kallisto_kyiv: (хаус задумався)

Здрастє. Мене звати Женя і у мене в голові живуть таргани. Я пару останніх днів думаю про любов і нелюбов, про різних чоловіків і їхні особливості. І от яка думка намалювалась.

Чим старша, стаю, тим більше "не" в мені виникає. В 15 їх майже не було, в 25 їх багато (список нижче), боюся подумати, що буде через 10-15 років.

Я думаю, що не змогла б полюбити: єврея, людину східної національності (араби, азербайджанці, вірмени, турки), лисого чоловіка, з дредами, волохатого, який не стрижеться по три місяці, сильно худого, сильно товстого, з волоссям в носі і в вухах, який носить лаковані туфлі з довгими носами під джинси, у якого криві чи негарні зуби, у якого товсті пальці, у якого тонкі пальці, у якого велик ардіс чи команч, у якого чотири крутих велики, чоловіка, якого звуть Коля, Міша і Вова мабуть теж туди. Ще б я не змогла полюбити чоловіка, який тусовщик і ходить по клубах, який зануда і нікуди не ходить, а сидить вдома і не має ніяких інтересів. Чоловіка, який сильно заумний. Гопніка. Чоловіка, який на вулицю не для спорту носить кросівки і спортивний костюм, я би теж ніколи не змогла полюбити. Того, хто п"є на вулиці пиво і їсть насіння, який кидає недопалки на землю і плює. Того, хто зловживає алкоголем і не контролює себе. Того, хто в присутності жінки матюкається. Того, хто не поважає жінку. Не змогла би полюбити фанатика будь чого: націоналізму, шовінізму, скінхедизму, фашизму, космополітизму, растаманства, будь-якої секти і релігії, і якщо православ"я ще куди не йшло, то від сектантів я сахаюся як від вогню. І ще не змогла б полюбити того, хто вживає наркотики. І травку теж. Чого хорошого від них можна чекати?

І якщо так розібратися, то нічого і нікого не залишається. І я от ходжу і думаю: я що, приречена на самотність? Причому раніше таких загонів не було. А тепер є. І чим далі, тим їх більше. Коли знайомлюся з чоловіком і помічаю в ньому парочку з цих недоліків, мене капітально відвертає від людини. Капітально. Ніяких паралелей на тему я+він. Ми можемо місяцями спілкуватися по асі, коли я його не бачу, всьо шарман. Але коли бачу вживу і око чіпляється за щось із того, що я не сприймаю, настає відмороження. Тобто людина в інеті одна, цікавий і дотепний співрозмовник, з яким можна обговорити все-все на світі, вилити душу, навіть трішечки пофліртувати, а в реалі - я іду з ним поряд і думаю, нехай це вже скоріше закінчиться, о, ця людина зовсім не така, як я собі уявляла. А якщо ця людина навіть не з інету, тоді все ще гірше. Я не знаю, про що з такою людиною говорити. Я не знаю, чим людина захоплюється, чим живе, чим підживити розмову. Обтяжуюсь цією розмовою, бо ми якийсь час перебуваємо разом і треба про щось говорити, але спільних тем немає. Щось особисте цій людині не розкажеш, бо погано знайомі, а про погоду і долар говорити я не люблю.

kallisto_kyiv: (весняна аватарка)
Прокидаюся зранку, беру ноут, відкриваю, а там таке :)



В суботу у Пашки був бій. Їздила з ним. Уважно за всім спостерігала. Паша звісно ж переміг. Ужасних мордобоїв як на фріфайті, на який я ходила під час революції, не було. Пару разів носи розбили. Було 29 пар. Паша виступав у 22-й. Поки він бився, трохи хвилювалась за нього, трохи за результат бою, хоча знала, що він переможе. Але за нього не сильно хвилювалась, бо він же ходить на бокс тричі на тиждень і кожен раз йому можуть розбити ніс чи ще щось подібне зробити. Каже на днях: минулого року на боксі мені ребро тріснули. Оце сюрприз був. Не думала, що бокс може таким боком повернутись. Але вовків боятись - в ліс не ходити. Привезли додому статуетку і грамоту.

Були в ресторанчику Йолки-Палки (Ёлки-Палки) в Новогірєєво. Паша був неголодний, їла в основному я, а Паша умільонно мене пічкав. Я зжерла стільки, що зараз не можу уявити, як це все в мене помістилось. Але апетит у мене зараз хоч і непостійний, але коли приходить, тоді ховайся. Я їла суп з білими грибами, телячу печінку з пюре, грецький салат, млинці з м"ясом і оладки з джемом і запивала це все брусничним морсом. Млинці і салат підступно замовив Паша, щоб мене ними напічкати :) Дуже зачотний заклад. Розторопні толкові офіціанти, гарна обстановка і дуже смачна їжа. Ставлю зачот і кажу, що ходити туди можна і треба.

Вчора подивились "Жулі і Джулія". Там, де Меріл Стріп грає. Яка ж вона кльова! По результатам фільму мені хочеться: жовтого кота в смужки (живого), кольорові тарілки, комодик-сервантик на кухню, полуниці, шоколадний торт і червоне сухе вино.

І ще. У мене найкращий чоловік в світі :)
kallisto_kyiv: (погляд)
Останні два дні такий настрій меланхолійний. Хочеться спати, торкатись ніжно і відчувати торкання, відчувати навколишній світ шкірою, повільно і глибоко кохатись, посміхатись, пити теплий чай і не думати ні про що.
kallisto_kyiv: (кісс)
Мій улюблений чоловічий парфум - класичний Х"юго Босс. Настільки улюблений, що я хотіла купити його собі, але потім під кінець вирішила, що він сильно різкий для жінки і купила класичний Х"юго Босс вумен.

Копалась сьогодні в ванній. Прибирала трохи, складала. І виявила, що мій коханий чоловік користується саме класичним чоловічим Х"юго Боссом. Збіг? Доля? Як ще це назвати?

Ніхто і ніколи з тих, з ким я спілкувалась і зустрічалась, не користувався цим парфумом, хоча він мені дуже подобається.

Ще один доказ ідеальності мого коханого чоловіка :)
kallisto_kyiv: (кісс)
а знаєте, яку посмішку я зустріла на морі? ооо це особлива посмішка

От буває так. Сонячним теплим днем сонце заходить за хмару, і стає прохолодно і трохи зимно. А потім хмарка проходить, і в момент коли вона остаточно покидає сонце, стає тепло, все яскравішає, і таке відчуття, що світ став трошки краще. Ось таку посмішку я бачила. Гляне серйозно, зазирне в очі, а потім посміхається. І ніби сонце з-за хмари вийшло
kallisto_kyiv: (погляд)
хотіла написати про кіно, як я дивилася кіно про ді капріо, про бреда пітта і про мушкетерів, але не напишу. завтра вдень напишу.

натомість напишу про любов
Весна прийшла. На календарі ще зима, ще лютий, але повітря вже по-весняному п’янке і свіжо-солодке, і хочеться сміятися і нестись по вулицях, і дихати на повні груди. Ще поки несміливо входить весна, але вже поряд, ще зовсім трохи, і вона прийде повноправною хазяйкою. Сидиш за компом, працюєш, робочий день у розпалі. Але раптом відчуваєш, як вона кличе. Вибігаєш на балкон, розкривши навстіж двері і дихаєш, дихаєш, і не можеш надихатись. Чекаєш весну, бо вона посміхається лукаво і обіцяє такі пригоди, яких іще не було, довгі безсонні насичені ночі, шалене серцебиття і ще щось, про що весна мовчить, але загадково посміхається.

І десь там, у весні живеш ти. Ходиш вулицями, слухаєш місто, дивишся на небо. І десь там, у весні, ми зустрінемось. Ти візьмеш мене за руку і ми підемо дивитись на квітучі абрикоси, а потім ти вигадаєш ще щось. Я сховаю всі свої колючки і стану покірною і лагідною. Не буду гнати поперед тебе і все сама робити. Все буде вчасно і доречно. І я позбудусь відчуття, що життя проходить без змісту, що все непотрібно.

Вже скоро.
kallisto_kyiv: (я)
логіки, які грають в ігри
етики, які грають з логіками
Останнім часом ритм життя трохи сповільнився. В першу чергу, через роботу. Я затримуюсь на роботі, іду після сьомої. Коли пощастить і майкрософт забуває про нас, іду о сьомій. Коли не пощастить і згадує, тоді іду пізніше. Он в п’ятницю майже о десятій пішла.

Вранці ходжу в спортзал. Зі мною ходить Таня. По святах ходить Юра. По дуже великих Андрюха. Добре, що вранці є час на спортзал, але я відчуваю, що все одно мало рухаюсь. Є ідея ходити на каток раз на тиждень, і раз-два в басейн. Спробуємо, подивимось, чи приживеться.

Їжджу в метро. Мені на роботу на одинадцяту, тому їду я далеко не в годину пік. В вагоні зі мною їде стільки народу, що хочеться закричати: Люди, робочий же час. Що ви всі робите в цей час в метро? Останнім часом особливо не виношу, коли хтось втручається в мій особистий простір. Зрозуміло, що в метро надто багато народу, щоб можна було тримати піонерську дистанцію, але все ж гарчу на тих, хто намагається торкатись мене сумкою, рукою, навалюється на мене, торкається моїх рук і спини. Не було б у мене плеєра і телефона з книжкою, щоб відключатися на всю дорогу, чокнулась би.

Розчарувалася в чоловіках. Навіть ті, хто з першого погляду видаються цілком нормальними, виявляються недостатньо сильними. Треба, щоб був як скеля, як стіна, щоб на нього можна було спертися і не боятися, що він впаде або похитнеться. Як набридли ці мямлі, які мають постійні проблеми з собою. І не треба казати, що такі не всі. Я перевіряла, у всіх є таргани в голові. І ці таргани бувають великі і дуже великі. Так що не треба казати, мені зі сторони все одно видно краще. Ці слабкі чоловіки не можуть розібратися з батьками, домашніми тваринами, дітьми, квартирами і будинками, здоров’ям, роботами, чоловіки говорять одне, а роблять при цьому інше, 99% з них не НЕ ЗНАЮТЬ, ЧОГО ВОНИ ХОЧУТЬ і ДЛЯ ЧОГО ЖИВУТЬ і топчуться на одному місці і все чекають чекають чогось, а виходить, що вчорашній день і хороший момент, який все не приходить. Є і приємні винятки. Їх дуже мало і на них завжди великий попит. Тому якщо такий в руки попаде, то тримати його треба міцно. Але їх дуже мало. Зрозуміла я одне: покладатися можна тільки на себе. Одна я зроблю все так, як треба, сама про себе зможу подбати, якщо я собі щось пообіцяю, то роблю це, якщо я чогось хочу, то купую це собі або роблю так, щоб цього досягти, одна я себе можу підігнати і активувати, тримаю швидкий темп і не даю собі поблажок. Ніхто (крім одного, і то з певними умовами) з оточуючих чоловіків не може мені цього дати. Буду жити як і жила, але тепер не буду чекати принця. Вони бувають, але ось портрет середньостатистичного принця: кінь хромий, меч загубив, шкарпетки діряві, мету приїзду назвати не може і чекає, що я його розважати буду. А нафіг взагалі комусь такий принц треба?
kallisto_kyiv: (погляд)
колесо долі, запущене 26 червня для мене, хоча все почалося ще раніше, і почалося з Т. і А., і сьогодні зробило черговий оберт. і обертання цього колеса прискорюється, і я бачу, що я не в силі його зупинити і воно котиться невпинно і невідворотно і несе в собі зміни.

останнім часом багато думаю над тим, як життя зводить і розводить людей. цієї зустрічі могло і не бути, але вона відбулась. відбулась і вже обернулась чимось більшим, ніж просто знайомство. я ще не бачу, для чого вона: для того, щоб стати ключовою в моєму житті чи просто щось показати або чогось навчити. час покаже.

а сьогодні я особливо відчула, що плотно застряла в течії долі, яка мене несе, і мої борсання ще більше знерухомлюють мене і ведуть тільки в одному напрямку.
kallisto_kyiv: (погляд)
Поки Ленара тут, тусуюсь з татарськими хлопцями. І знаєте, що я вам скажу, українські парубки і чоловіки? Татари дуже відрізняються від вас, і в кращий бік. Не курять, не п"ють, жінку поважають, уважні, пунктуальні, всі працюють на хороших роботах, а не шаряться де прийдеться, як деякі тут; знають, чого в житті хочуть, гарно виглядають, слідкують за собою. Ідеал чоловіка: стіна, за якою нічого не страшно. Отак от.
kallisto_kyiv: (їжачок)
є дві категорії людей. які піддаються на мої етичні маніпуляції і які не піддаються. з першими буває цікаво, буває нецікаво. другі повна загадка. їх хочеться розколоти, але вони погано колються і тоді така досада бере :(
kallisto_kyiv: (королева)
Вчора я почула фразу: ми щодня спілкуємося по асі. А я сказала, що цього мало. Поясню. 

Інтернет я розглядаю тільки як тимчасовий засіб комунікації. інтернет безликий і беземоційний. По інтернету не видно обличчя співрозмовника і ти не знаєш, що він, розмовляючи з тобою, робить. Я зараз читаю "Повторення долі" Януша Вишневського. Дочитаю і напишу пост про останні книжки і фільми. Це завтра вже мабуть буде. 
 
kallisto_kyiv: (їжачок)
Не всі фільми люблю дивитись. Останнім часом бачу дуже багато пласких фільмів. В них немає об’єму і всі події зливаються в одну стрічку. Наприклад, ти не розумієш, чому дитина щойно була немовлям, а тут вже доросла і ходить в школу? Режисер не робить ніяких пауз і не дає глядачу зрозуміти, що час в фільмі пройшов і що події і оточення мали змінитись. 

Вчора дивилась Фріду. вже в друге. Хороший фільм, об"ємний, плавно ведеться історія, все по порядку і все логічно. Історія цікава і бере за живе.  

І ще цікава історія того, як вона зійшлась з Педро. Все-таки щось містичне є в тому, що люди сходяться і терплять одне одного настільки, щоб можна було жити разом. Що людям цікаво разом, що вони вміють знаходити маленькі і великі радості, пробачати і іти, щоб повернутись. Вони були такі різні і прожили разом цілих 25 років, аж доки смерть не розлучила їх.
kallisto_kyiv: (ви всі ідіоти)

часто буває, що любов помирає. і у людей з"являються претензії одне до одного. ось що каже жінка. думку чоловіків вислухаю в коментах  

ТЫ ДАЛ МНЕ:
набитое чучело рыбы,
грязную посуду,
головную боль,
бездомных животных,
своих родителей,
счета,
грязное белье,
следы грязи на ковре,
волосы в раковине,
свою старую машину.

Я ХОТЕЛА, ЧТОБЫ ТЫ:
мыл посуду,
подстригал газон,
покрасил дом,
починил водопровод,
убрался в гараже,
смотрел за машиной,
купил мне новое платье,
был вежлив с моими родителями,
ходил в бакалейную лавку,
говорил мне, что я прекрасна.

ТЫ:
не признал доброты, когда столкнулся с ней,
не помнил мой день рождения,
не любил то, как я готовлю,
не помогал мне по дому,
не ценил мой вкус,
не покупал мне цветы,
не подарил мне шубу,
не убирал в своей комнате,
не приглашал меня никуда,
не говорил никогда: Я люблю тебя.

ТЫ:
пьешь пиво с приятелями,
флиртуешь с девицами,
пьешь с приятелями в то время, как флиртуешь с
девицами.

ТЫ:
бедный,
мерзкий,
подлец,
помешан на работе,
неряха,
мужлан,
привередливый,
ленивый,
эгоистичный,
тупоумный.

ИДИ:
запускать змея в дождливую погоду,
собери вещички и уходи,
увидимся в суде.
С уважением... Навеки твоя...

kallisto_kyiv: (ви всі ідіоти)
Основна проблема в кризі стосунків полягає в тому, що один з пари чи навіть двоє раптом помічають, що їхній партнер зовсім не має тих рис, які він довгий час хотів бачити і десь в глибині душі бачив. Що ВІН - не сильний накачаний турботливий добрий всепробачаючий пунктуальний всесильний, а інфантильна доросла дитина з великою, а може і зовсім маленькою, женилкою, який в ліжку часто думає тільки про себе, не вилазить з роботи, а вдома присутній в якості безкоштовного додатку до комп"ютера, який не хоче ні прибирати, ні допомагати готувати їсти, ні купити додому кілограм картоплі, який розкидає шкарпетки і брудні труси по всьому дому, який хропе уві сні і жахливо сьорбає, п’ючи чай. Що ВОНА - не витончена інтелектуалка театралка з хорошим смаком тоненька легенька акуратна охайна смачно готує все пробачає так гарно слідкує за собою так мило боїться собак так мило морщить носик носить смішну білизну, а тітка з відрослими коренями волосся, з великою дупою і животом, яка вдома носить запраний халат і голить ноги тільки коли треба одягнути колготки, яка купує магазинні котлети і мило згодовує їх під виглядом домашніх, яка тріщить годинами по телефону з мамою і подругами, яка займає ванну і невідомо чим там займається по дві-три години, залишає після себе твою брудну бритву, хоча ноги чомусь виявляються непоголеними, яка перестала тебе цілувати вранці і казати "ти ж мій милий песик-мусик-котик-муркотик", а ввечері відвертається і каже, що в неї болить голова.

І головне при цьому - сісти ВДВОХ і подумати, чи треба це все вам, спробувати знайти компроміс, згадати, що ж сподобалося їй в цьому, правду кажучи, вайлуватому хлопці, а йому в цій не зовсім далекій дівчині. І якщо вони зможуть це згадати, тоді все ще цілком можливо повернути, відновити. Зробити так, щоб він знову вважав її витонченою і ніжною, а вона його - добрим і дотепним.

Profile

kallisto_kyiv

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 19th, 2017 09:44 pm
Powered by Dreamwidth Studios