kallisto_kyiv (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
kallisto_kyiv) wrote2008-07-11 05:47 pm
kallisto_kyiv) wrote2008-07-11 05:47 pm
Entry tags:
чтиво
Габріель Гарсіа Маркес. Кохання під час чуми
Читала перед тим, як іти в кіно. Спеціально, щоб не зіпсувати враження від фільму.
Маркес, як завжди, не підкачав. Читала і все думала, коли ж там чума почнеться. Вона таки почалась, але дуже цікаво і в самому кінці :) Я залишилась дуже вражена тим, що можна 50 років кохати одну людину і чекати, коли ж вона зверне увагу. Навіть не знаю, як це назвати. Це і не кохання мабуть, раз він зраджував її з сотнями жінок. Це манія якась і бажання добитися свого.
По-справжньому хороший твір. Повнокольоровий і об"ємний. З яскравою природою і пейзажами. Головні персонажі - живі і об"ємні, а не пласкі картонні фігурки.
Оцінка: 10 з 10
Дмитро Глуховський. Метро 2033
Коли слухала цю книжку, писала трохи тут. Дуже захоплює. Дуже страшно. Дуже цікаво. Після прочитання ще деякий час їздила в метро і боялась, що якщо і у нас станеться апокаліпсис і люди переселяться в метро, у нас не вистачить місця для людей, бо станції маленькі, і більшість станцій - неглибокого залягання, немає гермоворіт і всім буде капець.
Так я взагалі мало боюсь всяких таких книжок, а відверті жахи не читаю і не дивлюсь, бо там іде тупе нагнітання негативу і гра на нервах. А у Глуховського все не так. Може через те, що обставини рідніші, все-таки, дія в Москві відбувається, в такому звичному для нас метро, люди зі схожим менталітетом. Найстрашніші місця в книжці для мене були: коли вони всі вперше ішли через тунель, і всіх почало штирити, а Артема - ні. І ще коли в тунелі були голоси. Так страшно було, я боялась іти спати. Моменти з походом в бібліотеку мені сподобались, ну і чорна жижа під Кремлем ) Всього потрохи: містика, жахи, пригоди, філософія, історія, альтернативна історія, ну і фантастика. З нетерпінням чекаю виходу Метро 2034, тим більше, автор уже анонсував у своєму жж початок роботи над романом :)
Моя оцінка: 12 з 10
Окремо хочу звернути увагу на начитку. Начитка і озвучка були такі, що я не могла відірватись від книги і після роботи навіть спішила додому, щоб дослухати. Звуки, пісні, спецефекти - все на висоті! А після того слухала фанфік "Передісторія Метро", і плювалась весь час, скільки слухала. Начитував очевидно автор цього фанфіка, бо слухати це було неможливо. По-перше, начитувала жінка. А таке я слухаю дуже неохоче. По-друге, у неї категорично не поставлена вимова і інтонації, і постійно треба було тримати увагу, щоб не пропустити. Кажуть, сам Дмитро Глуховський брав участь у написанні цього фанфіка, і консультував стосовно головних персонажів. Найцікавішою для мене була перша глава, де описувалося з чого все починалось.
В. Пєлєвін. Empire V
Вкотре схиляю голову перед цією людиною. Писати такі сильні речі, такі різноманітні, шалено-закручені і не схожі одна на одну - це вам не булька з носа! Я взагалі підозрюю, що він щось давно і в великих кількостях їсть, щоб таке писати. І, до речі, з Пєлєвіним мене колись уже сто років тому, коли я ще була в 10 класі, познайомив![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
seems_to_be. Діма, дякую!
Так, це роман про вампірів. Але зовсім не так, як можна це уявити і як ми звикли бачити вампірів! Не обійшлося без специфічної пєлєвінської філософії: люди потрібні вампірам, але не для того, щоб віддавати свою кровушку, а для того, щоб виробляти баблос - нектар, який споживають вампіри. Це якщо зовсім вже коротко, бо там насправді все набагато глибше і набагато більше закручено. Коротше, Пєлєвін душка і молодець, буду читати його ще. У мене ще є кілька непрочитаних його речей і я розтягую задоволення :))
Моя оцінка: 9 з 10.
Степан Вартанов. Ей-Ай
Колись уже читала, вирішила перечитати. В другий раз читалось ну дуже повільно і ну дуже нудно. Буквально по кілька рядків, тож мучила я його два тижні. Місцями весело, навіть дуже. Сюжет закручений, особливо, якщо згадати, з чого починалось, і чим все закінчилось :) Хоча після другого прочитання можу сказати, що є місця, де твір затягнутий і є нагромадження персонажів, жартів, подій, які не завжди сприймаються як того хотів автор. Але все-таки цікаво, хороша гумористична фантастика.
Роман про роботів, штучний інтелект, які зачаїлися на 25 років, щоб їх не переплавили. Після пробудження прийшли до місцевого хакера Боба, який намагається вирощувати кроликів за допомогою високих технологій, має бійцівського півня і дофіга друзів-хакерв по всьому світі. А коли до нього приїжджає хакер Гарік з Італії, і щоб вислизнути з аеропорту непоміченим, запускає написану ним же програмку на основі цивілізації ІІІ, яка згодом захоплює пів-Нью Йорка, взагалі починається веселе життя. Бо крім всього вищеописаного, в глухому містечку, де живе Боб, наркоторговці примудрилися втопити машину, начинену наркотиками, за ними і Бобом слідкують два агенти ФБР, потім підключається поліція і починається весела катавасія.
Вердикт: 8 з 10, можна читати, якщо читати більше нічого
Кен Кізі. Пролітаючи над гніздом зозулі
Аудіокнижка. Коли скачала, було дещо скептичне ставлення, бо річ ну дуже розкручена - і фільм, і книжка просто у всіх на вустах.
Взагалі цікаво було. Ніколи особливо не замислювалась над тим, як і чим живуть хворі в психушці. І чому вони туди попадають. І які люди керують їхнім лікуванням. Щось однозначне сказати про книжку не можна. Вона комічна і трагічна, цікава і страшна, мова твору - прості слова туповатого індіанця, але як багато криється за цими простими словами. І головний герой не той, хто завойовує симпатії читачів і тих, хто за ним спостерігає. Він часто робить нелогічні вчинки, і взагалі, часто здається, що він робить певні речі, щоб побачити, що з цього вийде, чисто з цікавості. І мені би на місці автора було би важко так просто і з такою витонченістю вбити свого улюбленого, так ретельно і гарно виписаного героя. Не хочу писати банальні речі про втілення в творі свободи слова, про накладання твору на нашу (радянську, американську і т.д), бо це по-моєму, банально, і про таке говорять в школі на уроках літератури і можна почитати у відгуках на імхонеті. Скажу тільки, що це дуже сильний твір і однозначно вартий прочитання. Але вдруге я його читати навряд чи буду.
Оцінка: 10 з 10.
Анна Гавальда
Давно вже читала про неї на імхонеті, і нарешті скачала і прочитала. Як і інших письменників, читала оптом, але залишилась ще одна книжка, яку я поки що не знайшла (Я її кохав, вона мене кохала)
35 кіло надії
Коротенька повість на півгодини читання. Зворушлива, добра. Я, як істота сентиментальна, якщо звісно знати, куди надавити, ішла містом, читала і плакала. І досі згадую і думаю, що якби ще раз читала, знову би плакала.
Хлопчик дуже хоче, щоб одужав його дідусь, а ще щоб не сварилися його батьки.
Оцінка: 10 з 10
Мені б хотілося, щоб мене хто-небудь де-небудь чекав
Збірка новел. Як і завжди буває зі збірками, кілька з них мені сподобались, решта пройшли повз. Хоча у тихий дощовий вечір буде просто прекрасно перечитати їх, сидячи в кріслі біля вікна і попиваючи гарячий чай. Оцінка: 7 з 10
Просто разом Роман, французький. Читала його в той день, коли померла моя тьотя. Він допоміг мені відволіктись від печальних думок. Прочитала за півдня - почала о 5-й ранку, закінчила близько першої години дня.
Колись в юності я прочитала багато любовних романів, де були Він і Вона, обставини, які не дозволяли їм бути разом, і неодмінно особисті таргани в голові, через які вони постійно цапались, хоча в душі мріяли бути разом. "Просто разом" підходить під цей опис один в один. Але є дещо, що робить його цілком пристойним для читання. Французький шарм :) Він і Вона зустрічають одне одного в величезній квартирі, в якій колись давно жили французькі аристократи, Вона художниця, в якої тимчасові проблеми з головою, вагою, самооцінкою і роботою, Він - шеф-кухар, який тащиться від мотоциклів і має бабусю в будинку для пенсіонерів. Він годує Її надзвичайно смачними і поживними стравами, вона забирає Його бабусю з притулку для старих і доглядає її. Так потихеньку-помаленьку вони добираються до хепіенду і вселенського щастя. Я в кінці навіть просльозилась, що буває нечасто.
Оцінка: 10 з 10.
Георгій Мартинов. Каллісто
Взялась читати, бо Каллісто - це ж я :) Дитяча радянська фантастика. Мартинова ставлять в один ряд з Єфремовим.
В один прекрасний літній день чиновник бачить в небі блискучу точку, яка через якийсь час приземляється і виявляється кораблем з планети Каллісто. Каллістяні чорношкірі, але в іншому нічим не відрізняються від землян - мають голову, дві ноги і дві руки, живуть в будинках, знають евклідову геометрію і побудували по всій планеті справжній і натуральний комунізм, а крім цих всіх прекрасних речей вони ще і за місяць зуміли опанувати російську мову і навчити своєї кілька землян. Ну звісно, корабель сів на території СРСР, звісно СРСР з цього радий і гордий, звісно вони допустили капіталістів в групу, яка працює з інопланетянами, і звісно не обійшлося без кількох диверсантів (американець - хіба від них можна чекати чогось хорошого? і китаєць, підкуплений клятими капіталістами - китайці наші комуністичні брати, але все-таки певний вотум недовіри до них не завадить). Диверсанта зловили, корабель прибульців поремонтували і відправили двох землян в далеку дорогу подивитись, як же живуть каллістяни. Про це пишуть в другій книжці, але я до неї ще не добралась.
Незважаючи на цю політизованість, книга на диво легко і цікаво читалась.
Ставлю 10 з 10, любителям фантастики має сподобатись.
Джоан Роулінг. Гаррі Поттер
Мої дорогі колеги подарували мені на день народження збірку книжок про Гаррі Поттера українською, у зв"язку з чим я вирішила їх перечитати. Хоч я вже раз читала і слухала в переклади різними мовами і в різних варіантах, вирішила перечитати все ще раз, щоб насолодитися мовою і ще раз згадати все. Зараз я уже дійшла до ГП і Орден фенікса, на жаль, іде повільно, бо книжка велика і важка, в сумці не потаскаєш, а вдома не так багато часу на читання. До кінця наступного тижня хочу дочитати вже все.
Колись я дуже опиралась тому, щоб все-таки взяти і почати читати ГП. Думала, що якщо його читають і хвалять всі, то це значить не до мене. Але ні, виявилось, що тут я помилялась. Перші чотири частини під вишивку я прослухала з величезним задоволенням, а потім з тремтячими руками полізла в інет качати решту, яка ще начитана не була. Я залила їх в телефон і буквально за два дні проковтнула. Так що ГП з тих часів я люблю ніжно і віддано :) Що сказати про український переклад? Бо перші я слухала в росменівському перекладі, та і читала 5 і 6 частину в ньому ж, щоб не виникало плутанини з іменами і місцями. Український переклад мені подобається. Та і взагалі книжки приємно тримати в руках. Видавці з А-БА-БА-ГАЛА-МА-ГА постарались. Гарна обкладинка, хороший папір, зручний шрифт, шикарна мова. Сюжет описувати не буду, бо ті, хто читав, і так знають, а хто не читав - краще прочитайте самі. Це варте того.
Оцінка: 12 з 10
_________________________________
Останнім часом читаю дуже мало. Гаррі Поттер не рахується, бо це паперова книжка. І соціонічну літературу за повноцінну книжку теж вважати не можна. В телефоні залито 50 книжок, а я не знаю, за що братись. Якщо є щось хороше, що за останній час вразило, буду рада отримати поради :)
Читала перед тим, як іти в кіно. Спеціально, щоб не зіпсувати враження від фільму.
Маркес, як завжди, не підкачав. Читала і все думала, коли ж там чума почнеться. Вона таки почалась, але дуже цікаво і в самому кінці :) Я залишилась дуже вражена тим, що можна 50 років кохати одну людину і чекати, коли ж вона зверне увагу. Навіть не знаю, як це назвати. Це і не кохання мабуть, раз він зраджував її з сотнями жінок. Це манія якась і бажання добитися свого.
По-справжньому хороший твір. Повнокольоровий і об"ємний. З яскравою природою і пейзажами. Головні персонажі - живі і об"ємні, а не пласкі картонні фігурки.
Оцінка: 10 з 10
Дмитро Глуховський. Метро 2033
Коли слухала цю книжку, писала трохи тут. Дуже захоплює. Дуже страшно. Дуже цікаво. Після прочитання ще деякий час їздила в метро і боялась, що якщо і у нас станеться апокаліпсис і люди переселяться в метро, у нас не вистачить місця для людей, бо станції маленькі, і більшість станцій - неглибокого залягання, немає гермоворіт і всім буде капець.
Так я взагалі мало боюсь всяких таких книжок, а відверті жахи не читаю і не дивлюсь, бо там іде тупе нагнітання негативу і гра на нервах. А у Глуховського все не так. Може через те, що обставини рідніші, все-таки, дія в Москві відбувається, в такому звичному для нас метро, люди зі схожим менталітетом. Найстрашніші місця в книжці для мене були: коли вони всі вперше ішли через тунель, і всіх почало штирити, а Артема - ні. І ще коли в тунелі були голоси. Так страшно було, я боялась іти спати. Моменти з походом в бібліотеку мені сподобались, ну і чорна жижа під Кремлем ) Всього потрохи: містика, жахи, пригоди, філософія, історія, альтернативна історія, ну і фантастика. З нетерпінням чекаю виходу Метро 2034, тим більше, автор уже анонсував у своєму жж початок роботи над романом :)
Моя оцінка: 12 з 10
Окремо хочу звернути увагу на начитку. Начитка і озвучка були такі, що я не могла відірватись від книги і після роботи навіть спішила додому, щоб дослухати. Звуки, пісні, спецефекти - все на висоті! А після того слухала фанфік "Передісторія Метро", і плювалась весь час, скільки слухала. Начитував очевидно автор цього фанфіка, бо слухати це було неможливо. По-перше, начитувала жінка. А таке я слухаю дуже неохоче. По-друге, у неї категорично не поставлена вимова і інтонації, і постійно треба було тримати увагу, щоб не пропустити. Кажуть, сам Дмитро Глуховський брав участь у написанні цього фанфіка, і консультував стосовно головних персонажів. Найцікавішою для мене була перша глава, де описувалося з чого все починалось.
В. Пєлєвін. Empire V
Вкотре схиляю голову перед цією людиною. Писати такі сильні речі, такі різноманітні, шалено-закручені і не схожі одна на одну - це вам не булька з носа! Я взагалі підозрюю, що він щось давно і в великих кількостях їсть, щоб таке писати. І, до речі, з Пєлєвіним мене колись уже сто років тому, коли я ще була в 10 класі, познайомив
seems_to_be. Діма, дякую!Так, це роман про вампірів. Але зовсім не так, як можна це уявити і як ми звикли бачити вампірів! Не обійшлося без специфічної пєлєвінської філософії: люди потрібні вампірам, але не для того, щоб віддавати свою кровушку, а для того, щоб виробляти баблос - нектар, який споживають вампіри. Це якщо зовсім вже коротко, бо там насправді все набагато глибше і набагато більше закручено. Коротше, Пєлєвін душка і молодець, буду читати його ще. У мене ще є кілька непрочитаних його речей і я розтягую задоволення :))
Моя оцінка: 9 з 10.
Степан Вартанов. Ей-Ай
Колись уже читала, вирішила перечитати. В другий раз читалось ну дуже повільно і ну дуже нудно. Буквально по кілька рядків, тож мучила я його два тижні. Місцями весело, навіть дуже. Сюжет закручений, особливо, якщо згадати, з чого починалось, і чим все закінчилось :) Хоча після другого прочитання можу сказати, що є місця, де твір затягнутий і є нагромадження персонажів, жартів, подій, які не завжди сприймаються як того хотів автор. Але все-таки цікаво, хороша гумористична фантастика.
Роман про роботів, штучний інтелект, які зачаїлися на 25 років, щоб їх не переплавили. Після пробудження прийшли до місцевого хакера Боба, який намагається вирощувати кроликів за допомогою високих технологій, має бійцівського півня і дофіга друзів-хакерв по всьому світі. А коли до нього приїжджає хакер Гарік з Італії, і щоб вислизнути з аеропорту непоміченим, запускає написану ним же програмку на основі цивілізації ІІІ, яка згодом захоплює пів-Нью Йорка, взагалі починається веселе життя. Бо крім всього вищеописаного, в глухому містечку, де живе Боб, наркоторговці примудрилися втопити машину, начинену наркотиками, за ними і Бобом слідкують два агенти ФБР, потім підключається поліція і починається весела катавасія.
Вердикт: 8 з 10, можна читати, якщо читати більше нічого
Кен Кізі. Пролітаючи над гніздом зозулі
Аудіокнижка. Коли скачала, було дещо скептичне ставлення, бо річ ну дуже розкручена - і фільм, і книжка просто у всіх на вустах.
Взагалі цікаво було. Ніколи особливо не замислювалась над тим, як і чим живуть хворі в психушці. І чому вони туди попадають. І які люди керують їхнім лікуванням. Щось однозначне сказати про книжку не можна. Вона комічна і трагічна, цікава і страшна, мова твору - прості слова туповатого індіанця, але як багато криється за цими простими словами. І головний герой не той, хто завойовує симпатії читачів і тих, хто за ним спостерігає. Він часто робить нелогічні вчинки, і взагалі, часто здається, що він робить певні речі, щоб побачити, що з цього вийде, чисто з цікавості. І мені би на місці автора було би важко так просто і з такою витонченістю вбити свого улюбленого, так ретельно і гарно виписаного героя. Не хочу писати банальні речі про втілення в творі свободи слова, про накладання твору на нашу (радянську, американську і т.д), бо це по-моєму, банально, і про таке говорять в школі на уроках літератури і можна почитати у відгуках на імхонеті. Скажу тільки, що це дуже сильний твір і однозначно вартий прочитання. Але вдруге я його читати навряд чи буду.
Оцінка: 10 з 10.
Анна Гавальда
Давно вже читала про неї на імхонеті, і нарешті скачала і прочитала. Як і інших письменників, читала оптом, але залишилась ще одна книжка, яку я поки що не знайшла (Я її кохав, вона мене кохала)
35 кіло надії
Коротенька повість на півгодини читання. Зворушлива, добра. Я, як істота сентиментальна, якщо звісно знати, куди надавити, ішла містом, читала і плакала. І досі згадую і думаю, що якби ще раз читала, знову би плакала.
Хлопчик дуже хоче, щоб одужав його дідусь, а ще щоб не сварилися його батьки.
Оцінка: 10 з 10
Мені б хотілося, щоб мене хто-небудь де-небудь чекав
Збірка новел. Як і завжди буває зі збірками, кілька з них мені сподобались, решта пройшли повз. Хоча у тихий дощовий вечір буде просто прекрасно перечитати їх, сидячи в кріслі біля вікна і попиваючи гарячий чай. Оцінка: 7 з 10
Просто разом Роман, французький. Читала його в той день, коли померла моя тьотя. Він допоміг мені відволіктись від печальних думок. Прочитала за півдня - почала о 5-й ранку, закінчила близько першої години дня.
Колись в юності я прочитала багато любовних романів, де були Він і Вона, обставини, які не дозволяли їм бути разом, і неодмінно особисті таргани в голові, через які вони постійно цапались, хоча в душі мріяли бути разом. "Просто разом" підходить під цей опис один в один. Але є дещо, що робить його цілком пристойним для читання. Французький шарм :) Він і Вона зустрічають одне одного в величезній квартирі, в якій колись давно жили французькі аристократи, Вона художниця, в якої тимчасові проблеми з головою, вагою, самооцінкою і роботою, Він - шеф-кухар, який тащиться від мотоциклів і має бабусю в будинку для пенсіонерів. Він годує Її надзвичайно смачними і поживними стравами, вона забирає Його бабусю з притулку для старих і доглядає її. Так потихеньку-помаленьку вони добираються до хепіенду і вселенського щастя. Я в кінці навіть просльозилась, що буває нечасто.
Оцінка: 10 з 10.
Георгій Мартинов. Каллісто
Взялась читати, бо Каллісто - це ж я :) Дитяча радянська фантастика. Мартинова ставлять в один ряд з Єфремовим.
В один прекрасний літній день чиновник бачить в небі блискучу точку, яка через якийсь час приземляється і виявляється кораблем з планети Каллісто. Каллістяні чорношкірі, але в іншому нічим не відрізняються від землян - мають голову, дві ноги і дві руки, живуть в будинках, знають евклідову геометрію і побудували по всій планеті справжній і натуральний комунізм, а крім цих всіх прекрасних речей вони ще і за місяць зуміли опанувати російську мову і навчити своєї кілька землян. Ну звісно, корабель сів на території СРСР, звісно СРСР з цього радий і гордий, звісно вони допустили капіталістів в групу, яка працює з інопланетянами, і звісно не обійшлося без кількох диверсантів (американець - хіба від них можна чекати чогось хорошого? і китаєць, підкуплений клятими капіталістами - китайці наші комуністичні брати, але все-таки певний вотум недовіри до них не завадить). Диверсанта зловили, корабель прибульців поремонтували і відправили двох землян в далеку дорогу подивитись, як же живуть каллістяни. Про це пишуть в другій книжці, але я до неї ще не добралась.
Незважаючи на цю політизованість, книга на диво легко і цікаво читалась.
Ставлю 10 з 10, любителям фантастики має сподобатись.
Джоан Роулінг. Гаррі Поттер
Мої дорогі колеги подарували мені на день народження збірку книжок про Гаррі Поттера українською, у зв"язку з чим я вирішила їх перечитати. Хоч я вже раз читала і слухала в переклади різними мовами і в різних варіантах, вирішила перечитати все ще раз, щоб насолодитися мовою і ще раз згадати все. Зараз я уже дійшла до ГП і Орден фенікса, на жаль, іде повільно, бо книжка велика і важка, в сумці не потаскаєш, а вдома не так багато часу на читання. До кінця наступного тижня хочу дочитати вже все.
Колись я дуже опиралась тому, щоб все-таки взяти і почати читати ГП. Думала, що якщо його читають і хвалять всі, то це значить не до мене. Але ні, виявилось, що тут я помилялась. Перші чотири частини під вишивку я прослухала з величезним задоволенням, а потім з тремтячими руками полізла в інет качати решту, яка ще начитана не була. Я залила їх в телефон і буквально за два дні проковтнула. Так що ГП з тих часів я люблю ніжно і віддано :) Що сказати про український переклад? Бо перші я слухала в росменівському перекладі, та і читала 5 і 6 частину в ньому ж, щоб не виникало плутанини з іменами і місцями. Український переклад мені подобається. Та і взагалі книжки приємно тримати в руках. Видавці з А-БА-БА-ГАЛА-МА-ГА постарались. Гарна обкладинка, хороший папір, зручний шрифт, шикарна мова. Сюжет описувати не буду, бо ті, хто читав, і так знають, а хто не читав - краще прочитайте самі. Це варте того.
Оцінка: 12 з 10
_________________________________
Останнім часом читаю дуже мало. Гаррі Поттер не рахується, бо це паперова книжка. І соціонічну літературу за повноцінну книжку теж вважати не можна. В телефоні залито 50 книжок, а я не знаю, за що братись. Якщо є щось хороше, що за останній час вразило, буду рада отримати поради :)
no subject
no subject
А читати українською не люблю. Я вважаю, що у нас перекласти як слід не можуть за невеликими винятками. Українською мовою читаю книжки, написані українською. А решту читаю російською. В тому числі і Брауна. До речі, у нього ще є хороші речі Ангели і демони, Точка брехні і Цифрова фортеця :) Все читала
no subject
no subject
Так, я вчилась в університеті на перекладача. Я говорю українською. Але не намагаюсь перекладати художні твори, бо це не моє. Але я знаю людей з моєї групи, потоку, інституту, які при своїй російськомовності перекладають твори українською. Тому я все-таки краще буду читати російські переклади творів.
Це вже цікаво:
Re: Це вже цікаво:
Re: Це вже цікаво:
Re: Це вже цікаво:
Re: Це вже цікаво:
Re: Це вже цікаво:
no subject
no subject
+
- мариенгоф - циники
- эльтеррус всё
- олди - особо цикл "бездна голодных глаз"
Re: +
no subject
(Anonymous) 2008-07-14 12:45 pm (UTC)(link)И его же Таганский перекресток (но его ты наверное уже читала)
В данный момент читаю серию Имперские танцы Сергея Мусанифа, прочла всего 1/5 первой книги-пока нравится :)
Лина )))
no subject
(Anonymous) 2008-07-14 12:52 pm (UTC)(link)no subject
(Anonymous) 2008-07-14 12:53 pm (UTC)(link)