kallisto_kyiv: (басака)
Кожного разу іду на хендмейд експо і щоразу сподіваюся на краще, і кожного разу отримую розчарування. Виставки бідні, товарів для вишивки мало, представників фірм одиниці, хендмейдерів стабільно багато. З представників фірм традиційно був стенд Лука-С, вони звичайно молодці, але стенд невеличкий, біля прилавку, де продають, постійний натовп.



дивитись і читати далі )
kallisto_kyiv: (літня аватарка)


Минулорічна відпустка була суперова, тож цього року ми, не роздумуючи, вирішили їхати в Карпати. Мама трохи поартачилась, казала, що їй буде важко, але маму вмовили, мамину співробітницю тьотю Ніну мамі в компаньйонки засватали і заздалегідь, а не як минулого разу, купили квитки.

До вибору були три варіанти: Колочава, Микуличин і Верховина. У Верховині ми були торік, Колочава не підходила по датах, зупинилися на Микуличині.

У нас виявилася маленька група: всього дев’ятеро учасників, плюс Ярослав. Жили ми в невеликій приватній садибі, яких там як грибів після дощу. Господаря садиби Ярослав знає давно, і щороку привозить до нього туристів.
Плюсами садиби були річечка, яка протікає в 20 метрах біля будинку, чудовий краєвид з вікна, великий і просторий номер, бесідка у дворі, де можна було поїсти, посидіти, гарно провести час. Мінусами - відсутність москітних сіток на вікнах, а значить, неможливість відкрити вікна ввечері, коли настає вечірня прохолода і річка так чудово шумить. Якось забули закрити, понадіялися на тюль, і потім всю ніч по номеру літали величезні злі кровосісі. Рушники були затхлими. В їжі переважали супчики на воді або якісь дивні не то налисники, не то млинці. М’яса було малувато. Загалом наче нічого, але в Верховині було смачніше. В номерах не було холодильника, а були на 1 поверсі загальні, тож під кінець заїзду всі поплутали куплені на ярмарку будзи і довго з’ясовували, де чий.

Read more... )

Добре поїхали в жж, на фейсбуці, сайт.

Мої інші поїздки з Добре поїхали (з тих, що я не полінувалася записати, а їх було вже щось зо 20):
Асканія-Нова і Бирючий острів з Унікальною Україною
Поліський заповідник, 28-30 червня
Фестиваль дерунів, 8 вересня 2012
Як ми на 8 березня в Закарпаття їздили
Кам’янець-Подільський, Бакота, Подільські товтри, 20-21 вересня 2008
kallisto_kyiv: (кривляюсь)


Вирішили обов’язково цього року потрапити на море. Довго думали, куди поїхати. Закордон відпав з кількох причин. Якщо коротко: у Андрія весь час переносився термін релізу, тож чітко прив’язатися до певних дат не могли, не хотілося зв’язуватися з візами, час для вильоту був незручний, необхідність трансферу, дуже жарка погода. І тому вибір зробили на користь Одеси. Я там раніше не була так, щоб можна було все-все роздивитися, погуляти, накупатися. І от які враження у мене залишилися.

Read more... )
kallisto_kyiv: (весняна аватарка)


З нетерпінням чекала виставки, і навіть двічі там була, але залишилося якесь відчуття незавершеності. З одного боку, потреби в наборах і аксесуарах у мене зараз немає зовсім, тож ходити і роздивлятися все дуже уважно не треба, бо обов’язково на щось спокушуся. З іншого, чому б і не походити і не пороздивлятися уважно, що цього року привезли учасники. Перший раз була з Сашкою, у нас було три години на походити і посидіти, тож бігали ми швидко, оббігли все, заглядаючи одним оком і перемовляючись. А другий раз в суботу їздили з Андрієм по заготовки для вишиванок, і теж були обмежені в часі, та і Андрія не хотілося там таскати, бо він відверто нудився. Наступного разу обов’язково сходжу одна, щоб все гарненько пороздивлятися.

Купила все по плану: білий фетр для ялинкових прикрас, дві заготовки мені і Андрію і не по плану синій маркер для канви, в підсумковому пості за жовтень покажу детальніше.

А тепер будуть слайди.  )
kallisto_kyiv: (кривляюсь)


Довго відкладала написання розповіді про нашу травневу поїздку на Південь з Унікальною Україною, але фото нарешті розібрала, і от пишу про це. Було кльово. Мене вразив і дендропарк, розбитий в голому степу, і тварини в Асканії, які вільно пасуться на великих луках, і заповідний степ в Асканії-Нова (який є останнім заповідним степом в Європі, який ніколи не розорувався і не використовувався людиною як сільськогосподарське угіддя). В Асканії ще є чудовий зоопарк, в якому я бачила тварин, про яких тільки читала в книжках. Наприклад, антилопу гну і волів! І дізналася про існування корів, яких звати худоба Ватуссі! Ми плавали на Бирючий острів і бачили там оленів і антилоп, які там живуть в дикій природі, але під пильним людським наглядом. Видовище стада оленів, які біжать в 10 метрах від нас, це захопливе видовище! Походили і оглянули місто Генічеськ. Я нарешті дізналася, за що любить свою сіль Сиваш, і що це взагалі таке. І вдруге в житті я побувала на Азовському морі :) А вперше - в Херсонських плавнях і в самому Херсоні. Жили ми в православному пансіонаті "Київська Русь" на Арабатській стрілці, і це перший раз, коли я була на Стрілці. Трохи купалися в морі, їли шашлик з морського піленгаса, бачили гадюку, правда, мертву. Бачили, як добували сіль на Сиваші. В Асканії мені найбільше сподобались зебри. Виявляється, у них на боках не тільки чорні, а й коричневі смужки. А ще я гладила верблюда! Він на дотик... як верблюжа ковдра :) Класний був відпочинок.

kallisto_kyiv: (літня аватарка)


В кінці червня, на день конституції, ми вирішили відірватися від реальності і поїхати з Ярком [livejournal.com profile] jarkokozak і [livejournal.com profile] dobre_poixaly в Поліський заповідник. Там було круто, як завжди. Дофіга чорниць і грибів, дуже смачна кормьожка, суперове житло, цілковита тиша і одиниці людей навколо. А ще ми заїжджали в Словечно на хлібзавод, побачили як роблять хліб. Я підхопила нежить перед поїздкою, тож два дні я насолоджувалась тим, що не могла ні вдихнути, ні видихнути, натерла серветками ніс (правда, це не заважало мені пожирати чорниці в промислових масштабах). Зате коли треба було їхати додому, мене чарівним чином попустило. А ще ця поїздка була подарунком Андрію на день народження, тому він до останнього не знав, куди ми їдемо. Я оплатила поїздку, сама зібрала нам рюкзаки і з зав'язаними очима не кажучи нічого, запхнула Андрія в автобус.

А бачили ми таке )
kallisto_kyiv: (літня аватарка)
Уже три роки я мріяла потрапити на фестиваль дерунів у місто Коростень, але весь час щось заважало. То нас не було в Києві, то ми були після поїздки на море і було не до того, а то просто було влом рано встати. Цього року я вирішила відрізати шляхи для відступу і для надійності замовила тур в Унікальній Україні. Якщо гроші за поїздку заплачені, то обламатися задавить жаба. Що я люблю в Унікальній Україні, так це організацію: зручний автобус, екскурсовод, довезуть до місця і потім зручно висадять в Києві.

У програмі був візит в музей "Скеля" і сам фестиваль дерунів.



Музей "Скеля" нагадав мені Балаклаву - така ж грандіозна і безтолкова споруда, на яку викинули багато фінансових і людських ресурсів, і яка так і не використовувалась за призначенням. Це такий воєнний об'єкт, видовбаний в скелі. Нас провели по центральному поверху. Довжина коридору - 146 метрів, по обидва боки розташовані кімнати, в яких раніше були кабінети, кімнати відпочинку, а тепер там виставлені експонати музею.

Колекція протигазів. Нижній правий - експериментальний, в ньому можна було розмовляти. Через один від нього - з вбудованим поїльником, можна було під'єднувати флягу і пити. На окремому стенді показані різні фото, в тому числі - протигази для собак.



Такі індивідуальні аптечки довго валялися у нас вдома:



Фірма мерседес робила не тільки авто:



Кімната відпочинку. Всього їх було дві. В кожній стояло двоповерхове ліжко і тумбочка.



Раритетне радіо



Кімната зв'язкового





Більше про "Скелю" тут

Об'єкт знаходиться в мальовничому парку ім. Островського в центрі Коростеня. Через парк протікає річка Уж, і є гарний місток. На містку за традицією чіпляють різні замочки.









Фестиваль був веселий. Тут можна було поїсти дерунів, подивитися майстер-клас дерунів від мера, побачити, як коростенці проявляють креативність і прикрашають свої столи.





Відкриття фестивалю:



Звичайно, я не могла пройти повз вишивку. Один стіл був прикрашений такими раритетними рушниками:



На головній вулиці дівчата продавали свої роботи. Така краса - не можна відірвати очей. Це вишивка стрічками. І дуже недорого, від 200 до 600 грн.





Трохи погуляли містом. На воротах побачили такий замок:



Хотіли зайти в краєзнавчий музей, але вхідні квитки коштували 10 грн, і ми чомусь їх пожаліли. Зараз думаю, і чого б це. Але в день проведення фестивалю відвідувачів тут дуже негусто. Тільки собак багато:



Будинок по сусідству з музеєм:



Бачили рицарський турнір. Він був дууууже нудний, і було холодно, тож ми трохи подивилися і пішли далі їсти деруни ))



Вокзал:



Вулиця міста:



Гастроном стандарт:



Мозаїка на льонокомбінаті:



Пам'ятник Чорнобилю



Співаючі бабусі. Сиділи і співали, і по дорозі додому теж співали



І наостанок Ленін: в якому пострадянському місті його немає?

kallisto_kyiv: (вело)
Гаряче рекомендую Унікальну Україну і Ярка. Величезне задоволення під час кожної поїздки. 

Оригинал взят у [livejournal.com profile] jarkokozak в сюжет про наші подорожі на каналі ICTV


Сюжет в новинах, про "Унікальну Україну" та наші мандрівки. Разом із учасниками спільноти http://dobre-poixaly.livejournal.com/ (маленька Кіра - зірка екрану), також використано відео, зроблене нашим постійним учасником Юрієм Шевченком під час турів.

kallisto_kyiv: (їжачок)


Любі друзі. Всім, хто розбирав мої каракулі транслітом, які я писала з Чорногорії і тим, кому було лінь це робити. Я перенабрала всі пости кирилицею і доповнила фотографіями. Заходьте, роздивляйтеся.

Чорногорія. День перший
Другий день. Сан-Стефан і Будва
День третій. Пржно. Про їжу
Четвертий день. Бар
П'ятий день. Каньйони
Шостий день. Бечичі
День сьомий. Боко-Которська бухта
Восьмий день. Пржно
Дні дев'ятий і десятий. Пржно і Будва
Одинадцятий день. Пржно. Тіват. Київ
kallisto_kyiv: (їжачок)
Останній день в Чорногорії. Літак наш був о шостій за місцевим часом, а трансфер мав заїхати за нами о третій. До десятої нам треба було звільнити номер. Андрій поїхав за пршутом для Тані, а я збирала рюкзаки і упаковувала всі ті скляні пляшки і банки, щоб вони не побилися при погрузці-розгрузці. Поклажа вийшла досить важкою. Залишили речі в кімнаті для багажу в віллі, і пішли на пляж. Я вишивала, ми робили фінальні запливи в морі. Перед трансфером переодягнулися, сховали в рюкзаки мокрі рушники і купальники і пішли в Кусту останній раз пообідати. Їжа була неймовірно смачною, смажена на грилі телятина з картоплею. Я їла і урчала. Чи варто казати, що після цих божественних смаколиків літаківська хавка просто не лізла в горло?

Я дуже тряслась, щоб не витягли наші смачні штуки в Борисполі, бо начиталась, як там крадуть. Один рюкзак запакували самі в харчову плівку, а на другий її не вистачило, запакувала в аеропорті за 5 євро.

Політ пройшов легше, ніж в Чорногорію. Не так боліла голова і не нудило так. Долетіли швидко і на диво швидко пройшли паспортний контроль. Київ зустрів нас дощем і +13 тепла проти 30 в аеропорту в Тіваті. Таксі з аеропорту до нас коштувало 162 грн.




kallisto_kyiv: (їжачок)


Полінувалися кудись їхати на екскурсії і просто відпочивали. Були на пляжі довго, аж до другої години. Хотіли подовше, але сонце так жарить, навіть через парасольку. Я багато вишивала. Смачно вечеряли в Кусті. Я їла хОботніцу - восьминога.

А сьогодні з самого ранку поїхали в Будву за покупками на подарунки і подивитися те, що пропустили з першого разу. Накупили всього: оливкову олію із Бара, оливки, пршут, вино, мед, сир. Залізли на цитадель і знайшли там риб -- символ Будви і ще трохи пофоткались. У віллу приїхали пізно як для пляжу, вже було дуже жарко. І ми повалялись трохи, зустрілися з нашим туристичним куратором на предмет вильоту. Трохи були на пляжі, повечеряли, погуляли і тепер проводимо вечір на балконі під звуки цикад. Тепло. Сидимо на вулиці в трусах. А завтра в цей час будемо вже вдома.

На фото: вулички старої Будви нічим не відрізняться від Котора. Рибки-символ Будви. Ще одна вивіска в мою колекцію.



На фото: трохи фоток, де ми нарешті сфоткані разом. Острів св. Ніколи біля Будви. Пейзажі вулиць міста Будва.

kallisto_kyiv: (їжачок)
Пржно - це назва села, в якому ми живемо, хоча це не є село в нашому розумінні з коровами і городами. Воно досить тихе і зручне. Не таке глухе, як Светі Стефан, і не таке шумне, як Будва. Але раз на кілька днів, а періодичність я так і не вирахувала, на пляжі врубають музику. В тому самому жуткому кафе, де крабові палички вважають морепродуктами. Музика гримить надзвичайно, відбивається від гір і звучить ще голосніше. Спати з відкритим балконом неможливо. А з закритим - душно. Ця ніч була жахлива. Ацтойна музика гриміла до четвертої години і ми весь час прокидались. Встали з важкими головами, а Андрій ще і з синцями під очима.

Сьогодні ми нікуди не їхдили. Були на пляжі, потім я вишивала і слухала книгу Пітера Мейла Хороший рік. На вулиці дуже душно і якщо ми не на пляжі, то сиділи з кондиціонером в номері.

Трохи фоток: По дорозі в Бечичі. Наша вілла, називається Мітровіц. Ресторан Куста, куди ми постійно ходили їсти. Дійшли до пляжу. Вид з одної і іншої сторони. Тунель через гору, який веде до морозива і буреків. Дивимося вгору, там скеля. Біля виходу з тунелю бачимо живописну скелю з гротом. Бечичі - це колишнє рибацьке поселення; а тепер там вілли і ресторани.



Провели сонце:



Під вечір вибралися в Бечичі вечеряти. Ми там пригледіли дуже милий ресторанчик і сьогодні туди пішли. Я взяла салат з морепродуктами і смажених кальмарів, а Андрій вибрав стейк з тунця і палачінку (млинець по-сербськи). Звучить наче небагато, але порції тут величезні. Ми з'їли на двох салат, ледве подужали основні страви, але палачінку надкусали і не змогли доїсти. Салат, треба зазначити, теж був з крабовими паличками. Діло в поганому ресторані чи тут це вважають морепродуктом?



По дорозі назад фоткали нічне узбережжя



Ми хотіли ще поїхати на паравозику покататись, але трохи облом. Вражень ми вже набрались. Може ще поїдемо туди післязавтра. Є ще ідея поїхати в Будву і купити там олію і смаколики на сувеніри. І через пару днів полетимо додому вже.
kallisto_kyiv: (їжачок)
Встали рано, перекусили фруктами і пішли на автобус. Я одразу випила таблетку від закачування, але краще б я цього не робила. Почало хилити в сон, голова стала важка і з'явилася дратівливість. Так мене години чотири ковбасило. Коли обідали, я мало не заснула над тарілкою, хоча поїсти я люблю і заснути над тарілкою для мене це повний нонсенс. Потім вдома почитала список побічних ефектів і вжахнулася. Більше я їх пити не буду. Найбільше мені сподобався такий побічний ефект: в таблеток від закачування і нудоти одним з ПЕ є нудота і блювота. Ну і по дрібницям там: алергія, висипання на шкірі, понос, розлад шлунку, аритмія, посилене серцебиття, спітніння і т.д.

По дорозі в Котор ми збирали народ по всьому узбережжю. Екскурсовод був той же, що і на каньйонах -- Драко. Швидко приїхали в Котор. Там дуже гарне середньовічне середземноморське місто. Довго слухали екскурсію і бродили по кривим вузеньким вуличкам. Там можна довго ходити і роздивлятися арки, будинки, решітки, котів, яких там дуже багато і які почувають себе там справжніми господарями. Але я була трохи заторможена після таблетки і очманіла від спеки, тому не повністю оцінила Котор. Треба буде якось ще туди потрапити.

На фото: площа Котора, дорога до гірських укріплень Котора, балкон палацу, вид на Котор з моря. Стовпчик біля пальми - це колишня парковка для кораблів, а набережна була набагато ближче, ніж тепер. Венеціанський лев. Котор колись належав до цієї держави. Такі милі дерева ростуть за стінами міста. Гірська річка з прозорою водою, в якій живе форель, і яка оточує місто.



На фото: Собор св. Трифона (Трипуна), церква св. Марії, вулиці і площі Котора, арочка як у Пауелла, найвужча вуличка, парочка вивісок в мою колекцію цікавих вивісок .



Потім нас загрузили на кораблик і повезли по Боко-Которській бухті. З моря берег виглядає просто надзвичайно. Сірі будинки з червоними дахами визирають з зелені, а за ними здіймаються височенні скелі. По дорозі я трохи задрімала, а потім стало легше.



Нас привезли на рукотворний острів Богородиці Утьоса. Там знаходиться дуже мила церква з блакитними куполами. Красива - не можна погляд відвести. В ній є маленький музей речей, пов'язаних з корабельною справою. Там же є ікона, про яку мені казала Марія Федорівна. Ікона дуже тонкої роботи, а волосся янголів вишите справжнім людським волоссям. На цьому острові мене вразило те, що він знаходиться віддалено від великої землі, але на ньому є прісна вода. Для наших широт і нашого менталітету це надзвичайно важкість.





Якщо продовжити тему рукоділля і ремесел, то мої спостереження такі. Вишивки продають мало, переважно стрічками. Виглядає як лубок. По музеям і церквам нічого вишитого не бачила, окрім вищезгаданої ікони. Багато продають дуже теплих в'язаних речей -- кофт, шкарпеток. Зима в них наче тепла. Може, то в горах так холодно чи містраль такий сердитий?

На годинку нас висадили в місті Пераст, яке виглядає як з відкритки. Мало населене, але дуже живописне. Розкинулось уздовж моря. Було дуууужее жарко, і ми не стали слухати екскурсію, і пішли в найближче кафе їсти морозиво. Воно виявилося надзвичайним: три кульки морозива у високому стакані, а ще нарізані фрукти: кавун, диня, виноград і ківі. Коли мені його винесли, купка літніх французів, які сиділи за сусідніми столиками і жваво стрекотали, зустріли його оплесками, а потім замовили собі 5 порцій його. Дуже ефектно його роблять і подають.



З Пераста нас катером довезли на зупинку парома з нашого боку, і автобусом розвезли по готелям і віллам. Шкода, що на паромі не покаталися, але ми його хоч бачили.



Потім ми сходили на пляж, на вечерю купили фрукти і сир, відкрили куплену вчора півторалітрову пляшку вина і гарно повечеряли.

Завтра у нас в планах пляж і ближче знайомство з розвагами в Бечичах.
kallisto_kyiv: (їжачок)


Сьогодні ми зробили собі вихідний від поїздок і просто тюленили на пляжі. Побули на пляжі до першої години і втекли в віллу під кондиціонер. Довго милились кудись піти, але вибралися тільки о четвертій, коли трохи спала спека. Обідали в Кусті. Намагаємося
пробувати національну їжу, тобто те, чого у нас немає. Пробували плєскавіцу -- велику котлету. Ще їли риблю чорбу - рибний суп. Я весь час замовляю шопський салат. Смачно і просто: помідори, огірки, перець, политі олією і засипані тертою бринзою. Ще в Барі я їла чевапчичі - маленькі ковбаски з рубленого тіста, обсмажені на грилі. Жирнувато, як на мене. А ще стільки ми не пробували.

Були по обіді на пляжі. Зустріли там українок, які сьогодні прилетіли. Розказали їм все тут. Відчули себе аборигенами. Провели сонце, воно сідає майже в море, тож можна насолоджуватися цим видовищем.

І пішли в Бечичі. Можна іти по трасі, але там немає узбіч і весь час їздять машини. Нижче траси і вище пляжу через гору пробили тунель. Якщо іти по ньому, можна попасти прямо на набережну в Бечичах. Там так круто! Стільки всього цікавого, багато ресторанів, кафе і піцерій, магазинчиків, снеків. Гуляли там цілих дві години. Дуже багато сімей з дітьми, великими і маленькими. Знайшли дуже милий ресторанчик. Підемо на днях туди вечеряти. В маркеті купили півторалітрову скляну пляшку білого сухого з Македонії. Розміри мене вразили. У нас такого немає.

У Пржно жити краще, ніж в Сан-Стефані, бо тут тихо, вілла трохи в стороні від дороги. Але тут кращий пляж, до нього ближче іти, Бечичі близько, транспорт ближче.

Про погоду. Вдень пекло, до 35 градусів. Стараємось особливо не висовуватись. Та і вночі не холодно. Сидимо зараз на балкончику в трусах, їмо смокви, слухаємо цикад і колупаємось Андрій в телефоні, а я в кіндлі. Один мінус -- є комарі. Ішли назад з прогулянки і скупалися. Вода прекрасна. Тепло і гарно.

Завтра їдемо в Котор з Пілоном. Це наша приймаюча сторона. Порахували і вирішили, що з ними буде не набагато дорожче, але цікавіше і легше з переїздами.
kallisto_kyiv: (їжачок)


Сьогодня довелося встати дуже рано як для відпочинку -- о шостій. Ми записалися на екскурсію в каньйони і о 6:40 нас чекав автобус. Дорогу я перенесла на диво легко, бо зразу випила таблетку від закачування. Їхали дуже довго, через всю країну. Проїжджали Цетиньє -- стару столицю Чорногорії і Подгорицю -- теперішню столицю.

Перша зупинка була біля каньйону річки Морача. Високі стіни каньйону здіймаються на кілометр висоти, а знизу шумить річка. Дорого проходить десь посередині на одній зі сторін каньйону.



Друга зупинка була в парку Біоградська гора. Там нам показували гірське озеро Біоградське. Воно значно обміліло за літо.



Третя зупинка була біля мосту через річку Тара. Довжиною більше 300 метрів, а висотою більше 130 метрів, він вражає уяву. Внизу в'ється тонкий струмок річки з порогами і стрімкою течією, а навколо неї по обидва боки здіймаються стіни каньйону, порослі деревами. Видовище незабутнє. Хочеться дивитися і дивитися. А яке там повітря!!





Нас погодували в якомусь ресторанчику при дорозі. Подали дуже смачну річкову форель. Я в принципі байдужа до риби, але не пошкодувала, що її взяла.

Останню зупинку зробили в монастирі Морача. Гарний монастир, але я не розумію смисл таких екскурсій. Благодаті все одно не наберешся, тільки монахів тривожити.



Назад нас повезли іншою дорогою. І нас повезли біля Скадарського озера. Це дуже велике озеро і дуже красиве. Всю шию собі звернула, роздивляючись його в вікно автобуса. Але робити там пожалуй нічого, тож другий раз окремо не поїдемо.

Така була екскурсія. Цілий день каталися, укатались зовсім, а бачили мало. Погано з великими групами їздити. Наступна екскурсія буде в Котор у неділю своїм ходом. А завтра будемо відпочивати, підемо на пляж і в Бечичі.
kallisto_kyiv: (їжачок)


Бар -- це місто на узбережжі Чорногорії ближче до Албанії. Ми вирішили сьогодні туди поїхати. Встали пораніше і пішли ловити автобус на нашу зупинку. Прочекали 25 хвилин, і біля нас зупинилось таксі. І всього за 15 євро нас довезли до самого старого міста. Можна було б зекономити, але на вулиці неймовірно жарко, 35 градусів, і хто знає, де шукати ті автобуси. Водій таксі -- мусульманський серб, який проводить зиму в Німеччині, дуже наполягав, щоб ми переїхали туди жити. Казав, там великі зарплати, а робота легка: посуд помити і поприбирати в ресторані. Півгодини робити і дві тисячі в місяць у тебе в кишені. Ми промовчали у відповідь.

Старий Бар мені дуже сподобався. Там доступні всі об'єкти для огляду, ніде немає злих наглядачів, всюди можна фоткати, і видно, що за цим доглядають, бо всюди ведеться реконструкція. Мабуть таким міг би бути Чуфут Кале, якби його не розтягли караїми на каміння. Було дуже жарко і після огляду ми пішли назад в Бар. Старий Бар стоїть на горі і ніхто там не живе.

На фото: руїни старого Бара. Вид вниз на селище. Купол старої турецької лазні. Через "банки" проходить світло. Цитадель. В деяких місцях будинки збереглися гірше. Акведук, по якому в місто подавалась вода. Реконструойований. Кактуси, висотою в метр. Князівський палац, так гарно заплетений. Метелик, а навколо валяється інжир.



На фото: Башта з годинником 1752 року. Я на місці колишньої церкви. Стіни колишніх будинків. У нас в Чуфут-Кале такого немає. Я в старих воротах. Фреска св. Миколая. Руїни. Прес, яким давали оливкову олію. Я там для масштабу.



По дорозі вниз побачили вказівник на найстаріше маслинове дерево і пішли туди. Теліпалися довго, сонце нещадно палило в голову. Шлях полегшували численні інжирні дерева -- смоковниці, які росли на узбіччі дороги. Були ще мандаринові і апельсинові дерева, але плоди на них ще зовсім зелені. Коли ми дійшли до старої маслини, мені вже нічого не хотілося. Дерево виявилося старим і корявим. Попутно я побачила, що ж таке є маслинове дерево, і виявила, що тут дуже багато цих маслинових дерев. Куплю тут оливкову олію, має бути смачна. На фото: найстаріше маслинове дерево і мандаринові сади.



На фото: оливкові гаї.



Зайшли в порт, думали доїхати в Будву на катері, але він ходить тільки зранку і ввечері. Тому ми ліниво попленталися на ринок, купили кіло персиків і два кіло інжиру. Їх тут так багато, а у нас не продають зовсім. Іноді в маркети завозять, але це зовсім не те. Потім довго ішли на автостанцію, і хвилин за 40 дісталися додому.

На фото: Такої висоти виростає олеандр. Порожня припляжна вулиця в Барі. В Будві в цей час значно більше людей. Пожежний гідрант. Пальма, вони мені досі в диковинку.



На фото: вулиця Бара



Завтра поїдемо в каньони. Суботу проведемо тут, сходимо в Бечічі, а там морозиво, магазини і бурек. А ще хочемо в Боко-Которську бухту і на Скадарське озеро, і на паравозику покататися.
kallisto_kyiv: (їжачок)
Сьогодні вночі ми прокинулися від звуків дискотеки десь неподалік на узбережжі. Це було о третій годині. Ми закрили балкон, але стало дуже душно. Ми включили кондиціонер, але він дуже шумів. Зрештою ми відкрили балкон, бо музика до того часу вже стихла, і тоді налетіли комарі. І дзвеніли решту ночі над нами. Через це ми встали пізно: о 9, а за київським часом о 10-й.

Скупалися і пішли снідати в гриль-ресторан через дорогу від нашої віли. В Кусту. Замовили омлет, але нам принесли яєшню-глазунью. Але смачну. Мерзкий чай з пакетика всюди коштує 1 євро. А потім у мене був настрій зайнятися собою: поголитися і зробити маску для обличчя. Далі йти на пляж було жарко і я вишивала до четвертої години. Обідали на пляжі в кафещці. Мені дісталося жирне овочеве різотто зі смаженими чи то огірками, чи то кабачками. А Андрію принесли різотто з морепродуктами, в якому були крабові палички. Цікаво, відколи це крабові палички стали морепродуктами? Зате далі на набережній знайшлося смачне морозиво як на Майдані. Ми були на пляжі до заходу сонця. Повечеряли сиром, хлібом, помідорами, бресквами (персиками) і вином з водою. Сидимо на балкончику, дивимося на море і вогні Будви. Андрій читає розмовник, а я пишу з кіндла.



Мені дуже подобається тутешня вода. Ми не купуємо воду, а п'ємо воду з крана. Вона дуже смачна.



І ще розкажу про росіян. Я вже вчора трохи писала про них, але кожен новий день дає нові матеріали для роздумів. Вгадайте, хто заліз на буйок, повісився на ньому і кричав на весь пляж з характерним акцентом? А хто курив один єдиний на пляжі і обкурював димом усіх навколишніх дітей? А хто включив у нас під вікнами радіо умц-умц-умц на повну катушку? Правильно, це все вони. Інші нації не привертають такої уваги.

Завтра поїдемо в Бар і може в Ульцин. Хочемо з самого ранку вибратись.
kallisto_kyiv: (їжачок)
Зранку посварилися трохи з нашою турфірмою. Достукалися в Київ до туроператора, проблему пообіцяли вирішити. Але приймаюча сторона, фірма Пілон, мало того, що не поселила в номер, тобто не отримала підтвердження того, що нас все влаштовує, так ще і відмовилась вирішувати наші проблеми. Тьфу на них.

Посварилися і вирішили, що все саме устаканиться і не треба паритись. Поснідали в кафешці недалеко, добре, що було з чого вибирати. Офіціант трохи вчив нас сербської мови. Ще там були гарні кошенята, які випрошували у мене сосиски. Я їла англійський сніданок - яєшня з сосисками і помідорами. А Андрій взяв молочну кашу, мюслі з йогуртом і пиріжок піту. Як це все в нього помістилося!



Гуляли по Сан-Стефану, фоткали. Дуже живописно. Потім взяли свої тапки для гальки і пішли купатися. Вода в Адріатичному морі солоніша, ніж в Чорному.

На фото: острів-готель Светі Стефан і його пляж. Вхід на пляж стороннім коштує 70 євро. Ящірка грілася на сходах. Я спочатку подумала, що це загублена іграшка. Такого кольору там вода. Цікавий водопровідний люк.



Побули пару годин на пляжі і поїхали в Будву. Туди ходять автобуси кожні 10 хвилин. Автобуси всі з кондиціонером, зручні і в них мало людей. В Будві дуже багато туристів. Особливо з Росії. Хоч десь хотілося побути без співвітчизників і нашого менталітету, але вони скрізь. В Будві пообідали. Вдарили по морепродуктам. Я їла різотто, а Андрій - пасту. Ще взяли грецький салат. Порції великі і все таке смачне! Я перший раз в житті їла маслини! Знайшли ринок і купили пршут і смокви - інжир. На пошті відправили батькам відкритки. А коли приїхали додому, нам подзвонили з турагентства і переселили в сусідне село в номер з видом на море. Тут є все: кухня, балкон, сейф, посуд, сушилка для речей, кондиціонер, мило і шампуні. Вечеряли вином, закритим пивною кришкою, пршутом, інжиром і персиками. А завтра ще кудись поїдемо. Купили розмовник і вчимо сербську.

На фото: Я в старому місті в Будві. Макет парусника на набережній. Яхти, припарковані на набережній в Будві. Напис сербською. Правда, все зрозуміло? Такі величезні пальми ростуть на вулицях. Знаки пішохідного переходу відрізняються від наших. Вперше побачила, як ростуть гранати. Молоді вина закривають пивною кришкою. Бачити це було дуже незвично.

kallisto_kyiv: (їжачок)


Пишу з кіндла, взяли його замість ноута. Перший раз летіли. В аеропорту відібрали мій ножик, який мені подарував тато, бо я забула викласти його з рюкзака. Ми взяли тільки два маленькі рюкзаки, і то не знали, що туди класти. А люди везли величезні 100-літрові валізи. І що вони там возять?? Політ пройшов добре, але під час польоту трохи нудило і боліла голова. Я вишивала, недаремно брала з собою вишивку. Годували порошковим пюре і куркою. Земля з літака спочатку цікава, а потім набридає, все одноманітне. Літак летів зі швидкістю 800 км на годину. Аеропорт в Тіваті дуже маленький. По дорозі в готель мене закачало: дороги серпантинні. Нам дали поганий номер з окремими ліжками, видом на кущі і грибком в ванній. Хазяїн вілли номерами не розпоряджається, а приймаюча турфірма не хоче вирішувати проблеми. Тут жарко: 33 градуси. Море бачили, але ще не купалися. Тут на годину менше, ніж в Києві. Краще було мабуть оселитися в Будві. Там є ринок і багато магазинів. А тут в маленьких магазинчиках підгнилі інжири і персики і мало є що вибрати. Зате вино по два євро. Поїдемо сьогодні в Будву і на море. Але спочатку поснідаємо і будемо сваритися за номер.

Ми вибрали віллу Раджен в селі Сан-Стефан. Нам дістався номер 306. Я прочитала раніше в інеті, що кращі номери в віллі це 401-403 і 501-503. Але нам, як молодятам, дали номер з видом на кущі, з окремими ліжками, щоправда, зіставленими разом, і величезною, жахливою пліснявою плямою на стелі.

Profile

kallisto_kyiv

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 12:46 am
Powered by Dreamwidth Studios