Що наше життя? Любов!

1. Телефон
Контакти я відновила, але видно десь якийсь конфлікт, і коли мені іде вхідний дзвінок, я не бачу, хто мені дзвонить. Тупо білий порожній екран. Лікарю, це лікується?

2. Крим і ващє
Мис Айя за нами скучив. Беремо квитки, і хоч на третіх полицях, хоч де, хоч як, ми до Айя доберемось. Юри в нашій спитій компанії не буде, зате буде Льошик з друзями, і Наташка. Тиждень -- це не три, але і не шумне брудне місто.

3. Твіттер
Завела собі наканєцта твіттер. Пописую туди часто. Хто там є, френдіть мене: http://twitter.com/kallisto_kyiv

4. Умопомрачітєльний мужчина і вуха
Юра мабуть і цього року візьме перше місце в цій номінації.
Сьогодні ходили до нього на роботу. Мене почали непокоїти вуха, а оскільки він лор, хоч і дитячий, то нам була пряма дорога до нього. Шо сказати. Більш турботливого чоловіка я не знаю. Коли мені кажуть: ти посиди, я сам все зроблю, і починають навколо бігати, метушитися і піклуватися про мене, то я просто млію. 20 хвилин Юриної уваги -- і я цілий вечір тільки що не мурчу як кішка. М. Паралельно виявилося, що в мене в правому вусі отит поселився. Через це дуже не люблю ходити до лікарів: от жила стільки часу і не знала, що в мене отит, і якби не пішла до Юри вуха промивати, то і не дізналася б, і він пройшов би сам. А так краплі якісь купуй, в вуха їх капай... Бє.

5. Чорні логіки
Чорні логіки впливають на мене магнетично. Коли вони починають мені розказувати, ЩО я вмію, а точніше навіть не розказувати, а нагадувати і перераховувати, а потім ще починають гладити по сугестивній (= давати чіткі інструкції, як жити далі і що робити, щоб дєнєг заробити), у мене аж крила за спиною виростають і я починаю думати, що я все можу. Тільки от чого поряд немає цього самого чорного логіка, який би мене весь час підживлював?
*Для тих, хто не в темі: чорний логік -- це не чорний дембель і не чорний спелеолог. Це з соціоніки поняття

6. Як дістати сусідів
Ващє припарили сусіди. Ремонт роблять. І пиляють щось, і пиляють. Сьогодні слухала-слухала, взяла пляшку пластикову і стала стукати в батарею. П’ять хвилин стукання -- і диркати вони припинили. Але ж диркають щодня по три-чотири години. От що можна диркати вже два тижні? Я не розумію. Паркет не будеш шліфувати два тижні. Плитку теж не будеш два тижні пиляти. Розпиляв за півхвилини і тусуйся. Коротше, я без поняття. Але бісить страшно. Спати не можна (починають рано, десь з 8-30), зосередитись не можна, музику і кіно не чути -- ужас-ужас.

7. На героїв дніпра горів секонд
В ніч з суботи на неділю горів секонд на героїв дніпра. Я вже почала було в траур впадати, але сьогодні були на ринку і туди заглянули (я знайшла потрясну футболочку і таку собі спідницю, а Таня класний сарафан і ще один такий собі сарафан), і виявилося, що все не смертельно -- одна половина порожня, але інша працює. Шкода, що згорів той контейнер, де були дуже кльові нові шмотки, і де я кожен раз знаходила собі якусь милу штучку. Але нічо, на їх місце прийдуть нові.

8. Файне місто Бровари
В неділю була на ікскурсії в Броварах і вгостях у lenkin. На перший погляд, вони здалися мені милим провінційним містом, але коли я погуляла по ньому більше, то воно і сподобалось мені більше. Є все для комфортного життя: маркети, кіно, каток, боулінг, басейн, школи і дитсадочки, продукти дешевші і домашніх продуктів більше. В магазинчику з вишивками купила три ниточки мультиколора дмц. Тепер думаю пустити їх на прикраси. І відріз красивої тканини теж для рукоділля -- зроблю з них бусинки. Вже навіть бачення в голові є. Шоколадний член в кондитерській під лєниним домом купити не вдалося, всі розібрали. Лєнина нова квартира така ляля, ще трохи, і можна буде вселятись. Ну і взагалі рада, що Лєнчика побачила.

Я жива-здорова, насолоджуюся свободою. Висипаюсь, гуляю, готую домашнім вкусняшки, вишиваю, слухаю аудіокнижки, дивлюся фільми, думаю, чим би зайнятись далі. Період реабілітації після рабства студії Лебедєва пройшов, починаємо жити активніше.

Зі студії мене відпустили, але не все пройшло гладко. За останній тиждень заплатили через три тижні після того, як я їх покинула (і то, після моїх листів московському менеджеру), а ті дні, які я вкалувала на канікулах з 5 до 12 січня для майкрософта, не оплатили. От і вір після цього людям. Подобається мені така позиція. Те, що їм треба в ці дні для клієнта попрацювати, вони дуже добре знають і про це не забудуть, а от заплатити потім за це зовсім не обов’язково. А для чого, так же дешевше вийде. Так що порада вам: будете мати зі студією лебедєва справу, вимагайте гарантій, бо можуть наколоти. Хоча я думаю, що це загони наших київських менеджерів, а в москві все по-іншому.

Сьогодні їздили зі старушкою в Кущу-Водицю. Взяли чай в термосі, м’яса-сиру-бананів і поїхали. Замерзли, але так гарно там! Місцями ще сніг лежить, місцями вже трава росте. Озеро ще не зовсім розтало, але качки там вже тусуються. Плавають туди-сюди, крякають.

Думаю про роботу і чим далі займатись. І чим більше вдома сиджу, тим більше думаю, що не хочу я в офіс. Хоч убий, не хочу. В офісі не помічаєш, як настає літо, як під вікнами розцвітає вишня, що сусіди завели нову собаку. Ти бачиш одні і ті ж обличчя в офісі, які тобі чужі і про яких в результаті через два тижні після звільнення ти і не згадаєш, витрачаєш сили і емоції на чужих тобі людей. Нєє, це не для мене. Буду собі потихеньку займатися фрілансом, писати статті, вести сайти, займусь рукоділлям, буду варити мило і робити прикраси.

В даний момент мене абсолютно не цікавить шумне місто. Ні новини, ні політика. Люди мене втомлюють, мені чим менше людей навколо, тим краще. Останнім часом я скоротила своє коло спілкування до десяти чоловік і їх мені з головою вистачає, і іноді буває забагато. Я хочу бачити, як росте трава, як зацвітають дерева, як настає літо, спостерігати за птахами і тваринами, жити повноцінним життям і відчувати життя кожну хвилину. Тільки от треба настроїти свій маленький свічний заводик, і можна удалятись від справ. Головне, щоб інет був. Фільм там якийсь качнути чи почитати, яку чергову бздуру вигадали наші політики. Настроїти роботу в інеті - і перебування в місті абсолютно необов’язкове. Хочу працювати з людьми. Дивилась недавно "Ночі в Роданті" з Річардом Гіром, так дуже мені в душу запав готельчик, в якому познайомились головні герої. Він стояв прямо на березі океану і був такий сімейний, домашній і дуже затишний, з цілою купою різних маленьких деталек, дрібничок, статуеток, вазочок.

іду розвіртуалюватися з matex. навіть штани попрасувала. а то він з іншої планети (с) Стиляги, а я в штанах пожованих.

ковбаса з фруктовим чаєм непоганий обід, еге ж? ;) добре, що на святкуванні НР в офісі з’їли не все. шкода, мандаринок не купила, але в центрі тут все закрито сьогодні. не можу, так фрукт якийсь хочеться згризти.

завтра зранку іду в зал. буду відкривати рік.

снились вранці тривожні сни. чотири сни підряд про те, як Нікіта йде і я не встигаю його зловити, тільки двері хлопають. але сни з варіаціями. отжеж. в реалі все-таки встигла зловити.

вже два тижні не можу купити собі датований вузький щоденник. події назбируються, а записати їх нікуди. сьогодні вирушу на пошуки в цум.

мерзну. вдома холодно, на роботі дубняк, хоч сиджу і поряд з обігрівачем. руки холодні і взагалі холодно. сьогодні в мене починається період інтроверсії. заб’юсь в нірку і буду там жити.

так іноді не вистачає логіка поряд. от Таня поїхала, а я тут без неї цілий тиждень розважаюсь. потім описала ситуації, розказала їй, а вона як розклала все це на полички, я аж іншими очима подивилась на те, що склалось. дуже добре, коли поряд є логік і який може об’єктивно все пояснити.

по понеділках я традиційно їм суші з Ленаркою, але оскільки її немає і вона взагалі морозиться, її мені замінить Сашка, і ми підемо в кіно. розкажу їй як у мене справи, бо не бачились вже тижні півтора, і заодно подумаємо, що Ленарці подарувати на день варення. правда, це буде коли роботу пороблю, а її на вечір стільки навалили, що мама нє горюй.

у нас в офісі заразні трудоголіки. ладно ми з Юлею прийшли, у нас же домовленість була. а тут ще двоє приперлись, сидять і шуршать уже три години. нє, ну нормальні люди? канікули в усіх, а вони на роботі стирчать.

відключили гарячу воду в батареях і в крані. а нам все ніпачьом, ми в сауну поїхали, і там помились і погрілись. ось!

я знову почала ходити в зал. До цього уже довгий час ходила п’яте через десяте, то ходила, то не ходила, а тут Юрка сподвигнув. Щоправда, за цей тиждень я його ні разу в залі не бачила. Він то не приходить взагалі, то приходить раніше. В понеділок обіцяв бути. В основному, не ходила через погоду, але вирішила, що нарешті треба перестати жаліти себе. 7:30 — це не так рано, щоб було важко встати. І взагалі стараюсь прогнати хандру, побільше з друзями зустрічаюсь і набираюсь від них енергії. Виловлюю тих, кого давно не бачила, стараюсь не забувати про народ.

Активізуються привиди з минулого. Сьогодні запропонували мені зустрітися з дружиною мого колишнього бойфренда, якого я не бачила уже ну точно три роки, і навіть не знаю, де він, і як в нього справи, і навіть знати не хочу. У неї якісь питання до мене є. «Фігасє» сказала я і відмовилась.

робота
Є хороше, є погане.
Почнемо з хорошого. Є у нас Джек і Баль. Джек ставить мені таски і взагалі дуже хороший хлопчик. Безпосередній, хороший, розумний, дуже енергійний. Ми з ним ходимо обідати, зрідка в кіно чи гуляємо. Цікаво спостерігати сугестивну етику і больову сенсорику. Сугестивна етика — це коли я йому кажу, що от він мене прямо зараз чи прямо кілька годин тому чимось образив, а він одразу починає вибачатись і говорить багато приємних слів. А больова сенсорика — коли робиш якісь сенсорні речі, це сприймається абсолютно без емоцій, тобто так, ніби це так і має бути, але видно, що без цього не можна. Цікаво спостерігати інтуїцію (забуває стакан з соком і ходить повз нього годину туди-сюди). Нарешті прямо під рукою є Джек для дослідів.
Баль, а про нього я тут уже колись писала, надзвичайно мене активізує. Завжди незворушно-добрий, завжди зі спокійною посмішкою. Коли мені треба допомога, ніколи не відмахнеться, а завжди підкаже, покаже, дасть інструкції (по сугестивній їздить, ага, а мені тільки того і треба). Як більшість Балів, темна особистість з не менш темними друзями.
А тепер погане. Джек іде через тиждень, в пт, а Баля не буде вже мабуть з понеділка. З ким тепер дружити?
Прийшла дівчинка нова в менеджери, Гамка. А у нас мало того, що нуль-контакт, так ще і міраж. Абсолютно не уявляю, як буду з нею працювати. Нє, ну ясно, що якось буду, але це буде і на 10% не так приємно, як з Джеком. Правда, Гамлетів у мене раніше для дослідів теж не було, так що тут теж плюс.

А загалом на роботі добре. На майкрософт більше не злюсь, з роботою справляюсь, зарплату платять, соком поять, бутербродами готують.

Ходила минулого тижня на «Карміну Бурану» в театр опери і балету для дітей та юнацтва. Сподобалось дуже. Але враження від вистави, театру, глядачів різні. Вистава була дуже коротка, тривала десь годину двадцять хвилин. Це сценічна кантата, тому ні балету, ні дійових осіб там не було. Був хор. Дядьки і тьотки, стояли в чотири ряди і співали. Перша, вона ж остання, пісня — це просто бомба. Аж мурашки по шкірі, причому не тільки у мене, а ще потім і Андрій з Танею сказали, що у них були такі ж відчуття. Сольні чоловічі партії мені не сподобались. Не витягували ноти.
Але добре, що ми сюди потрапили, бо це перший раз за півроку, коли іде Карміна Бурана. І я дивилась афішу далі — в грудні не буде і в січні теж. А далі немає афіші.
Театр був ужасний. Це театр опери і балету для дітей та юнацтва. Акустики ніякої, зал маленький і тісний. Про контингент я взагалі мовчу. Попереду сиділи діти, віку так клас сьомий-восьмий, без кінця крутилися, говорили одне з одним, смикали одне одного за волосся, ходили в туалет, підспівували хору, підскакували на стільцях і щось їли. Ой це був капець. Ззаду мене сиділа парочка, і вже начебто дорослі люди, старшого віку. Обнімались-зажимались і в повний голос коментували виставу. Це було вище моїх сил. Такі речі мене страшно бісять. До дітей не дотягнулась, а на дорослих шикнула. А коли на них ще хтось шикнув, вони заткнулись і до кінця вистави сиділи мовчки. І ще безкінечний кашель діставав. Ну невже не ясно, що якщо у тебе бронхіт, то краще сидіти вдома? І таке враження, що у нас півміста хворих на кашель, і всі вони зібралися в цьому театрі. Повбивала би :) Я оце вже думала: може мені купити якусь будку і з нею ходити в театр, щоб я з будки бачила тільки сцену і нікого більше навколо. Бо якщо хтось чи щось відволікає мене від вистави, то йому потім туго приходиться.
Але в цілому вистава сподобалася, ми тільки дійшли висновку, що нам треба брати квитки на перший ряд і по центру, щоб не відволікав ніхто і музику було краще чути. І можна піти ще.
Андрій, це ж нічого, що я це з листа видерла?

Вчора пили. Я пила кокур масандрівський, а на ранок ходила зізгугом і страждала від похмілля. Не буду більше солодке вино пити, буду пити сухе. Від нього в принципі не буває похмілля. Так наче і не пила нічого напередодні.

Зробила тиждень тому лазерну епіляцію. Трохи боляче було, але терпіти можна. Прокляла все на світі за те, що поголилася перед епіляцією, а не депілювала кремом. Запалення і подразнення переслідують мене цілий тиждень. Але загалом цікаві враження. Спочатку годину було знеболювання. В цей час я читала Атланта. Мені хотіли запропонувати журнал і дуже здивувалися, що я попросила комп’ютерний або мобільний. Сказали, що у них такого не водиться. Потім мене поклали на кушетку і почали процедуру. Намазали мене спеціальним гелем, одягнули на очі окуляри. Епілятором коли епілюєш, тоді більш боляче. За рахунок того, що епілятором водиш три-чотири-шість разів, поки зачепиться і видереться волосинка. А тут один укол (імпульс лазера) — і поїхали далі. Всю процедуру в кімнаті був сильний запах паленого волосся. Ги-ги. А наступні кілька днів шкіра була подразнена, змазувала її всякими кремами. А тепер треба ще почекати, поки виросте волосся на 1–2 мм і почне випадати. Загалом я задоволена і центром краси, і майстром. Прийду до них ще.

Останнім часом життя якось сповільнилося і писати ні про що. Не писати ж про «я встала, поснідала і пішла на роботу».
Вишивати вишиваю, стараюсь хоч годинку на день цьому приділити. Тому в неділю завжди є що показувати.

А загалом все по-різному, але в основному все ок. Всіх читаю, хоч коментую не завжди. Якщо раптом мене хтось хоче бачити, свистіть, розгляну пропозицію.