Я впевнена, комусь видається дивним те, що я при нагоді і без неї звертаюсь до соціоніки. Люди, ви сприймайте це нормально, ок? Бо зараз у мене такий період - пізнання себе і оточуючих. І поки він не закінчиться, я буду все розглядати через призму соціоніки. Рано чи пізно він перейде, я це переросту і не буду всіх затусовувати в рамки раціоналів-ірраціоналів, логіків-етиків, сенсориків-інтуїтів, екстравертів-інтровертів вголос. Мені буде легше пізнавати ці риси і я буду відмічати це про себе. Я пізнаю в людях риси, притаманні певним типам, порівнюю це з собою, визначаю відмінності і схожості, відзначаю відчуття, які у мене викликає певна риса в людині. Мені це все дуже цікаво, бо базовою функцією мого типу - Драйзера - є етика емоцій, тобто стосунки між людьми. Це все-таки прикольно - в 23 роки почати розуміти себе і людей навколо.