Що наше життя? Любов!

Я, як завжди, довго розкачуюсь, тож тільки тепер викладаю те, що наваяла за минулий рік. Всі картинки збільшуються по кліку. Обережно, дуже багато фоток!



( Read more... )

Пройшло два тижні, показую, що натворила.

Дім. Дуже подобається процес. За цей час вишила 1737 хрестиків і близько 3500 півхрестиків.





Освоюю машинку, пошила такі прихватки. Думаю, що б ще такого пошити нескладного і корисного.

Колись вишивала маленьку біскорнюшку в техніці блекворк. Вирішила повторити. Метелика знайшла в одному зі старих номерів ВК. Не дуже задоволена процесом була, бо меланж світлий і місцями зливався з канвою. Але думаю пришити його на якусь контрастну тряпочку, щоб все було видно. Але загалом вийшло непогано



На пасху вишивала дівчинку. Був у мене тоді настрій такий закохано-ліричний, що я вишила таку дівчинку. Оформляти в рамку її не хотіла, довго думала пошити сумку. Купила красивий плотний льон кольору слонової кістки, а для підкладки взяла жовтий тонкий льон. Сумка вийшла розміром 35*35 см. Таких великих мішків у мене ще не було. Але це і добре: туди і куртка влізе, і ще купа різних корисних речей. Всередині зробила три кишеньки.

Закінчила півонії від Діма:



Бек мене добив. Думала, очі всі поламаю, поки його закінчу: два дні шила бекстіч. Але в результаті краса вийшла невимовна. Залишилось тепер оформити. Вишивала на прикмету. Прикмета збулась, чому я дуже рада.

Пауелл



Трішечки виріс. Не бралася за нього від нового року. Третього будиночку залишилось вишивати приблизно половину. Вишивається як пісня: швидко і легко, але чомусь ривками і шматками. Записалася з ним в жж-спільноту "Антидовгобуд", але поки що справи не сильно просунулись. Знайшла помилку (внизу було оранжеве, а на другій картинці я це оранжеве випорола). Значки однакові: Z більший і менший, от і промахнулась.

Шиття



Почала пересаджувати руки з задниці в правильне місце на ниві шиття. Першим ділом вирішила пошити наволочку на подушку з вишивки, яку вишивала сто років і таки довишивала. Два дні мудрила, як би туди пришити задню сторону, щоб була як кишенька. Пришила, виявила, що передня частина топорщиться як не в себе, розпорола і перешила навпаки. Початок покладено, будемо вчитись шити далі. Цю подушку запланувала подарувати. І мені не шкода ста років, витрачених на цю вишивку. Я ще добре подумаю, як завжди перед тим, як дарую вишивку, і мабуть все-таки подарую.

Тепер на черзі наволочка для подушки з однооким котом і недолуга наволочка ще зі шкільних років, яка вже 15 років валяється в мене в тумбочці недошита. Подивимось, чи зможу я її в порядок привести. А коли засвою наволочки, почну мудрити над еко-торбочками з вишивкою. Вишивка є, треба тільки цупкого красивого льону купити.

Сережки



Довго думала, як мені поселити мої сережки, щоб я їх бачила і легко знайти могла. Поступово в голові якесь бачення вималювалось. Рамку хотіла ширшу, але для проби знайшлась така. Думала приліпити туди двунитку, півметра якої вже два роки лежать у мене в коробці з тканинами. Дала татові подумати, як її туди причепити, а він надвечір видав мені отаку от штуку. Синє паспарту туди ну ніяк не катить, але я вже змирилась. Замість двунитки він почепив туди сітку і посадив її на високий картон, і цим самим підняв сітку на 2-3 мм над задньою стінкою. Цього якраз достатньо, щоб сережкам там було комфортно. А зверху прикрив усе вузьким паспарту. На черзі придумати щось подібне і наочне для сережок-цвяшків, які сюди не можна почепити, і які так і лежать в коробці. Да, і сережок все-таки мало. Он скільки місця вільного ще є :) Буду працювати в цьому напрямку :))