Як завжди, останні два тижні літа провели на узбережжі моря, на мисі Айя. Було кльово: сонце, море, природа, ну, все як завжди. Цього разу зі мною не їздила старушка, і взагалі нас було мало. Я, Андрій і сестра Андрія Аня. В перший же день познайомилися з киянами, які стояли ще 4 дні, потім приїжджали Сеня і Льоша, але вони були до 28 і потім поїхали. Ми з Андрієм гарно засмагли, правда, засмага активно змивається. Цього року на Айя не можна палити вогнища, тож їжу готували весь час на горілці. Коли їхали туди, були побоювання, що нас на мис не пустять. Виявилося, що пускають, і все як завжди. Тільки ялікмени активно пропагують думку, що на Айя не можна стояти. Картоплю пекли всього лише раз: ввечері розвели вогонь в камінні. З кулінарних збоченств були: борщ, розсольник і торт. До речі, торти вже стають хорошою традицією на Айя. А саме прикольне в цьому - обличчя оточуючих, коли вони цей торт бачать :) Лісники сильно не звірстували, ходили раз на 3-4 дні, ми стояли 12 днів, заплатили за 6. На пляжі купалися рази три-чотири, все більше на камінні, там же і засмагали.

Ми і торт


Були в Севастополі, традиційно помочила ноги в Херсонесі (не купалась - вода була збовтана і море штормило). Хоча Херсонес - як завжди захоплення. Красиво неймовірно, синє небо, синє море, навіть незважаючи на велику кількість туристів все одно дуже класно. Їли в Трактирі. На цей раз там був курник, хоча мені чомусь думається, що позаминулого року, коли ми там його їли, він був рази в півтора більший.



Останній день літа провели на Айя, купалися і засмагали. Я відірвалася по повній - засмагала мало не до третьої години, підсмажила живіт і навіть лобок :)

А наступного дня настала осінь, трохи зіпсувалася погода, капав дощ, і ми, як і планували, зібралися і поїхали в Севастополь. Точніше, спочатку в Харчевню, там традиційно обжерлися.. нє, навіть так: ОБЖЕРЛИСЯ морською солянкою і запеченими в горщику рапанами. Зняли в центрі Севастополя квартирку, відмились, кинули рюкзаки і пішли гуляти. Гуляли по набережній, ходили в дельфінарій, бачили там дуже потішних морських котиків, а от дельфіни мені не дуже сподобалися. Були в панорамі, я ходила туди вже втретє і мабуть більше не піду, ібо скільки вже можна. Каталися на колесі огляду і на машинках, буцались і стукались. Їли смачнюще морозиво в італійській морозивній кафешці недалеко від набережної.



У передостанній день вирішили поїхати в Бахчисарай, подивитися Ханський палац і Чуфут-калє. Бахчисарай просто вбив мене тим, що місцеві коли впізнають в тобі приїжджого, просто накидаються і починають шматувати тебе на частини, і поки не гаркнеш добряче, вони не відстають. Я аж засмутилася через них і стала дьорганою. Ханський нічо так, красівенько. Ну я вже була там, але ще разок було цікаво глянути. Чуфут-Калє подивилися наскоком, екскурсію слухати не стали, бо дуже повільно піднімалися люди, і екскурсовод якась нудна була. Побігали всюди, подивилися мавзолей ханської дочки, полазили по печеркам і поскакали вниз ловити що-небудь до Мангупа, щоб встигнути затемна. Зловили якогось місцевого, який довіз нас за 70 грн до Мангупа, внизу купили самсу і лепешку і подерлися вгору. Ішли майже впотемку, і коли піднялися нагору, вже було зовсім темно. Вітру не було, але було холодно. Випили чаю з самсою і лягли дивитися на небо. Спати було не холодно, зверху передавали потрясне зоряне-зоряне небо, пізніше вийшов місяць. А зранку як завжди на Мангупі був дуже класний краєвид. Випили чаю, поблукали трохи по плато в пошуках спуску, спустилися вниз, поїли в чайхані і поїхали в Севастополь на поїзд.

Дуже класний і насичений вийшов відпочинок. І палатки, і море, і цивілізація, і вкусняшки всякі, і засмага. Я довишивала синичок, яких таскаю вже півроку з собою, прочитала до кінця Кові, прочитала укрсучліт Галини Пагутяк "Урізька готика", книжку Бена Стайнера "Що сталося з Гарольдом Смітом", прослухала половину книги "Чародій з гітарою" Алана Діна Фостера і прочитала половину книги "Супутники Волкодава" Павла Молитвіна. А ще зробила 10-15 вправ з німецької :) Так що незважаючи на очевидне дураковаляння, виявляється, я все-таки чимсь займалась.

Вчила Карася вишивати, сиділи біля водички, там хоч трохи прохолодно. Потім прийшла Лєнкін і стала нас фоткати.



kallisto_kyiv: (весняна аватарка)
Всі поїхали, мене покинули, а я не сумую сама. Дивлюсь цілий день фільми, вишиваю дуже симпатичну дівчинку. Уже майже половину осилила.

Як же смачно готує мій тато! От ішла зараз на кухню і думала, що поставлю чайник, а їсти нічого не буду, бо і так за ці два дні від"їлась на святкових харчах. Так ні ж. На плиті каструля. Зазирнула під кришку, а там - гречка! Але не просто гречка, а з реберцями. Мммм, яка смакота! От не люблю гречку, їм її дуже рідко, під настрій. Навіть якщо їсти буде нічого, навряд чи я буду їсти гречку. Але гречка з реберцями від мого тата - це просто ммммм! Ніжна, розсипчаста, ароматна. А олів’є він вчора зробив. От здавалося б, салат як салат. Стандартний рецепт, та ще і далекий від ідеалу корисності. Але ні, тато сказав, що коли готуєш, туди не треба нічого шкодувати, і тоді вийде круто. Боже який олів’є, я не можу відірватись. А яку курку він запік! Сашка от підтвердити може! До сьогоднішнього вечора курка не дожила. Десь в обід від неї залишилося трошки більше ніж самі кістки. До вечора не стало і кісток. Він зробив спеціальний соус, яким обмазав курку зверху, а всередину напхав гречки з маринованими опеньками і соусом. Шкуринка вийшла тоненька і запечена, а під нею соковите біле м’ясо і це все з соусом, яким була облита курка. От сама пишу і слинку ковтаю.

Але з цими обжорствами треба щось робити, тому я завтра з самого ранку їду викатувати все захаване за ці два дні.

Ну і наостанок напишу, як ми вчора в церкву ходили.
Була в гостях Сашка, ми ходили на пікнік з вишивкою, але швидко замерзли і прийшли додому. Якраз і дощ почався. Тут тато приходить і каже: "ідемо святити паски". А треба сказати, що він ніколи не відзначався особливою набожністю і дотриманням релігійних канонів. Але паску вони з мамою ходять святити кожен рік. Щось є в цьому, щоб в кошик покласти паску, яєць крашених, ковбаски, трохи того, трохи цього, і так статечно і поважно дійти до церкви, почекати, поки посвятять, а тоді вже вдома вечеряти всією родиною. Паски, правда, мама теж останні роки не пече. Багато пасок у нас ніхто їсти не буде, а замішувати тісто на дві паски немає сенсу. Та і ті, що продаються в магазині, в міру смачні, здобні, з родзинками. Хоча наступного року я мабуть буду пробувати пекти. Віталік мене на днях спитав, чого я не печу, а я і подумала: а і справді, чого?
У мами цього року видалась нагода поїхати в Колки провідати бабусю, а ми з татом і Сашкою пішли святити паски. На момент нашого виходу з дому дощ трохи був ущух, але варто нам було вийти з дому і дійти до повороту на набережну, як почалась злива! Та така, що здається небеса відкрились і почали зливати надлишок води на землю. Поки ми дійшли до церкви, а іти там від сили хвилин 15, ми були мокрі навіть під парасольками. Взуття промокло в усіх, штани понамокали аж до колін, рукав, який був ближчим до краю парасольки, промок наскрізь, попа була мокра від того, що по курточці вода стікала. Відносно сухими були тільки обличчя і волосся. Але батюшка, який святив паски, виправив це непорозуміння. От уявіть, що буде, коли набрати чашку води і вихлюпнути її комусь в обличчя. Батюшка окропив нас свяченою водою так само щедро. Так що коли ішли додому, парасольки можна було сховати, бо втрачати було більше нічого. Ну і як водиться, коли ми підійшли додому, дощ ущух, наче його і не було.
Ну а вдома вже сушились, вечеряли, пили чай, дивились кіно про мері попінс, співали пісні з нею разом, вишивали, говорили... Гарно зустріли свято.
kallisto_kyiv: (погляд)
хотіла написати про кіно, як я дивилася кіно про ді капріо, про бреда пітта і про мушкетерів, але не напишу. завтра вдень напишу.

натомість напишу про любов
Весна прийшла. На календарі ще зима, ще лютий, але повітря вже по-весняному п’янке і свіжо-солодке, і хочеться сміятися і нестись по вулицях, і дихати на повні груди. Ще поки несміливо входить весна, але вже поряд, ще зовсім трохи, і вона прийде повноправною хазяйкою. Сидиш за компом, працюєш, робочий день у розпалі. Але раптом відчуваєш, як вона кличе. Вибігаєш на балкон, розкривши навстіж двері і дихаєш, дихаєш, і не можеш надихатись. Чекаєш весну, бо вона посміхається лукаво і обіцяє такі пригоди, яких іще не було, довгі безсонні насичені ночі, шалене серцебиття і ще щось, про що весна мовчить, але загадково посміхається.

І десь там, у весні живеш ти. Ходиш вулицями, слухаєш місто, дивишся на небо. І десь там, у весні, ми зустрінемось. Ти візьмеш мене за руку і ми підемо дивитись на квітучі абрикоси, а потім ти вигадаєш ще щось. Я сховаю всі свої колючки і стану покірною і лагідною. Не буду гнати поперед тебе і все сама робити. Все буде вчасно і доречно. І я позбудусь відчуття, що життя проходить без змісту, що все непотрібно.

Вже скоро.
kallisto_kyiv: (їжачок)
про роботу: все наладилось, з Юлею наладилось, я спокійна і весела. Тепер приходжу на десяту годину. І от тільки зараз згадала. У мене на кожній роботі так буває, що я в якийсь момент часу починаю приходити на годину-півгодини раніше за всіх інших. Я люблю такий час. Є можливість спокійно роздягнутися, перевзутися, попити чай і перевірити пошту. І так, не поспішаючи і не летячи кудись, включатися в робочий процес. Це як час для себе. Дуже гарно. І є можливість піти на годину раніше за всіх інших. І виходити в супроводі заздрісних поглядів колег.

про погоду: нарешті, хоч колись, хоч цього року на новий рік у нас настала справжня зима. Не дуже холодно: всього лише -5, на вулиці лежить самий справжній холодний білий сніг, і він же падає з неба! Про що ще можна мріяти перед новим роком? :)

про театр: нарешті збудеться моя найбільша в житті мрія. 2 січня я іду на балет "Лускунчик"! Я вже років 5 мрію потрапити на цей балет і постійно мені щось перешкоджає. То квитки подорожчали, то от прямо зараз немає в гаманці достатньої суми на квитки, то каса не по дорозі. І от - парам-пам-пам! - я сьогодні сказала: оце вже ні, скільки можна так жити? І пішла в касу театру і купила квитки! Так що другого числа детальний звіт з мене.

про книжки: я підрахувала, а скільки ж я книжок цього року прочитала, недаремно ж я пишу свої враження в жж і відмічаю книжки в імхонеті. Їх вийшло більше 80 (я просто не все ще дочитала і щось точно не порахувала). Так що я молодець! В середньому на книжку у мене ішло чотири з половиною дні. Ай да я!

про друзів: як же добре, що вони в мене такі класні! Завтра у нас буде самий справжній карнавал. Ми будемо кататись на роликах (а може грати в боулінг), у нас буде вікторина і всякі прикольні розваги. Фотки треба не забути поробити і тут показати. Я ще не знаю, ким я буду, бо костюм буду вибирати завтра безпосередньо перед вечіркою. Але я впевнена: це буде круто. А ще сьогодні знову водили козу з Ленарою, Сашкою і Катею. З Криму, де їли лагман і чебуреки, пішли в сіті-кафе в фудкорті на Бесарабці. По дорозі безобразно хіхікали, кидалися сніжками (ну зовсім трішечки), роздивлялися навколишні будинки і раділи життю.

А в неділю ми будемо ставити ялинку. Мама протестувала, але ми з папою сказали: какой зе это новый год, да без ёлоцки?

Все прекрасно, коли хочеш сприймати життя прекрасним, чого і вам бажаю!
Всім чмокі і з наступаючими вас!
kallisto_kyiv: (хаус задумався)
раз ніхто мене нікуди не кличе і нікуди не везе, буду працювати мабуть на новорічних канікулах.
ось
kallisto_kyiv: (хаус задумався)
Друзі, а вам доводиться літати уві сні?
От мені сьогодні приснилося, що я лечу на нашу стояночку на мисі Айя. Лечу з Андрюхою, але без Тані. Таня його спорядила, провела нас і ми полетіли. Причому летіли без рук, а просто, настроїлись і полетіли, зусиллям думки. Хочеш — летиш вище. Бачиш, що знижаєшся, думаєш летіти вище і летиш вище. Мені частенько таке сниться, як я літаю. Так от, до місця ми не долетіли, бо як завжди, мені треба було вставати і йти на роботу. Але ми долетіли майже до кінця. Ми долетіли до Балаклави, пролетіли Золотий пляж. По дорозі в польоті Андрюха примудрився розбити Танін фотоапарат. Він розбив його об телеграфний стовп, та так, що залишився один об’єктив, а все інше десь погубилося. А потім ми знайшли якусь напівсекретну війьскову базу, пішли там ходити і якась падлюка притирила мої продуктові запаси — палку ковабси і батон з моєї екологічної свинської торбочки, яку під час польоту я тримала в руці. Я пішла влаштовувати розборки і кричати «віддайте мою ковбасу», на цьому і прокинулась.
Ги-ги, насниться ж таке. Але що не кажи, відчуття польоту таке класне!

З року в рік взимку і восени у мене одні і ті ж проблеми з нестачею світла, сонця, тепла і коротким світловим днем. Я сплю по 10 годин і мені цього мало, хочеться взагалі не вилазити з ліжка, або якщо і вилазити, то на пару годин посидіти перед компом з хорошим кіном або аудіокнижкою і з вишивкою в руках. Думки про таку от ідилічну зиму займають всі мої думки і не дають спокійно працювати. Я уявляю себе ідеальною домогосподаркою, з обідом з трьох страв, напеченими пиріжками і чистим домом, аби тільки не треба було вилазити в холод і зиму. Але це все з галузі фантастики, а зараз може у вас є якісь поради, як зиму пережити і при цьому не спати на ходу і щоб може якось смикатись, рухатись і радіти життю, бо так довго тривати не може.

А так все по-старому. Читаю книжки, дивлюся кіна, вишиваю, зустрічаюся з друзями, засиджуюсь допізна на роботі, п’ю кров у окремих осіб, а інших окремих осіб розважаю і заспокоюю, сачкую спортзал, слухаю Алісу і Земфіру, проводжу вечори за компом, їм творожок і сухофрукти, сплю з кішкою і чекаю весну.
kallisto_kyiv: (їжачок)
Ей, не встигла я озирнутись, як вересень кудись подівся
Спочатку я була на морі. Потім захоплено всім про це розказувала. Сплавлялась з колегами на байдарках. Купила новий годинник. Навчилась кататись на велосипеді. Кардинально змінила зачіску. А потім різко стало холодно і дощі, але я не здавалась і все одно раділа життю: їздила в Умань і гуляла там під дощем. І в театр ходила на прем’єру, і кіно дивилась: Вавілон Н.Е., Подорож до центру землі, довгоочікувану Мама мія, а ще в аймаксі була. Подивилась красоти Кам’янця, Бакоту, Подільські товтри. З Танею зварили нову мегапорцію мила. Відбулися значні зміни на роботі і в особистому житті, але про це окремим постом. Здуріти можна :)

:)

Jun. 23rd, 2008 12:25 am
найкльовіша новина за останній час: наш офіс переїжджає в центр. Самий-самий центр: вулиця Городецького. Я не можу передати, наскільки я рада :) Цього тижня будемо переїжджати
***
вдома завтра відключать воду. Сьогодні мокла більше, ніж півгодини. Просто стояла під душем і мокла. Щоб на два тижні намокнути :) Доведеться ставати морозостійкою і перестати боятись холодної води
***
розвіртуалилась з [livejournal.com profile] mymailto. Сергію, ти кльовий :)
***
Не попала ні на фестиваль феєрверків, ні на країну мрій, і переїзд теж відклали. Довелося в четвер терміново шукати чим забити вихідні. І я придумала :)
***
Вихідні провела в Поліському природному заповіднику. Все супер: чорниці, природа, повітря, багно (багульник), комарі, компанія, анекдоти біля вогнища, вареники з чорницями. Детальний пост на тижні, а поки що кілька фото для затравки :)

Збираю чорничку, щоб насушити і вдома пити чай


Я і родич нашої [livejournal.com profile] lenkin. Хі-хі :)
kallisto_kyiv: (їжачок)


Минулі вихідні я провела в Криму. Літо тільки почалось і так кльово, що ці перші літні дні я була серед різнотрав"я, гір, скупалася в морі.

Але все по порядку. Виїжджали з Києва в четвер 5 травня ввечері. Перед тим я запаслась рюкзаком, спальником і каріматом. Оскільки я ще турист-початківець, то свого спорядження у мене немає. На щастя немає проблем з фірмами, які це спорядження дають напрокат. Рюкзак спакували, я врахувала всі інструкції не брати важких речей, косметику і телевізор з диваном, бо коли несеш це все на собі, кожен кілограм здається втричі важчим.

Їхали ми невеликою дружною компанією з семи чоловік - я, Таня, її двоє Андріїв і троє їхніх друзів з англійських курсів: Льоша, Наташа і Сергій. Після контрольної закупки в Кишені сухарями, консервами, овочами і іншими корисними речами мій рюкзак поважчав ще кілограм на 5 і в результаті важив десь 15 кг.

читати далі )
kallisto_kyiv: (я)
минулого літа я шукала скарби!

Пішли ми на Країну мрій з Юркою і Танею. І по дорозі здибали чуваків в зелених футболках і написах "Острів скарбів". Взяли рекламку. Думали недовго, бо закордонний паспорт мені через Януковича так робили чотири місяці, і була одна дорога - в Крим. Бо відпустка без моря - це не відпустка. Вирішили їхати всі втрьох. Підписали договір, внесли оплату, взяли квитки на потяг. В Сімферополі на вокзалі нас зустрів організатор Діма. Вийшло так, що підібрались одні кияни і не було нікого з інших міст.

Спочатку ми поїхали в ліс. Жили на Ангарському перевалі в наметах. Була у нас повар Ксюша, яка готувала смачнющі страви. Були четверо хранителів-інструкторів. Вовка Храмов знає всі стежки і дороги Криму. Серьога - надзвичайно серйозний для свого віку молодий чоловік, і до того ж, злегка помішаний на зброї. І двоє дівчат-красунь Юля і Наташа. Ну і Діма. Привезли нас в табір і почали мучити. Спочатку погнали в гори. Не встигли ми покласти речі і вкинути щось в рот.

Гнали нас довго і якісно і ми вже було зібрались помирати, аж тут вийшли вершину. Добрий Вова пожалів нас і на Еклізі-Бурун не повів, а вибрав вершину поменше. Звідти було видно і Алушту, і море, і Ангарський перевал.

Ми ішли-ішли-ішли


І от ми нарешті на вершині


А це Вова :)


А такий краєвид був з Чатир-Дага, куди ми піднялись


далі ще цікавіше! )
про Євробачення
Мені не подобається Ані Лорак ні як співачка, ні як жінка. Після того, як вона почала зустрічатися з цим своїм турком, вона стала мужикувата, втратила жіночність, якусь невинність, яка була їй притаманна, шарм. Зараз вона просто шумна дамочка, якої забагато. Дивитись Євробачення буду, дивлюся вже третій рік.

про вибори
Дістало це вже все, хочу щоб вони поскоріше пройшли і забути про них. Але при цьому я ще зовсім не вирішила, за кого голосувати. Катеринчук такий лапочка, але він і приблизно не збирається в мерське крісло, а відтягує голоси від Кличка. В світлі ціього я би продала голос, але ніхто не пропонує купити, а в телевізорі погрожуть розправою над тими, хто буде купувати і продавати. А між тим продаж голосу був би найкращим виходом -- хоч якийсь зиск киянин може мати з виборів. Бо за кого б не голосував, все одно буде в програші.

про погоду
Літо нарешті прийшло. На вулиці +25, всі ходять в футболках і босоніжках. А в суботу я вже їла перші полуниці. Що дивно - цього року багато комарів. У нас вдома їх буває небагато, але тут аж в травні вже почали залітати в квартиру. Гарно, що літо нарешті настало.

про великих українців
Вся френдстрічка завалена коментарями про передачу. Я не бачила жодного випуску, але скажу таке: хтось міг сподіватись на те, що Бандера першим буде? От наївні :) На інтері - і Бандера. Хі-хі. І ще френдстрічка завалена обуренням з приводу того, як в Росії українських відомих людей в видатні росяни записують. Так це ж кльово. Пофіг, з яким формулюванням записують. Нехай хоч як туземця з племені тумба-юмба. Скільки росян було в нашому списку? Оскільки я передачу не дивилась, то точно не скажу. Але не думаю, що багато. Радіти треба, що українці настільки видатні, що їх росіяни включили до своїх списків.

про друзів
Ленара! Не їдь в Крим! Хто зі мною буде в кіно по середах ходити на всякі дурацькі комедії, які ти так любиш? А в Сімферополі немає Космо і ДЦ. І немає стільки вишивальних магазинів! І найголовніше: там не буде мене! Коротше, скажи своїм шефам, що я їм передала, щоб тебе залишали в Києві! Бо я буду скучати!
kallisto_kyiv: (їжачок)
якось мені не пишеться зовсім останнім часом. це мабуть весна так діє. я вже ношу літні курточки. і весна, як і завжди, настала дуже стрімко - зацвіли абрикоси і вишні і почали розпускатись листочки. і це все буквально за три дні.
***
тиждень пройшов і так спокійно. можна посидіти допізна і музику послухати. і в жж щось написати
***
я купила собі електричну зубну щітку. вона така прикольна :) чистиш нею зуби і здається, що в голові жужжить. і ще після неї відчуття більшої чистоти зубів, ніж від звичайної щітки.
***
виявляється, насадки для навушників правильно називаються амбушюри. я вчора в тролейбусі, коли їхала в спортзал, загубила одну від своїх коссів, довелося терміново шукати нову. порадили подзвонити в портатив, і там дійсно знайшлося те, що я шукала. тепер у мене є цілих 6 пар насадок і їх можна солити
***
Як видно з попереднього пункту, я все-таки потрапила в спортзал. я довго не могла туди потрапити, бо у мене не було красивих штанів і сумочки і взагалі це все перешкоджало мені ходити в спортзал. а тепер у мене це все є і я буду ходити два рази на тиждень, хіба що на землю впаде метеорит. І з такої нагоди провела там дві з половиною години :) Тепер у мене все болить. Наступний похід - в понеділок. Слухайте, а може ще хтось в спортлайф ходить? Давайте разом ходити. Особливо дівчата мене цікавлять. Там є сауна, і я б туди ходила. Але самій якось не хочеться ходити - що я піду, і буду там як дурочка сама годину сидіти? Тому треба компанія.

Тим хлопцям, хто радісно почав пускати слюні, ще раз повторю, хлопці не канають, бо роздягальні дівчат і хлопців окремо :)
Температура на вулиці: +1
Погода:


йомайо, коли вже стане тепло???

хочу

Nov. 5th, 2007 11:26 pm
kallisto_kyiv: (їжачок)

хочу стати мумі-калісто, щоб з приходом холодів залягти в сплячку, а з настанням тепла прокинутись, як це робили всі мешканці мумі-дола. ходила сьогодні в магазин, і хоча це тривало всього лише півгодини (5 хв туди, 5 назад і 20 в магазині), я себе такою нещасною відчула :( 
а ще бачила сьогодні двох чуваків у великих музичних навушниках аля льотчик. зразу видно: зима настала
сніжок спостерігала тільки у вікно, ходити по ньому не наважилась.

досі шукаю роботу.

kallisto_kyiv: (я)
це просто фантастика! вчора був такий шикарний молодий місяць, як намальований, як причеплений на небо бутафорський, величезний і гарний! І весна така чудова -- гілки дерев розчиняються в темному небі... ммм просто супер! я хочу, щоб ця весна тривала вічно!
А Президент верховну зРаду розпустив ))) поки дивилась, вишила великий кусок ненависного віслюка, який, схоже, мене не любить так само сильно, як і я його. І спати захотіла, піду зараз.

Я от що хотіла сказати, я мацу вчора їла. Вперше в житті. Я от читала і чула: от маца, святковий хліб і все таке. Насправді нічого особливого. Трошки нагадує коржі для наполеона, які бабуся в дитинстві робила, але вони по-моєму робляться з пісочного тіста. А тут вода і борошно, без солі, без цукру, просто замішані і спечені. Так саме смішне, що вони з тої маци роблять запіканки і пироги 0_0. Тепер ще на одну білу пляму в моєму житті стало менше.

А ще я сьогодні вперше в цьому році ходила в джинсовій курточці і нітрохи не замерзла. А на Великдень їду до бабусі. Ще не знаю, що робити з її телефоном, чи купити новий, чи взяти Раїн, але до пт цю проблему однозначно треба вирішити.

Profile

kallisto_kyiv

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 23rd, 2017 11:47 am
Powered by Dreamwidth Studios