мій брат

[kallisto_kyiv]

Андрій жив у нас відтоді, коли я пішла в 9 клас. Він тоді пішов на перший курс промислово-економічного коледжу. За ті шість років, що він жив у нас, ми з ним дуже зблизились. У мене з подружками не було і немає такої близькості світів, як було з ним. А потім я познайомила його зі своєю одногрупницею, це було на 1 курсі університету. І на 5 курсі вони одружились. Уже 7 років пройшло, а я все ніяк не змирюсь і думаю, що це у них тимчасово і що вона йому не підходить, хоча живуть вони дуже мирно і дуже дорожать одне одним. Але все одно я не сприймаю їх як єдину родину, а сприймаю її окремо як мою одногрупницю Таню Зозуленко, і його окремо, як мого брата Андрія.

Comments

[marinka-1985.livejournal.com]

Ой, це мабуть у всіх так. У мене таке з сестрою, як тільки у неї з"являється хлопець, я незнаю чому починаю вишукувати у нього усі негативні якості, та ще й висловлюю їх їй. Потім тільки сваримось.:(

[shamahansskaya.livejournal.com]

у меня с братом тоже так было, я не воспринимала невестку,как часть семьи... но с годами это прошло, думаю что у всех проходит )))

[ale-beastie.livejournal.com]

Это называется ревность.
Увы она оч сильная, ее дико тяжело привозмочь. Я вот ривновала одну девушку своего брата до такой степени что у меня прям кровлю отрывала. Еще и с моим характером подколоть когото еле сдерживалась чтоб неначать подкалывать ее, мяхко говоря.
Бабушка расказала что когда мой дядя жениля мама моя пришла и сказала что у нее забрали брата, ей тогда 11 лет было, но как точно. С этим ничего не поделать. Это не наш выбор, но ведь нельзя же отторгать своих близких из-за ревности.
Крепись Жень, сестринский удел таков.

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Ну з іншими двоюрідними братами все ок. Я не оцінюю невісток і все прекрасно. Це тільки з Андрієм так напружено. Але так, я стараюсь сприймати їх відсторонено

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Ага, ревнощі. Так і є, я це розумію, але з собою боротись важко.

Навряд чи родичі, у неї є старший брат, але йому вже за тридцять. Хоча все може бути :)

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Ну у нас уже цілих сім років це тягнеться. Я переживаю ще і тому, що до того, як я їх познайомила, я тісно спілкувалася і з ним, і з нею, але з кожним окремо. А тепер вони приїжджають по великим святам і я втратила і його, і її. І від цього ще більше сумно.

Накотило вчора, згадала, як добре було. Але життя триває, далі буде веселіше :)

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Дякую, Сашка, кріплюсь :)

Фотки нарила вчора їхні вконтакті, позгадувала, захотілось написати про це все. Я давно це все пережила і проковтнула, все ок. Але іноді находить ностальгія по тим давнім веселим пригодам, коли дерева були великими