Вирішила написати, як у мене справи. Якась я цілими днями зайнята, тобто дні проходять, і я весь час ніби щось роблю, а виходить, що нічого не роблю. Нада шота дєлать.

17 лютого іду на кругозорівську лекцію про тайм-менеджмент. Треба ще краще себе організувати, щоб не тупити за компом по півдня, бо скільки вже можна.

Закінчила магнолії, закінчила кафе, закінчила хрестики в пауеллі, тепер бек, буду мабуть робити катушечними нитками №40 або 30, ще подивлюся по товщині. Зараз роблю набір вишивальщиці - маячок і чохол для ножиць і книжечку гольничку від емс. Вишиваю без розмітки, тому ліниво і довго виходить. Треба заставляти себе і не тупити за компом, а вишивати, так хоч толку більше буде. На раму начеплю фламінго, а на круглий або поряд з фламінго буду вишивати казанську Богоматір від Стоянки Іванової на 18-й канві півхрестиком в три нитки тьоті Марії на ювілей на наступний рік. Станочок мій, замовлений на севі з доставкою в Железку, десь загубився по дорозі, вже місяць мандрує, і невідомо куди забрів. На севі Паші сказали почекати ще два тижні і тоді знову написати їм. А на пошті морозяться і кажуть, що вони нічого не знають. Казли.

Роблю прикраси, тільки щось я їх роблю, і вони нікуди не діваються. Уже відфоткали їх у старушки, але вона фотки зажала і не дає, а так я би вам показала все, що наробила за цей час. Дуже мені це цікаво і пре мене, і я освоюю нові горизонти - вчуся обплітати бусини нитками (гачком) і плету з бісера бусинки. Ще хочемо вовни дістати і зробити ще щось з вовни. А ще бусинки ручної роботи, які я робила, це текстильні і вишиті. З вишитими хочу розвинути тему, робити кльові сережки, і проводити майстер-клас в кругозорі на тему вишитих прикрас. Треба тільки обкатати ці вишиті штуки, продумати дизайни і складність, щоб можна було за три години встигнути зробити.

До речі, про фотки. Мій альбом на іо мовчить уже день четвертий, я тут вся в траурі, бо там півтори тисячі фоток. Я надіюсь, що він воскресне, бо кажуть, що власники сказали, що навернувся вінт з інтерфейсом, і що його ремонтують. Я подумую про переніс фоток на пікасу. Але там ненадійно, бо альбом можуть прикрити за так захисники авторських прав вишивальних фірм, просто за викладену картинку з дизайном. От і думаю, шо дєлать і як бути. Якшо іо все-таки воскресне, скоріше за все обламаюсь переносити, півтори тисячі фоток все-таки, + замінити фотки по всім моїм записам в жж на нові ссилки, а це не багато не мало, а майже 500 постів.

З роботою поки шо не дуже густо. Пару учнів є, але часу вільного ще вагон, і я могла би огого скільки учнів ще взяти. Я канєшна розумію, що все буде поступово, але ж мені треба все і одразу і не менше. Тому якщо раптом хтось хотів вивчати німецьку і з якихось причин це відкладав, то скоренько біжіть до мене, я вас навчу і будемо шпрехати в два голоси. Ну або якщо у вас є діти, яким треба робити уроки, то теж присилайте їх до мене, зробимо все в кращому вигляді.

Почали ходити зі старушкою в спортзал, правда, в пт і в пн я сачконула прикриваючись морозом. Насправді мені дуже прекрасно і солоденько спиться зранку, і вставати дуже важко. Але я не втрачаю надію побороти себе і почати вставати вдосвіта о восьмій годині ранку, шоб в 9 бути вже в залі.

Ще з нового те, що минулого тижня в четвер купалися в ополонці в сауні на трухановому. Тобто не на водохреща купалися як всі нормальні люди на пляжі, а після сауни. А що, так лізти я ще боюсь, тим більше, в такий мороз, а після сауни саме те, що треба. Завтра ідемо знову, спробуємо, що таке купатися в ополонці після сауни _в двадцятиградусний мороз_.

Відвідала мене недавно думка про французькі косички. Хто не знає, це такі штуки по голові заплетені. Волосся у мене мало, думаю от, скільки ще відрощувати треба, щоб можна було заплести. Бачила у одногрупника Макса, так в нього сантиметрів сім може, і такі штуки. Я просто все життя про них мріяла, а тепер щось раптом мені захотілося їх мати у себе на голові. Хто може знає щось про це? Скільки коштує заплести і яка мінімальна довжина волосся має бути?

Про погоду. В кімнаті, де я тепер живу, двадцять градусів, спеціально двома градусниками заміряла. Комусь цього багато, а я так мерзну, шо капець. Сплю в обнімку з пляшкою з гарячою водою, бо мужики казли альтернативна грілка кішка Катя спить тепер з батьками. Ну і на вулиці аномальні морози, через що я не дуже хочу ходити на вулицю. Хочеться вже тепла, шоб на вєлік і погнати на верблюд і на міністерку.

На цій оптимістичній ноті прощаюся, не кашляйте і до нових зустрічей
kallisto_kyiv: (весняна аватарка)
Прокидаюся зранку, беру ноут, відкриваю, а там таке :)



В суботу у Пашки був бій. Їздила з ним. Уважно за всім спостерігала. Паша звісно ж переміг. Ужасних мордобоїв як на фріфайті, на який я ходила під час революції, не було. Пару разів носи розбили. Було 29 пар. Паша виступав у 22-й. Поки він бився, трохи хвилювалась за нього, трохи за результат бою, хоча знала, що він переможе. Але за нього не сильно хвилювалась, бо він же ходить на бокс тричі на тиждень і кожен раз йому можуть розбити ніс чи ще щось подібне зробити. Каже на днях: минулого року на боксі мені ребро тріснули. Оце сюрприз був. Не думала, що бокс може таким боком повернутись. Але вовків боятись - в ліс не ходити. Привезли додому статуетку і грамоту.

Були в ресторанчику Йолки-Палки (Ёлки-Палки) в Новогірєєво. Паша був неголодний, їла в основному я, а Паша умільонно мене пічкав. Я зжерла стільки, що зараз не можу уявити, як це все в мене помістилось. Але апетит у мене зараз хоч і непостійний, але коли приходить, тоді ховайся. Я їла суп з білими грибами, телячу печінку з пюре, грецький салат, млинці з м"ясом і оладки з джемом і запивала це все брусничним морсом. Млинці і салат підступно замовив Паша, щоб мене ними напічкати :) Дуже зачотний заклад. Розторопні толкові офіціанти, гарна обстановка і дуже смачна їжа. Ставлю зачот і кажу, що ходити туди можна і треба.

Вчора подивились "Жулі і Джулія". Там, де Меріл Стріп грає. Яка ж вона кльова! По результатам фільму мені хочеться: жовтого кота в смужки (живого), кольорові тарілки, комодик-сервантик на кухню, полуниці, шоколадний торт і червоне сухе вино.

І ще. У мене найкращий чоловік в світі :)
Тут починають скаржитись, що я в жж не пишу. Розказую. По-перше, останні дні було багато справ, пов’язаних з переїздом: завершити справи зі студентами, подумати, які речі зібрати, довишивати Пауелла (так і не встигла), щось докупити, почистити комп, викинути хлам і т.д. По-друге, хвилювання не сприяло формулюванню осмислених речень в жж. Я не сильно ковбашусь, але ж і переїзд буває не кожен день! Тим більше в іншу країну і інше місто. По-третє, пишу в твіттер. Туди не треба писати осмислені пости :) Можна всього лише короткі думки зливати. Але я про жж не збираюся забувати.

За цей тиждень я багато встигла. Провела уроки, зустрілася з сестрою Ірою, Поповичами, Анютою Харченко і віддала їй схему, яку давно обіцяла, з Лєнкіном і віддала їй станок і схему з чудо-піонами, з Олександрою-Олександрою, старушку бачила з Андрюшкою, з Лесею побачилась, заходили в гості Гоша і Лєра. Поїхала в монпасьє за бусинками і зробила ще дві пари сережок для старушки і три для себе (тільки всі ж одночасно носити не будеш - солити їх чи що?). З Валерою за тиждень швидким темпом пройшли шостий урок по дойч мобіль. З Лєрою проглянули всю структуру німецької граматики, з Наташею розбиралися як німці радять розвішувати картини в квартирі, з Юлькою читали про Карла Великого.

Що не зробила: не віддала схеми, просто лінь було дзвонити і зустрічатись. Так і не зустрілася з Юрою, і дуже шкода: скучила за ним, і дуже хотілося б мені поділитися з ним радістю. Так і не змогла зв’язатися з однією з моїх студенток, у нас незавершені справи є, а вона не брала трубку. Не встигла довишивати Пауелла. Я не сильно спішу, але хотілося б закінчити вже. Так і не посортувала схеми на вінті, так не хочеться записувати бардак на диски. Ну і так по дрібницях: не дочитала дві книжки, не встигла купити дещо, що хотіла, не з усіма побачилась.

Перед від’їздом ідемо до старушки, вона обіцяла наостанок нагодувати своїм фірмовим пловом. Я тут вся в прєдвкушенії, бо це завжди дуже смачно.

Іду пожалуй спати.
В Києві холодно -- 19 градусів. Сиджу вся одягнута і все одно мерзну. Скоро на вулицю іти, подумую почати шукати шубу

Кішка кричить, кота хоче. Давно вже не кричала, з півроку, а тут на старості років її знову плющити почало. І так кричить, що хочеться її стукнути. Замість цього розмовляю з нею про море і погоду.

Френдстрічку навіть не читаю, а пробігаю очима. Хочеться забити, але якщо заб’ю, то як завжди пропущу щось цікаве, що всі знають, а я одна не знаю.

Записалася на стрижку. І покоротше. А потім буду на паспорт фоткатись.

Куча планів на осінь: Таня хоче в Краків і в Балаклаву на рибалку, мене невмолимо тягне в Прип’ять, а Сєня сьогодні кликав в турне велопохід по Криму. Знову ж таки, до Діанки збиралась, але це буде листопад-грудень. І взагалі, ми вже на вокзалі зранку тільки злізши з поїзда почали думати, куди б його ще поїхати, щоб не нудно було.

Настрій не дуже робочий, і взагалі мені за цим столом не працюється. І спілкування не вистачає з тими, з ким я ці 10 днів провела. Зовсім мало не бачимось, а вже скучаю.
kallisto_kyiv: (басака)
1. Телефон
Контакти я відновила, але видно десь якийсь конфлікт, і коли мені іде вхідний дзвінок, я не бачу, хто мені дзвонить. Тупо білий порожній екран. Лікарю, це лікується?

2. Крим і ващє
Мис Айя за нами скучив. Беремо квитки, і хоч на третіх полицях, хоч де, хоч як, ми до Айя доберемось. Юри в нашій спитій компанії не буде, зате буде Льошик з друзями, і Наташка. Тиждень -- це не три, але і не шумне брудне місто.

3. Твіттер
Завела собі наканєцта твіттер. Пописую туди часто. Хто там є, френдіть мене: http://twitter.com/kallisto_kyiv

4. Умопомрачітєльний мужчина і вуха
Юра мабуть і цього року візьме перше місце в цій номінації.
Сьогодні ходили до нього на роботу. Мене почали непокоїти вуха, а оскільки він лор, хоч і дитячий, то нам була пряма дорога до нього. Шо сказати. Більш турботливого чоловіка я не знаю. Коли мені кажуть: ти посиди, я сам все зроблю, і починають навколо бігати, метушитися і піклуватися про мене, то я просто млію. 20 хвилин Юриної уваги -- і я цілий вечір тільки що не мурчу як кішка. М. Паралельно виявилося, що в мене в правому вусі отит поселився. Через це дуже не люблю ходити до лікарів: от жила стільки часу і не знала, що в мене отит, і якби не пішла до Юри вуха промивати, то і не дізналася б, і він пройшов би сам. А так краплі якісь купуй, в вуха їх капай... Бє.

5. Чорні логіки
Чорні логіки впливають на мене магнетично. Коли вони починають мені розказувати, ЩО я вмію, а точніше навіть не розказувати, а нагадувати і перераховувати, а потім ще починають гладити по сугестивній (= давати чіткі інструкції, як жити далі і що робити, щоб дєнєг заробити), у мене аж крила за спиною виростають і я починаю думати, що я все можу. Тільки от чого поряд немає цього самого чорного логіка, який би мене весь час підживлював?
*Для тих, хто не в темі: чорний логік -- це не чорний дембель і не чорний спелеолог. Це з соціоніки поняття

6. Як дістати сусідів
Ващє припарили сусіди. Ремонт роблять. І пиляють щось, і пиляють. Сьогодні слухала-слухала, взяла пляшку пластикову і стала стукати в батарею. П’ять хвилин стукання -- і диркати вони припинили. Але ж диркають щодня по три-чотири години. От що можна диркати вже два тижні? Я не розумію. Паркет не будеш шліфувати два тижні. Плитку теж не будеш два тижні пиляти. Розпиляв за півхвилини і тусуйся. Коротше, я без поняття. Але бісить страшно. Спати не можна (починають рано, десь з 8-30), зосередитись не можна, музику і кіно не чути -- ужас-ужас.

7. На героїв дніпра горів секонд
В ніч з суботи на неділю горів секонд на героїв дніпра. Я вже почала було в траур впадати, але сьогодні були на ринку і туди заглянули (я знайшла потрясну футболочку і таку собі спідницю, а Таня класний сарафан і ще один такий собі сарафан), і виявилося, що все не смертельно -- одна половина порожня, але інша працює. Шкода, що згорів той контейнер, де були дуже кльові нові шмотки, і де я кожен раз знаходила собі якусь милу штучку. Але нічо, на їх місце прийдуть нові.

8. Файне місто Бровари
В неділю була на ікскурсії в Броварах і вгостях у [livejournal.com profile] lenkin. На перший погляд, вони здалися мені милим провінційним містом, але коли я погуляла по ньому більше, то воно і сподобалось мені більше. Є все для комфортного життя: маркети, кіно, каток, боулінг, басейн, школи і дитсадочки, продукти дешевші і домашніх продуктів більше. В магазинчику з вишивками купила три ниточки мультиколора дмц. Тепер думаю пустити їх на прикраси. І відріз красивої тканини теж для рукоділля -- зроблю з них бусинки. Вже навіть бачення в голові є. Шоколадний член в кондитерській під лєниним домом купити не вдалося, всі розібрали. Лєнина нова квартира така ляля, ще трохи, і можна буде вселятись. Ну і взагалі рада, що Лєнчика побачила.
kallisto_kyiv: (їжачок)
Буки, в яких наголос на И: каньйон, брудна вода в річці, комарі, перші цього літа суниці, запашні луки, перехід річки по камінцям - боялась я знатно, але в воду так і не впала, вечірній дощ і поспішна втеча вранці. Фотки будуть і трохи більше слів про ці букИ.
Ходили на трансформерів. Це кращий фільм року. Не відпускали ні на мить, без чорнухи і ужасів. Наші перемогли і це головне :)
Френдстрічка і вконтакті ввечері: масові одруження знайомих, кілька смертей, дофіга постів про хендмейд і вишивки. Гарно провела вечір.
А між тим перший літній місяць майже закінчився.
Стратієвська опублікувала вчора розділ про бальзаків, і я з задоволенням почитала про активацію. Ще півроку - і я зможу нарешті почитати про себе.
закрутились події останніх днів. закохана-замріяна. театр, спакування рюкзаків, поїзд, севастополь, мис Айя, дощі, Мангуп, Великий кримський каньйон, Ай-Петринська яйла, дощі, туман клаптями, цивілізація, магазин як музей, Джанкой і дуже турботлива мама, поїзд, Київ, божевільний секс, дім, кіно, Джекман.

тепер читаю жж, розбираю рюкзак і приходжу до тями

А у вас що хорошого? Френдстрічку намагатимусь прочитати, але якщо є щось дуже важливе, покидайте в коменти лінки, буду коментувати

Всіх люблю :)
kallisto_kyiv: (басака)
якось мене трясе в емоційному плані: то вгору, то вниз. стабільності немає. Ось уже з тиждень трясе. То пмс, то з походом непонятки, то в особистому раптом пропала стабільність.

збираюся в крим. купила сьогодні штани камуфляжні, будемо в криму я, Таня і Андрюха однаково камуфльовані.
Я тут кричала, що у мене налобника немає, а виявилось, що якщо папу як слід потрусити, у нього знайдеться все: і налобник, і батарейки до нього, і люстра зі світлодіодами, і навіть пояс на нові штани, який ще моя бабуся носила, коли на заводі маяк працювала.

Ужас, яке планування цього походу. Все сумбурно, не по плану, не по графіку, кожен тягне в свою сторону, мене примушують думати про маршрут, хоча я взагалі не маю цим займатись, і це все мені дуже багато дискомфорту спричиняє. Добре, що хоч квитки завчасно купили, і тепер не треба про це переживати. Ідеальний похід для мене, це коли мені на бумажці написали що купити і сказали бути в такий-то час в такому-то місці з рюкзаком спакованою і одягнутою. Щоб я не думала ні про маршрут, ні про час, ні про місце. А в Криму вже буде видно куди йти і що робити. І навіть якщо почнеться вселенський потоп, його завжди можна перечекати в Балаклаві, попиваючи вино і поглядаючи в вікно на гавань.

Оскільки не дуже страшний маршрут має бути, беру з собою маленький станок. Буду вишивати море від діма, яке починала торік на мисі айя. А шо? Вони беруть штативи і тушки, а мені що, станочок маленький і легенький взяти не можна???

Бачила сьогодні в метро кота в переносці. Він страшно маравчав, а хазяйка нахилялась, стукала легенько по переносці і казала "тихо, тихо". Я можу собі уявити, як перестрашився той бідний кіт і який це для нього стрес. Я би за таке хазяйці потім все обличчя розцарапала і навіть не розкаялась в цьому. Коли я кудись Катьку виношу, хоча це буває дуже рідко, я стараюсь її на собі нести, щоб вона не так боялась і не було такого стресу для неї.

Кажуть, якийсь свинячий грип завівся тепер? Бачила заголовки газет і в когось у френд-стрічці прочитала. Навіть не хочу вникати, що це. Це черговий коров’ячий сказ, атипова пневмонія і пташиний грип - аби тільки людям мізки забивати, а так реальна загроза мінімальна. Це щоб людей від кризи відволікти.

Відправляла посилку в сюрпризі, а вона загубилась. Уже три тижні від неї ні слуху ні духу. Я печалюсь і переживаю, де ділась. І баришня моя ж теж чекає. Всі отримали вже, а її подарунок десь ходить.
kallisto_kyiv: (їжачок)
Я жива-здорова, насолоджуюся свободою. Висипаюсь, гуляю, готую домашнім вкусняшки, вишиваю, слухаю аудіокнижки, дивлюся фільми, думаю, чим би зайнятись далі. Період реабілітації після рабства студії Лебедєва пройшов, починаємо жити активніше.

Зі студії мене відпустили, але не все пройшло гладко. За останній тиждень заплатили через три тижні після того, як я їх покинула (і то, після моїх листів московському менеджеру), а ті дні, які я вкалувала на канікулах з 5 до 12 січня для майкрософта, не оплатили. От і вір після цього людям. Подобається мені така позиція. Те, що їм треба в ці дні для клієнта попрацювати, вони дуже добре знають і про це не забудуть, а от заплатити потім за це зовсім не обов’язково. А для чого, так же дешевше вийде. Так що порада вам: будете мати зі студією лебедєва справу, вимагайте гарантій, бо можуть наколоти. Хоча я думаю, що це загони наших київських менеджерів, а в москві все по-іншому.

Сьогодні їздили зі старушкою в Кущу-Водицю. Взяли чай в термосі, м’яса-сиру-бананів і поїхали. Замерзли, але так гарно там! Місцями ще сніг лежить, місцями вже трава росте. Озеро ще не зовсім розтало, але качки там вже тусуються. Плавають туди-сюди, крякають.

Думаю про роботу і чим далі займатись. І чим більше вдома сиджу, тим більше думаю, що не хочу я в офіс. Хоч убий, не хочу. В офісі не помічаєш, як настає літо, як під вікнами розцвітає вишня, що сусіди завели нову собаку. Ти бачиш одні і ті ж обличчя в офісі, які тобі чужі і про яких в результаті через два тижні після звільнення ти і не згадаєш, витрачаєш сили і емоції на чужих тобі людей. Нєє, це не для мене. Буду собі потихеньку займатися фрілансом, писати статті, вести сайти, займусь рукоділлям, буду варити мило і робити прикраси.

В даний момент мене абсолютно не цікавить шумне місто. Ні новини, ні політика. Люди мене втомлюють, мені чим менше людей навколо, тим краще. Останнім часом я скоротила своє коло спілкування до десяти чоловік і їх мені з головою вистачає, і іноді буває забагато. Я хочу бачити, як росте трава, як зацвітають дерева, як настає літо, спостерігати за птахами і тваринами, жити повноцінним життям і відчувати життя кожну хвилину. Тільки от треба настроїти свій маленький свічний заводик, і можна удалятись від справ. Головне, щоб інет був. Фільм там якийсь качнути чи почитати, яку чергову бздуру вигадали наші політики. Настроїти роботу в інеті - і перебування в місті абсолютно необов’язкове. Хочу працювати з людьми. Дивилась недавно "Ночі в Роданті" з Річардом Гіром, так дуже мені в душу запав готельчик, в якому познайомились головні герої. Він стояв прямо на березі океану і був такий сімейний, домашній і дуже затишний, з цілою купою різних маленьких деталек, дрібничок, статуеток, вазочок.
Шо, мої любі? Скучили? І я скучила :)
У мене був найкращий день св.валентина, який тільки можна було чекати і бажати
Я була в печері Млинки на Тернопільщині. Повна зміна обстановки, занурення в інший світ. А знаєте, як красиво в печері? А знаєте, які несподівані ходи чекають за поворотом? У мене збиті всі лікті і коліна, я вся в синцях, але щасливаааа. А-хрє-нєть, які в мене були вихідні.
На днях детальніше напишу, коли народ фотки скине.
kallisto_kyiv: (свиня)
іду розвіртуалюватися з [livejournal.com profile] matex. навіть штани попрасувала. а то він з іншої планети (с) Стиляги, а я в штанах пожованих.
лягла о п’ятій. а гуляти пішла о першій ночі. підморозила попу, поки гуляла по вулиці. встала о дев’ятій і хочу спати
а сьогодні святкуємо Ленаркин день варення. придумали кучу конкурсів і прибауток з нею, поки вчора в Криму сиділи.

ходила на "обитаемый остров". не фонтан, звичайно, але і не така какашка, як тут народ скаржиться. така собі фантастика середнього рівня. максим слащавий дуже, хоча і симпатичний. сподобався гай. дуже сподобалось, як грає бондарчук. просто таки прониклась. ляпи сюжету не відзначала, хоча помітила, що фільм дійсно розпадається на ряд епізодів. але загалом непогано.

ходила на "казки на ніч". від цього фільму я навпаки чекала більшого. більшої казковості, неправдоподібності. адам сендлер уже якось приївся. від нього теж чекаєш чогось феєричного, а він як фальшива надувна кулька, не завжди радує настільки, наскільки може. але загалом непогана передноворічна кіношка, де добро перемагає зло, де елемент безпосередності вносять діти, ну і є смішна тваринка Лупастик, яку тулять для завершення епізоду. нічо так

ходила на "стиляг". дуже, дуже і дуже сподобалось. святково, феєрично, барвисто, весело, стильно. картинка мені дуже сподобалась. є на чому відпочити оку. правда, були пару косяків по сюжету, які я не зовсім доперла. перший: де Польза брала гроші на шмотки, косметику, якщо її мама її весь час ганяла і кричала на неї? варіант з проституцією не канає, бо як показав подальший розвиток подій, віддалась вона потім негру, і то, тому, що пожаліла його. я ж не думаю, що їй безкоштовно шили оті всі наряди, видавали в магазині панчохи і косметику. і другий: от повернувся цей новоявлений радянський дипломат, прийшов до Мела з Пользою, а потім каже: в америці немає стиляг. як немає? а отак немає. і починається пісня "шаляй-валяй" чайфа. і шо? що вони хотіли цією піснею сказати? досі думаю і нічого придумати не можу. а ще сподобалося, як зробили пісню "скованные" наутілуса і "восьмиклассница" кіно. особливо друга кльова. зачотне кіно

***
такі мегавихідні у мене, що як подумаю, що завтра на роботу і 5 днів там пропадати, так тоскно стає...
гарної неділі всім
а я повернуся вже завтра, щоб почитати френдстрічку і відповісти на коменти, що за вихідні назбирались
kallisto_kyiv: (свиня)
ковбаса з фруктовим чаєм непоганий обід, еге ж? ;) добре, що на святкуванні НР в офісі з’їли не все. шкода, мандаринок не купила, але в центрі тут все закрито сьогодні. не можу, так фрукт якийсь хочеться згризти.

завтра зранку іду в зал. буду відкривати рік.

снились вранці тривожні сни. чотири сни підряд про те, як Нікіта йде і я не встигаю його зловити, тільки двері хлопають. але сни з варіаціями. отжеж. в реалі все-таки встигла зловити.

вже два тижні не можу купити собі датований вузький щоденник. події назбируються, а записати їх нікуди. сьогодні вирушу на пошуки в цум.

мерзну. вдома холодно, на роботі дубняк, хоч сиджу і поряд з обігрівачем. руки холодні і взагалі холодно. сьогодні в мене починається період інтроверсії. заб’юсь в нірку і буду там жити.

так іноді не вистачає логіка поряд. от Таня поїхала, а я тут без неї цілий тиждень розважаюсь. потім описала ситуації, розказала їй, а вона як розклала все це на полички, я аж іншими очима подивилась на те, що склалось. дуже добре, коли поряд є логік і який може об’єктивно все пояснити.

по понеділках я традиційно їм суші з Ленаркою, але оскільки її немає і вона взагалі морозиться, її мені замінить Сашка, і ми підемо в кіно. розкажу їй як у мене справи, бо не бачились вже тижні півтора, і заодно подумаємо, що Ленарці подарувати на день варення. правда, це буде коли роботу пороблю, а її на вечір стільки навалили, що мама нє горюй.

у нас в офісі заразні трудоголіки. ладно ми з Юлею прийшли, у нас же домовленість була. а тут ще двоє приперлись, сидять і шуршать уже три години. нє, ну нормальні люди? канікули в усіх, а вони на роботі стирчать.
kallisto_kyiv: (весняна аватарка)
другий день року теж був нівроку ;)

Лускунчик, посиденьки в бочці на хмельницького, катання на метро з екскурсією на станцію для зайчиків і білочок "червоний хутір". а потім ввечері ще сортувала схеми і смсилась. Ось!
шикарно у мене пройшов, я вам скажу, перший день року!

про новий рік я напишу якось потім, може завтра. а поки що про перший день року

півдня я спала, а другі півдня провела в компанії дуже цікавого молодого чоловіка :) в програмі були: чай (2 рази), складання пазлів, лікування компа, вечеря і перегляд "Золота дурнів" з Метью Макконахі і Кейт Хадсон. у мене вже просто мільйон років не було таких душевних посиденьок. от коли ти сидиш і забув про все на світі, і тільки бій годинника нагадує, що вже пів на дванадцяту, і ще позіхаєш солодко вже в третій раз.

пора спати. завтра новорічна казка і Лускунчик
kallisto_kyiv: (їжачок)
про роботу: все наладилось, з Юлею наладилось, я спокійна і весела. Тепер приходжу на десяту годину. І от тільки зараз згадала. У мене на кожній роботі так буває, що я в якийсь момент часу починаю приходити на годину-півгодини раніше за всіх інших. Я люблю такий час. Є можливість спокійно роздягнутися, перевзутися, попити чай і перевірити пошту. І так, не поспішаючи і не летячи кудись, включатися в робочий процес. Це як час для себе. Дуже гарно. І є можливість піти на годину раніше за всіх інших. І виходити в супроводі заздрісних поглядів колег.

про погоду: нарешті, хоч колись, хоч цього року на новий рік у нас настала справжня зима. Не дуже холодно: всього лише -5, на вулиці лежить самий справжній холодний білий сніг, і він же падає з неба! Про що ще можна мріяти перед новим роком? :)

про театр: нарешті збудеться моя найбільша в житті мрія. 2 січня я іду на балет "Лускунчик"! Я вже років 5 мрію потрапити на цей балет і постійно мені щось перешкоджає. То квитки подорожчали, то от прямо зараз немає в гаманці достатньої суми на квитки, то каса не по дорозі. І от - парам-пам-пам! - я сьогодні сказала: оце вже ні, скільки можна так жити? І пішла в касу театру і купила квитки! Так що другого числа детальний звіт з мене.

про книжки: я підрахувала, а скільки ж я книжок цього року прочитала, недаремно ж я пишу свої враження в жж і відмічаю книжки в імхонеті. Їх вийшло більше 80 (я просто не все ще дочитала і щось точно не порахувала). Так що я молодець! В середньому на книжку у мене ішло чотири з половиною дні. Ай да я!

про друзів: як же добре, що вони в мене такі класні! Завтра у нас буде самий справжній карнавал. Ми будемо кататись на роликах (а може грати в боулінг), у нас буде вікторина і всякі прикольні розваги. Фотки треба не забути поробити і тут показати. Я ще не знаю, ким я буду, бо костюм буду вибирати завтра безпосередньо перед вечіркою. Але я впевнена: це буде круто. А ще сьогодні знову водили козу з Ленарою, Сашкою і Катею. З Криму, де їли лагман і чебуреки, пішли в сіті-кафе в фудкорті на Бесарабці. По дорозі безобразно хіхікали, кидалися сніжками (ну зовсім трішечки), роздивлялися навколишні будинки і раділи життю.

А в неділю ми будемо ставити ялинку. Мама протестувала, але ми з папою сказали: какой зе это новый год, да без ёлоцки?

Все прекрасно, коли хочеш сприймати життя прекрасним, чого і вам бажаю!
Всім чмокі і з наступаючими вас!
kallisto_kyiv: (басака)
відключили гарячу воду в батареях і в крані. а нам все ніпачьом, ми в сауну поїхали, і там помились і погрілись. ось!
kallisto_kyiv: (королева)
Вихідні пройшли під знаком шопінгу. Вирішила, що відкладати далі не можна, і пішла і купила зимові чоботи і тепле пальто, перехідний етап між курточкою і дубльонкою. Силует хороший, колір приємний, є навіть комірець з кішки драної єнота якогось. Поки йшла додому, звикла до нього, наче воно вже було моїм останні три роки і перестала відчувати його як нову річ. Так що терміново треба, щоб хтось мене похвалив і сказав, що у мене красіве пальто. Тільки чур заочно не хвалити.

Коли брели в Дану по пальто, на Глибочицький надибали магазинчик з тернопільским текстилем. І там я побачила рушничок, повз який пройти не змогла! Злизали з Пауелла явно, але з якого дизайну? Це явно якась варіація на тему крістмас лайтс, але у Пауелла немає ялинок таких ніде. Вони або дуже довгі, або взагалі як кульки. Розглядаю його тепер, але що робити з ним, не знаю. Витирати на кухні об Пауелла руки я вважаю кощунством.



Були і на Андріївському. Сьогоднішній улов - фарфорові сережки в формі котиків, штучка на шию (ми їх обізвали шкіряними нашийниками), а насправді це ковбаска, зроблена з шкіряних кружечків. Симпатична штучка. Татові я купила іграшку, на зразок такої, коли за щось смикаєш, і то мужик б’є молотком по наковальні, то ведмідь. А тут така ж іграшка, але ведмідь рухає лапами і то з бочки мед набирає, то хлібом заїдає. А Тані купила талісманну мишку, сестру тої, яка мені допомагала екзамени в 2001-му здавати, і яка досі десь живе в мене по сумкам. Я взагалі переконана, що в кожній сумці має жити по миші, це приносить щастя. А Таня собі купила такі ж фарфорові сережки і кулон з двійковим кодом. Ги :)

А потім ще ганяли зимову тоску в солярії і купували грузинські мандарини. Коли я ішла додому, я була щаслива, з купою обновок і з хорошим настроєм :)

Вихідні вдались!
kallisto_kyiv: (королева)
я знову почала ходити в зал. До цього уже довгий час ходила п’яте через десяте, то ходила, то не ходила, а тут Юрка сподвигнув. Щоправда, за цей тиждень я його ні разу в залі не бачила. Він то не приходить взагалі, то приходить раніше. В понеділок обіцяв бути. В основному, не ходила через погоду, але вирішила, що нарешті треба перестати жаліти себе. 7:30 — це не так рано, щоб було важко встати. І взагалі стараюсь прогнати хандру, побільше з друзями зустрічаюсь і набираюсь від них енергії. Виловлюю тих, кого давно не бачила, стараюсь не забувати про народ.

Активізуються привиди з минулого. Сьогодні запропонували мені зустрітися з дружиною мого колишнього бойфренда, якого я не бачила уже ну точно три роки, і навіть не знаю, де він, і як в нього справи, і навіть знати не хочу. У неї якісь питання до мене є. «Фігасє» сказала я і відмовилась.

робота
Є хороше, є погане.
Почнемо з хорошого. Є у нас Джек і Баль. Джек ставить мені таски і взагалі дуже хороший хлопчик. Безпосередній, хороший, розумний, дуже енергійний. Ми з ним ходимо обідати, зрідка в кіно чи гуляємо. Цікаво спостерігати сугестивну етику і больову сенсорику. Сугестивна етика — це коли я йому кажу, що от він мене прямо зараз чи прямо кілька годин тому чимось образив, а він одразу починає вибачатись і говорить багато приємних слів. А больова сенсорика — коли робиш якісь сенсорні речі, це сприймається абсолютно без емоцій, тобто так, ніби це так і має бути, але видно, що без цього не можна. Цікаво спостерігати інтуїцію (забуває стакан з соком і ходить повз нього годину туди-сюди). Нарешті прямо під рукою є Джек для дослідів.
Баль, а про нього я тут уже колись писала, надзвичайно мене активізує. Завжди незворушно-добрий, завжди зі спокійною посмішкою. Коли мені треба допомога, ніколи не відмахнеться, а завжди підкаже, покаже, дасть інструкції (по сугестивній їздить, ага, а мені тільки того і треба). Як більшість Балів, темна особистість з не менш темними друзями.
А тепер погане. Джек іде через тиждень, в пт, а Баля не буде вже мабуть з понеділка. З ким тепер дружити?
Прийшла дівчинка нова в менеджери, Гамка. А у нас мало того, що нуль-контакт, так ще і міраж. Абсолютно не уявляю, як буду з нею працювати. Нє, ну ясно, що якось буду, але це буде і на 10% не так приємно, як з Джеком. Правда, Гамлетів у мене раніше для дослідів теж не було, так що тут теж плюс.

А загалом на роботі добре. На майкрософт більше не злюсь, з роботою справляюсь, зарплату платять, соком поять, бутербродами готують.

Ходила минулого тижня на «Карміну Бурану» в театр опери і балету для дітей та юнацтва. Сподобалось дуже. Але враження від вистави, театру, глядачів різні. Вистава була дуже коротка, тривала десь годину двадцять хвилин. Це сценічна кантата, тому ні балету, ні дійових осіб там не було. Був хор. Дядьки і тьотки, стояли в чотири ряди і співали. Перша, вона ж остання, пісня — це просто бомба. Аж мурашки по шкірі, причому не тільки у мене, а ще потім і Андрій з Танею сказали, що у них були такі ж відчуття. Сольні чоловічі партії мені не сподобались. Не витягували ноти.
Але добре, що ми сюди потрапили, бо це перший раз за півроку, коли іде Карміна Бурана. І я дивилась афішу далі — в грудні не буде і в січні теж. А далі немає афіші.
Театр був ужасний. Це театр опери і балету для дітей та юнацтва. Акустики ніякої, зал маленький і тісний. Про контингент я взагалі мовчу. Попереду сиділи діти, віку так клас сьомий-восьмий, без кінця крутилися, говорили одне з одним, смикали одне одного за волосся, ходили в туалет, підспівували хору, підскакували на стільцях і щось їли. Ой це був капець. Ззаду мене сиділа парочка, і вже начебто дорослі люди, старшого віку. Обнімались-зажимались і в повний голос коментували виставу. Це було вище моїх сил. Такі речі мене страшно бісять. До дітей не дотягнулась, а на дорослих шикнула. А коли на них ще хтось шикнув, вони заткнулись і до кінця вистави сиділи мовчки. І ще безкінечний кашель діставав. Ну невже не ясно, що якщо у тебе бронхіт, то краще сидіти вдома? І таке враження, що у нас півміста хворих на кашель, і всі вони зібралися в цьому театрі. Повбивала би :) Я оце вже думала: може мені купити якусь будку і з нею ходити в театр, щоб я з будки бачила тільки сцену і нікого більше навколо. Бо якщо хтось чи щось відволікає мене від вистави, то йому потім туго приходиться.
Але в цілому вистава сподобалася, ми тільки дійшли висновку, що нам треба брати квитки на перший ряд і по центру, щоб не відволікав ніхто і музику було краще чути. І можна піти ще.
Андрій, це ж нічого, що я це з листа видерла?

Вчора пили. Я пила кокур масандрівський, а на ранок ходила зізгугом і страждала від похмілля. Не буду більше солодке вино пити, буду пити сухе. Від нього в принципі не буває похмілля. Так наче і не пила нічого напередодні.

Зробила тиждень тому лазерну епіляцію. Трохи боляче було, але терпіти можна. Прокляла все на світі за те, що поголилася перед епіляцією, а не депілювала кремом. Запалення і подразнення переслідують мене цілий тиждень. Але загалом цікаві враження. Спочатку годину було знеболювання. В цей час я читала Атланта. Мені хотіли запропонувати журнал і дуже здивувалися, що я попросила комп’ютерний або мобільний. Сказали, що у них такого не водиться. Потім мене поклали на кушетку і почали процедуру. Намазали мене спеціальним гелем, одягнули на очі окуляри. Епілятором коли епілюєш, тоді більш боляче. За рахунок того, що епілятором водиш три-чотири-шість разів, поки зачепиться і видереться волосинка. А тут один укол (імпульс лазера) — і поїхали далі. Всю процедуру в кімнаті був сильний запах паленого волосся. Ги-ги. А наступні кілька днів шкіра була подразнена, змазувала її всякими кремами. А тепер треба ще почекати, поки виросте волосся на 1–2 мм і почне випадати. Загалом я задоволена і центром краси, і майстром. Прийду до них ще.

Останнім часом життя якось сповільнилося і писати ні про що. Не писати ж про «я встала, поснідала і пішла на роботу».
Вишивати вишиваю, стараюсь хоч годинку на день цьому приділити. Тому в неділю завжди є що показувати.

А загалом все по-різному, але в основному все ок. Всіх читаю, хоч коментую не завжди. Якщо раптом мене хтось хоче бачити, свистіть, розгляну пропозицію.
kallisto_kyiv: (хаус задумався)
Друзі, а вам доводиться літати уві сні?
От мені сьогодні приснилося, що я лечу на нашу стояночку на мисі Айя. Лечу з Андрюхою, але без Тані. Таня його спорядила, провела нас і ми полетіли. Причому летіли без рук, а просто, настроїлись і полетіли, зусиллям думки. Хочеш — летиш вище. Бачиш, що знижаєшся, думаєш летіти вище і летиш вище. Мені частенько таке сниться, як я літаю. Так от, до місця ми не долетіли, бо як завжди, мені треба було вставати і йти на роботу. Але ми долетіли майже до кінця. Ми долетіли до Балаклави, пролетіли Золотий пляж. По дорозі в польоті Андрюха примудрився розбити Танін фотоапарат. Він розбив його об телеграфний стовп, та так, що залишився один об’єктив, а все інше десь погубилося. А потім ми знайшли якусь напівсекретну війьскову базу, пішли там ходити і якась падлюка притирила мої продуктові запаси — палку ковабси і батон з моєї екологічної свинської торбочки, яку під час польоту я тримала в руці. Я пішла влаштовувати розборки і кричати «віддайте мою ковбасу», на цьому і прокинулась.
Ги-ги, насниться ж таке. Але що не кажи, відчуття польоту таке класне!

З року в рік взимку і восени у мене одні і ті ж проблеми з нестачею світла, сонця, тепла і коротким світловим днем. Я сплю по 10 годин і мені цього мало, хочеться взагалі не вилазити з ліжка, або якщо і вилазити, то на пару годин посидіти перед компом з хорошим кіном або аудіокнижкою і з вишивкою в руках. Думки про таку от ідилічну зиму займають всі мої думки і не дають спокійно працювати. Я уявляю себе ідеальною домогосподаркою, з обідом з трьох страв, напеченими пиріжками і чистим домом, аби тільки не треба було вилазити в холод і зиму. Але це все з галузі фантастики, а зараз може у вас є якісь поради, як зиму пережити і при цьому не спати на ходу і щоб може якось смикатись, рухатись і радіти життю, бо так довго тривати не може.

А так все по-старому. Читаю книжки, дивлюся кіна, вишиваю, зустрічаюся з друзями, засиджуюсь допізна на роботі, п’ю кров у окремих осіб, а інших окремих осіб розважаю і заспокоюю, сачкую спортзал, слухаю Алісу і Земфіру, проводжу вечори за компом, їм творожок і сухофрукти, сплю з кішкою і чекаю весну.

Profile

kallisto_kyiv

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 23rd, 2017 11:47 am
Powered by Dreamwidth Studios