про брехню

[kallisto_kyiv]

Не люблю брехати і не люблю, коли при мені брешуть.
Якщо ти вже дозволяєш собі робити речі, за які потім тобі буде соромно, то май сміливість говорити про це відкрито і не приховуючи.
Або зовсім не говори, це гірше, але краще, ніж брехня.

Не люблю, коли хтось просить мене "прикрити": брехати за нього. Тут 90% зі 100, що я скажу правду, а не те, про що мене попросили. Бо правда рано чи пізно стане відома, а мені доведеться відводити очі і пояснювати, чому я ведусь на провокації інших людей, які бояться сказати правду.

Правду казати приємно і легко, але іноді правда буває важкою як камінь, і її з себе давиш по букві, по складу, по словечку, аж поки не наважишся і не видаси все скопом. Або мовчиш до останнього і все думаєш, як її подати, щоб вона не шокувала і не роздавила.

Comments

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

А книжку читала: Марина і Сергій Дяченко "Ключ від королівства", і там була така ситуація. Принц і його наречена втекли, попросили головну героїню їх довести до безпечного місця, а потім почалися проблеми, головна героїня не змогла повернутися назад і була змушена тривалий час захищати своє життя і принца з нареченою. А коли повернулися, принц почав блеяти і відмазуватися, і ще головну героїню попросив їх прикрити. Уфф, не люблю таких ницих людей

[solarochka.livejournal.com]

:)