com profile] bullet_13
Проходила у Фастові. Я чомусь все відтягую написання про виставку, хоча вона мені сподобалась. Чорно-біла графіка, міфічні і казкові, побутові сюжети. Просто і вишукано, чіткі лінії. Симпатичний музей, тісне коло запрошених, гостинна майстриня. Фотки будуть тут через кілька годин

Відкриття французької весни
Як завжди, прекрасно.
kallisto_kyiv: (королева)
Почнемо з Великодня. Він настіг мене на тиждень раніше: я сьогодні фарбую яйця. В червоний колір. Для чого - напишу пізніше. Заодно ми з Лєною розвідали сьогодні Ашан. Наскільки там дешево, не знаю, але мені там сподобалось: багато місця і мало людей.

А ввечері ходила на шоу "Вогонь Анатолії"
1. там було дофіга турків. я навіть бачила там Зафера, колишнього начальника з байсмарту. і оголошення робилися турецькою мовою і англійською. але ні укр., ні рос. там не було. чому? і ще була реклама уфо. я раділа як дитина. я взагалі люблю рекламу уфо :))))
2. грузини мені сподобались більше, ніж турки



Мої враження )
kallisto_kyiv: (погляд)
В суботу відбудеться одразу дві приємні події, які я ніяк не можу пропустити.

Перша. Виставка графіки [livejournal.com profile] bullet_13.
Фастів, Краєзнавчий музей, субота 29 березня, 12-00
Їхати в Фастів в суботу вранці о 10-11 з Київського приміського вокзалу. Детальніше читайте у самої Лізи. Я їду з кількох причин. Перша - це моя сумочка, яку я вже так чекаю (вибач, Лізо, але я дійсно її дуже чекаю :)), друга - це власне виставка, третя - побачити Фастів і Лізу, ми з нею сиділи на кількох форумах, але так особисто і не познайомились. Так що якщо хтось надумається, завтра побачимось :)

Ага, ну і хто не бачив ні одного малюнка Лізи, дивіться. Мені подобається :)


ще картинки )

Друга подія, якої я дуже чекаю
Відкриття французької весни!!!
Київ, арка Дружби народів, 19-30
Це вже п"ятий фестиваль, що буде проводитися в Києві. Я була на відкритті другого і третього, і це були надзвичайні шоу. Минулого року пропустила, а цього року хочу неодмінно туди потрапити. І вам нагадую: не пропустіть! Таке видовище буває раз на рік. Це незабутньо і кожен, хто потрапляє туди раз, наступні роки вже на початку березня починає шукати в інеті хоч якісь згадки про нову французьку весну :)

Афіша цьогорічного дійства


Газета по-київськи:
Начнется «Весна» в Киеве в субботу в 19.30 под Аркой Дружбы народов уличным спектаклем «Ловец месяца». «Действующие лица» воздушного шоу – статичные и летающие надувные фигуры, управляемые с земли актерами-манипуляторами. Часовой спектакль, созданный специально для празднования 800-летия Дрездена – «Летающие акробаты» – адаптировали к киевскому пространству.

про попередні фестивалі )
kallisto_kyiv: (літня аватарка)
настав час написати, що я останнім часом дивилась і читала.

Балет "Сухішвілі"

з надзвичайного і супер-класного хочу відзначити балет "Сухішвілі". тут у френдстрічці пишуть, що вони нарешті і до Одеси добрались, а я ходила на них ще 18 лютого. Це було не просто класно. Це було надзвичайно. Таке шоу запам’ятовується на все життя. Дві з половиною години минули зовсім непомітно, і зал просто шаленів. А наді мною сидів якийсь чувак, який так голосно ляскав у долоні, що у мене потім ще довго у вухах дзвеніло :) Оркестру окремий респект за музику. Ну а Віті окрема подяка за запрошення :)




Героїчна пісня

19 лютого, як і планувала, з Наталкою ходила на героїчну пісню. Ще раз пошкодувала, що минули часи шарових квитків артвелеса, але і концерт був організований зовсім на іншому рівні. Я пригадую свою роботу в артвелесі, і пригадую, як організовувались концерти. Багато що залежало від спонсорів і начальства. Наприклад, Кому Вниз були небажаними гостями. А Тарасові Чубаю заборонялося співати Ленту за лентою. Не знаю, чия це була примха - Грималюка (керівника артвелеса) чи Кулика, тодішнього керівника управління молоді дітей та юнацтва при КМДА. Але так було.
А сам факт проведення фестивалю героїчної пісні вже говорить про те, що таких обмежень там не було. Там ходили бандерівці в строях, козаки. Ще цікавим було те, що не було ведучих. Наступного виконавця оголошував попередній. В залі панувала тепла атмосфера, всі підспівували. Тарас Чубай таки заспівав свою Ленту за лентою. А Фагот грав на фаготі. Дуже сподобався Положинський і Андрій Підлужний. Дещо дивно бачити Положинського в такому амплуа (хто не знає, він зараз в Пласті, тож співав свіжонаписану пісню про пластові вишкольні табори). Збірку Героїчних пісень я тоді так і не купила, подумавши, що якби це все було в мп3 форматі, то може б я ще і подумала. А зараз подумую над тим, щоб все-таки купити її. Потішив наймолодший кобзар Святослав Силенко. А ще я бачила купу знайомого народу, з ким не стикалася уже досить давно.

Читаю

Татьяна Толстая "Кысь"

Довго і нудно читала Татьяну Толстую "Кись". Якось зовсім зі скрипом ішли мені ті всі ржаві, миші, безпросвітна сірість і мрак. Читала майже два тижні буквально по кілька сторінок на день. Десь у відгуках чи на альдебарані, чи на імхонеті читала, що не сподобався фінал. Як на мене, фінал цілком логічний і правильний. І цілком цей фінал накладається на сучасні реалії. Але як завжди, залишилися незрозумілі моменти - чого істопнік в кінці не згорів? Це аномалія? Чи як?

Володимир Діброва "Андріївський узвіз"

Роман-року Бі-Бі-Сі про Київ "Андріївський узвіз". Якось сухувато написано, як на мене, і мова така, що око весь час чіплялось, тому читалось довше, ніж мало би - два вечори. Мабуть це через те, що автор з Донецька. Загалом сподобалось. Післясмак хороший. І фінал хепіендівський.

Сашко Ушкалов "БЖД"

Книжечка з тої ж серії exceptis excipiendis "БЖД" Сашка Ушкалова. Ще не дочитала, але і не поспішаю, бо смакую. Ношу в сумці і як тільки відчуваю відповідний для читання цієї книжки настрій, сідаю і читаю. Дуже-дуже-дуже смішна книжка. Регочу на кожній сторінці. А якось їхала в метро і читала, так сміялась так, що дядечко поряд зі мною теж почав сміятись.

Почала слухати Лавкрафта про Ктулху, але якось невдало, бо заснула під нього. І ще в телефоні читаю Вишневського "Одиночество в сети".

Театр

20 лютого, театр на Подолі, "Фараони" за О.Коломійцем. Шкільна програма. Не знаю, хто як, але ми це вчили. Здається, в 11 класі. І тут шукали на що б піти, і надибали оце. Я прийняла вольове рішення взяти квитки і ні разу не пошкодувала. Дуже смішно. Дуже класно. Актори - надзвичайні молодці. Декорації - кращих годі придумати. Навіть корова там була :) Ще в ліцеї вчилися, і нас в цей театр ганяли на "Стіну" про Івана Франка. Так нудно було, так нудно. А після "Фараонів" театр піднявся в моїх очах. Тепер на черзі "Передчуття Мини Мазайла" і історія про Ромео і Джульєтту

Кіно

Без особливих коментарів скажу, що кіно, яке я дивилася в неділю, мені сподобалось. Страшнувато правда місцями було, і я сама на такі фільми не дуже люблю ходити, але загалом сподобалось. Це був "Хребет Диявола" в "Україні".

всім привіт!
Я повернулась! я нікуди не їздила, але поточні справи заважали читати френд-стрічку і писати в жж. Справи в мене ідуть добре. Потепління на вулиці змусило мій настрій підскочити різко вгору, навіть незважаючи на те, що сонця все-таки немає. Останнім часом через зиму і короткі дні втомлююсь на роботі, не висипаюсь. Але намагаюсь раніше лягати спати, не думати про погане і їсти побільше фруктів. До речі, купила собі вітаміни для нігтів і волосся Мерц. Пила їх минулого року і дуже ними задоволена.

Багато читаю. Трошки моїх оцінок експортуються із імхонета, але мені це не подобається, буду їх якось причесувати. Як завжди, читаю фантастику. Останнє, що читала — Дяченки «Магам можна все» і «Віта ностра», Лук’яненко «Каліки», «Чорнетка» (читаю зараз). Про Дяченків можу сказати те, що Віта ностра дуже сильна книжка, але абсолютно без фіналу. Вона обрубана так різко, що коли книжка закінчується, починаєш думати, що скачав битий файл і в нього загубився хвіст. В «Магам можна все» фінал теж несподівано короткий і незрозумілий, але ситуація краща, ніж в «Віта ностра». Сюжети переказувати не буду, хто знає, той знає, а хто не знає, той прочитає. Взагалі, я прочитала майже всі твори Дяченків. Навіть не надруковані, а скачані з особистого сайту маловідомі повісті та оповідання. І толкове, повноцінне закінчення наявне лише в кількох їхніх творах! Ну, про Лук’яненка цього сказати не можу, його я продовжую любити і з великим задоволенням читати, слухати і перечитувати і переслухувати. Його я теж майже всього прочитала і з нетерпінням чекаю ще чогось від майстра.

З преси читаю LQ — несподіваний жіночий журнал, хоч деякі і звинувачують його в плагіаті. А мені все одно подобається. Цього тижня думала купити другий номер, але згадала, що другий номер з’єднаний з першим. А ще регулярно почала купувати «Главред». Навіть незважаючи на те, що він за півроку подорожчав майже вдвічі — з 3 грн до 5. Там цікаво подаються новини і головні теми з політики, економіки, життя країни. Цікавіше, ніж в Корреспонденті і Фокусі (останній по-моєму сухар сухарем). Ну і з іншої сторони журналу (він на дві частини поділений, хто не знає) всякі жовті і жовтуваті новини про українську богємію.

На особистому фронті затишшя, тобто ні особливого миру, ні великих сварок. Пливемо за течією. Вітя обіцяв поговорити і розказати, які він бачить перспективи, але поки що мовчить.

Відремонтувала плеєр. Він бідний поламався. За ремонт в сц злупили цілих 80 грн, хоча мали б відремонтувати безкоштовно по гарантії. Зате тепер працює плеєр і я дуже рада. Бо останнім часом їжджу в маршрутках, а там якісь паскуди постійно триндять по мобільному. Ну кожен раз, в кожній поїздці знайдеться ідіотка, яка розказує куди вона пішла, що зробила і що їй сказали у відповідь. Раніше я на них сердито зиркала, а тепер просто слухаю плеєр і кайфую.

Ходжу в кіно. Останньою дивилась продовження «Іронії долі». Дуже сподобалось, отримала величезне задоволення. Рекламу не помічала, зосередилась на сюжеті. Дуже рада, що сюжетна лінія Женя-Надя отримала продовження, ну і сюжетна лінія Костя-Надя теж потішила. Добре, новорічне, хороше кіно. Обов’язково куплю двд в колекцію. Тепер хочу подивитись «Спокуту». Ходжу по середам в день глядача в Метрополіс на Оболоні. Якщо хтось хоче приєднатись — пишіть, буду рада компанії!

11 січня з Наталкою Шевченко (хто не знає, це сучасна українська і супер-прогресивна письменниця і просто дуже хороша подружка) ходили на Наше різдво в Палац спорту. Все було по-святковому, дуже урочисто, але дуже мало. Тривало лише дві години. На концерті був присутній Президент з родиною, і різні там всякі політики на кшталт Богатирьової, Лілії Григорович і т.д.  Президент не запізнився. Видовище було надзвичайне. Я не можу словами передати, наскільки мені сподобалось. Піккардійська терція, Тарас Чубай, Мертвий півень, Сашко Положинський, Остап Ступка, Олександр Пономарьов — самі ці імена є запорукою хорошого концерту. Весь зал співав колядки. Тарас Чубай (який, до речі, після народження двох дітей схуд, відпустив волосся), заспівав нову класну колядку, яку я ще не чула про лемківського Ісуса. Шкодую тільки про одне, що не потрапила на концерт 10 січня.

Вишиваю. Вишила авантюрку, хай їй грець. На крестоманські авантюри погоджуватись більше не буду. Зате підписалась на авантюрку, яку буде вести Мявушка на меліссі. Впевнена: це буде супер! Вишила мишей-рибалок від Млодецької. Фотки поки що вставляти не буду, потім покажу оптом. Вишивала їх папі до НР, але не встигла. Подарую на Дєнь совєтской армії (хоч не вірю в совєтскую армію, але 6 грудня в якості дня захисника вітчизни якось не прижилось. тому своїх чоловіків вітаю 23 лютого). Ще довишивала віконечко Дейдрімз від Діма. Те, про яке я давно мріяла. Вишила реально днів за три, правда ці дні були дуже розтягнуті в часі. Тепер буду добивати Макса.

Новий рік. Новий рік святкувала в Трускавці. Їздили з Вітєю. Ще були його мама і два брати. Я знала, що їхня мама опікує дорослих синів, але не знала, що настільки. Коли ми просипали сніданок (а я між іншим робила це цілком свідомо), то нам приносили його в тарілках, щоб ми поїли. Вітя хворів, був весь час надутий і якийсь далекий. Їздили на екскурсію в Славсько, де я прокляла все на світі, бо провела в чергах на підйомник на гору Тростян і з неї годин 6 в загальній кількості. На новий рік я спала. Послухала президента і лягла спати. Санаторій наш був далеко від міста, так що і розважатись особливо було ніде. Але я відпочила, відіспалась.

Хрещениця. 7 січня хрестила племінницю. Це моя перша похресниця, звуть Настуся. Поки що важко щось сказати, бо вона не говорить ні слова, ні півслова, а їсть молоко, спить, ну і ще дещо робить. Їй півтора місяці. Фоточку обіцяю :)

ЕЙвон. Продовжую займатись (для тих, хто не знає, я ним уже півроку займаюсь). Переводжусь на Оболонь. Поточний каталог є ось тут. Якщо комусь щось потрібно, звертайтеся, завжди буду рада допомогти.

Ось наче і все, що відбулося за час моєї відсутності. Френдстрічку проглянула і всіх вітаю з Новим Роком, Різдвом, Водохрещем (чи ВодохрещАм?) і всіма іншими святами. Напишіть щось в коментах, буду рада вас почитати і дізнатись, що у вас все добре
 

Profile

kallisto_kyiv

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 23rd, 2017 11:51 am
Powered by Dreamwidth Studios