Що наше життя? Любов!

Як завжди, останні два тижні літа провели на узбережжі моря, на мисі Айя. Було кльово: сонце, море, природа, ну, все як завжди. Цього разу зі мною не їздила старушка, і взагалі нас було мало. Я, Андрій і сестра Андрія Аня. В перший же день познайомилися з киянами, які стояли ще 4 дні, потім приїжджали Сеня і Льоша, але вони були до 28 і потім поїхали. Ми з Андрієм гарно засмагли, правда, засмага активно змивається. Цього року на Айя не можна палити вогнища, тож їжу готували весь час на горілці. Коли їхали туди, були побоювання, що нас на мис не пустять. Виявилося, що пускають, і все як завжди. Тільки ялікмени активно пропагують думку, що на Айя не можна стояти. Картоплю пекли всього лише раз: ввечері розвели вогонь в камінні. З кулінарних збоченств були: борщ, розсольник і торт. До речі, торти вже стають хорошою традицією на Айя. А саме прикольне в цьому - обличчя оточуючих, коли вони цей торт бачать :) Лісники сильно не звірстували, ходили раз на 3-4 дні, ми стояли 12 днів, заплатили за 6. На пляжі купалися рази три-чотири, все більше на камінні, там же і засмагали.

Ми і торт


Були в Севастополі, традиційно помочила ноги в Херсонесі (не купалась - вода була збовтана і море штормило). Хоча Херсонес - як завжди захоплення. Красиво неймовірно, синє небо, синє море, навіть незважаючи на велику кількість туристів все одно дуже класно. Їли в Трактирі. На цей раз там був курник, хоча мені чомусь думається, що позаминулого року, коли ми там його їли, він був рази в півтора більший.



Останній день літа провели на Айя, купалися і засмагали. Я відірвалася по повній - засмагала мало не до третьої години, підсмажила живіт і навіть лобок :)

А наступного дня настала осінь, трохи зіпсувалася погода, капав дощ, і ми, як і планували, зібралися і поїхали в Севастополь. Точніше, спочатку в Харчевню, там традиційно обжерлися.. нє, навіть так: ОБЖЕРЛИСЯ морською солянкою і запеченими в горщику рапанами. Зняли в центрі Севастополя квартирку, відмились, кинули рюкзаки і пішли гуляти. Гуляли по набережній, ходили в дельфінарій, бачили там дуже потішних морських котиків, а от дельфіни мені не дуже сподобалися. Були в панорамі, я ходила туди вже втретє і мабуть більше не піду, ібо скільки вже можна. Каталися на колесі огляду і на машинках, буцались і стукались. Їли смачнюще морозиво в італійській морозивній кафешці недалеко від набережної.



У передостанній день вирішили поїхати в Бахчисарай, подивитися Ханський палац і Чуфут-калє. Бахчисарай просто вбив мене тим, що місцеві коли впізнають в тобі приїжджого, просто накидаються і починають шматувати тебе на частини, і поки не гаркнеш добряче, вони не відстають. Я аж засмутилася через них і стала дьорганою. Ханський нічо так, красівенько. Ну я вже була там, але ще разок було цікаво глянути. Чуфут-Калє подивилися наскоком, екскурсію слухати не стали, бо дуже повільно піднімалися люди, і екскурсовод якась нудна була. Побігали всюди, подивилися мавзолей ханської дочки, полазили по печеркам і поскакали вниз ловити що-небудь до Мангупа, щоб встигнути затемна. Зловили якогось місцевого, який довіз нас за 70 грн до Мангупа, внизу купили самсу і лепешку і подерлися вгору. Ішли майже впотемку, і коли піднялися нагору, вже було зовсім темно. Вітру не було, але було холодно. Випили чаю з самсою і лягли дивитися на небо. Спати було не холодно, зверху передавали потрясне зоряне-зоряне небо, пізніше вийшов місяць. А зранку як завжди на Мангупі був дуже класний краєвид. Випили чаю, поблукали трохи по плато в пошуках спуску, спустилися вниз, поїли в чайхані і поїхали в Севастополь на поїзд.

Дуже класний і насичений вийшов відпочинок. І палатки, і море, і цивілізація, і вкусняшки всякі, і засмага. Я довишивала синичок, яких таскаю вже півроку з собою, прочитала до кінця Кові, прочитала укрсучліт Галини Пагутяк "Урізька готика", книжку Бена Стайнера "Що сталося з Гарольдом Смітом", прослухала половину книги "Чародій з гітарою" Алана Діна Фостера і прочитала половину книги "Супутники Волкодава" Павла Молитвіна. А ще зробила 10-15 вправ з німецької :) Так що незважаючи на очевидне дураковаляння, виявляється, я все-таки чимсь займалась.

найкльовіша новина за останній час: наш офіс переїжджає в центр. Самий-самий центр: вулиця Городецького. Я не можу передати, наскільки я рада :) Цього тижня будемо переїжджати
***
вдома завтра відключать воду. Сьогодні мокла більше, ніж півгодини. Просто стояла під душем і мокла. Щоб на два тижні намокнути :) Доведеться ставати морозостійкою і перестати боятись холодної води
***
розвіртуалилась з mymailto. Сергію, ти кльовий :)
***
Не попала ні на фестиваль феєрверків, ні на країну мрій, і переїзд теж відклали. Довелося в четвер терміново шукати чим забити вихідні. І я придумала :)
***
Вихідні провела в Поліському природному заповіднику. Все супер: чорниці, природа, повітря, багно (багульник), комарі, компанія, анекдоти біля вогнища, вареники з чорницями. Детальний пост на тижні, а поки що кілька фото для затравки :)

Збираю чорничку, щоб насушити і вдома пити чай


Я і родич нашої lenkin. Хі-хі :)

А Президент верховну зРаду розпустив ))) поки дивилась, вишила великий кусок ненависного віслюка, який, схоже, мене не любить так само сильно, як і я його. І спати захотіла, піду зараз.

Я от що хотіла сказати, я мацу вчора їла. Вперше в житті. Я от читала і чула: от маца, святковий хліб і все таке. Насправді нічого особливого. Трошки нагадує коржі для наполеона, які бабуся в дитинстві робила, але вони по-моєму робляться з пісочного тіста. А тут вода і борошно, без солі, без цукру, просто замішані і спечені. Так саме смішне, що вони з тої маци роблять запіканки і пироги 0_0. Тепер ще на одну білу пляму в моєму житті стало менше.

А ще я сьогодні вперше в цьому році ходила в джинсовій курточці і нітрохи не замерзла. А на Великдень їду до бабусі. Ще не знаю, що робити з її телефоном, чи купити новий, чи взяти Раїн, але до пт цю проблему однозначно треба вирішити.