всім привіт

[kallisto_kyiv]

Я жива-здорова, насолоджуюся свободою. Висипаюсь, гуляю, готую домашнім вкусняшки, вишиваю, слухаю аудіокнижки, дивлюся фільми, думаю, чим би зайнятись далі. Період реабілітації після рабства студії Лебедєва пройшов, починаємо жити активніше.

Зі студії мене відпустили, але не все пройшло гладко. За останній тиждень заплатили через три тижні після того, як я їх покинула (і то, після моїх листів московському менеджеру), а ті дні, які я вкалувала на канікулах з 5 до 12 січня для майкрософта, не оплатили. От і вір після цього людям. Подобається мені така позиція. Те, що їм треба в ці дні для клієнта попрацювати, вони дуже добре знають і про це не забудуть, а от заплатити потім за це зовсім не обов’язково. А для чого, так же дешевше вийде. Так що порада вам: будете мати зі студією лебедєва справу, вимагайте гарантій, бо можуть наколоти. Хоча я думаю, що це загони наших київських менеджерів, а в москві все по-іншому.

Сьогодні їздили зі старушкою в Кущу-Водицю. Взяли чай в термосі, м’яса-сиру-бананів і поїхали. Замерзли, але так гарно там! Місцями ще сніг лежить, місцями вже трава росте. Озеро ще не зовсім розтало, але качки там вже тусуються. Плавають туди-сюди, крякають.

Думаю про роботу і чим далі займатись. І чим більше вдома сиджу, тим більше думаю, що не хочу я в офіс. Хоч убий, не хочу. В офісі не помічаєш, як настає літо, як під вікнами розцвітає вишня, що сусіди завели нову собаку. Ти бачиш одні і ті ж обличчя в офісі, які тобі чужі і про яких в результаті через два тижні після звільнення ти і не згадаєш, витрачаєш сили і емоції на чужих тобі людей. Нєє, це не для мене. Буду собі потихеньку займатися фрілансом, писати статті, вести сайти, займусь рукоділлям, буду варити мило і робити прикраси.

В даний момент мене абсолютно не цікавить шумне місто. Ні новини, ні політика. Люди мене втомлюють, мені чим менше людей навколо, тим краще. Останнім часом я скоротила своє коло спілкування до десяти чоловік і їх мені з головою вистачає, і іноді буває забагато. Я хочу бачити, як росте трава, як зацвітають дерева, як настає літо, спостерігати за птахами і тваринами, жити повноцінним життям і відчувати життя кожну хвилину. Тільки от треба настроїти свій маленький свічний заводик, і можна удалятись від справ. Головне, щоб інет був. Фільм там якийсь качнути чи почитати, яку чергову бздуру вигадали наші політики. Настроїти роботу в інеті - і перебування в місті абсолютно необов’язкове. Хочу працювати з людьми. Дивилась недавно "Ночі в Роданті" з Річардом Гіром, так дуже мені в душу запав готельчик, в якому познайомились головні герої. Він стояв прямо на березі океану і був такий сімейний, домашній і дуже затишний, з цілою купою різних маленьких деталек, дрібничок, статуеток, вазочок.

Comments

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

От чого я не хочу, так це бути винною. Зобов’язаною вчасно приходити (а якщо в мене сьогодні настрій погуляти по вулиці і порозглядати будинки?), зобов’язаною робити роботу цілий робочий день (а якщо в мене сьогодні настрій закінчити всю заплановану роботу до обіда і піти по своїх справах, а завтра наприклад залишитися допізна попрацювати? а це ж нікого не хвилює), зобов’язаною робити все і вчасно. Так ці обмеження набридли, що ніяк себе не можу вмовити шукати роботу в офісі.
Точно буду пробувати фріланс. Побачимо, що з цього вийде.

[mal-paso.livejournal.com]

именно. ловишь себя на том, что полноценно живешь 24 дня в году (в лучшем случае) - во время отпуска.
Думаю, у тебя должно получиться. В добрый час ;)

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

От у мене таке відчуття, що я живу повноцінно, останні три тижні, якраз тоді, коли я не працюю в офісі :)
Ех, знайшовся би хтось божевільний, кому б я довірилась і змогла покластись, висмикнув би мене з цієї країни, з цього міста і повіз далеко-далеко, щоб там жити в будиночку біля річки, схожому на ті, що я показала вище. Бо наважитися самій на такі зміни важко

[mal-paso.livejournal.com]

что-то мне подсказывает, что эти домики существуют исключительно на таких картинках-вышивках. хотя, может быть, я и ошибаюсь:) но в то же время, в твоих силах отъехать от киевского смога и суеты километров на 50, и там спокойно работать. пусть не сразу, но можно. меня, к сожалению, в офисе удерживают стоящие в промзоне сервера и шлюзы, которые имеют моду вылетать, и удаленно ты им ничем не поможешь. не будь такой привязанности к ним, наверное, уже сбежал бы:)

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

ці будиночки хтось же звідкись змальовує :) буду мріяти про таке місце, і що колись мене туди доля приведе і там залишить жити :)

[mal-paso.livejournal.com]

let it be :)