kallisto_kyiv (
kallisto_kyiv) wrote2008-11-25 02:20 pm
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Бабушка, а я сегодня опять летал во сне! (с)
Друзі, а вам доводиться літати уві сні?
От мені сьогодні приснилося, що я лечу на нашу стояночку на мисі Айя. Лечу з Андрюхою, але без Тані. Таня його спорядила, провела нас і ми полетіли. Причому летіли без рук, а просто, настроїлись і полетіли, зусиллям думки. Хочеш летиш вище. Бачиш, що знижаєшся, думаєш летіти вище і летиш вище. Мені частенько таке сниться, як я літаю. Так от, до місця ми не долетіли, бо як завжди, мені треба було вставати і йти на роботу. Але ми долетіли майже до кінця. Ми долетіли до Балаклави, пролетіли Золотий пляж. По дорозі в польоті Андрюха примудрився розбити Танін фотоапарат. Він розбив його об телеграфний стовп, та так, що залишився один об’єктив, а все інше десь погубилося. А потім ми знайшли якусь напівсекретну війьскову базу, пішли там ходити і якась падлюка притирила мої продуктові запаси палку ковабси і батон з моєї екологічної свинської торбочки, яку під час польоту я тримала в руці. Я пішла влаштовувати розборки і кричати «віддайте мою ковбасу», на цьому і прокинулась.
Ги-ги, насниться ж таке. Але що не кажи, відчуття польоту таке класне!
З року в рік взимку і восени у мене одні і ті ж проблеми з нестачею світла, сонця, тепла і коротким світловим днем. Я сплю по 10 годин і мені цього мало, хочеться взагалі не вилазити з ліжка, або якщо і вилазити, то на пару годин посидіти перед компом з хорошим кіном або аудіокнижкою і з вишивкою в руках. Думки про таку от ідилічну зиму займають всі мої думки і не дають спокійно працювати. Я уявляю себе ідеальною домогосподаркою, з обідом з трьох страв, напеченими пиріжками і чистим домом, аби тільки не треба було вилазити в холод і зиму. Але це все з галузі фантастики, а зараз може у вас є якісь поради, як зиму пережити і при цьому не спати на ходу і щоб може якось смикатись, рухатись і радіти життю, бо так довго тривати не може.
А так всепо-старому. Читаю книжки, дивлюся кіна, вишиваю, зустрічаюся з друзями, засиджуюсь допізна на роботі, п’ю кров у окремих осіб, а інших окремих осіб розважаю і заспокоюю, сачкую спортзал, слухаю Алісу і Земфіру, проводжу вечори за компом, їм творожок і сухофрукти, сплю з кішкою і чекаю весну.
От мені сьогодні приснилося, що я лечу на нашу стояночку на мисі Айя. Лечу з Андрюхою, але без Тані. Таня його спорядила, провела нас і ми полетіли. Причому летіли без рук, а просто, настроїлись і полетіли, зусиллям думки. Хочеш летиш вище. Бачиш, що знижаєшся, думаєш летіти вище і летиш вище. Мені частенько таке сниться, як я літаю. Так от, до місця ми не долетіли, бо як завжди, мені треба було вставати і йти на роботу. Але ми долетіли майже до кінця. Ми долетіли до Балаклави, пролетіли Золотий пляж. По дорозі в польоті Андрюха примудрився розбити Танін фотоапарат. Він розбив його об телеграфний стовп, та так, що залишився один об’єктив, а все інше десь погубилося. А потім ми знайшли якусь напівсекретну війьскову базу, пішли там ходити і якась падлюка притирила мої продуктові запаси палку ковабси і батон з моєї екологічної свинської торбочки, яку під час польоту я тримала в руці. Я пішла влаштовувати розборки і кричати «віддайте мою ковбасу», на цьому і прокинулась.
З року в рік взимку і восени у мене одні і ті ж проблеми з нестачею світла, сонця, тепла і коротким світловим днем. Я сплю по 10 годин і мені цього мало, хочеться взагалі не вилазити з ліжка, або якщо і вилазити, то на пару годин посидіти перед компом з хорошим кіном або аудіокнижкою і з вишивкою в руках. Думки про таку от ідилічну зиму займають всі мої думки і не дають спокійно працювати. Я уявляю себе ідеальною домогосподаркою, з обідом з трьох страв, напеченими пиріжками і чистим домом, аби тільки не треба було вилазити в холод і зиму. Але це все з галузі фантастики, а зараз може у вас є якісь поради, як зиму пережити і при цьому не спати на ходу і щоб може якось смикатись, рухатись і радіти життю, бо так довго тривати не може.
А так все
no subject
no subject
no subject
зараз, правда, вже рідко, раніше - досить часто тікав
no subject
no subject
може, тікав через те, що душемного комфорту не було й купа хвилювань. а зараз уже не тікаю, бо майже все гаразд))
а от що не літаю - то не літаю, це факт. а хотілося б))
no subject
no subject
no subject
А літати уві сні дуже класно, тільки я уже давно не літала...
no subject
no subject
no subject
О_о туплю
no subject
no subject
no subject
я сплю по 10 годин!
no subject
а ти мажорка, де ти їх береш стільки )))
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
А последний абзац почти про меня :))
no subject
знаєш, мені здається, що пости, в яких немає нічого високохудожнього, але які розказують про звичайне щоденне життя, і є найбільш цікавими. ну от як ти про випічку свою писала, або як ви бабу снігову ліпили :)
no subject
А так оно и есть, т.к. такие посты "живые" получаются :)
no subject
Женя, в этом году я поняла, чтобы "сезон осень/зима" (ну как в глянцевых журналах пишут) прошли ярко - хватало света, а иногда даже хотелось чтобы его и вовсе не было ;-), чтобы в постеле было веселее, чтобы хотелось жить - НУЖНО ВЛЮБИТЬСЯ!!!!! ПРОВЕРЕНО!!!!!
и не надо пропускать спорт. клуб!!!!!!! буду ругаЦЦа!!!
Бери с меня пример! без пропусков по уважительным причинам 3 раза в неделю!!!!! Физкульт привет! :-) Плеер в уши и на беговую дорожку...бегишь и представляешь, что бы бегишь по горам Крыма, пробегаешь Балаклаву ;-)) и дальше по побережью....ыыыыыы
no subject
В зал піду вже завтра, так що єсть! Тільки ми там не бігаємо, а залізо тягаємо.
І буду шукати об"єкт для закохатись ;)
no subject
Это оч. важно!
Я была уверена, что объект для любви у тебя есть!!!!!!!!!
Ребята, мужчины, Вы ослепли?? Такая дЭвушка, красавица, умница-разумница, хозяюшка, рукодельница, спортсмЭнка в конце концов в одиночестве! АУУУУУ! ;-))
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
І ще часто сниться, що борюся проти злих сил, гги.
no subject
no subject