kallisto_kyiv: (хаус задумався)
Любі друзі, я тут не про війну, а про здоров'я.

Є родимка на боці, яка стала трохи опуклою і треться об одяг. Якщо маєте досвід видалення родимок, поділіться. Як це проходить, які методи є, скільки приблизно коштує, чи є різниця куди іти: до приватного лікаря чи в державну поліклініку.

В гуглі мене не забанили, але продертися через масу рекламно-замовних статей буває непросто.

Дякую заздалегідь
kallisto_kyiv: (їжачок)


Вчора використали з Андрієм його подарунок мені на день народження: ходили в цирк дю солей на виставу Алегрія. Дууже сподобалось, це зовсім інше, ніж звичний нам цирк. Красиві костюми, бездоганно поставлені номери, все таке незвичне і цікаве. Місця у нас були хороші, хоча в принципі можна було і пересісти поближче, але ми не стали. Не дуже сподобалися клоуни, не дуже їх люблю, але і їхні сценки були цікаві, смішні і зворушливі. Дуже сподобався вокал, майже кожен номер супроводжувався живою музикою і співом. Не можна було знімати, у мене навіть батарейку з фотоапарата забрали при вході, хоча я ніколи не знімаю на масових заходах, не розумію цих розмитих мильничних фото. А були такі, що знімали.

Деякі номери були такі красиві і складні, що я сиділа, відкривши рота, і боялася дихнути.

Обов'язково підемо ще, і батьків візьмемо!

під катом відео номерів )
kallisto_kyiv: (басака)
Намагаюся бути толерантною, але час від часу розфренджую за безграмотність.

*Тих, кого особисто знаю і дуже близьких друзів це не стосується, хоча помилки все одно ріжуть око. 
kallisto_kyiv: (погляд)
Я хазяєчка. На кухні був срач, але я себе пересилила. Поставила таймер і за годину привела все в порядок. Помила посуд, підвіконня зі слідами котячих лап :)) Потім протерла стіл, зняла з тумбочки мікрохвильовку і блендер і вимила столешницю. Тепер вона така нарядна, і так сяє. Не те, щоб вона весь час була брудна, я десь раз на місяць її мию щіткою з молочком, але зараз вона особливо сяє. Протерла провід від блендера. Попутно вирішила, раз я вже дістала молочко і вожусь з щітками-ганчірками, то паралельно витягнула плиту і помила брудний бік, на який натікав жир і всяка бяка. Враховуючи, що я рік вже нічого не смажу, а за рік до того тут жили інші люди, значить це від них залишилося. Бєє. Ще помила одну поличку в холодильнику, і помила сток для води, який забився. Там раз на тиждень треба воду збирати, інакше вона стоїть під контейнерами для овочів і витікає, коли їх дістаєш. Я виявила, що якщо в холодильнику раз на тиждень трохи проходитися тряпочкою по поличках і викидати старі продукти і їх залишки, то там буде весь час чисто. Під кінець я поставила все на місце, склала залишки яблук з чотирьох пакетів в один і підмела підлогу.

Заварила собі смачного чаю, взяла інжиринку і відколола шматок шоколаду з горішками з Львівської майстерні шоколаду, який мені купує коханий. І сіла за комп, щоб ще трошки повишивати

Сьогодні ми їдемо до бабусі, веземо їй мультиварку. Взяли віконте, а вона стрьомна шо капець. Смердить хімією каструля. Вчора в ній трохи кип"ятили воду, щоб прибрати запах, але сам факт! І в ній вчора пригорів омлет. На тефлоні. Пригорів. З олією. Це явно не панасонік.

Подзвонила Саші, перенесла урок, щоб без поспіху доробити те, що треба: дозбиратися, записати на флешку фотографії, повишивати, і ще трохи побути з кішкою. Не хочеться залишати її одну, але їхати треба. Попросила [livejournal.com profile] mur_myrka приходити до неї в гості і гратися з нею.

Втомилася трохи від уроків, і ця осіння похмура погода дуже пригнічує. Хочу наступного тижня взяти пару вихідних, щоб нікуди не бігти і приділити час собі. Висплюсь, подумаю над подальшими планами, потуплю трохи, куди ж без цього :)



Слухаю цілий вечір Чубая, і він навіяв мені спогади про далекий 2002-й рік, коли я познайомилася з Наталкою Шевченко. Якраз це було десь в середині жовтня. Я була студенткою-другокурсницею, мала купу вільного часу і не знала, куди його витратити. Тож брала участь в студ. самоврядуванні, цікавилася концертами, націоналізмом, ходила на різні заходи в будинок вчителя. В той час зацікавилася укр. музикою - Терцією, Плачем Єремії. І десь на якомусь чи то форумі, чи то гостьовій книзі я поставила питання щодо найближчого виступу Плачів. А Наталка мені відповіла. Так слово за слово - і зав'язалася наша дружба. На Рок-екзистенцію, де в тому числі мали виступати і Плач Єремії, ми пішли разом, і я десь роздобула квитки на другий день концерту. Він був чи то платним, чи то важко було дістати квитки. Я тоді зустрічалася з одним націоналістом - Хакером, і в той час у нас була криза в стосунках. І я пригадую, що в день концерту він зустрів мене в ДК КПІ, став на коліно і попросив пробачення.

Навіть дивно буває, наскільки можна зблизитися з незнайомою людиною. Ви десь перестріваєтесь - чи в онлайні, чи в житті. Кілька слів, і все - ви вже зв'язані. Наталка тоді мала інше прізвище від першого чоловіка -- Очкур. Ми активно листувалися, нам було цікаво і комфортно, і 10-річна різниця у віці абсолютно не стала на заваді. Я трохи допомагала їй з компом, бувала в неї в гостях, а вона, здається, раз чи два була у мене. Я спихнула на неї свого задорослого як для мене ухажора.

Пам'ятаю Коронацію слова, де Наталці вперше присудили приз, і потім з великими затримками і трудами видали її книгу - Містичний вальс. Примірник з автографом авторки досі стоїть у мене на поличці. І книга така класна вийшла, люблю її найбільше за її всі інші твори. Читала разів десять, не менше. Пригадую, як пішли на Коронацію, сиділи в актовому залі Будинку вчителя, вболівала за неї і щиро раділа її досягненням, а потім ходили на фуршет. Інші книжки я теж всі читала. І сольні, і у співавторстві з Сашком.

Пригадую, як святкували якийсь Новий рік всі разом. Я, Наталка, Сашко, Ніна із Коронації слова. А через півроку після того святкування, Наталка з Сашком одружилися, а я була у Наталки за дружку. Вінчалися вони в церкві на Поштовій, вінчання проводив батюшка-грузин, все вінчання відколював якісь жарти, і все пройшло дуже круто. Все, що він казав, вже не згадаю, але одне запало в пам'ять. Він питав "Вы не баитесь, что я так громка разгаварываю"?

Потім Наталка переїхала до Сашка на інший кінець міста, а в мене закрутилися свої справи, то я в Москву намилилась, то зажила сімейним життям і стало ліньки кудись виїжджати, зідзвонюємося ми рідко, а бачимося ще рідше - раз на рік, але я все одно ніжно її люблю. А рік тому у Наталочки і Сашка народився синок Марко, бачила його оце на днях. Підкорив мене з першого погляду. Такі щоки і такі блакитні очі! І так схожий на Сашка.

Наталко, я знаю, що ти мене іноді почитуєш :) Цей пост для тебе. Ми знайомі вже цілих 9 років, уявляєш собі? І я дуже рада, що ти моя подруга.
kallisto_kyiv: (їжачок)


Полінувалися кудись їхати на екскурсії і просто відпочивали. Були на пляжі довго, аж до другої години. Хотіли подовше, але сонце так жарить, навіть через парасольку. Я багато вишивала. Смачно вечеряли в Кусті. Я їла хОботніцу - восьминога.

А сьогодні з самого ранку поїхали в Будву за покупками на подарунки і подивитися те, що пропустили з першого разу. Накупили всього: оливкову олію із Бара, оливки, пршут, вино, мед, сир. Залізли на цитадель і знайшли там риб -- символ Будви і ще трохи пофоткались. У віллу приїхали пізно як для пляжу, вже було дуже жарко. І ми повалялись трохи, зустрілися з нашим туристичним куратором на предмет вильоту. Трохи були на пляжі, повечеряли, погуляли і тепер проводимо вечір на балконі під звуки цикад. Тепло. Сидимо на вулиці в трусах. А завтра в цей час будемо вже вдома.

На фото: вулички старої Будви нічим не відрізняться від Котора. Рибки-символ Будви. Ще одна вивіска в мою колекцію.



На фото: трохи фоток, де ми нарешті сфоткані разом. Острів св. Ніколи біля Будви. Пейзажі вулиць міста Будва.

kallisto_kyiv: (їжачок)
Пржно - це назва села, в якому ми живемо, хоча це не є село в нашому розумінні з коровами і городами. Воно досить тихе і зручне. Не таке глухе, як Светі Стефан, і не таке шумне, як Будва. Але раз на кілька днів, а періодичність я так і не вирахувала, на пляжі врубають музику. В тому самому жуткому кафе, де крабові палички вважають морепродуктами. Музика гримить надзвичайно, відбивається від гір і звучить ще голосніше. Спати з відкритим балконом неможливо. А з закритим - душно. Ця ніч була жахлива. Ацтойна музика гриміла до четвертої години і ми весь час прокидались. Встали з важкими головами, а Андрій ще і з синцями під очима.

Сьогодні ми нікуди не їхдили. Були на пляжі, потім я вишивала і слухала книгу Пітера Мейла Хороший рік. На вулиці дуже душно і якщо ми не на пляжі, то сиділи з кондиціонером в номері.

Трохи фоток: По дорозі в Бечичі. Наша вілла, називається Мітровіц. Ресторан Куста, куди ми постійно ходили їсти. Дійшли до пляжу. Вид з одної і іншої сторони. Тунель через гору, який веде до морозива і буреків. Дивимося вгору, там скеля. Біля виходу з тунелю бачимо живописну скелю з гротом. Бечичі - це колишнє рибацьке поселення; а тепер там вілли і ресторани.



Провели сонце:



Під вечір вибралися в Бечичі вечеряти. Ми там пригледіли дуже милий ресторанчик і сьогодні туди пішли. Я взяла салат з морепродуктами і смажених кальмарів, а Андрій вибрав стейк з тунця і палачінку (млинець по-сербськи). Звучить наче небагато, але порції тут величезні. Ми з'їли на двох салат, ледве подужали основні страви, але палачінку надкусали і не змогли доїсти. Салат, треба зазначити, теж був з крабовими паличками. Діло в поганому ресторані чи тут це вважають морепродуктом?



По дорозі назад фоткали нічне узбережжя



Ми хотіли ще поїхати на паравозику покататись, але трохи облом. Вражень ми вже набрались. Може ще поїдемо туди післязавтра. Є ще ідея поїхати в Будву і купити там олію і смаколики на сувеніри. І через пару днів полетимо додому вже.
kallisto_kyiv: (їжачок)


Бар -- це місто на узбережжі Чорногорії ближче до Албанії. Ми вирішили сьогодні туди поїхати. Встали пораніше і пішли ловити автобус на нашу зупинку. Прочекали 25 хвилин, і біля нас зупинилось таксі. І всього за 15 євро нас довезли до самого старого міста. Можна було б зекономити, але на вулиці неймовірно жарко, 35 градусів, і хто знає, де шукати ті автобуси. Водій таксі -- мусульманський серб, який проводить зиму в Німеччині, дуже наполягав, щоб ми переїхали туди жити. Казав, там великі зарплати, а робота легка: посуд помити і поприбирати в ресторані. Півгодини робити і дві тисячі в місяць у тебе в кишені. Ми промовчали у відповідь.

Старий Бар мені дуже сподобався. Там доступні всі об'єкти для огляду, ніде немає злих наглядачів, всюди можна фоткати, і видно, що за цим доглядають, бо всюди ведеться реконструкція. Мабуть таким міг би бути Чуфут Кале, якби його не розтягли караїми на каміння. Було дуже жарко і після огляду ми пішли назад в Бар. Старий Бар стоїть на горі і ніхто там не живе.

На фото: руїни старого Бара. Вид вниз на селище. Купол старої турецької лазні. Через "банки" проходить світло. Цитадель. В деяких місцях будинки збереглися гірше. Акведук, по якому в місто подавалась вода. Реконструойований. Кактуси, висотою в метр. Князівський палац, так гарно заплетений. Метелик, а навколо валяється інжир.



На фото: Башта з годинником 1752 року. Я на місці колишньої церкви. Стіни колишніх будинків. У нас в Чуфут-Кале такого немає. Я в старих воротах. Фреска св. Миколая. Руїни. Прес, яким давали оливкову олію. Я там для масштабу.



По дорозі вниз побачили вказівник на найстаріше маслинове дерево і пішли туди. Теліпалися довго, сонце нещадно палило в голову. Шлях полегшували численні інжирні дерева -- смоковниці, які росли на узбіччі дороги. Були ще мандаринові і апельсинові дерева, але плоди на них ще зовсім зелені. Коли ми дійшли до старої маслини, мені вже нічого не хотілося. Дерево виявилося старим і корявим. Попутно я побачила, що ж таке є маслинове дерево, і виявила, що тут дуже багато цих маслинових дерев. Куплю тут оливкову олію, має бути смачна. На фото: найстаріше маслинове дерево і мандаринові сади.



На фото: оливкові гаї.



Зайшли в порт, думали доїхати в Будву на катері, але він ходить тільки зранку і ввечері. Тому ми ліниво попленталися на ринок, купили кіло персиків і два кіло інжиру. Їх тут так багато, а у нас не продають зовсім. Іноді в маркети завозять, але це зовсім не те. Потім довго ішли на автостанцію, і хвилин за 40 дісталися додому.

На фото: Такої висоти виростає олеандр. Порожня припляжна вулиця в Барі. В Будві в цей час значно більше людей. Пожежний гідрант. Пальма, вони мені досі в диковинку.



На фото: вулиця Бара



Завтра поїдемо в каньони. Суботу проведемо тут, сходимо в Бечічі, а там морозиво, магазини і бурек. А ще хочемо в Боко-Которську бухту і на Скадарське озеро, і на паравозику покататися.
kallisto_kyiv: (їжачок)
Зранку посварилися трохи з нашою турфірмою. Достукалися в Київ до туроператора, проблему пообіцяли вирішити. Але приймаюча сторона, фірма Пілон, мало того, що не поселила в номер, тобто не отримала підтвердження того, що нас все влаштовує, так ще і відмовилась вирішувати наші проблеми. Тьфу на них.

Посварилися і вирішили, що все саме устаканиться і не треба паритись. Поснідали в кафешці недалеко, добре, що було з чого вибирати. Офіціант трохи вчив нас сербської мови. Ще там були гарні кошенята, які випрошували у мене сосиски. Я їла англійський сніданок - яєшня з сосисками і помідорами. А Андрій взяв молочну кашу, мюслі з йогуртом і пиріжок піту. Як це все в нього помістилося!



Гуляли по Сан-Стефану, фоткали. Дуже живописно. Потім взяли свої тапки для гальки і пішли купатися. Вода в Адріатичному морі солоніша, ніж в Чорному.

На фото: острів-готель Светі Стефан і його пляж. Вхід на пляж стороннім коштує 70 євро. Ящірка грілася на сходах. Я спочатку подумала, що це загублена іграшка. Такого кольору там вода. Цікавий водопровідний люк.



Побули пару годин на пляжі і поїхали в Будву. Туди ходять автобуси кожні 10 хвилин. Автобуси всі з кондиціонером, зручні і в них мало людей. В Будві дуже багато туристів. Особливо з Росії. Хоч десь хотілося побути без співвітчизників і нашого менталітету, але вони скрізь. В Будві пообідали. Вдарили по морепродуктам. Я їла різотто, а Андрій - пасту. Ще взяли грецький салат. Порції великі і все таке смачне! Я перший раз в житті їла маслини! Знайшли ринок і купили пршут і смокви - інжир. На пошті відправили батькам відкритки. А коли приїхали додому, нам подзвонили з турагентства і переселили в сусідне село в номер з видом на море. Тут є все: кухня, балкон, сейф, посуд, сушилка для речей, кондиціонер, мило і шампуні. Вечеряли вином, закритим пивною кришкою, пршутом, інжиром і персиками. А завтра ще кудись поїдемо. Купили розмовник і вчимо сербську.

На фото: Я в старому місті в Будві. Макет парусника на набережній. Яхти, припарковані на набережній в Будві. Напис сербською. Правда, все зрозуміло? Такі величезні пальми ростуть на вулицях. Знаки пішохідного переходу відрізняються від наших. Вперше побачила, як ростуть гранати. Молоді вина закривають пивною кришкою. Бачити це було дуже незвично.

kallisto_kyiv: (кісс)
От і пройшло весілля. Поки свіжі враження, напишу про організаційні моменти. Де і що ми купували, що нам сподобалося, а що - ні. Весілля ми робили невелике, тільки для найближчої рідні. Були батьки мої і Андрія, сестри, дві моїх тьоті, свідки - всього 16 чоловік.

Загс
Подати документи в загс нам вдалося тільки з шостої спроби. У них то черга на 40 чоловік, то вони закриті, то у них обід. З власного досвіду можу сказати, що займати чергу треба якомога раніше. Андрій приїхав на велосипеді о 6:20 і був третім у списку. Перед тим, як іти в загс подавати документи, варто зайти в будь-який час і взяти квитанцію на оплату - держмито, щоб потім не бігати і не просити, щоб в загсі почекали. В загсі питають, яка буде церемонія. Якщо урочиста, а це означає присутність під час розпису не тільки молодих і свідків, а й інших гостей, то це коштуватиме дорожче. Не так давно в загсі підняли ціни. Прийом заяви тепер коштує 47 грн. Урочиста церемонія коштує 260 грн, скорочена - 108. А у вихідні і святкові дні це обійдеться в 390 грн. Заяву треба подавати за місяць. Церемонію одруження на відео знімає відеооператор із загсу, а потім впарює відео. Нам впарили в HD якості за 415 грн, але необжате. Ось вигляд зали для церемоній. Рожеві штори на любителя



Одяг
Плаття я купила в Даринку за цілих 1200 грн і дуже цим пишаюся. Тепер хочу здати його в якийсь прокат, щоб не тримати його вдома. Там же купила болеро, воно коштувало 250 грн. Пропонували ще жутку прикрасу з жовтого металу з камінчиками, але коштувала вона в районі 300 грн і не підходила мені по стилю. Довго думала, які прикраси взяти, в результаті одягнула свої перлини.
Фату я вирішила не вдягати. В інет-магазині http://hatshop.com.ua/ купила капелюшок з вуалеткою. Гарно було, мені сподобалося. До речі, ніхто його не хоче?
Сумочку Андрій купив десь на Даринку гривень за 100.
Одяг Андрію купили у Вороніна і костюмом я дуже задоволена. Обійшовся в 1600 грн. Краватка потягнула ще на 250.
Взуття шукали довго, я хотіла, щоб його можна було носити і після весілля. Андрію купили в тон костюму в Інтервал-плазі на Либідській, а мені в результаті довгих виснажливих пошуків в магазині Egle в Дрімтауні на 2 поверсі.



Візажист і зачіска
Пораду про візажиста я писала у себе в жж і ще в одній спільноті. Походила по лінкам, подивилася на ціни і зразки роботи і зупинилася на Жені Янишевій. Я дуже задоволена. Макіяж був натуральний, але дуже красивий. А Женя - дуже приємна дівчина. Працювала акуратно, професійно. Я і не думала, що накладання макіяжу може зайняти годину :) А потім Женя допомогла затягнути плаття. Макіяж коштував 300 грн + оплата таксі.

Зачіску мені робила моя перукар, у якої я стрижуся вже два роки. Заплатила за це 120 грн.



Транспорт
У нас все було поряд: від будинку до загсу іти 10 хв, від загсу до ресторану - 5 хв. Тому для гостей машину ми не замовляли. Якби не збиралися фотографуватися на Володимирській гірці, то не замовляли б і собі, обмежилися б таксі. Але Андрій захотів поїхати на місце, де ми познайомилися і ми замовили машину. Тойота камрі тут коштувала 170 грн/год.



Тамада
В процесі підготовки спілкувалися з трьома тамадами. Після спілкування з ними можу сказати, що всі пропонують практично однаковий сценарій, з дуже незначними відхиленнями в один чи інший бік.

Перші - це компанія Шалене свято. Їхній офіс розташований в Голосіївському районі. Вони нам дуже сподобалися. На зустрічі показали багато відео, де було видно, як вони працюють, як ведуть свято, які проводять конкурси. Нас зупинила ціна: 4000 грн для 16 чоловік було все-таки забагато. Але якщо на тамаду є більший бюджет, ніж був у нас, то можна сміливо їх замовляти. Дуже рекомендую.

Другого тамаду порекомендував інший тамада, якого я знайшла на якомусь сайті. Ми зустрілися з ним, але він не показав ніяких матеріалів, де було б видно його роботу, тільки розказував. Більше того, пошук в гуглі по імені і телефону нічого не показав. Після зустрічі обіцяв вислати на мейл фотки і відео, але ми прочекали день, не дочекалися і відмовилися з ним працювати. Розказував, як він багато проводить різних заходів для різних крутих компаній, але в інеті не було взагалі ніякої інформації про нього. Мені здається, це показник. Про всяк випадок: його звати Сергій Сокіл, тел.: 067 547 27 33.

А третього тамаду Іллю нам порекомендували в ресторані, де у нас було весілля. Звати його Ілля Жорницький. Дуже приємний молодий чоловік, досвідчений тамада. Ми проговорили з ним приблизний план весілля, обговорили, які хочемо конкурси. Він дуже сподобався всім гостям. А ще він шикарно грає на акордеоні. Чардаш, французький вальс. Вів вечір тонко, ненав'язливо, весело, цікаво. Всі залишилися дуже задоволеними. Контактував з офіціантами, керував подачею страв. Ми під час свята взагалі ні про що не думали - всім займався він.



Ресторан
Ми довго не думали, а вибрали мій улюблений ресторан Casa mare. Це молдавський ресторан, розташований прямо поряд з нашим будинком і загсом. А крім того, там надзвичайно смачна кухня, уважні і люб'язні офіціанти, красивий інтер'єр і приємна атмосфера. Коштувало це нам, думаю, не набагато дорожче і дешевше, ніж в інших ресторанах - 400 грн. з людини. Зал ми особливо не оформляли, не бачили в цьому потреби. Я не хотіла всяких там пишних турнюрів і воланів. У нас на столі стояв мій букет, а на вікнах в нашому залі були орхідеї. Їжа була не просто смачна - це було просто щось за межею смаку. Ми вибрали не дуже складні страви, і хотіли, щоб їх було не дуже багато - не в три яруси, як буває на весіллях. Три салати, овочеві асорті, молдавські закуски з баклажанів і перців. На перший стіл подавали серамуци (можу помилятися в написанні): маленькі голубчики, загорнуті в виноградне листя і плачинди, молдавські пиріжки з начинками. А на другий стіл були ягня, телятина в вишневому соусі і свині мигдальні медальйони. Гарніром була молода картопля з кропом і вершковим маслом. Може ще щось, я не дуже пам"ятаю. Нам виділили двох офіціантів, які стежили за келихами гостей і постійно були присутні в залі. А о шостій вони принесли з сусідньої кондитерської наш торт. А після весілля швидко, акуратно і оперативно упакували продукти, щоб можна було віднести їх додому.



Фотограф
Передивилися багато фотографів, довго не могли вибрати. Хотіли Максима Баландюха, він робить просто кришезносні фотосесії, дуже веселі і незвичайні. Але він був зайнятий на цей час, тож ми домовилися зняти колись лавсторі і продовжили пошуки. Зупинилися на Віталії Райченку. Сподобався його сайт і те, як він бачить людей і світ крізь об'єктив. Провели з ним майже весь день, працювати з ним дуже сподобалося. Фото він уже віддав, вийшло 2 двд-диски, на якому біля 600 фото і 10 друкованих фото. Крім того, ще виклав равки фотографій, щоб з ними при потребі можна було щось зробити. Рекомендую від всього серця. А ще він походник і просто цікавий співрозмовник.

Фото фотографа, на жаль, немає. Він залишився за кадром і зняв всі ці класні фотографії.

Атрибути

Торт
Замовили в лісовій пісні. Вийшло досить дорого, але торт був смачний, і що важливо, не треба було сушити голову, як його доставити - офіціант просто пройшов 20 м до кондитерської з Каса маре.



Коровай
Купили тут. Коровай був величезний і дуже красивий. Єдина претензія, але не до виробників: чого в коровайне тісто не кладуть родзинки і цукати? Мені здається, коровай би від цього тільки виграв. Але то таке.



Букет
Після кількох дзвінків флористам вирішила, що простіше і дешевше буде замовити букет в кіоску навпроти будинку. Так і зробила. Букет і бутоньєрка обійшлися в 300 грн.



Свічки
О, цей пункт досі викликає в мене сильні душевні хвилювання. Тамада запропонував нам обряд запалювання нового сімейного вогнища і сказав, що треба буде 1 велика і товста свічки і дві тонких. Андрій щось там видзвонював і видзвонив аж біля Даринку. Купив їх за 200 грн. А я коли побачила їх, засмутилася. Бо блін, я таке ж сама можу зваяти хвилин за 15. Тому на цьому пункті можна було зекономити: купити найпростіші свічки, та навіть їх не прикрашати. Бо запалюються вони максимум на 10 хв, а потім більше не потрібні.



Рушники
Я не маю всяких там рефлексій з приводу юзаних рушників, з приводу вишитих чи не вишитих рушників. Під коровай рушник дала тьотя Марія зі своєї колекції, а під ноги в загс купила нам в своєму місті у Львівській області в магазині сувенірної продукції за 55 грн. Це був гарний тканий рушник.



Весільна книга
Цей пункт теж запропонував тамада, і я про це якось і не думала. Для мене це з розряду "блокнотиків у таборі" - напиши мені щось на пам'ять. Але про книгу подумав Андрій. Знайшов фірму Люкссвадьба і замовив книгу там. Сервісом їхнім я не задоволена на всі 200%. По-перше, сервіс на нулі: книгу довелося чекати 2 години в магазині. По-друге, вона страшенно неакуратно зроблена. Тканина на форзацах приклеєна, здається в три шари, настільки там товсто, замість картону на форзацах звичайний папір і він весь пузириться, там, де має бути корінець, взагалі повний ахтунг: тканина наморщена і криво приклеєна, на обкладинці вишивка золотом і сріблом, але малюнок приклеєний нерівно і одною частиною заходить на корінець, крізь білу атласну тканину просвічує жовтий клей. Я коли її побачила, у мене аж руки опустились. Ну як можна таке зробити? Я коли ходила в кругозір на майстер-клас, ми блокноти ручні робили, я і то зробила акуратніше, причому набагато. І весь цей позор обійшовся нам всього в 240 грн. Написала скаргу на сайті, директор спочатку пропонував гроші, тепер пропонує все переробити. Нафіга мені тепер її переробляти, якщо цей позор вже побачили гості? Луч поноса і найжорсткіша антиреклама їм.

Про весільну книгу з фотками напишу пізніше, бо мене аж розпирає від того, як професіонали, які на цьому знаються, можуть ось таке випускати.

Гостьові карточки і наклейки на шампанське
Замовляли тут. Карточки, правда, чомусь, в голубих тонах зробили, а чому, то я навіть і не знаю. Наклейки наклеїлись добре, на пляшці виглядали як рідні.



Готель після весілля
Після закінчення гулянки прогулялися набережною додому, там перевдягнулися, сіли в таксі і поїхали в готель спати ) Не хотілося спати вдома, бо в нашій квартирі були батьки Андрія і Аня, а у моїх батьків вдома забагато метушні було в цей вечір. Ми вибрали готель "Червона калина". В номері була гаряча вода, що дуже важливо, бо вдома гарячу воду саме відключили. І номер був дуже милий, в оливково-білих тонах. Готель розташований в 10 хвилинах від зупинки транспорту біля Московського мосту. Зранку нас нагодували сніданком. Там дуже гарно на території, можна ловити рибу, купатися, є кілька ресторанів. Враження дуже хороші.

Підсумовуючи весілля, можу сказати, що я абсолютно не перенапрягалась при підготовці, і в спокійному ритмі за місяць ми все зробили. А саме весілля пройшло весело, душевно, камерно, дуже швидко. Нервувань не було зовсім, причин для хвилювань теж. Батьків ми майже не залучали до підготовки. Моя мама поїхала зі мною вибирати шляпку, батьки мій і Андрія допомогли перенести спиртне із машини в під'їзд, ну і ще у моїх батьків ми про всяк випадок взяли 3 тис. грн. Ось і вся їхня допомога. Я пишаюся тим, як все пройшло.
Тихий вечір. Я провела три уроки і гарно провела на них час. Діти - це щастя, і спілкування з ними дуже окриляє. Повечеряла печінкою, похрустіла кукурудзяними пластівцями з чаєм під хорошу книжечку. Почитала жж, пишу пост, в колонках грає "Вифлеєм" Чубая. Мандаринка переді мною пахне Новим роком і чудесами. Збоку світить-гріє уфо. Я у нас вдома, сьогодні півроку, як ми знайомі. Скоро прийде коханий, влаштуємо романтичний вечір. Вибрала для перегляду кіно "Любовний напій №9"

Мені нікуди не треба поспішати, мене не гризе ніяке усвідомлення, що я щось маю зробити, як це було останні місяці. Домашня робота зроблена вчора і я можу присвятити вечір собі. У мене є ще дві години до приходу Андрія.

Сьогодні робила набіги на рукодільні магазини. Купила красивенної пряжі на шапку і ще щось. В третьому магазині знайшла фліс, який треба мені для ялинкових іграшок. І цьому я теж рада.

На НР ми їдемо в Крим. Накупили купу снаряги і 30 грудня відчалимо пити шампанське в моєму найулюбленішому місці в світі - на мисі Айя. У мене є гарна зелена штормова курточка, біла шапка з квіткою, тепла і класна термобілизна. Ммм!

На НР будемо ставити ялиночку. Я хочу, щоб вона була прикрашена іграшками ручної роботи. У мене є 6 іграшок, які я вишила і отримала в робіні. Я в"яжу кульки і розшиваю їх бісером і стеклярусом. Ще хочу зваляти парочку кульок і вже навіть купила шерсті.

А минулого тижня в четвер ми ходили на НотрДам, і я отримала такий кайф, і сама собі не вірю, що я там була :)

І знаєте що? Я щаслива, що все іде саме так, а не якось інакше.
kallisto_kyiv: (басака)
Треба постояти на голові, щоб пісок пересипався наверх і я знову стала весела і радісна. Кстаті, зверніть увагу, як у дівчинки ноги намальовані

kallisto_kyiv: (погляд)
Шо? Забули вже, шо таке зима? Ось для контрасту з теплим літечком. Холодно було тоді, капець - соплі в носі замерзали.
Одна з небагатьох моїх московських фоток. Де це точно, я не скажу, десь біля Пашкіного боксу. Качок багато там, і вода не замерзає. Купила батон і весь згодувала качкам. Картинки клікабельні

kallisto_kyiv: (хаус задумався)

Здрастє. Мене звати Женя і у мене в голові живуть таргани. Я пару останніх днів думаю про любов і нелюбов, про різних чоловіків і їхні особливості. І от яка думка намалювалась.

Чим старша, стаю, тим більше "не" в мені виникає. В 15 їх майже не було, в 25 їх багато (список нижче), боюся подумати, що буде через 10-15 років.

Я думаю, що не змогла б полюбити: єврея, людину східної національності (араби, азербайджанці, вірмени, турки), лисого чоловіка, з дредами, волохатого, який не стрижеться по три місяці, сильно худого, сильно товстого, з волоссям в носі і в вухах, який носить лаковані туфлі з довгими носами під джинси, у якого криві чи негарні зуби, у якого товсті пальці, у якого тонкі пальці, у якого велик ардіс чи команч, у якого чотири крутих велики, чоловіка, якого звуть Коля, Міша і Вова мабуть теж туди. Ще б я не змогла полюбити чоловіка, який тусовщик і ходить по клубах, який зануда і нікуди не ходить, а сидить вдома і не має ніяких інтересів. Чоловіка, який сильно заумний. Гопніка. Чоловіка, який на вулицю не для спорту носить кросівки і спортивний костюм, я би теж ніколи не змогла полюбити. Того, хто п"є на вулиці пиво і їсть насіння, який кидає недопалки на землю і плює. Того, хто зловживає алкоголем і не контролює себе. Того, хто в присутності жінки матюкається. Того, хто не поважає жінку. Не змогла би полюбити фанатика будь чого: націоналізму, шовінізму, скінхедизму, фашизму, космополітизму, растаманства, будь-якої секти і релігії, і якщо православ"я ще куди не йшло, то від сектантів я сахаюся як від вогню. І ще не змогла б полюбити того, хто вживає наркотики. І травку теж. Чого хорошого від них можна чекати?

І якщо так розібратися, то нічого і нікого не залишається. І я от ходжу і думаю: я що, приречена на самотність? Причому раніше таких загонів не було. А тепер є. І чим далі, тим їх більше. Коли знайомлюся з чоловіком і помічаю в ньому парочку з цих недоліків, мене капітально відвертає від людини. Капітально. Ніяких паралелей на тему я+він. Ми можемо місяцями спілкуватися по асі, коли я його не бачу, всьо шарман. Але коли бачу вживу і око чіпляється за щось із того, що я не сприймаю, настає відмороження. Тобто людина в інеті одна, цікавий і дотепний співрозмовник, з яким можна обговорити все-все на світі, вилити душу, навіть трішечки пофліртувати, а в реалі - я іду з ним поряд і думаю, нехай це вже скоріше закінчиться, о, ця людина зовсім не така, як я собі уявляла. А якщо ця людина навіть не з інету, тоді все ще гірше. Я не знаю, про що з такою людиною говорити. Я не знаю, чим людина захоплюється, чим живе, чим підживити розмову. Обтяжуюсь цією розмовою, бо ми якийсь час перебуваємо разом і треба про щось говорити, але спільних тем немає. Щось особисте цій людині не розкажеш, бо погано знайомі, а про погоду і долар говорити я не люблю.

Вчора робили суші. Так душевно посиділи. Були: моя любіма [livejournal.com profile] lenkin з сином Ніком, [livejournal.com profile] zee_milko з чоловіком Андрієм, [livejournal.com profile] st_avi з Андрієм, Сашкіна сестра Настя з Дімою, ну і я :) З’їли 2 кг рису і 1 кг риби у вигляді ролів і ліпних суш. Було кльово і весело. Грали в монополію, вирішили піти на день конституції на Айя поматрасити днів на 5. Треба мабуть повторити, бо сподобалось )

А тепер фотки.

Так виглядали роли. Таких тарілок у нас вийшло дві.



Я і моя любіма [livejournal.com profile] lenkin



Головні сушімахери. По ліпним сушам виступав Сашкін Андрій

kallisto_kyiv: (хаус задумався)
Останнім часом я стала дуже чутлива до води.

У мене постійно сухі і шершаві руки. Ніколи раніше я на таке не скаржилась, у мене завжди була гладка і дуже ніжна шкіра рук. А тепер просто біда якась. Варто помити посуд - вже готово. Вмиваюсь - мочу руки і обличчя, всьо, вже сухе все.

З обличчям теж не все гаразд. Всі плямки, точечки і крапочки не сходять, а залишаються. Частково я це спихаю на зиму, але зовсім частково. А більшою частиною на воду. Бо вмиваюся кожен день, є кожен день контакт з водою.

Нормальні люди коли починають чесатись, ідуть митись. А у мене все навпаки: я помиюсь і вся чешусь. Перестаю чесатись тільки після того, як намащусь вся лосьйоном зволожуючим. І то не завжди допомагає.

Ну і волосся - шампунь улюблений, феном сушу холодним повітрям, періодично з"являється лупа.

Просто біда якась. Шо дєлать? Фільтри на воду поки що не світять, бо тільки закінчили ремонт в ванній і нову руйнацію робити не будемо, та і грошей на них треба, мама купувати не буде, а я поки що не можу на це гроші виділити. Кип"ятити воду для миття? Так це ж скільки її кип"ятити прийдеться?

Що цікаво. Ходили в сауну, купались в ополонці. Після ополонки ніяких проблем. Шкіра гладка, шовковиста, нічого не чешеться і не зудить.

Алергія - дурацьке слово. У мене ніколи не було ні на що алергій. Я думаю, просто почали більше хлорувати воду, і організм ось так реагує.
kallisto_kyiv: (їжачок)
Пост з мріями-хотілками, буде доповнюватися по мірі виконання і виникнення нових хотілок.

1. Хочу зліпити справжню снігову бабу. Поки є сніг
2. Хочу сходити на побачення (саме на побачення!) в парк атракціонів. Щоб їсти солодку вату, стріляти в тирі і виграти непотрібного, але милого великого плюшевого ведмедя, кататись на колесі огляду, проїхатись в кімнаті страху, які я взагалі-то ігнорую, але ради такого діла чого б не покататись. І щоб на картингах покататись, постукатись і побуцкатись :)
3. Ну і раз про побачення зайшла мова, то ще хочу сходити на побачення в кіно, щоб весь фільм процілуватися на місцях для поцілунків.
4. Хочу піти на виставку котів. Це по-моєму так прекрасно, коли стільки котів в один час знаходяться в одному місці done
5. Хочу піти в школу соціоніки. В класну якусь. cancel
6. Хочу навчитися фарбуватися. Да, до 26 років уже пора навчитись
7. Хочу бути газелька і стройняшечка
8. Хочу зв’язати светр своєї мрії.
9. Хочу навчитися шити
10. Книжку від Слави Се. Done. В читалці

Поки все :)
kallisto_kyiv: (хаус задумався)
Треба сфоткатись на паспорт. Мені ж уже -- о Боже! -- цілих 25 років, і треба вклеювати нову фотку. От я думаю: стригтись перед фотканням чи ні? І так, і так красиво, а в паспорт з нестандартною фоткою потім буде прикольно заглядати. Карочє, вся в роздумах

Profile

kallisto_kyiv

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 23rd, 2017 11:47 am
Powered by Dreamwidth Studios