kallisto_kyiv: (весняна аватарка)
другий день року теж був нівроку ;)

Лускунчик, посиденьки в бочці на хмельницького, катання на метро з екскурсією на станцію для зайчиків і білочок "червоний хутір". а потім ввечері ще сортувала схеми і смсилась. Ось!
kallisto_kyiv: (королева)
я знову почала ходити в зал. До цього уже довгий час ходила п’яте через десяте, то ходила, то не ходила, а тут Юрка сподвигнув. Щоправда, за цей тиждень я його ні разу в залі не бачила. Він то не приходить взагалі, то приходить раніше. В понеділок обіцяв бути. В основному, не ходила через погоду, але вирішила, що нарешті треба перестати жаліти себе. 7:30 — це не так рано, щоб було важко встати. І взагалі стараюсь прогнати хандру, побільше з друзями зустрічаюсь і набираюсь від них енергії. Виловлюю тих, кого давно не бачила, стараюсь не забувати про народ.

Активізуються привиди з минулого. Сьогодні запропонували мені зустрітися з дружиною мого колишнього бойфренда, якого я не бачила уже ну точно три роки, і навіть не знаю, де він, і як в нього справи, і навіть знати не хочу. У неї якісь питання до мене є. «Фігасє» сказала я і відмовилась.

робота
Є хороше, є погане.
Почнемо з хорошого. Є у нас Джек і Баль. Джек ставить мені таски і взагалі дуже хороший хлопчик. Безпосередній, хороший, розумний, дуже енергійний. Ми з ним ходимо обідати, зрідка в кіно чи гуляємо. Цікаво спостерігати сугестивну етику і больову сенсорику. Сугестивна етика — це коли я йому кажу, що от він мене прямо зараз чи прямо кілька годин тому чимось образив, а він одразу починає вибачатись і говорить багато приємних слів. А больова сенсорика — коли робиш якісь сенсорні речі, це сприймається абсолютно без емоцій, тобто так, ніби це так і має бути, але видно, що без цього не можна. Цікаво спостерігати інтуїцію (забуває стакан з соком і ходить повз нього годину туди-сюди). Нарешті прямо під рукою є Джек для дослідів.
Баль, а про нього я тут уже колись писала, надзвичайно мене активізує. Завжди незворушно-добрий, завжди зі спокійною посмішкою. Коли мені треба допомога, ніколи не відмахнеться, а завжди підкаже, покаже, дасть інструкції (по сугестивній їздить, ага, а мені тільки того і треба). Як більшість Балів, темна особистість з не менш темними друзями.
А тепер погане. Джек іде через тиждень, в пт, а Баля не буде вже мабуть з понеділка. З ким тепер дружити?
Прийшла дівчинка нова в менеджери, Гамка. А у нас мало того, що нуль-контакт, так ще і міраж. Абсолютно не уявляю, як буду з нею працювати. Нє, ну ясно, що якось буду, але це буде і на 10% не так приємно, як з Джеком. Правда, Гамлетів у мене раніше для дослідів теж не було, так що тут теж плюс.

А загалом на роботі добре. На майкрософт більше не злюсь, з роботою справляюсь, зарплату платять, соком поять, бутербродами готують.

Ходила минулого тижня на «Карміну Бурану» в театр опери і балету для дітей та юнацтва. Сподобалось дуже. Але враження від вистави, театру, глядачів різні. Вистава була дуже коротка, тривала десь годину двадцять хвилин. Це сценічна кантата, тому ні балету, ні дійових осіб там не було. Був хор. Дядьки і тьотки, стояли в чотири ряди і співали. Перша, вона ж остання, пісня — це просто бомба. Аж мурашки по шкірі, причому не тільки у мене, а ще потім і Андрій з Танею сказали, що у них були такі ж відчуття. Сольні чоловічі партії мені не сподобались. Не витягували ноти.
Але добре, що ми сюди потрапили, бо це перший раз за півроку, коли іде Карміна Бурана. І я дивилась афішу далі — в грудні не буде і в січні теж. А далі немає афіші.
Театр був ужасний. Це театр опери і балету для дітей та юнацтва. Акустики ніякої, зал маленький і тісний. Про контингент я взагалі мовчу. Попереду сиділи діти, віку так клас сьомий-восьмий, без кінця крутилися, говорили одне з одним, смикали одне одного за волосся, ходили в туалет, підспівували хору, підскакували на стільцях і щось їли. Ой це був капець. Ззаду мене сиділа парочка, і вже начебто дорослі люди, старшого віку. Обнімались-зажимались і в повний голос коментували виставу. Це було вище моїх сил. Такі речі мене страшно бісять. До дітей не дотягнулась, а на дорослих шикнула. А коли на них ще хтось шикнув, вони заткнулись і до кінця вистави сиділи мовчки. І ще безкінечний кашель діставав. Ну невже не ясно, що якщо у тебе бронхіт, то краще сидіти вдома? І таке враження, що у нас півміста хворих на кашель, і всі вони зібралися в цьому театрі. Повбивала би :) Я оце вже думала: може мені купити якусь будку і з нею ходити в театр, щоб я з будки бачила тільки сцену і нікого більше навколо. Бо якщо хтось чи щось відволікає мене від вистави, то йому потім туго приходиться.
Але в цілому вистава сподобалася, ми тільки дійшли висновку, що нам треба брати квитки на перший ряд і по центру, щоб не відволікав ніхто і музику було краще чути. І можна піти ще.
Андрій, це ж нічого, що я це з листа видерла?

Вчора пили. Я пила кокур масандрівський, а на ранок ходила зізгугом і страждала від похмілля. Не буду більше солодке вино пити, буду пити сухе. Від нього в принципі не буває похмілля. Так наче і не пила нічого напередодні.

Зробила тиждень тому лазерну епіляцію. Трохи боляче було, але терпіти можна. Прокляла все на світі за те, що поголилася перед епіляцією, а не депілювала кремом. Запалення і подразнення переслідують мене цілий тиждень. Але загалом цікаві враження. Спочатку годину було знеболювання. В цей час я читала Атланта. Мені хотіли запропонувати журнал і дуже здивувалися, що я попросила комп’ютерний або мобільний. Сказали, що у них такого не водиться. Потім мене поклали на кушетку і почали процедуру. Намазали мене спеціальним гелем, одягнули на очі окуляри. Епілятором коли епілюєш, тоді більш боляче. За рахунок того, що епілятором водиш три-чотири-шість разів, поки зачепиться і видереться волосинка. А тут один укол (імпульс лазера) — і поїхали далі. Всю процедуру в кімнаті був сильний запах паленого волосся. Ги-ги. А наступні кілька днів шкіра була подразнена, змазувала її всякими кремами. А тепер треба ще почекати, поки виросте волосся на 1–2 мм і почне випадати. Загалом я задоволена і центром краси, і майстром. Прийду до них ще.

Останнім часом життя якось сповільнилося і писати ні про що. Не писати ж про «я встала, поснідала і пішла на роботу».
Вишивати вишиваю, стараюсь хоч годинку на день цьому приділити. Тому в неділю завжди є що показувати.

А загалом все по-різному, але в основному все ок. Всіх читаю, хоч коментую не завжди. Якщо раптом мене хтось хоче бачити, свистіть, розгляну пропозицію.
kallisto_kyiv: (їжачок)
Секс і місто
Як добре, що я не пішла на нього в кіно! Весь зміст фільму можна втиснути в 15 хвилин: наречений передумує одружуватись прямо перед одруженням, а потім люблячі серця все-таки возз’єднуються. Ось і весь сюжет, ні більше, ні менше. І якщо безкінечні демонстрації шмоток, взуття, сумочок і шалених зачісок ще можна терпіти, то безглуздий трьоп чотирьох тьоток просто виводить з себе. І де, цікаво, мені знати, водяться такі чуйні і сопливі мужики, як цей містер Біг. Але дивилась я кіно в підходящій компанії: з дівчатами і під вишивку, так що поржали ми знатно :)

Після прочитання спалити
Пішли в кіно. Повелися на прізвища Клуні і Пітта. Цілий фільм сиділа і думала: ну от зараз почнеться щось цікаве, зараз почнуть розгортатися події. Ага, фільм закінчився, а саме цікаве так і не почалося. Пітта безславно застрелив Клуні десь так на тридцятій хвилині фільму. Взагалі основну ідею фільму можна висловити так: чого хоче жінка, того хоче Бог. А так фільм ні про що.

Мама мія
Дивилась двічі і плотно підсіла на саундтреки. Вони просто не вилазять з моїх плейлістів. Скачала собі на комп і тепер часом включаю і він грає фоном. Враження - супер! Легко, ненапряжно, весело. А який у Донни готель! Це просто моя мрія. Всякі затишні закуточки, краєвиди моря з вікна, вічне літо. Героїня Меріл Стріп мені дуже близька. Сильна жінка, яка якщо і потребує чиєїсь допомоги, то справляється з собою і не показує цього. Яка успішно веде свій бізнес. Яка коли зустріла чоловіка, якого кохає вже більше 20 років, не почала скиглити і плакати, а мужньо розказала йому, що переможцю дістається все. Це дуже моя пісня. Коли слухаю, аж мурашки по шкірі.

Вавілон нашої ери
Обожнюю фантастику. Фантастика з дивним присмаком - не схоже ні на що бачене до цього. З нальотом трешовості, але чим далі, тим більше фільм затягує. Звичайно ж, цікавлять стосунки між героями, характери, поведінка. Жерар Депардьє дуже здивував своєю роллю. Трохи не зрозуміла фінал: чого героїня померла? Хотілося б, щоб вона жила.

Подорож до центру землі
Отримала величезне задоволення. Нечасто бувають такі фільми, коли відкриваєш рот і намагаєшся не пропустити нічого на екрані. Брендан Фрейзер ще той душка, що теж додає фільму шарму. Є кілька логічний нестиковок, які помітила навіть я зі своїм далеко не логічним складом розуму, але динамічність подій від цього відволікає. І навіть якщо ці логічні нестиковки випирають, вони так мило і смішно обіграні, що на них просто не зациклюєшся. Зачот, мені дуже сподобалось. Фільм знятий для 3д кінотеатрів, але я так зрозуміла, що в Україні досі немає де показувати цей формат.

Дикуни
Не люблю сучасні російські фільми. Ще більше не люблю Гошу Куценка.

Але люблю мис Айя і Крим. Тому і дивилась це кіно. Перші кадри, де Гоша лежить з голою попою і імпровізованою панамкою на голові, зняті прямо на нашому пляжику. Дивилась і нила, як же я хочу на море. І сам фільм так нагадав наш літній відпочинок, що мені захотілося прямо зараз кинути все і поїхати на нашу стояночку на мис Айя. Запишу собі на диск і буду дивитись, коли особливо захочеться на море :)

Аймакс
Здійснила ревізію нового кінотеатру Блокбастер, а разом і в Аймакс зайшла. Дивились фільм про космос. Мені сподобалось. Завжди було цікаво, як живуть космонавти в космосі, що їдять, де і як сплять. Шкода, що в фільмі багато моментів показані побіжно, мало уваги приділено ракеті, хоча так хотілося роздивитись все детальніше. Зараз почали показ концерту юту. Я їх не слухаю, тому туди не піду. А от на наступні фільми/мультики піду залюбки. Мені сподобалось.

Макс Пейн
Мда, такого мегатреша я давно не бачила. Аудиторія фільму - підлітки до 15 років. Невиправдано голосні звуки пострілів і бійки, непроламні черепи і тіла героїв (три рази залізною палкою вломили по голові, а він встає і сідає за кермо, нормально, так?), нескінченні набої в пістолетах і кулеметах і тупо ідіотський сюжет. Навіть не знаю, з чим порівняти, щоб зрозуміло стало. Тут мені про Дум казали, так от Дум - це вершина світового кінемотографу порівняно з Максом Пейном. Чокнутий колишній коп шукає, хто ж вбив його дружину. Попутно по ходу пошуків відзначає різних нарків, які бачать ангелів, а під кінець сам стає таким нарком. Але не помирає, і це говорить про те, що другий фільм дуже може бути. Якби знала, що фільм подібного штибу, навіть не дивилася б.

Приплету сюди ще театр

Театр на Подолі
Вертеп

Книжник, який нагадує Сковороду, і Смерть - два персонажі, які спостерігають за людьми в обох діях. Перша дія - інсценізація легенди про царя Ірода. Який спочатку вбиває сина, потім братів, а потім і всіх людей.

Друга дія шикарна - люд на ярмарку. Люди сміються, плачуть, п’ють, купують і продають, любляться, сваряться. І поряд з ними - Смерть, яка рано чи пізно всіх забере. Але на зміну їм прийдуть нові люди, і смерть не зможе всіх побороти.

У виставі зайняті майже вся трупа театру.

Шикарна вистава. Дуже рекомендую.
kallisto_kyiv: (їжачок)
Читаю:

Джордж Оруелл 1984
Порадили мені його почитати. Добросовісно читала цілих 4 дні. Не вразило воно мене. Цю тему довго жували в ліцеї, коли розказували про комуністично-тоталітарні ужаси. Нічого надзвичайно страшного я в книжці не побачила. Нічого такого, що виходило б за рамки. Звичайні речі, звичайне життя. Може не доросла.

Сергій Лук’яненко
Осінні візити
До шести людей приходять двійники - посланці Розвитку, Сили, Добра, Знання, Творчості, Влади, а одна людина уособлює в собі Темряву. Двійникам пофіг реальні люди, в боротьбі за панування світом вони не гребують ніякими засобами. В результаті новим поработітєлєм міра не став ніхто, вони всі один одного перебили. Взагалі це якось несподівано для С.Л. і занадто філософськи. Що ще сподобалося в творі, то це те, що молодий письменник Ярослав Заров, двійник якого уособлює Творчість - це сам С.Л. Ярослав написав книгу "Хлопчик і Темрява", зустрічався з видавцем з приводу видання її. Хлопчик Кирилка, що уособлює Розвиток, питає про продовження, тому фанати можуть дещо дізнатися, що ж сам автор думає про продовження книги :) В книзі багато насильства і сцен сексу. Натуралістично і грубо. Мій вердикт - фанатам автора читати, інші можуть прожити і без цього.

Трилогія "Лорд з Планети Земля"
Трилогія. Одна з ранніх речей, головний герой Серж живе в місті Алмати (нічого не нагадує?). Космічна опера. Це якраз те, чого мені останнім часом не вистачало в книжках. Образ Сержа був мені як медок на душу. Може тому, що в образі Сержа С.Л. втілив себе, а сам він - Джек :) Читала всі три книжки разом, тому сприймаю трилогію як єдиний твір. Стилістично витримано, добре написано. Тверда п"ятірка.

Пристань жовтих кораблів
Повість. Трохи мутно, не все зрозуміла. Хлопець, який бере участь у міжпланетних гонках, потрапляє на планету, на якій відбуваються постійні часові розриви. Він разом з двома братами іде (довго іде, бо дорогою трапляється три чи чотири розриви), знаходить владу і виявляється, що то його співвітчизники. А в кінці герой помирає. Ось так.

Лоїс Буджолд
Почала читати серію "Вселенная Майлза Форкосигана"
Поки що воно мені якось не дуже подобається. Стиль написаня наївний і поки я прочитала половину першої книжки, мені не дуже сподобалось. Побачимо, що буде далі.

Дивлюся кіно
Найяскравіший спогад минулого тижня - це "Суінні Тодд, маніяк-перукар з Фліт-Стріт" ("Sweeny Todd the Barber Demon of Fleet Street"). Це другий фільм Тіма Бартона, який я дивилась (перший - це "Труп нареченої"). Я не люблю фільми жахів і не люблю фільми де кров і вбивства. Скоріше навіть не так. Я не люблю фільми, де вбивства заради вбивства. А тут вбивства настільки естетичні, наскільки це може бути. І взагалі фільм красивий: струмки і фонтани крові, фільм в приглушених тонах, біле пасмо в волоссі Джонні Деппа.

Взагалі Джонні Депп так органічно вписується в зовсім різні ролі. І в кожній ролі він інший. Є актори, які в усіх фільмах однакові. А Джонні в кожній з великої кількості його ролей переконливий і органічний. Я від нього не фанатію, він не солодкий красунчик, але щось у ньому однозначно є.

Я люблю, коли все в творі на своєму місці і завершене. Місіс Лавет за свої злочини згоріла в пічці, Суінні Тодд помстився за себе і дружину, хоч і помер, але знайшов спокій - знайшов свою дружину і помер на руках із нею. Залишити його в живих було би неестетично - його б чекало довге життя з усвідомленням того, що він убив власну кохану дружину, може навіть притягнення до відповідальності за його злочини. А такий фінал його життя, як в фільмі - цілком логічний і правильний. Джоана нарешті позбулась влади жорстокого судді і має відданого і кохаючого її морячка. Єдина доля викликає питання - доля хлопчика Тобі. Що з ним стало? Він загубився в каналізації? Він потрапив на вулицю? Хоча мені чомусь здається, що нічого хорошого з ним не відбулося далі.

До речі, такою ж завершеною є книжка Пелевіна "Покоління П".

Кохання поза правилами
Заманили мене туди солодкий Джордж Клуні і Рене Зельвегер, яка на диво гарно виглядала на постері. Фільм дуже посередній. І чому тільки я на нього вирішила піти? Це все маркетологи, які вдало розставляють капкани. Описувати сюжет не буду, бо описувати нічого, але скажу одне: якщо будь-якого першого зустрічного мужика з народу витягти, відмити і привести в порядок, він буде нічим не гірший за Клуні. І що всі знайшли в цьому старіючому чоловікові? Так, він слідкує за собою - ходить в спортзал, до перукаря, має смак в одязі. Але до всього, він ще і не одружений, що породжує багато чуток. От і весь Клуні.

Телепорт
Лєна ходила в кіно і написала рецензію. Я вкотре зраділа, що не пішла на ЦЕ в кіно і не витратила гроші. Сюжету немає, спецефекти не вражають. Ідея фільму непогана, але реалізація як завжди підкачала. Якщо уявити трилогію - телепорт0, телепорт, і телепорт1, то виглядає, що це друга частина. Тому що фільм не має ні початку, ні завершення. Незачот абсолютний.

Доктор Хаус
Да, я вже писала, я на нього підсіла. Тепер я знаю, хто такий Х’ю Лорі, і за що його помістили на обкладинку минулого LQ. Серіал просто шикарно іде під вишивку, можна не відволікатись на зображення, а з’ясування стосунків між героями дуже кумедне. І сам доктор Хаус теж кумедний :) І ще дуже кумедно, як вони діагнози ставлять. Людині з алергією роблять пункцію спинного мозку, вскривають череп і т.д. - це розтягується на цілі 40 хв :))) А лікар Кемерон - Драйка. Ось так.

Культурний розвиток
Оперний театр, Пікова дама
Несподівано для мене, опера мені сподобалась (захід планувала не я). Я не спала і не куняла, незважаючи навіть на те, що було три дії і сім картин. Нарешті я дізналася, звідки взялась фраза "Уж полночь близится, а Германа все нет". Актор, який грав Германа, грав просто ужасно. Перегравав і затягував партії - Бендеров його звуть і на нього я більше не піду. Музика Чайковського просто прекрасна і я не втрачаю надію, що я все-таки колись попаду на Лускунчика. Зачот, рекомендую до перегляду.

Виставка [livejournal.com profile] bullet_13
Проходила у Фастові. Я чомусь все відтягую написання про виставку, хоча вона мені сподобалась. Чорно-біла графіка, міфічні і казкові, побутові сюжети. Просто і вишукано, чіткі лінії. Симпатичний музей, тісне коло запрошених, гостинна майстриня. Фотки будуть тут через кілька годин

Відкриття французької весни
Як завжди, прекрасно.
kallisto_kyiv: (погляд)
В суботу відбудеться одразу дві приємні події, які я ніяк не можу пропустити.

Перша. Виставка графіки [livejournal.com profile] bullet_13.
Фастів, Краєзнавчий музей, субота 29 березня, 12-00
Їхати в Фастів в суботу вранці о 10-11 з Київського приміського вокзалу. Детальніше читайте у самої Лізи. Я їду з кількох причин. Перша - це моя сумочка, яку я вже так чекаю (вибач, Лізо, але я дійсно її дуже чекаю :)), друга - це власне виставка, третя - побачити Фастів і Лізу, ми з нею сиділи на кількох форумах, але так особисто і не познайомились. Так що якщо хтось надумається, завтра побачимось :)

Ага, ну і хто не бачив ні одного малюнка Лізи, дивіться. Мені подобається :)


ще картинки )

Друга подія, якої я дуже чекаю
Відкриття французької весни!!!
Київ, арка Дружби народів, 19-30
Це вже п"ятий фестиваль, що буде проводитися в Києві. Я була на відкритті другого і третього, і це були надзвичайні шоу. Минулого року пропустила, а цього року хочу неодмінно туди потрапити. І вам нагадую: не пропустіть! Таке видовище буває раз на рік. Це незабутньо і кожен, хто потрапляє туди раз, наступні роки вже на початку березня починає шукати в інеті хоч якісь згадки про нову французьку весну :)

Афіша цьогорічного дійства


Газета по-київськи:
Начнется «Весна» в Киеве в субботу в 19.30 под Аркой Дружбы народов уличным спектаклем «Ловец месяца». «Действующие лица» воздушного шоу – статичные и летающие надувные фигуры, управляемые с земли актерами-манипуляторами. Часовой спектакль, созданный специально для празднования 800-летия Дрездена – «Летающие акробаты» – адаптировали к киевскому пространству.

про попередні фестивалі )
kallisto_kyiv: (погляд)
Надумались ми з  Лєнкіном піти в театр. Купили квитки. По цілих 20 грн. І пішли. Сьогодні. На Лоліту, на прем’єру. Я хотіла подивитись бо: а) там грає Ольга Лук’яненко з Кадетів (тільки от не треба плюватись), б) прем’єра і в) я ніколи не була в цьому театрі. 

Як я люблю, почнемо з кінця. Театр мені не сподобався. Маленький, обшарпаний, незручні сидіння, в залі немає акустики. Постійно доводилося напружувати слух, щоб почути, що говорять актори. Я сиділа в першому ряду в бельетажі, але щоб бачити, що відбувається на сцені, доводилося постійно нахилятися вперед і це втомлювало. 

Прем’єра Лоліти. Взагалі до Лоліти у мене суперечливе ставлення. До явища, до твору. Я це читала ще в 13 чи в 15 років, тобто ще коли в ліцеї вчилась. Варто говорити, що твір я тоді не осягнула цілком, але відчуття неправильності якоїсь залишилось? Сьогодні воно тільки посилилось. Гумберт огидний і жалюгідний. Вони ще актора такого лисуватого вибрали. Без огиди я на нього дивитись не могла. Ну і те, як він слюні і соплі розмазував, плачучи. Я для себе Гумберта поставила в один ряд з Гренуєм. У них немає нічого спільного, але в моїй класифікації позитивних і негативних героїв для них місця не знайшлося. Їхнє місце окремо, в стороні. 

про Олю Лук’яненко і Тєнь отца Гамлєта )
kallisto_kyiv: (басака)
настав час написати про те, що я дивилась-читала-слухала. Відкриттям лютого вважаю Януша Вишневського (Анюта, [livejournal.com profile] brebis_blanche дякую :)) Довго противилась і не читала його. Але коли почала, не змогла відірватись. Почала я з "Самотності в мережі". Кажуть, цей роман було екранізовано. От би подивитись. Правда, я впевнена, фільм не передає всієї гостроти і ніжності, які переповнюють книжку.

більше про книжки )

фільми )

театри )
kallisto_kyiv: (літня аватарка)
настав час написати, що я останнім часом дивилась і читала.

Балет "Сухішвілі"

з надзвичайного і супер-класного хочу відзначити балет "Сухішвілі". тут у френдстрічці пишуть, що вони нарешті і до Одеси добрались, а я ходила на них ще 18 лютого. Це було не просто класно. Це було надзвичайно. Таке шоу запам’ятовується на все життя. Дві з половиною години минули зовсім непомітно, і зал просто шаленів. А наді мною сидів якийсь чувак, який так голосно ляскав у долоні, що у мене потім ще довго у вухах дзвеніло :) Оркестру окремий респект за музику. Ну а Віті окрема подяка за запрошення :)




Героїчна пісня

19 лютого, як і планувала, з Наталкою ходила на героїчну пісню. Ще раз пошкодувала, що минули часи шарових квитків артвелеса, але і концерт був організований зовсім на іншому рівні. Я пригадую свою роботу в артвелесі, і пригадую, як організовувались концерти. Багато що залежало від спонсорів і начальства. Наприклад, Кому Вниз були небажаними гостями. А Тарасові Чубаю заборонялося співати Ленту за лентою. Не знаю, чия це була примха - Грималюка (керівника артвелеса) чи Кулика, тодішнього керівника управління молоді дітей та юнацтва при КМДА. Але так було.
А сам факт проведення фестивалю героїчної пісні вже говорить про те, що таких обмежень там не було. Там ходили бандерівці в строях, козаки. Ще цікавим було те, що не було ведучих. Наступного виконавця оголошував попередній. В залі панувала тепла атмосфера, всі підспівували. Тарас Чубай таки заспівав свою Ленту за лентою. А Фагот грав на фаготі. Дуже сподобався Положинський і Андрій Підлужний. Дещо дивно бачити Положинського в такому амплуа (хто не знає, він зараз в Пласті, тож співав свіжонаписану пісню про пластові вишкольні табори). Збірку Героїчних пісень я тоді так і не купила, подумавши, що якби це все було в мп3 форматі, то може б я ще і подумала. А зараз подумую над тим, щоб все-таки купити її. Потішив наймолодший кобзар Святослав Силенко. А ще я бачила купу знайомого народу, з ким не стикалася уже досить давно.

Читаю

Татьяна Толстая "Кысь"

Довго і нудно читала Татьяну Толстую "Кись". Якось зовсім зі скрипом ішли мені ті всі ржаві, миші, безпросвітна сірість і мрак. Читала майже два тижні буквально по кілька сторінок на день. Десь у відгуках чи на альдебарані, чи на імхонеті читала, що не сподобався фінал. Як на мене, фінал цілком логічний і правильний. І цілком цей фінал накладається на сучасні реалії. Але як завжди, залишилися незрозумілі моменти - чого істопнік в кінці не згорів? Це аномалія? Чи як?

Володимир Діброва "Андріївський узвіз"

Роман-року Бі-Бі-Сі про Київ "Андріївський узвіз". Якось сухувато написано, як на мене, і мова така, що око весь час чіплялось, тому читалось довше, ніж мало би - два вечори. Мабуть це через те, що автор з Донецька. Загалом сподобалось. Післясмак хороший. І фінал хепіендівський.

Сашко Ушкалов "БЖД"

Книжечка з тої ж серії exceptis excipiendis "БЖД" Сашка Ушкалова. Ще не дочитала, але і не поспішаю, бо смакую. Ношу в сумці і як тільки відчуваю відповідний для читання цієї книжки настрій, сідаю і читаю. Дуже-дуже-дуже смішна книжка. Регочу на кожній сторінці. А якось їхала в метро і читала, так сміялась так, що дядечко поряд зі мною теж почав сміятись.

Почала слухати Лавкрафта про Ктулху, але якось невдало, бо заснула під нього. І ще в телефоні читаю Вишневського "Одиночество в сети".

Театр

20 лютого, театр на Подолі, "Фараони" за О.Коломійцем. Шкільна програма. Не знаю, хто як, але ми це вчили. Здається, в 11 класі. І тут шукали на що б піти, і надибали оце. Я прийняла вольове рішення взяти квитки і ні разу не пошкодувала. Дуже смішно. Дуже класно. Актори - надзвичайні молодці. Декорації - кращих годі придумати. Навіть корова там була :) Ще в ліцеї вчилися, і нас в цей театр ганяли на "Стіну" про Івана Франка. Так нудно було, так нудно. А після "Фараонів" театр піднявся в моїх очах. Тепер на черзі "Передчуття Мини Мазайла" і історія про Ромео і Джульєтту

Кіно

Без особливих коментарів скажу, що кіно, яке я дивилася в неділю, мені сподобалось. Страшнувато правда місцями було, і я сама на такі фільми не дуже люблю ходити, але загалом сподобалось. Це був "Хребет Диявола" в "Україні".

Мої улюблені автори видали новий роман. Вчора була презентація, а сьогодні я їх випадково побачила по тєліку, коли їла свій вранішній апельсин. Книжку купувати не хочу, і до того ж, звикла читати їх російською. Так що чекаю, коли можна буде їх десь скачати. На літресі чи може навіть десь на шаровому ресурсі. Обіцяють, що в романі буде описаний світ з роману «Варан». Вже ручки чухаються поринути в книжку. Уривок з роману можна почитати на сайті авторів.

Новий роман «МІДНИЙ КОРОЛЬ»: перше видання -- українською!

Якщо ти — річ, і тебе кидають за борт як непотріб, — що робити? Змиритися та піти на дно? Або ж все-таки виплисти, вижити, пройти крізь безліч випробувань та небезпечних пригод? Чи можна пізнати цей світ, чи можна знайти в ньому друзів та кохання? Чи допоможе тобі в цьому книга, написана чоловіком на ім'я Варан (ті хто добре знайомий з творчістю Дяченків, одразу здогадаються, про кого йде мова). І головне - яку ціну варто заплатити Мідному королю, щоб самому стати володарем? Новий роман-фентезі Марини та Сергія Дяченків «Мідний король» — це нова грань їх творчості, епічна сага, сповнена битв, блукань і, головне, пошуків сенсу життя.

Знайшла ком’юніті авторів: [livejournal.com profile] djachenko. Там пишуть, що «найочікуваніші книги 2008-го ─ »Мідний король«, »Долина совісті« та останній роман циклу »Маг дороги« (умовна назва „Повернення некроманта“)„. А я “Долину„ ще минулого року аудіокнижкою прослухала. І в інеті в бібліотеках не раз бачила. І взагалі ця книжка 2001 року. Дивина якась з цими творами :) Якщо у Лук’яненка вони всі структуровані і їх можна по даті відстежити, то у Дяченків повний хаос. Видно це з нашим книговиданням пов"язано — досить проблемно це в Україні.

В будь-якому разі, якщо хтось прочитає скоро «Короля» — відпишіться, буду дуже рада почитати відгуки.

М.Гоголь «Тарас Бульба»

Чого вирішила читати — був у мене колись бойфренд, який всіляко вигороджував Тараса за те, що він застрелив Андрія, а Андрія кляв на чому світ стоїть, бо він вчепився за бабську спідницю і перестав бути мужиком. Чи варто казати, що до мене він ставився аналогічно — ні в що мене не ставив і для нього суспільне завжди було важливіше. Але я не про моє минуле, а про книжку. Я видно зовсім відвикла від подібних творів, бо зациклена на фантастиці. Тут немає екшену, швидких дій, неймовірних подій, героїчних героїв. Козаки тут — різники, мародери і вбивці. Нещадно б"ють жидів і поляків, ріжуть немовлят, ґвалтують жінок, а що роблять з чоловіками — я взагалі мовчу. Дуже вигадливі ці героїчні козаки на різні страшні смерті. Плюс до того, вони пиячать, живуть якось ненормально, коротше, розбійники. А Андрію я навпаки симпатизувала — ну закохалася людина, і до того ж, він не створений для війни. Що не зрозуміло? Для чого силувати??? Правда, не знаю, як би я на його місці повелася — у мене дуже розвинуте відчуття відповідальності, тому залишалася б мабуть з батьком і козаками до кінця, а якби втекла, то точно не повела би військо в бій. Але при цьому Андрія не засуджую. А загалом книжка з величезним скрипом читалась. Не люблю війни, бійки, а тут одна суцільна різня. Кажуть, фільм знімається, в ролі Андрія — Ігор Петренко. Тільки якщо режисер не перепише сценарій і не закінчить все хепіендом, я дивитись не буду. Якщо Петренка вб"ють, то ой-ой-ой :(

Андрій Бєлянін — Ааргх

Даша Донцова в фантастиці. Читається швидко, просто, місцями смішно, але забувається через три дні після прочитання.

Наталка Очкур — Містичний вальс

І знову Наталочка, і знову Містичний Вальс :) Скільки вже разів я читала і перечитувала, не знаю. Вже з рахунку збилась. Читаю я багато і переживати вже знову прожите не дуже люблю. Але цю книжку я перечитую дуже часто. Знову різдвяний Львів, знову Рутенія, знову Лана, знову король Олесь — хто ж не мріє про таку казку? Може, в цей раз книжка сприймалась не так яскраво, як в перший, а сприймалась як щось звичне, давно знайоме, але від того не менш рідне і улюблене. За два вечори прочитала — і не стала ховати далеко. Бо знаю, що скоро знову буду шукати, щоб прочитати.

Зараз вирішила почитати щось розумне і взятись за те, що вже чотири місяці бовтається в мене в телефоні, і яке я кожен раз обходжу, починаючи смачну фантастичну книжку :) А там у мене Толстая, Вишневський, Володимир Лобас — Жовті королі, яких радив мій френд Фріц, Доктор Живаго Пастернака, Подорож на Кон-Тікі Тура Хеєрдала. Хе-хе, і на закуску припасені Шукачі неба Лук’яненка. Тарас Бульба був з тої опери, але на щастя, дуже короткий. Тепер у мене на черзі Татьяна Толстая (а де правильно наголос ставити??) — Кись. Хтось знає, варто її читати? У мене це вже друга спроба, і щось воно мені таке мрачне :( Але без книжок я не можу, тому, відчуваю, скоро знову накачаю свіженької фантастики і буду читати-читати-читати.

Кіно

Спокута

Розрекламований фільм, дуже хотіла подивитись, але в кіно чомусь на нього не попала. Дивилась під вишивку і він мені не сподобався. Може через те, що нечасто від вишивки відволікалась і не змогла повною мірою оцінити гру акторів, а ще пропускала момент, коли Бріоні починала уявляти, може через те, що дивилася вдома і не зовсім поринула в атмосферу фільму. Як би там не було — не вразив мене фільм. Ні фіналом, ні переглядом. Таке щось, на трієчку.

Бі Муві

Останнім часом мало дивлюся фільмів, бо облом їх дивитись. Краще слухати — наприклад, С.Лук’яненка — «Танці на снігу». Вже по другому колу :) Але побачила, що нам на локальний сайт виклали Бі Муві в хорошій якості і вирішила глянути. Подивилась поки що годину, а фільм іде півтори. Мультик сподобався, є дуже кумедні моменти. Шкодую, що не попала на нього в кіно, з чого випливає мораль: мультики в кіно пропускати не можна!

Театр

У зв’язку з зайнятістю певних осіб, а також різними святами типу ДСВ, дні народження і т.д., в театр потрапляю лише 20 лютого. Про виставу напишу після перегляду. Накинула оком на виставу в театрі на контрактовій площі (музичний він чи який там) — Карміна Бурана по Орфу. Дужже хочу подивитись/послухати, так що як буде нагода, одразу піду!

розкажу про останнє, що дивилась чи читала

Книжки

Нарешті вдалося розжитись шостою частиною Дітей Вічності американської письменниці Лори Андерсен. Попередні 5 частин були прочитані уже двічі і дуже хотілося знати, що буде далі. Прочитала. Задоволена. Дуже :) Вам не дам, обіцяла автору не розсилати. До речі, що цікаво, перша книжка "Дітей вічності" побачила світ. На жаль, купити її поки що можна тільки в Росії, а пересилка книжечки формата покет-бук у м’якій обкладинці разм з вартістю книжки складе 72 грн. Я вирішила почекати, поки цивілізація дійде і до нас і можна буде купити книжку в Києві, не переплачуючи шалені гроші. Офіційний сайт Лори тут.

Ще прочитала Чистовик Лук’яненка. Трохи призабула вже події Чернетки, тому під час читання згадувала, хто ж там що зробив і куди пішов. Книжці зачот. Вона абсолютно довершена і закінчена, і пояснює всі ті питання, які виникли після Чернетки.

Марина і Сергій Дяченки: Пандем. Про всесильну істоту, яка за 30 років створила на землі майже рай, а потім всіх покинула. Як не дивно, книжка майже завершена, тобто фінал майже логічний. Хоча для особливо обдарованих можна було би ще розжувати ))) Чекаю ще новинок від авторів

Карл Май "Через пустелю". Це та книжка, яку я три роки мусолила в університеті на домашньому читанні і покинула на середині. Потім захотілось почитати російською чи українською мовою, почала шукати, але шукала не Мая, а Мея, і нічого не знаходила. А потім коли вдома перебирала старі книжки, в якомусь збірнику пригодницьких новел наткнулась на МАЯ, і все зрозуміла )) Скачала через півтори хвилини після відкриття з альдебарана, прочитала тільки недавно

Театр

24 січня ходила в театр "Сузір’я" на виставу "Мне тесно в имени своем" про кохання Сергія Єсеніна і Айседори Дункан. Єсеніна дуже люблю ще зі школи, а ще чула про цю виставу ще з часів роботи в АртВелесі, де працювала з Женею Нищуком, який і грає в цій виставі. Мені дуже сподобався сам театр. Він маленький, затишний, камерний. Перед виставою в театрі проходить музична вітальня і можна послухати класику. А перед самою виставою конферансьє розказує історію театру і трошки про виставу. І театр, і вистава, дуже сподобались, і я думаю, я попаду в цей театр ще не один раз.

Кіно

Останнім часом ходжу в кно з братом Андрієм. Нічого такого не показують нині, на що можна було б піти. "Найкращий фільм" отримав занадто багато негативних відгуків, щоб я погодилась на нього іти. Хотіли іти на Астерікса на олімпійських іграх, але там щось сталося з ліцензією. Так що як тільки, так і зразу піду туди. Вдома на компі під вишивку подивилась "В ім’я короля. Осада підземель". Дуже зраділа, що не пішла на нього в кіно. Бо кіно затягнуте, нецікаве, і в пам’яті практично не відкладається. Я хотіла подивитись тому, що грала в Осаду підземель, в обидві частини + аддон, але фільм і приблизно не передає духу гри.

Profile

kallisto_kyiv

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 23rd, 2017 11:46 am
Powered by Dreamwidth Studios