куди котимось?

[kallisto_kyiv]

Коли читаю, що пише моя двоюрідна сестра Юля вконтакті, і якими словами при цьому користується, у мене просто закипає мозок. Не можу я з таким змиритись, ні з цими словами, ні з таким формулюванням. Може це вже старість і я сама забула, якою була? Правда, коли я була в її віці, у нас такого не було. Ні псЫхів, ні жваників, ні такої орфографії. А що було? Я вчилась в ліцеї, уроки не прогулювала, була мирною спокійною дівчинкою. Єдине що було - це те, що наша компанія (я, Оля і Даша) називали одне одного барсуками. Пішло це від пісні популярних тоді Іванушок про снігурів: Снєгірі нє гірі... Ласточки не гантелі, а барсуки не суки. Ну і звідти пішло. Хвіст фрази про барсуків відпав, залишився початок. Так нам подобалось тоді, і досі ми коли зідзвонюємось чи зустрічаємось, а це, на жаль, буває все рідше, по кодовому слову "привіт, барсук" ми впізнаємо одна одну.

Я знаю: інтернету тоді не було, тому і не було такої розумової деградації серед дев’ятикласників. Я вже мовчу про емо

Comments

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Ну але я не думаю, що це виглядало би так жахливо і так по-дебільному :) В 9 класі все-таки в голові щось вже має бути. У мене мабуть просто по замовчанню завищена планка до всього і до всіх і я стараюсь всіх під неї підлаштовувати. Ну може не всіх, але хочеться, щоб сестра не виросла зовсім запущеною і отупілою від цих всіх сучасних молодіжних течій. А в Швеції емо багато?

[nikita-barsukov.livejournal.com]

О да. Много. С порванными черными колготками и макияжен на мальчиках )