kallisto_kyiv: (басака)


Андрій поскаржився, що вже з півроку в нього зранку болить голова. Маємо незручний диван, хазяйка не хоче ні ремонтувати, ні міняти, ні викидати його. Ладно, лишився місяць і будемо вже спати на своєму зручному. Але про всяк випадок Андрій пішов до невролога. Вона десь понатискала, поставила діагноз "Запалення трійничного нерва" і прописала таблетки.

Анотація - простирадло метр довжиною, з яких чи не третину займають побічні ефекти. Нудота, блювота, жовтуха, головний біль, сонливість, анемія, анафілаксія, тахікардія, порушення чіткості зору - це ще легкі побічні ефекти. Важка артилерія - це шлунково-кишкова кровотеча, тосичний епідермальний некроліз, ниркова недостатність, астма.

Я от не розумію, для чого лікарі таке прописують? Від цих таблеток шкоди в рази більше, ніж користі, і коньки відкинути можна запросто, а вилікуватися - навряд чи. До речі, почитали про симптоми, і ніфіга це не запалення трійничного нерву. Там такі спецефекти описуються, яких у Андрія і близько немає.

Тому Андрій вирішив обмежитися вітамінами, а таблетки в разі чого віддати ворогам. І ще на прийомі спитати у лікаря, чим вона керується, коли прописує таку отруту.

Не хворійте!
Щось у мене одні перепости, але і в цьому випадку я згодна. 

Оригинал взят у [livejournal.com profile] tema в Хенде хох, Гитлер капут
По многочисленным просьбам читателей в очередной раз повторяем пост.

В России есть только один культ хуже православия - культ Дня победы. Священный трепет, придыхание, особая лексика, слова о памяти, приторная забота о ветеранах - все это вызывает приступы рвоты. Поездки молодоженов к ближайшему памятнику 1941-1945. Ежегодные установки новых памятников и мемориалов. Возрождение худших традиций советской монументальной художественно-графической пропаганды из цифр, картонных орденов Победы - не помешались ли люди?


Read more... )

kallisto_kyiv: (басака)
Сьогодні я розкажу, як ходила на співбесіду в цю прекрасну установу і як деякі директори вважають себе звйоздами і нереально геніальними.

Є в Києві  такі мовні курси, називаються "Академія європейських мов Аахен в Україні". Вони знаходяться в приміщенні мого ліцею, і я про них кілька разів чула, і подумала: а чому б мені не спробувати піти до них викладачем? Знайшла телефон, стала дзвонити.

Коли я дзвонила їм, щоб дізнатися про вакансії і взагалі поговорити, почула слова, що таку інформацію вони по телефону не надають і говорять тільки після отримання резюме. Я здивувалася, бо мені не захотіли навіть слова про них розказати, і взагалі я після студії лебедєва до резюме ставлюся дуже негативно, але склепала в гугл-документах резюме і відправила їм. Це був четвер. Пройшла п’ятниця, вихідні, настав понеділок, а від них - ні отвєта ні прівєта: отримали-не отримали, підходжу-не підходжу. В понеділок передзвонила сама. Мені дещо роздратовано відповіли, що якщо я підійду, то мене запросять, а якщо ні, то відпишуться по милу. Під вечір отримала запрошення на співбесіду, попросили підготувати фрагмент урока і прийти на 15-40.

Сьогодні після гете я додому вже не встигала і поїхала гуляти по місту. Виявляється, вбити в місті майже 4 години часу - це не просте заняття. Я попала під дощ, провела 2 години в телефонних розмовах, півгодини їла, годину тусила по своєму ліцею, і ще читала книжку.

Нарешті настала призначена година. Я зайшла, мене зустрів недиректорського виду чоловік. Розхлябаний, незібраний - скоріше менеджер або виконавець, але ніяк не директор (як виявилося пізніше - директор, Богдан Гороховський). Послав мене в учительську, а сам відповідав на дзвінки. Потім прийшов і став слухати мій фрагмент уроку. За цей час двічі відволікався на телефон. Слухав ліниво, всім виглядом давав мені зрозуміти, хто тут головний, і що я йому не дуже і цікава. Знову вийшов - телефонний дзвінок. За цей час попросив накидати варіант уроку для початківців, але якщо він був "учнем", то дуже незамотивованим, а я таких не вчу і до такого не звикла.

Ну а потім він сказав, що моя методика не комунікативна, а звичайна начитка, але не все втрачено (тіпа тримайся за мене, я тебе спасу). Спитав, чи я можу працювати влітку. А я почала заперечувати його діагноз щодо методики і взагалі. Як взірець курсів, а відповідно, і методики, згадала Гете. І тут він зразу каже: всьо, тут говорити ні про що. На прощання я побажала йому не бути таким зверхнім з людьми, бо роботодавець і працівник потрібні один одному однаково, і якщо я до нього прийшла, то має бути елементарна повага до незнайомої людини, а не зверхнє зневажливе ставлення.

Не знаю, як там у них з рівнем викладання, але мені його ставлення не сподобалось. Прямо з порога демонструвати відвідувачу, що він тут ніхто? Ким би він не був - викладачем, клієнтом чи просто людиною, яка помилилася дверями.

Вийшла злюча на те, що вбила на них цілий день. Треба довіряти своїм відчуттям і відсіювати таких ще на етапі телефонних розмов.

Коли прийшла додому, погуглила трошки. Знайшла інтерв’ю директора для сайта мова.ком.уа, в якому критикується Гете-інститут, але причина цього не називається (я так підозрюю, заради піару на чужому імені), знайшла те, що їхні німецькі партнери з ними розірвали стосунки. І всюди самовихваляння.

Карочє, тьху на них. Не піду до них більше, дуже треба )
kallisto_kyiv: (басака)
Наш прєзідєнт вже вдруге за місяць світититься в моєму жж. Такого не було вже дуже давно. Сьогодні в програмі: Прєзідєнт бореться з ялинковим чудовиськом, на цей раз обійшлося без госпіталізації. До нашого Прєзідєнта в гості приїхав сусідський, і вони взявшись за руки пішли покладати вінки: зворушливі фотки.





kallisto_kyiv: (ви всі ідіоти)
Такі пости бувають у мене раз-два на рік, я думаю, прийшов час. Є дві речі, які я хочу запостити. Перша - це відео з ютюба про перші два місяці правління Януковича і його уряду. Після його виборів я ні разу не поцікавилася де він і що робить, настільки мені огидна ця людина і настільки брудною мені здається наша сьогоднішня політика. Але те, що показують в цьому відео, навіває дуже сумні думки.



Друге - це стаття про Крим зі спільноти [livejournal.com profile] ukraine, яка мені сподобалась. Для зручності поміщу її поки що під кат. Коротко - в ній ідеться про поведінку переважної більшості кримського населення - російськомовних людей, які ненавидять будь-які прояви національної самобутності, а потім плачуть, що на них нападають і підривають метро, будинки, поїзди. Є над чим подумати.

Запах крови )
kallisto_kyiv: (ви всі ідіоти)
Ходить до мене вчити німецьку хлопчик один. Йому 13, вчиться в спеціалізованій(!) німецькій(!) школі в 8 класі, німецька мова - 4 дні з 5. Нехай це буде 5 уроків на тиждень. Нехай так було з першого класу. В тиждень це виходить 5 академічних годин. В місяць - 25. В навчальний рік з урахуванням канікул (8 місяців) - 200. За 8 років навчання це виходить 1600 навчальних астрономічних годин (цифра звичайно приблизна, але масштаб ви уявляєте). Так от за ці 1600 годин хлопчик не навчився навіть простим речам, таким як "відповідати на питання", "сніданок", "чекати на вокзалі", "ставити", "сідати". Ну тобто самі елементарні речі - рівень Beginner він не опанував. За 1600 годин. За цей час його не тільки нічого не навчили в плані мови, але і не навчили вчитися. Він не знає, для чого вчиться, для чого ходить в школу, він не проявляє інтересу до предметів, навчання, я бачу затравлений і байдужий погляд. (Передбачаючи питання: я займаюся з ним третій тиждень і поки намагаюся встановити контакт і зрозуміти, що ж з ним зробити, щоб він нарешті з пасивного замученого перетворився на активного учасника процесу). Я впевнена: така ж або подібна ситуація складається з його колегами по нещастю, а також з іншими предметами - математика, фізика, хімія і т.д.

Я дивлюся на це, і мені страшно. У мене ще немає дітей, але я для них такої долі не хочу. Життя наше таке коротке, і перші 16 років так бездарно витрачаються. Люди, я краще буду дитину сама вчити, але не допущу такого маразму. З усієї шкільної програми потрібно вміти писати і рахувати. Цього навчити неважко. А щоб розвивати розумові навички і загальну ерудицію, в школу ходити не обов"язково. Є мільйон речей, з яких можна опанувати об"єм шкільної програми: цікаві книжки, гуртки, відео, комп. програми, походи в зоопарки і музеї, зрештою репетитора найняти.

Що стосується вивчення німецької мови, скажу таке: є безліч можливостей вивчити мову. Це можуть бути курси, репетитор, самостійне вивчення. Розкажу про Гете-інститут. Я сама навчаюся там, чула про них дуже багато хорошого ще за часів, коли сама ходила в школу. Це без перебільшення найкращі в світі курси німецької мови з прекрасною репутацією і довголітньою історією. Тобто є два типи курсів, де можна вивчити мову: гете-інститут і всі інші. Аналог їх в англійській мові - Брітіш Кансіл.

Так от. Розглянемо вивчення мови на прикладі Гете-інституту. (Я взяла його, бо знаю їх внутрішню систему, думаю, з іншими курсами ситуація була би подібною). Всього за 272 академічні години вас навчать рівня А: Здатність розуміти речення і часто вживані вислови, пов’язані з безпосередньо знайомими сферами (напр., інформація про особу і сім’ю, покупки, робота, близьке оточення). Вміння порозумітися у простих, рутинних ситуаціях, де йдеться про простий і прямий обмін інформацією про відомі речі. Вміння простими засобами описати власне походження, освіту, безпосереднє оточення і речі безпосередньої необхідності. І вони дійсно цього навчають. Уроки цікави, викладачі толкові.

За ще 408 годин ви опануєте рівень В: Здатність розуміти основний зміст складних текстів до конкретних та абстрактних тем; розуміння також фахових дискусій у власній галузі. Вміння порозумітися настільки спонтанно й вільно, щоб вести звичайну розмову з носіями мови без великих зусиль з обох боків. Уміння чітко й деталізовано висловлюватися до широкого спектру тем, висловлювати думку до актуальних питань, обґрунтовувати недоліки й переваги різних можливостей.

І нарешті ще за 476 годин ви станете генієм німецької мови, закінчивши рівень С. Здатність без зусиль розуміти практично все прочитане й почуте. Вміння узагальнювати інформацію з різних письмових та усних джерел, даючи при цьому пояснення й обґрунтування у зв’язному викладенні. Вміння висловлюватися спонтанно, дуже вільно і точно, передаючи тонкі значеннєві відтінки у складних ситуаціях.

Разом це виходить 1156 академічних годин. А у випадку з моїм учнем уже витрачено 1600 годин в школі - але навіть елементарних знань немає.

Я не хочу, щоб моя дитина витратила кращі роки життя, величезну кількість дорогоцінних хвилин і годин на те, що я описала в першому абзаці. Так, я розумію, наша середня школа - це дешево або навіть безплатно. Але. Діти - це майбутнє. Якщо не інвестувати в дітей, майбутнє буде дуже печальним. Поки у мене є час, я хочу побудувати своє життя і роботу так, щоб до того моменту, коли в мене з’являться діти, я мала можливість не водити дітей в школу, або хоча би мала можливість вибрати альтернативу нашій прекрасній середній освіті на користь чогось свіжого, активного, цікавого і того, що готує до дорослого життя.
kallisto_kyiv: (хаус задумався)
І ще я хотіла вам розказати про те, що дуже вразило мене вчора ввечері.

Я чула, що в Китаї еталоном краси вважалась маленька ніжка: чим менша, тим краща, в ідеалі 10 см довжиною. Знаю, що їх бинтували, щоб такого досягти. Але яким чином і як це виглядало - я навіть у страшному сні такого не могла собі уявити. І от вчора я це нарешті побачила. Це просто шок.

Как часто мы говорили себе и друг другу, одевая тонкие колготки в 20-градусный мороз, - красота требует жертв! Но, похоже, все наши жертвы - ничто по сравнению с теми в прямом смысле слова пытками, которые на протяжении столетий вынуждены были терпеть молодые китаянки для того, чтобы соответствовать местному идеалу красоты.



Предание гласит, что первой забинтовала ноги, чтобы придать им форму полумесяца, Яо Нян, любимая жена императора династии Тан (618-907) Ли Юя, по совместительству - знаменитого автора любовной лирики. Утверждают, что по приказанию Ли Юя для Яо Нян выстроили сцену в форме большого лотоса, на которой она танцевала с перебинтованными ступнями. Это стало модным, и вскоре знатные дамы Поднебесной стали следовать примеру Яо Нян. Вскоре эта практика распространилась по всей стране, превратившись из модного течения в суровую небходимость и став непременным атрибутом каждой красивой девушки. Со временем маленькие ножки стали самой интимной и сексуально привлекательной частью женского тела, своеобразным символом женственности. Девушка с забинтованными по всем правилам ножками удачно выходила замуж, даже проститутка с маленькими ступнями имела больше шансов заполучить богатого клиента. Классическая фраза из семи иероглифов так описывает идеальную женскую ступню: "тонкая, маленькая, острая, изогнутая, благовонная, мягкая, симметричная". Такую ножку называли "золотым лотосом" (цзиньлань), причем идеальным считался "лотос" длиной в 10 см.



Современные же исследователи полагают, что главной причиной бинтования ног было вовсе не стремление к красоте, а гораздо более прозаическая вещь - желание удержать женщину дома и ограничить ее общение с окружающим миром: на таких ногах далеко не уйдешь. Как ни прискорбно по отношению к памяти великого учителя, обычай этот, скорее всего, ввели конфуцианцы, полагавшие, что лучшее место для женщины - ее дом, а единственное предназначение - рожать детей, на что, ясное дело, длина стопы никак не влияла. А вот завести интрижку на стороне становилось почти невозможным.



Благодаря таким изуродованным ногам, походка китаянок бывает обыкновенно очень медленна и неграциозна. Чтобы удержаться на ногах, женщина выпячивала ягодицы и слегка наклоняла верхнюю часть корпуса вперед, удерживая баланс. Шаги коротенькие, будто она «стреножена», и ходьба сопровождалась сильным размахиванием руками и своеобразным покачиванием туловища. Но именно это-то шатание и уподобляется китайцами нежному колыханию лилий, а вызывающие его изуродованные ноги — самой лилии. И все же эротика здесь, что называется, причем. Китайцы полагали, что походка прелестниц с забинтованными ногами особенно соблазнительна - при ходьбе женщинам приходилось балансировать, ритмично покачивая бедрами. Такая ходьба неизбежно приводила к некоторым аномалиям в развитии таза (сужение и постоянное напряжение мускулатуры), что помогало достигать максимального наслаждения в моменты интимной близости.



Как же получались "золотые лотосы"? Когда девочке исполнялось 4-5 лет, четыре пальца ноги подгибались вниз и накрепко привязывались к ступне. Так девочка и ходила, лишь время от времени меняя бинты, а стопа практически переставала расти. Для достижения идеальной длины в 10 см, бинтовать ноги нужно было начинать именно в этом возрасте: начни раньше - ребенок не выдержит болевого шока и может вовсе перестать ходить, начни позже - стопа уже практически сформирована, и бинтование может оказаться неэффективным. Именно в столь нежном возрасте китайские девочки и узнавали, что красота действительно требует жертв и физических страданий - проходило еще 4-5 лет, пржде чем острые болезненные ощущения, вызванные бинтованием, начинали притупляться. Имейте в виду: женщины бинтовали ноги всю жизнь. И всю жизнь ощущали, пусть и тупую, но боль, которая уходила только в моменты, когда ноги разбинтовывали, чтобы помыть, постричь ногти - и снова стреножить. С нашей европейской точки зрения бинтованные ноги больше похожи на копытца, чем на "золотые лотосы", но, возможно, у нас просто туго с воображением.


В каждой стране движение за свободу и равноправие женщин имеет свои национальные особенности. В Китае в начале ХХ века развернулось движение против бинтования ног. Кстати сказать, правившие Китаем в 1644-1911 годах под именем династии Цин маньчжуры своих девочек не бинтовали, оставив этот удел китаянкам, так что их легко можно было отличить по ногам.



Но не только "золотыми лотосами" определялась женская красота. Создание с хрупким сложением, тонкими длинными пальцами и мягкими ладошками, нежной кожей и бледным лицом с высоким лбом, маленькими ушами, тонкими бровями и маленьким округлым ротиком - вот портрет классической китайской красавицы. Дамы из хороших семей сбривали часть волос на лбу, чтобы удлинить овал лица, и добивались идального очертания губ, накладывая помаду кружком. Не отсюда ли пошли так популярные в первой половине XX века "губки бантиком"?



Волосы с помощью шпилек и заколок укладывались в сложную волнистую прическу, которую ценители уподобляли благородным цветам или - высший комплимент - "дракону, резвящемуся в облаках". Верхом парикмахерского искусства считалось умение соединить в прическе элементы так, чтобы присутствие "дракона", скрытого "облаками", только угадывалось. Чтобы выглядеть изысканными, женщины из высшего общества покрывали лицо рисовой пудрой, а шеки - румянами, красили губы помадой цвета "спелой вишни".

В ходу были и другие украшения, успешно пережившие века, которыми мы и сегодня пользуемся: серьги, декоративные шпильки и гребенки, кольца и браслеты. Китайские красавицы пользовались цветочной водой и ароматным мылом, и, подолгу сидя возле курильниц, пропитывали одежду запахом дорогих благовоний.

Этикет предписывал, чтобы лицо женщины всегда было бесстрастным, а движения - сдержанными и плавными. Смеяться на людях, обнажая зубы, было признаком крайне дурного воспитания. Отголоски этого и сегодня еще заметны - китайские девушки зачастую прикрывают рот ладонью, когда смеются.

Китайцы - великие философы, уверенные в том, что между телом и душой существует глубокая связь. По-настоящему красивая женщина - не только привлекательная обладательница "золотых лотосов", она разбирается в живописи и поэзии и всегда может поддержать разговор. Важным достоинством женщины полагалось очарование - магическая сила красоты, скрытая под оболочкой покорности.

Достигшая лишь 10 см в длину нога, переставала расти и искривлялась в форме полумесяца. После этого страдалицы начинали учиться правильной «взрослой» походке. А еще через 2-3 года они уже были готовыми девицами «на выданье».
С тех пор, как бинтование ног возобладало в быту, размеры «золотых лилий» стали важным критерием при заключении браков. Невесты, делавшие первый шаг из свадебного паланкина в доме супруга, удостаивались за маленькие ножки самых восторженных похвал. Невесты с большими ногами подвергались насмешкам и унижениям, так как были похожи на женщин из простонародья, которые трудились в полях и не могли позволить себе роскошь бинтования ног.
Интересно, что в разных краях Поднебесной были модны разные формы «золотых лилий». В одних местах предпочитали более узкие ножки, а в других – более короткие и миниатюрные.

Существовало также искусство походки, искусство сидения, стояния, лежания, искусство поправления юбки и вообще искусство любого движения ног. Красота зависела от формы ноги и от того, как она двигалась. Естественно, что одни ноги были красивее других. Размер ступни менее 3 дюймов и полная бесполезность были отличительными чертами аристократической ноги.

После первых — красных туфелек, которые обычно шила мать к началу бинтования, по мере уменьшения стопы надевали новые, все меньшие (на 3-4 мм) по размеру. И продолжался этот процесс в течение 2 — 3-х лет, пока не завершалось формирование ступни, и тогда она становилась похожей на нераспустившийся бутон лилии.

Искусство ношения обуви было главным в эстетике «перевязанной ноги». На ее изготовление уходили нескончаемые часы, дни, месяцы. Существовала обувь на все случаи всех цветов: для прогулок, для сна, для особых случаев вроде свадеб, дней рождения, похорон; существовала обувь, обозначавшая возраст владелицы. Красный цвет был цветом обуви для сна, поскольку он подчеркивал белизну кожи тела и бедер. Дочь на выданье делала 12 пар обуви в качестве приданого. Две специально изготовленные пары дарились свекру и свекрови. Различными были форма, материалы, а также орнаментальные сюжеты и стили «лотосовых туфелек».

Как интимная, но выставляемая напоказ часть женского наряда, эти туфельки были подлинным мерилом статуса, достатка и личного вкуса их обладательниц

Когда смотришь на эти туфельки в голову невольно приходит мысль: какие же мучения приходилось выносить девушке ради того, чтобы ее ножку можно было вдеть в туфельку длиной 7–8 сантиметров.







Дуже цікава стаття по темі

Фотки і текст звідси:
http://blog.imhonet.ru/author/beij/post/1003124/
http://www.liveinternet.ru/users/3251944/post105293202/
kallisto_kyiv: (басака)
Щоб я ще раз купила набір від чарівної миті. Колись, років два тому, захотіла купити набір з бісером і магноліями, №323. Він коштував 46 грн, це було не дуже багато, і я купила. Тепер шкодую :)

1. Канва угорська і рідка як сито - міняю на цвайгарт. Канви відрізаний нерівний шматок - ширший, ніж вужчий.
2. Нитки анкор, але відтінки деяких номерів відрізняється від моїх на бобінках, і на трьох номерах є вузли. У мене майже вся палітра анкора зібрана. З них може на десяти мотках були вузли. Як так вийшло, що в мене в одному наборі, де буде максимум 8 метрів ниток сумарно, три відтінки з вузлами???
3. В набір вкладена записка, що вони переплутали номера ниток в схемі і як їх треба правильно читати. Ноу комментс :)
4. Голку в набір з 14ю канвою поклали №24. Це там, де є місця, де треба вишивати в одну нитку хрестики і півхрестики. А голка для бісера зовсім не передбачена.
5. До речі, про бісер. 8 відтінків бісера. І він весь РІЗНОКАЛІБЕРНИЙ. Розмір бусинок може відрізнятися в два рази. Шкода, фотика немає, я би показала. Я їх виклала в ряд, посумувала над ними, зараз буду шукати, на що б замінити. Бісер попадається перламутровий і "молочний", з круглими і квадратними дірочками всередині, матовий і блискучий. Ті, хто цей набір складали, чим думали? Який результат вони передбачають? Чи їм це неважливо, головне продати?
6. Схема. Це окрема пісня. Навіть у ріоліса схема зручніша. Думаю, може перенабрати? Бо вона вся ряба і страшенно незручна.

Вердикт. У ЧМ є дуже симпатичні бісерні набори, але я дуже добре подумаю, перш ніж купити його. Мабуть, з такими успіхами простіше буде підібрати все самій - бісер, нитки і канву. Для чого платити гроші за набір, де все криво, косо і треба самій все доробляти?
Есть прекрасный нежный девчачий ресурс целую.ру, на котором публикуются стихи. Стихи Бальмонта, Полонского, Тургенева, Северянина, Белого, Пастернака, Пушкина и прочих великих поэтов дней ушедших. Но чудные нежные создания, под флагом поколения Next, таких фамилий не слышали и считают, что это обычные блоггеры, живые, завсегдатаи, которые от нечего делать в промежутках между пивом Очаковское и подъездами пописывают стишки.

о ужас )

мдя

Oct. 28th, 2008 06:35 pm
kallisto_kyiv: (басака)
бляха, ну чого у нас немає ні одного нормального сайту з афішею? Перешерстила десяток, шукала театри на наступну середу. Десь є три театри, десь на цю дату взагалі ще нічого немає, а це ж не середа через рік, а всього лише навсього наступна! Доведеться іти в касу і там очима дивитись. А ви кажете: "інтернет, нові технології"
Коли читаю, що пише моя двоюрідна сестра Юля вконтакті, і якими словами при цьому користується, у мене просто закипає мозок. Не можу я з таким змиритись, ні з цими словами, ні з таким формулюванням. Може це вже старість і я сама забула, якою була? Правда, коли я була в її віці, у нас такого не було. Ні псЫхів, ні жваників, ні такої орфографії. А що було? Я вчилась в ліцеї, уроки не прогулювала, була мирною спокійною дівчинкою. Єдине що було - це те, що наша компанія (я, Оля і Даша) називали одне одного барсуками. Пішло це від пісні популярних тоді Іванушок про снігурів: Снєгірі нє гірі... Ласточки не гантелі, а барсуки не суки. Ну і звідти пішло. Хвіст фрази про барсуків відпав, залишився початок. Так нам подобалось тоді, і досі ми коли зідзвонюємось чи зустрічаємось, а це, на жаль, буває все рідше, по кодовому слову "привіт, барсук" ми впізнаємо одна одну.

Я знаю: інтернету тоді не було, тому і не було такої розумової деградації серед дев’ятикласників. Я вже мовчу про емо
kallisto_kyiv: (свиня)
картина: канал Кіно. В лівому куті екрана чорний прямокутник з написом "День пам"яті політичних репресій". Іде кіно: по екрану за тремтячим хлопцем бігає мужик з відрізаною головою, яку він тримає в руках і кричить "Тебе згубив секс! Ааааааааааааааа! Тебе згубив секс!".

Хороше вшанування політично репресованих.
kallisto_kyiv: (басака)
коли бачу чиїсь неграмотні написи, так хочеться виправити
як можна взагалі неграмотно писати? це ж так просто! практично на кожне слово є перевірочне слово!

Кілька свіжих прикладів, з сьогоднішньої френд-стрічки
студеньческие годы - як можна сказати студеньт?
совмесное - куди зі слова вместе зникла буква т?
она выличилась - а як же лекарь?

На щастя, таких зовсім безнадійних небагато. Та і різні інтернето-жаргонно-похідні не ріжуть око, і навмисно вжитий суржик або русизм. Але ось така очевидна неграмотність, коли в реченні по дві-три помилки в кращому випадку. А в гіршому - в кожному слові...

Не вмієш писати - іди в школу! Другий раз в перший клас.

ага

Mar. 21st, 2008 03:15 pm
kallisto_kyiv: (басака)
да, і якщо хтось там бастує проти скасування базового акаунта і мене виключить з френдів за те, що я сьогодні щось пишу - знайте, мені пофіг і це ваші особисті проблеми таргани в голові.
kallisto_kyiv: (ви всі ідіоти)

Сын сломал Майклу Джексону лицо

Майкл Джексон перенес очередную пластическую операцию на лице, сообщает pr.inside.com.

Во время игры Принц Майкл II — сын короля поп-музыки — случайно ударил его по лицу, и часть верхней губы Майкла Джексона… буквально развалилась.

«Это несчастье заставило Джексона бежать к пластическому хирургу, чтобы быстренько отремонтировать лицо», — передает Finditt.com слова источника.

На днях Майкл Джексон был подловлен папарацци в детском книжном магазине в Лас-Вегасе. Поздно ночью он отправился туда со своими детьми — Принцем, Пэрис и Блэнкет. Певец тщательно маскировался: в темных очках и черной шали, когда помогал своим детям выбрать книги. Однако все равно были заметны кусочки пластыря на лице, передает Daily Mail.

Звідси
kallisto_kyiv: (свиня)
останні два тижні на вулицях, в метро, в парках бачу не просто багато, а дуже багато жирних людей. Переважно жінок. Не товстих, не повних, не пухких, а саме жирних. Які не поміщаються на одному сидінні тролейбуса. Які щоб пройти до дверей в метро просто таки розкидають людей, які стоять в проході. Які ідуть і все на них хитається і коливається як желе, яке не дуже добре застигло в холодильнику. Де вони беруться -- я не знаю. Може їх спека з квартир виганяє?

Придивіться хоча б 5 хвилин до людей, які ідуть по вулиці і будете вражені кількістю жирних жінок. Що ви скажете про це все?

UPD 17.06.07
була сьогодні на пляжі....... NO COMMENTS
kallisto_kyiv: (ви всі ідіоти)
виявляється, буває і таке... от знайшла сайт. про споживання сечі. кажуть, лікує всі хвороби. а найцікавіше тут -- пропозиція для донорів. це значить, можна стати бізнесменом і заробляти гроші. А можно просто купувати у них натурпродукт і насолоджуватись.

всім зацікавленим і стражденним
kallisto_kyiv: (ви всі ідіоти)

Для игры вам понадобится: человек (вы сами), ванная комната, ванна с натянутыми над ней верёвками-лесками для сушки белья, колготки.

Как играть: надеваете колготки жопой на голову, залезаете в ванну, встаете в ней в полный рост, ноги (колготочные, не свои) забрасываете на веревки для сушки белья. Медленно трогаетесь с места и делаете несколько шагов вперёд. В это время вы — троллейбус.

В народе также встечаются модификации этой игры: если при этом надеть лыжи — получается трамвай. А если надеть лыжи и налить в ванну воды — получается речной трамвай.

Profile

kallisto_kyiv

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 19th, 2017 09:40 pm
Powered by Dreamwidth Studios