Коли останній раз купували сир в Сирне Королівство, то нам запропонували медово-гірчичний соус, який пропонували вже давно, але ми чогось не звертали увагу. Андрій зацікавився, взяв. Сьогодні відкрили, стали досліджувати, і от що я виявила. Коштує він 90 грн. Українською мовою на упаковці не сказано жодного слова, а також жодною іншою зрозумілою європейською мовою. Сказано естонською, в якій навіть слово "вода" не схоже ні на що відоме, але ж я маю гугл транслейт, от я і стала перекладати. Так от. Домінує не мед, як можна було сподіватися, а цукор. Далі іде гірчиця, 36%, є ще вода, трохи олії і 2% меду. Я завжди уважно читаю етикетки, і якби одразу зрозуміла, що медом там хіба що пахне, не брала би. Дорогувато трохи, як на суміш цукру з гірчицею, вагою 180 грамів, нє? Соус такий різкуватий, до сирів з індивідуальним смаком не дуже, можливо, ним варто відтіняти дуже "бліді" сири. І якщо мені ще такого захочеться, то я розтоплю в мисочці дві ложки меду з пасіки Андрійового батька, вмішаю туди ложку гірчиці, крапну олії, додам травок, яких у мене в шафі дофіга в асортименті, і вийде явно не гірше. Не люблю обман, розчарувалася.

Подивилася сьогодні фільм "Чаппі", який недавно ішов в кіно. Що вам сказати? Можна було би подумати, що це фільм для дітей і підлітків, бо дитячий сюжет, все таке чорно-біле. Але слова типу "псяча сука" і "сучий потрох", як на мене, не дуже підходять для дитячого лексикону. Романтизація злочинців, вони, такі мілашки і добросерди, приютили бідного списаного робота, а потім і його творця. Але найкумедніше, що я побачила, то це те, що творці фільму мабуть роблять прогноз, що в Йоханесбурзі все настільки погано, що і в майбутньому їх не чекає нічого доброго. Поліція безсила, в бюро розробників роботів-поліцейських працюють психи, які або скочуюються в інфантильність, як Деон, або в невмотивовану жорстокість, як Г'ю Джекман. І можна було би зробити хепі-енд, де шеф бюро пробачає Деона і робить всіх роботів-дроїдів людяними, і що ще є надія перемогти ті безкінечні банди, але шеф виявляється сліпа, і відповідно, Йобург жде повна катастрофа і хаос.

Вчора була на Фестиваль Made in Ukraine і побачила, що компанія Delamark Royal Powder випустила порошок, сіль і ополіскувач для посудомийки. Взяла для проби порошок, зараз миється посуд, про результати допишу пізніше. Я так давно його чекала, нарешті є український продукт для посудомийок без фосфатів, ароматизаторів і інших вкусняшок.
kallisto_kyiv: (кривляюсь)


Довго відкладала написання розповіді про нашу травневу поїздку на Південь з Унікальною Україною, але фото нарешті розібрала, і от пишу про це. Було кльово. Мене вразив і дендропарк, розбитий в голому степу, і тварини в Асканії, які вільно пасуться на великих луках, і заповідний степ в Асканії-Нова (який є останнім заповідним степом в Європі, який ніколи не розорувався і не використовувався людиною як сільськогосподарське угіддя). В Асканії ще є чудовий зоопарк, в якому я бачила тварин, про яких тільки читала в книжках. Наприклад, антилопу гну і волів! І дізналася про існування корів, яких звати худоба Ватуссі! Ми плавали на Бирючий острів і бачили там оленів і антилоп, які там живуть в дикій природі, але під пильним людським наглядом. Видовище стада оленів, які біжать в 10 метрах від нас, це захопливе видовище! Походили і оглянули місто Генічеськ. Я нарешті дізналася, за що любить свою сіль Сиваш, і що це взагалі таке. І вдруге в житті я побувала на Азовському морі :) А вперше - в Херсонських плавнях і в самому Херсоні. Жили ми в православному пансіонаті "Київська Русь" на Арабатській стрілці, і це перший раз, коли я була на Стрілці. Трохи купалися в морі, їли шашлик з морського піленгаса, бачили гадюку, правда, мертву. Бачили, як добували сіль на Сиваші. В Асканії мені найбільше сподобались зебри. Виявляється, у них на боках не тільки чорні, а й коричневі смужки. А ще я гладила верблюда! Він на дотик... як верблюжа ковдра :) Класний був відпочинок.

kallisto_kyiv: (літня аватарка)


В кінці червня, на день конституції, ми вирішили відірватися від реальності і поїхати з Ярком [livejournal.com profile] jarkokozak і [livejournal.com profile] dobre_poixaly в Поліський заповідник. Там було круто, як завжди. Дофіга чорниць і грибів, дуже смачна кормьожка, суперове житло, цілковита тиша і одиниці людей навколо. А ще ми заїжджали в Словечно на хлібзавод, побачили як роблять хліб. Я підхопила нежить перед поїздкою, тож два дні я насолоджувалась тим, що не могла ні вдихнути, ні видихнути, натерла серветками ніс (правда, це не заважало мені пожирати чорниці в промислових масштабах). Зате коли треба було їхати додому, мене чарівним чином попустило. А ще ця поїздка була подарунком Андрію на день народження, тому він до останнього не знав, куди ми їдемо. Я оплатила поїздку, сама зібрала нам рюкзаки і з зав'язаними очима не кажучи нічого, запхнула Андрія в автобус.

А бачили ми таке )
kallisto_kyiv: (хаус задумався)
Друзя, хочу з вами порадитись.

Тато мій грибник і щодня восени приносить додому відро опеньок. Я їх раніше їла, потім не їла, а тепер от цієї осені знову почалися опеньки і я взяла у батьків з півкіло опеньок. Мама опеньки завжди варить два рази, і скажу прямо, ти мама тільки не ображайся, мені ці переварені опеньки не смачні.

Я принесла додому ці опеньки і стала гуглити на тему, а нафіга їх варити, якщо далі буде ще одна теплова обробка. Не буду ж я їх сирими їсти.

І обґрунтованого пояснення в інетах я не знайшла, як і єдиного рецепту варки. Щодо безпеки пояснення такі: "кажуть, там гадость", "кажуть, отрута грибна виварюється за 45 хвилин" (але яка отрута в їстівних грибах??? це ж не поганки бліді, і не мухомори), "я варю, бо так всі роблять". Щодо варки рекомендують варити 5 хв, 15 хв, півгодини, годину, зливати воду і дехто пропонує варити по другому разу, а дехто каже, що і так покатить. А ще дехто каже взагалі не варити. Я щітаю, що після варки в грибах нічого смачного не залишиться, тільки виварена маса без смаку.

Що ви знаєте про опеньки? Як варите? Чим пояснюєте необхідність варити чи чому не варите?
Поможіть, не дайте пропасти грибам в холодильнику.
kallisto_kyiv: (весняна аватарка)
Любі друзі, а розкажіть, що ви їсте на сніданок. Чай з бутербродами? Суп? Яєшню? Наші сніданки мені вже трохи приїлися і я хочу нових ідей. От що їмо ми:



- яєшня (з сосисками, з помідорами, копченим салом, овочами, без нічого, в духовці, мультиварці і на сковорідці)
- творожна запіканка з фруктами і родзинками
- шарлотка з яблуками або фруктами
- вівсянка і пшоняна каша (Андрій)
- бутерброди з сиром гарячі
- варені яйця
- омлет в мультиварці, на сковорідці і навіть в духовці
- салат овочевий
- бутеброди з творожною намазкою
- творог з родзинками або варенням
- паста
- млинці

Розкажіть, які у вас сніданки. Можна з рецептами або лінками на рецепти :)
kallisto_kyiv: (літня аватарка)
Уже три роки я мріяла потрапити на фестиваль дерунів у місто Коростень, але весь час щось заважало. То нас не було в Києві, то ми були після поїздки на море і було не до того, а то просто було влом рано встати. Цього року я вирішила відрізати шляхи для відступу і для надійності замовила тур в Унікальній Україні. Якщо гроші за поїздку заплачені, то обламатися задавить жаба. Що я люблю в Унікальній Україні, так це організацію: зручний автобус, екскурсовод, довезуть до місця і потім зручно висадять в Києві.

У програмі був візит в музей "Скеля" і сам фестиваль дерунів.



Музей "Скеля" нагадав мені Балаклаву - така ж грандіозна і безтолкова споруда, на яку викинули багато фінансових і людських ресурсів, і яка так і не використовувалась за призначенням. Це такий воєнний об'єкт, видовбаний в скелі. Нас провели по центральному поверху. Довжина коридору - 146 метрів, по обидва боки розташовані кімнати, в яких раніше були кабінети, кімнати відпочинку, а тепер там виставлені експонати музею.

Колекція протигазів. Нижній правий - експериментальний, в ньому можна було розмовляти. Через один від нього - з вбудованим поїльником, можна було під'єднувати флягу і пити. На окремому стенді показані різні фото, в тому числі - протигази для собак.



Такі індивідуальні аптечки довго валялися у нас вдома:



Фірма мерседес робила не тільки авто:



Кімната відпочинку. Всього їх було дві. В кожній стояло двоповерхове ліжко і тумбочка.



Раритетне радіо



Кімната зв'язкового





Більше про "Скелю" тут

Об'єкт знаходиться в мальовничому парку ім. Островського в центрі Коростеня. Через парк протікає річка Уж, і є гарний місток. На містку за традицією чіпляють різні замочки.









Фестиваль був веселий. Тут можна було поїсти дерунів, подивитися майстер-клас дерунів від мера, побачити, як коростенці проявляють креативність і прикрашають свої столи.





Відкриття фестивалю:



Звичайно, я не могла пройти повз вишивку. Один стіл був прикрашений такими раритетними рушниками:



На головній вулиці дівчата продавали свої роботи. Така краса - не можна відірвати очей. Це вишивка стрічками. І дуже недорого, від 200 до 600 грн.





Трохи погуляли містом. На воротах побачили такий замок:



Хотіли зайти в краєзнавчий музей, але вхідні квитки коштували 10 грн, і ми чомусь їх пожаліли. Зараз думаю, і чого б це. Але в день проведення фестивалю відвідувачів тут дуже негусто. Тільки собак багато:



Будинок по сусідству з музеєм:



Бачили рицарський турнір. Він був дууууже нудний, і було холодно, тож ми трохи подивилися і пішли далі їсти деруни ))



Вокзал:



Вулиця міста:



Гастроном стандарт:



Мозаїка на льонокомбінаті:



Пам'ятник Чорнобилю



Співаючі бабусі. Сиділи і співали, і по дорозі додому теж співали



І наостанок Ленін: в якому пострадянському місті його немає?

kallisto_kyiv: (їжачок)
Останній день в Чорногорії. Літак наш був о шостій за місцевим часом, а трансфер мав заїхати за нами о третій. До десятої нам треба було звільнити номер. Андрій поїхав за пршутом для Тані, а я збирала рюкзаки і упаковувала всі ті скляні пляшки і банки, щоб вони не побилися при погрузці-розгрузці. Поклажа вийшла досить важкою. Залишили речі в кімнаті для багажу в віллі, і пішли на пляж. Я вишивала, ми робили фінальні запливи в морі. Перед трансфером переодягнулися, сховали в рюкзаки мокрі рушники і купальники і пішли в Кусту останній раз пообідати. Їжа була неймовірно смачною, смажена на грилі телятина з картоплею. Я їла і урчала. Чи варто казати, що після цих божественних смаколиків літаківська хавка просто не лізла в горло?

Я дуже тряслась, щоб не витягли наші смачні штуки в Борисполі, бо начиталась, як там крадуть. Один рюкзак запакували самі в харчову плівку, а на другий її не вистачило, запакувала в аеропорті за 5 євро.

Політ пройшов легше, ніж в Чорногорію. Не так боліла голова і не нудило так. Долетіли швидко і на диво швидко пройшли паспортний контроль. Київ зустрів нас дощем і +13 тепла проти 30 в аеропорту в Тіваті. Таксі з аеропорту до нас коштувало 162 грн.




kallisto_kyiv: (їжачок)


Полінувалися кудись їхати на екскурсії і просто відпочивали. Були на пляжі довго, аж до другої години. Хотіли подовше, але сонце так жарить, навіть через парасольку. Я багато вишивала. Смачно вечеряли в Кусті. Я їла хОботніцу - восьминога.

А сьогодні з самого ранку поїхали в Будву за покупками на подарунки і подивитися те, що пропустили з першого разу. Накупили всього: оливкову олію із Бара, оливки, пршут, вино, мед, сир. Залізли на цитадель і знайшли там риб -- символ Будви і ще трохи пофоткались. У віллу приїхали пізно як для пляжу, вже було дуже жарко. І ми повалялись трохи, зустрілися з нашим туристичним куратором на предмет вильоту. Трохи були на пляжі, повечеряли, погуляли і тепер проводимо вечір на балконі під звуки цикад. Тепло. Сидимо на вулиці в трусах. А завтра в цей час будемо вже вдома.

На фото: вулички старої Будви нічим не відрізняться від Котора. Рибки-символ Будви. Ще одна вивіска в мою колекцію.



На фото: трохи фоток, де ми нарешті сфоткані разом. Острів св. Ніколи біля Будви. Пейзажі вулиць міста Будва.

kallisto_kyiv: (їжачок)
Пржно - це назва села, в якому ми живемо, хоча це не є село в нашому розумінні з коровами і городами. Воно досить тихе і зручне. Не таке глухе, як Светі Стефан, і не таке шумне, як Будва. Але раз на кілька днів, а періодичність я так і не вирахувала, на пляжі врубають музику. В тому самому жуткому кафе, де крабові палички вважають морепродуктами. Музика гримить надзвичайно, відбивається від гір і звучить ще голосніше. Спати з відкритим балконом неможливо. А з закритим - душно. Ця ніч була жахлива. Ацтойна музика гриміла до четвертої години і ми весь час прокидались. Встали з важкими головами, а Андрій ще і з синцями під очима.

Сьогодні ми нікуди не їхдили. Були на пляжі, потім я вишивала і слухала книгу Пітера Мейла Хороший рік. На вулиці дуже душно і якщо ми не на пляжі, то сиділи з кондиціонером в номері.

Трохи фоток: По дорозі в Бечичі. Наша вілла, називається Мітровіц. Ресторан Куста, куди ми постійно ходили їсти. Дійшли до пляжу. Вид з одної і іншої сторони. Тунель через гору, який веде до морозива і буреків. Дивимося вгору, там скеля. Біля виходу з тунелю бачимо живописну скелю з гротом. Бечичі - це колишнє рибацьке поселення; а тепер там вілли і ресторани.



Провели сонце:



Під вечір вибралися в Бечичі вечеряти. Ми там пригледіли дуже милий ресторанчик і сьогодні туди пішли. Я взяла салат з морепродуктами і смажених кальмарів, а Андрій вибрав стейк з тунця і палачінку (млинець по-сербськи). Звучить наче небагато, але порції тут величезні. Ми з'їли на двох салат, ледве подужали основні страви, але палачінку надкусали і не змогли доїсти. Салат, треба зазначити, теж був з крабовими паличками. Діло в поганому ресторані чи тут це вважають морепродуктом?



По дорозі назад фоткали нічне узбережжя



Ми хотіли ще поїхати на паравозику покататись, але трохи облом. Вражень ми вже набрались. Може ще поїдемо туди післязавтра. Є ще ідея поїхати в Будву і купити там олію і смаколики на сувеніри. І через пару днів полетимо додому вже.
kallisto_kyiv: (їжачок)


Сьогодні ми зробили собі вихідний від поїздок і просто тюленили на пляжі. Побули на пляжі до першої години і втекли в віллу під кондиціонер. Довго милились кудись піти, але вибралися тільки о четвертій, коли трохи спала спека. Обідали в Кусті. Намагаємося
пробувати національну їжу, тобто те, чого у нас немає. Пробували плєскавіцу -- велику котлету. Ще їли риблю чорбу - рибний суп. Я весь час замовляю шопський салат. Смачно і просто: помідори, огірки, перець, политі олією і засипані тертою бринзою. Ще в Барі я їла чевапчичі - маленькі ковбаски з рубленого тіста, обсмажені на грилі. Жирнувато, як на мене. А ще стільки ми не пробували.

Були по обіді на пляжі. Зустріли там українок, які сьогодні прилетіли. Розказали їм все тут. Відчули себе аборигенами. Провели сонце, воно сідає майже в море, тож можна насолоджуватися цим видовищем.

І пішли в Бечичі. Можна іти по трасі, але там немає узбіч і весь час їздять машини. Нижче траси і вище пляжу через гору пробили тунель. Якщо іти по ньому, можна попасти прямо на набережну в Бечичах. Там так круто! Стільки всього цікавого, багато ресторанів, кафе і піцерій, магазинчиків, снеків. Гуляли там цілих дві години. Дуже багато сімей з дітьми, великими і маленькими. Знайшли дуже милий ресторанчик. Підемо на днях туди вечеряти. В маркеті купили півторалітрову скляну пляшку білого сухого з Македонії. Розміри мене вразили. У нас такого немає.

У Пржно жити краще, ніж в Сан-Стефані, бо тут тихо, вілла трохи в стороні від дороги. Але тут кращий пляж, до нього ближче іти, Бечичі близько, транспорт ближче.

Про погоду. Вдень пекло, до 35 градусів. Стараємось особливо не висовуватись. Та і вночі не холодно. Сидимо зараз на балкончику в трусах, їмо смокви, слухаємо цикад і колупаємось Андрій в телефоні, а я в кіндлі. Один мінус -- є комарі. Ішли назад з прогулянки і скупалися. Вода прекрасна. Тепло і гарно.

Завтра їдемо в Котор з Пілоном. Це наша приймаюча сторона. Порахували і вирішили, що з ними буде не набагато дорожче, але цікавіше і легше з переїздами.
kallisto_kyiv: (їжачок)


Сьогодня довелося встати дуже рано як для відпочинку -- о шостій. Ми записалися на екскурсію в каньйони і о 6:40 нас чекав автобус. Дорогу я перенесла на диво легко, бо зразу випила таблетку від закачування. Їхали дуже довго, через всю країну. Проїжджали Цетиньє -- стару столицю Чорногорії і Подгорицю -- теперішню столицю.

Перша зупинка була біля каньйону річки Морача. Високі стіни каньйону здіймаються на кілометр висоти, а знизу шумить річка. Дорого проходить десь посередині на одній зі сторін каньйону.



Друга зупинка була в парку Біоградська гора. Там нам показували гірське озеро Біоградське. Воно значно обміліло за літо.



Третя зупинка була біля мосту через річку Тара. Довжиною більше 300 метрів, а висотою більше 130 метрів, він вражає уяву. Внизу в'ється тонкий струмок річки з порогами і стрімкою течією, а навколо неї по обидва боки здіймаються стіни каньйону, порослі деревами. Видовище незабутнє. Хочеться дивитися і дивитися. А яке там повітря!!





Нас погодували в якомусь ресторанчику при дорозі. Подали дуже смачну річкову форель. Я в принципі байдужа до риби, але не пошкодувала, що її взяла.

Останню зупинку зробили в монастирі Морача. Гарний монастир, але я не розумію смисл таких екскурсій. Благодаті все одно не наберешся, тільки монахів тривожити.



Назад нас повезли іншою дорогою. І нас повезли біля Скадарського озера. Це дуже велике озеро і дуже красиве. Всю шию собі звернула, роздивляючись його в вікно автобуса. Але робити там пожалуй нічого, тож другий раз окремо не поїдемо.

Така була екскурсія. Цілий день каталися, укатались зовсім, а бачили мало. Погано з великими групами їздити. Наступна екскурсія буде в Котор у неділю своїм ходом. А завтра будемо відпочивати, підемо на пляж і в Бечичі.
kallisto_kyiv: (їжачок)
Сьогодні вночі ми прокинулися від звуків дискотеки десь неподалік на узбережжі. Це було о третій годині. Ми закрили балкон, але стало дуже душно. Ми включили кондиціонер, але він дуже шумів. Зрештою ми відкрили балкон, бо музика до того часу вже стихла, і тоді налетіли комарі. І дзвеніли решту ночі над нами. Через це ми встали пізно: о 9, а за київським часом о 10-й.

Скупалися і пішли снідати в гриль-ресторан через дорогу від нашої віли. В Кусту. Замовили омлет, але нам принесли яєшню-глазунью. Але смачну. Мерзкий чай з пакетика всюди коштує 1 євро. А потім у мене був настрій зайнятися собою: поголитися і зробити маску для обличчя. Далі йти на пляж було жарко і я вишивала до четвертої години. Обідали на пляжі в кафещці. Мені дісталося жирне овочеве різотто зі смаженими чи то огірками, чи то кабачками. А Андрію принесли різотто з морепродуктами, в якому були крабові палички. Цікаво, відколи це крабові палички стали морепродуктами? Зате далі на набережній знайшлося смачне морозиво як на Майдані. Ми були на пляжі до заходу сонця. Повечеряли сиром, хлібом, помідорами, бресквами (персиками) і вином з водою. Сидимо на балкончику, дивимося на море і вогні Будви. Андрій читає розмовник, а я пишу з кіндла.



Мені дуже подобається тутешня вода. Ми не купуємо воду, а п'ємо воду з крана. Вона дуже смачна.



І ще розкажу про росіян. Я вже вчора трохи писала про них, але кожен новий день дає нові матеріали для роздумів. Вгадайте, хто заліз на буйок, повісився на ньому і кричав на весь пляж з характерним акцентом? А хто курив один єдиний на пляжі і обкурював димом усіх навколишніх дітей? А хто включив у нас під вікнами радіо умц-умц-умц на повну катушку? Правильно, це все вони. Інші нації не привертають такої уваги.

Завтра поїдемо в Бар і може в Ульцин. Хочемо з самого ранку вибратись.
kallisto_kyiv: (їжачок)
Зранку посварилися трохи з нашою турфірмою. Достукалися в Київ до туроператора, проблему пообіцяли вирішити. Але приймаюча сторона, фірма Пілон, мало того, що не поселила в номер, тобто не отримала підтвердження того, що нас все влаштовує, так ще і відмовилась вирішувати наші проблеми. Тьфу на них.

Посварилися і вирішили, що все саме устаканиться і не треба паритись. Поснідали в кафешці недалеко, добре, що було з чого вибирати. Офіціант трохи вчив нас сербської мови. Ще там були гарні кошенята, які випрошували у мене сосиски. Я їла англійський сніданок - яєшня з сосисками і помідорами. А Андрій взяв молочну кашу, мюслі з йогуртом і пиріжок піту. Як це все в нього помістилося!



Гуляли по Сан-Стефану, фоткали. Дуже живописно. Потім взяли свої тапки для гальки і пішли купатися. Вода в Адріатичному морі солоніша, ніж в Чорному.

На фото: острів-готель Светі Стефан і його пляж. Вхід на пляж стороннім коштує 70 євро. Ящірка грілася на сходах. Я спочатку подумала, що це загублена іграшка. Такого кольору там вода. Цікавий водопровідний люк.



Побули пару годин на пляжі і поїхали в Будву. Туди ходять автобуси кожні 10 хвилин. Автобуси всі з кондиціонером, зручні і в них мало людей. В Будві дуже багато туристів. Особливо з Росії. Хоч десь хотілося побути без співвітчизників і нашого менталітету, але вони скрізь. В Будві пообідали. Вдарили по морепродуктам. Я їла різотто, а Андрій - пасту. Ще взяли грецький салат. Порції великі і все таке смачне! Я перший раз в житті їла маслини! Знайшли ринок і купили пршут і смокви - інжир. На пошті відправили батькам відкритки. А коли приїхали додому, нам подзвонили з турагентства і переселили в сусідне село в номер з видом на море. Тут є все: кухня, балкон, сейф, посуд, сушилка для речей, кондиціонер, мило і шампуні. Вечеряли вином, закритим пивною кришкою, пршутом, інжиром і персиками. А завтра ще кудись поїдемо. Купили розмовник і вчимо сербську.

На фото: Я в старому місті в Будві. Макет парусника на набережній. Яхти, припарковані на набережній в Будві. Напис сербською. Правда, все зрозуміло? Такі величезні пальми ростуть на вулицях. Знаки пішохідного переходу відрізняються від наших. Вперше побачила, як ростуть гранати. Молоді вина закривають пивною кришкою. Бачити це було дуже незвично.

Як і обіцяла, пишу тепер частіше.

На Великодні вихідні хотіли поїхати з міста на великах, але вирішили не їхати на всі три дні, бо тут є справи, ну і свято це сімейне, і ще продукти всі в холодильнику закінчилися. Тож в суботу ми зранку пішли на ринок, купили як завжди овочів-фруктів, офігіли від цін на м'ясо. Я спекла пасочку в хлібопічці, а яйця ми не фарбували, якось без них вирішили обійтися. Не сильно їх їмо. Паска вийшла класна, висока, здобна, жовтенька, з великою кількістю ізюму і цукатів. Андрій наполіг і сам обмазав її збитим білком і обсипав прикрасами. А ввечері ми з батьками пішли в церкву, посвятили паски і пішли до них на вечерю.



Вчора з самого ранку планували поїхати з Гошею і Лєрою на гирло Десни, але зранку Лера прислала смс, що не може сьогодні, і ми трохи покопавшись в інеті в пошуках треку для жпс і знайшовши його, поїхали в Пущу. До нас приєднався хлопець Саша з велокиєва. Заїхали на міністерку і я там відкрила купальний сезон. Залізла в воду і трохи поплавала. Водичка ще холодна, але після велика покатить. Замахнулися ми сьогодні на Луб'янку, це якесь село, до якого нам обіцяли красиві пейзажі по сторонам і кілька сіл. Спочатку ми трохи їхали по Пущі, і приїхали до місця початку маршруту, теж біля Пущі. Важкенько було їхати, я ж дуже довго не каталась, і на спортзал забивала теж регулярно. Велику відстань зайняла саме дорога до початку маршруту, тож коли ми почали їхати, я вже трохи видохлась. Їхали по лісу, по кочкам, по піскам, я часто питала Андрія, коли ж ми вже приїдемо, але залишалося ще не менше 20 км до цілі (довжина всього маршруту 35 км). Тому ми зупинилися, перекусили, і оскільки час вже ішов до вечора, була четверта година, ми покрутили назад. Бачили по дорозі ту супер-гірку, на якій ми каталися колись з Вуду і джерело, яке теж нібито важко знайти. Загальна довжина треку склала близько 55 км. Точніше сказати не можу, бо поки що не маю велокомпа, а жпс Андрія вимкнувся, коли їхали назад.

Ось наш трек: «Покатушка на Великдень» на Яндекс.Картах

На набережній бачила університетську одногрупницю Оксану Турбал. Впізнала її, вона зовсім не змінилася за 5 років.

Вдома помили велосипеди. Мій був у пилюці, а Андрія давненько не митий.

В мультиварці готувала буженіну, дуже сподобалося в якості альтернативи покупному бутербродному м'ясу ковбасі. Раніше готувала телятину, один раз, а тепер нормального м'яса дістати не вдалося, то буду готувати індиче філе.

Квартиру в порядок привела, повикидала весь непотріб, єдине що, то ще треба перебрати одяг. І можна починати приводити голову в порядок, розбирати нереалізовані бажання, закинуті ідеї і напрями розвитку. Почали боротися з інет-залежністю, вмикаємо інет на певні години через роутер. Бо залипаємо нереально, що я, що Андрій. А можна ж стільки всього різного зробити.
kallisto_kyiv: (басака)
Не дуже добре пам"ятаю, що я там варила за останні дні, але що згадаю, напишу.

Почала варити перші страви

Овочевий суп. На дно поклала четвертинку півня (не розморожувала заздалегідь), нарізані кубиками дві маленькі картоплини, жменю нашинкованої капусти, дві жмені замороженого горошку, моркву, нарізану півкружочками. Долила води до верхньої риски, посолила, поперчила. Режим тушіння 2 години. Ставила на ніч, загрузила все і пішла спати. Вийшло дуже смачно. Дуже смачні вийшли овочі.

Борщ червоний. Лінь було вчора возитися з плитою, варила в мультиварці. На дно поклала нарізані ребра. Потім нашинковану капусту. Потім натертий на крупній терці буряк. В рецепті було написано, що щоб борщ вийшов червоним, буряк треба припустити в невел. к-ті води, сік злити і додати в кінці готовки. Я так зробила, але можна було не паритися. Потім обсмажила з олією цибулину і морквину, додала пару ложок томатної пасти. Далі поклала нарізану кубиками картоплиину, потерла половинку помідора на терку, сіль, перець, приправи, нарізала дрібно зубок часнику. Залила водою до верхньої позначки, поставила на 1,5 години - виявилося мало. Поставила ще на годину, потім прокип"ятила на варці на пару 10 хв і залишила на підігріві до ранку. Результат: готувати 2,5 години на тушінні, і можна ще більше, капуста довго вариться. На смак ще не пробувала, буду ним сьогодні обідати.

Другі страви

Тілапія. На дно порізала цибулину, поклала рибу в два слоя, кожен посолила-поперчила, посипала спеціями. На тушіння на 40 хв. Дуже смачно, а особливо як охолоне, то взагалі

Капуста з курячими крилами. Ішли на екскурсію з Андрієм, було небагато часу. Кинула в каструлю 5 морожених крил (які ще і одним шматком злиплися :) ), Андрій нашинкував капусти. Поклали до верхньої риски капусти, посолили, поперчили, поставили на тушіння на 4 години і пішли. Коли повернулися, на нас чекала смачна вечеря. Таких ніжних крил я мабуть ще не їла.

Сациві. Готувала в суботу, теж каструлька варила, поки нас не було вдома. Готувала по рецепту з книги, але я не дуже люблю кінзу і мені не дуже сподобалося. Але Андрій і дівчата, які були у нас в гостях, все змолотили і сказали, що їм смачно. Якщо ще готуватиму сациві, то по іншому рецепту, і мабуть вже не в мультиварці.

Хек. Тушки порізала на шматки, посолила-поперчила, склала в каструлю, а моркву поклала зверху. Краще було знизу, бо рибка була дуже смачна, а от морква як варена на смак - довелося її викинути. Але повторюся, рибка була мегазачотна.

Квасоля з телятиною. Квасолю замочила попередньо годин на 5. Трохи обсмажила цибулю і моркву в мультиварці на випічці, туди ж м"ясо і хвилин через 10 квасолю. Залила розведеною в воді томатною пастою, додала сіль-перець-приправи. Спочатку поставила на гречку, але на гречці випарюється рідина, а хотілося, щоб була підливка, тому потім переставила на тушіння. Тушила години дві, квасоля вийшла ніжна, але не розварена. І дуже ніжна телятина.

Телятина з морквою і спаржевою квасолею. Нічого особливого: морквину порізала кружечками, квасолю трохи обрізала і нарізала шматками 2-3 см, телятину кубиками. Все склала слоями і на тушіння на 2 години. Класно вийшло.

Пробувала готувати щуку на режимі випічка. Але щука сама по собі дуже суха, довго готувалась і при цьому сохла. А олію я не хотіла принципово лити. Але нічого, поїли і було непогано.

Омлет. Це моя слабкість :) Який же він виходить в мультиварці! Яйця збити блендером, але не сильно, не до піни. Додати молоко (я додаю так: беру половинку від шкаралупи яйця і на 1 яйце даю 1 половинку молока), сіль, і трохи збити. І вилити в мультиварку, поставити на випічку 20 хв. Можна більше, 30. Можна додати сир, помідори, зелень, грудинку, сало, кому що подобається. Омлет росте так, що вилазить з каструлі. Я такого ще не бачила :) Але потім все одно трохи осідає

Начебто більше нічого згадати не можу. Якщо згадаю, допишу.

Десерти

Пекла тільки шарлотку, по тому рецепту, що мені сподобався. Виростає хороша і смачна.

І ще яблука запікала, але в мікрохвильовці. Вибрала серединку, поклала всередину мед і горіхи - і вперед, на повну потужність на 10 хв.


Хочеться зробити щось на пару - рулетики якісь, суфле рибне чи м"ясне і плов з м"ясом. Хоча пловницю вже купили, стоїть і чекає свого часу.
Продовжую записи про рецепти для мультиварки.

Перші страви поки що не варила, і думаю, борщ чи розсольник краще вийде на плиті.

Другі страви:

Свині відбивні. Робила на режимі випічка, коли провернулися з ринку. Розморожувала в мультиварці, готувала годину. Поки готувалося, розібрала покупки, помила посуд і займалася своїми справами. Вийшло непогано, але імхо, на плиті виходять смачніші. І не треба сипати ту суміш спецій, яка в мене є для м"яса.

Щука в режимі випічка. Вийшло дуже сухо, треба наступного разу залити яєчною сумішшю. Але загалом непогано. І мало :)

Товстолобик на пару. Риба на пару готується 14 хвилин, але ще хвилин 10 кип"ятить воду. Виходить ніжна, головне не забувати поливати лимонним соком.

Креветки на пару. Мабуть, краще робити внизу, бо лід, коли розтає, охолоджує кип"яток внизу і креветки готуються довше. Смачно.

Овочеве рагу. Другий раз робила в режимі тушіння, але на режимі випічка минулого разу мені сподобалося більше. Хоча може справа в овочах. Смачно

Тушкована капуста зі свининою. Тушила три години в режимі тушіння. Три години якраз вистачило для того, щоб все стало м"яким. Спочатку трохи обсмажила цибулю, моркву і м"ясо на режимі випічка. Потім поклала нашинковану капусту, спеції. Води долила, але мало, десь 50 грамів. Можна було більше - підливки було малувато. З"їли за два прийоми :)

Плов з морепродуктами. 30 г вершкового масла, півперчини, півпомідора (у мене великий був,тож взяла половину), 250 г морожених морепродуктів (після розморозки їх стало 180) - розморозити і крупні шматочки порізати, цибулина кубіками, півтори мірних чашки рису, 3 мірних чашки води, дві ложки томатної пасти, сіль, перець, базилік, майоран, свіжа зелень. Все перемішала, поставила на режим плов. Смачно. Детальніше скажу завтра, коли розпробую.

Десерти:

Сирна запіханка. Ніколи мені не вдавалася така запіханка. Ніколи. Ніжна і висока. Окремо збила білки з цукром в високу піну. Цукру брала не дуже багато, половину мірної чашки. Можна було більше, запіканка вийшла не дуже солодка. Жовтки змішала з сиром і ванільним цукром, всипала 4 ложки борошна (в оригіналі був крохмаль, але в мене його не було). Потім змолола це все в блендері до однорідного стану. Обережно змішала сирково-жовткову масу з білками, щоб не розбити бульбашки в білках і обережно вмішала родзинки і в"ялену вишню. Каструлю змазала вершковим маслом, вилила тісто. Запікала 65 хв, ще 30 тримала при закритій кришці на підігріві. Супер, рецепт беру на озброєння.

Шарлотка. Дослідним шляхом виявила, що рецепт тіста з книги рецептів самий хороший. Три яйця збити з цукром (беру половину мірної чашки), щоб вони збільшилися в об"ємі в 3-4 рази. Порціями, збиваючи, всипати борошно. Ще додаю ванільний цукор. Соду і розпушувачі не кладу. Каструлю змащую маслом, половину тіста виливаю на дно, викладаю начинку (робила з грушами, яблуками і апельсинами), заливаю рештою тіста. Ставлю на режим "випічка". Дослідним шляхом виявила, що оптимально ставити на 65 хв + 30. Може наступного разу ще 5-10 хв додам. Виходить висока і дуже смачна. Ідеальний сніданок.

Взагалі бувають дні, коли каструлька в мене працює по 3-4 рази. І я вважаю, що це краща покупка цього року.

Зараз вариться плов з морепродуктами (упд - доварила), прохолоне трохи - поставлю йогурт. А ще хочу зробити омлет. Зроблю якось зранку на вихідних (40 хв він готується).
Вчора готувала рагу. Сьогодні його вже немає :)

В каструлю налила ложку олії, поклала нарізане м"ясо, натерла моркву, порізала півкільцями цибулю, розібрала на суцвіття цвітну капусту, нарізала кубиками один солодкий перець і помідор. Посолила, поперчила, поставила на режим "випічка" на 40 хв. Відкрила, перемішала, додала томат і вичавила 2 зубки часнику. Закрила і ще 10 хв на режимі "випічка".

Сьогодні роблю шарлотку з апельсинами

Блендером збила три яйця, 1 мірну чашку борошна і півчашки цукру. З апельсина здерла цедру (потерла на терці), додала в тісто, і пакетик ванільного цукру. Апельсин почистила, розібрала на дольки, кожну дольку очистила від шкурки і розділила на кілька частин (можна було не чистити дольки - це мої загони). Каструлю не змазувала маслом, закінчилося. Апельсини виклала в каструлю, залила тістом. Випікала 40 хвилин. Зараз будемо пробувати :)
Упд. Попробувала. Треба було таки змастити каструлю, пристали апельсини. І трохи зарано, як на мене вийняла, ще б 5 хвилин. Але все одно дуже смачно. Андрій вигнав мене з кухні, підозрюю, що сам хоче втіхаря вночі заточити все.

Хочу приготувати рибу і плов. На вихідних випробую
kallisto_kyiv: (свиня)
Є біля нас грузинський ресторанчик Хінкалі. І ми в нього вчора вирішили сходити. Типу, давно ніде не були, ну і ресторанчик недосліджений, треба розвідати.

Оскільки вечір, а ми по вечорам стараємося багато не їсти, хотілося чогось фірмового і неважкого. Мила офіціантка Юля порадила взяти фірмову страву хінкалі і популярний у них тар-тар. Мені чомусь подумалось, що це буде щось схоже на всім відомий соус. Взяли ще вина білого сухого, сидимо, цідимо вино, чекаємо хавку. Приносять. Хінкалі Андрію 3 штучки по 5 см в діаметрі, це щоб не об’їстися. І мені тартар. Ось такааа велика тарілка (показує руками), а на ньому ось такее маленьке (показує руками) дефлопе тар-тар. Така рожева кучка мняса по центру тарілки, по краям лежать маленькі кучки солі і перцю, крапелька кетчупу і гірчиці, і ще трохи нарізаної цибулі. І от я дивлюся на це рожеве м’ясо і розумію, що воно сире :) І грінки ще принесли. Шо дєлать, довелося їсти. В принципі, я до цього пробувала сире м’ясо, і знаю, яке воно на смак. Так ось цей тар-тар був на смак такий, як несолоний фарш. Не більше і не менше. Їла зі стійким відчуттям, що я їм дефлопе :) З крутоном.

Потім принесли десерт: штрудель. Знову ось така тарілка (показує руками), і в двох кутках тарілки сиротливо притулилися штрудель і кулька морозива. І вся поверхня тарілки притрушена цукровою пудрою. Це мабуть щоб показати, яка велика відстань розділяє штрудель і морозиво, і як їм одне без одного самотньо, і подолати цю відстань неможливо навіть якщо цього дуже захотіти. Штрудель, до речі, холодний і несмачний.

Не підемо більше до них. Дорого, несмачно і дуже понтово.

Ось вам на закуску ролик про дефлопе, якщо раптом хто не бачив. А хто бачив, протащіться ще раз :)

kallisto_kyiv: (літня аватарка)


Останнім часом у мене були аж три Вперше. Тиждень тому у Поповичів уперше в житті скуштувала окрошку, пізніше у них же перепелів, а сьогодні вперше була на чайній церемонії. Окрошка виявилася не така гадка, як я думала, а навіть дуже-дуже смачна, перепели сирі виглядають як тушки щурів - рожеві і маленькі, а готові такі наче нічого на смак, а чайна церемонія залишила подвійні відчуття. З одного боку, нові відчуття і враження, а з іншого - дуже незвично пити такий слабкий чай і перетворювати чаювання на ритуал. Все-таки, я надаю перевагу більш традиційним методам заварювання чаю :) Тому для різноманітності іноді такі місця відвідувати можна, а от вдома я таким заморочуватись не буду.

Була в гете-бібліотеці. Вони закриваються до осені, і я взяла дві книги. Одну як завжди дитячу художню - письменниці Забіне Людвіг, дві книжки якої я вже освоїла. А другу по граматиці. Оскільки книжки не треба приносити аж до осені, я от думаю, може піти і ще парочку взяти? Ще тиждень на роздуми є. А от потрібного мені диску там не знайшлося. Їхала додому розчарована, бо диск реально вже треба. Мабуть треба купити його і не паритися.

Я придумала, як отримати знижку на навчання в осінньому триместрі в гете. Якщо все-таки надумаюсь іти знову вчитися, обов’язково нею скористаюся.

І ще я неймовірний герой. Я тепер встаю, і буду найближчий місяць вставати о сьомій, бо на 7-30 приходить учень. Здається, я втягнулася в такий режим, і зранку більше не туплю :) Але вдень майже щодня тягне поспати. Сьогодні не спала, бо пізно додому потрапила, але завтра напевно надолужу втрачене.

Місце в шафі стрімко закінчується, туди вже не вміщається весь мій одяг. І мені все треба. Так що треба щось придумати, щоб мені не треба було виймати все, щоб знайти річ, яка лежить під стіною далеко.

Я їду в Крим. І ця думка мене страшенно тішить і гріє. Я прямо передчуваю, як я буду прокидатися і засинати під шурхіт хвиль, як зранку, ледве продерши очі і нап’яливши фліску, буду повзти на камені, щоб пропливтись і в морі побачити, як з-за гори виходить сонце, як ми будемо грати в крокодила вночі перед вогнищем, як будемо варити зранку каву, а я буду казати коронну фразу "Я хочу чаю", як товсті чайки будуть дзьобати наші пакети зі сміттям, як ми щоранку будемо бігти до лісників ;) - хто перший встигне; і як не треба буде спішити і бігти, як це всі роблять в Києві, як перед від’їздом поїмо в нашому рибному ресторані, а потім закупимось вином в золотій балці і поїдемо на таксо в балаклаву. Оооо як я цього всього вже чекаю!

А квіти, які показані на картинці зверху, мені сьогодні подарували.

Profile

kallisto_kyiv

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 23rd, 2017 11:47 am
Powered by Dreamwidth Studios