Коли останній раз купували сир в Сирне Королівство, то нам запропонували медово-гірчичний соус, який пропонували вже давно, але ми чогось не звертали увагу. Андрій зацікавився, взяв. Сьогодні відкрили, стали досліджувати, і от що я виявила. Коштує він 90 грн. Українською мовою на упаковці не сказано жодного слова, а також жодною іншою зрозумілою європейською мовою. Сказано естонською, в якій навіть слово "вода" не схоже ні на що відоме, але ж я маю гугл транслейт, от я і стала перекладати. Так от. Домінує не мед, як можна було сподіватися, а цукор. Далі іде гірчиця, 36%, є ще вода, трохи олії і 2% меду. Я завжди уважно читаю етикетки, і якби одразу зрозуміла, що медом там хіба що пахне, не брала би. Дорогувато трохи, як на суміш цукру з гірчицею, вагою 180 грамів, нє? Соус такий різкуватий, до сирів з індивідуальним смаком не дуже, можливо, ним варто відтіняти дуже "бліді" сири. І якщо мені ще такого захочеться, то я розтоплю в мисочці дві ложки меду з пасіки Андрійового батька, вмішаю туди ложку гірчиці, крапну олії, додам травок, яких у мене в шафі дофіга в асортименті, і вийде явно не гірше. Не люблю обман, розчарувалася.

Подивилася сьогодні фільм "Чаппі", який недавно ішов в кіно. Що вам сказати? Можна було би подумати, що це фільм для дітей і підлітків, бо дитячий сюжет, все таке чорно-біле. Але слова типу "псяча сука" і "сучий потрох", як на мене, не дуже підходять для дитячого лексикону. Романтизація злочинців, вони, такі мілашки і добросерди, приютили бідного списаного робота, а потім і його творця. Але найкумедніше, що я побачила, то це те, що творці фільму мабуть роблять прогноз, що в Йоханесбурзі все настільки погано, що і в майбутньому їх не чекає нічого доброго. Поліція безсила, в бюро розробників роботів-поліцейських працюють психи, які або скочуюються в інфантильність, як Деон, або в невмотивовану жорстокість, як Г'ю Джекман. І можна було би зробити хепі-енд, де шеф бюро пробачає Деона і робить всіх роботів-дроїдів людяними, і що ще є надія перемогти ті безкінечні банди, але шеф виявляється сліпа, і відповідно, Йобург жде повна катастрофа і хаос.

Вчора була на Фестиваль Made in Ukraine і побачила, що компанія Delamark Royal Powder випустила порошок, сіль і ополіскувач для посудомийки. Взяла для проби порошок, зараз миється посуд, про результати допишу пізніше. Я так давно його чекала, нарешті є український продукт для посудомийок без фосфатів, ароматизаторів і інших вкусняшок.
kallisto_kyiv: (весняна аватарка)
Цього тижня подивилася і почитала:

Малефісент. Казка з Джолі в головній ролі, яка показує рогату і крилату чаклунку, яка спочатку добра, а потім, коли її підступний бойфренд з роду людей відтяв їй крила, стала сердитою, наслала закляття на його дочку, а потім знову стала добра, коли дівчинка розтопила її серце. Гарна дитяча казка, в основу якої лягла історія про веретено і сплячу красуню. Вразили гострі скули Джолі, незрозуміло, чи це вона себе довела до такого стану голодом, чи це комп. графіка, але виглядало це моторошно. Запам'яталась маленька Аврора, яку грала дочка Джолі.

Вскочили в останній момент поїзда і подивилися в кіно Інтерстеллар. Гарне, якісне, вражаюче кіно, суперська фантастика. Автори намудрили з посланням сигналів Коннора самому собі з майбутнього, я так і не зрозуміла цього моменту. Перегляд запам'ятався сусідкою справа, яка надушилася дихлофосом дуже міцними і смердючими парфумами, від яких мені було млосно половину фільму, і я досі відчуваю на собі відголоски і мені знову смердить. Люди, якщо купуєте собі сильні парфуми, духайтеся їми перед сном, а не перед виходом в люди!

Я заново відкрила для себе Мамма міа, коли вирішила, що тепер буду дивитися його мовою оригіналу. Це мій улюблений фільм-антидепресант, у мене немає жодного іншого такого фільму. Я його вже разів 50 без перебільшення дивилася, знаю напам'ять, хто що і коли скаже, і все одно щоразу мурашки по шкірі, коли Донна стрибає на ліжку під пісню Денсін квін, плачу, коли Донна збирає Софі на весілля і співає, як вона вислизає крізь пальці і нєгодую, коли Донна співає Сему про те, що переможцю дістається все, а вона програла і не хоче знову до цього повертатися. Так от, оригінальний саундтрек в сто разів кращий за рос. озвучку, тепер її навіки втопку.

Дивилася цикл передач НатҐео "Що, якщо". Дуже круто. Що буде, якщо запалити 500 бенгальських вогників? Що якщо смажити яєшню в паперовому пакеті на вогнищі? Що буде, якщо на швидкості 100 км вам в голову вріжеться собачка-іграшка, яка киває головою? Що захистить від кулі краще: біблія чи кпк, телефон чи кпк, портмоне чи купюрниця? Клас, дуже цікаво, доступно і просто. Наскільки пригадую, руйнівники міфів були нудніші.

Дослухала 1Q84 (кльово), дочитала почату ще півроку тому "Сьогодні одружується мій чоловік" (довго читала, бо нагадувало наш передвоєнний стан), намагалася почати слухати Єфремова "Година бика" (ЕВМ, КПК, РВЛ, ДТУ, комуністи рулять, капіталісти злобні уроди, дуже нагадало сводки російських новин про Україну, покинула) і почала слухати Роулінг "Поклик зозулі" (гарно, цікаво, що буде далі).
kallisto_kyiv: (свиня)
Сподобалась рецензія. Після фільму в мене були подібні думки, тільки я не змогла їх так висловити. Дякую Андрію! 

Оригинал взят у [livejournal.com profile] a_bezlepkin в Прислуга
Я не стану оспаривать качество фильма. Оно достаточно высокого уровня. Игра актеров не вызывает сомнения, картинка прекрасна и не редко эмоции стараются выйти в виде влаги на глазах. Фильм в 10 раз отбил свой бюджет, собрал премии и высоко взобрался в рейтинге.
Но сама история банальна и проста. Нет в ней той трагичности, которую ей приписывают. Жить этим женщинам и радоваться, а не уповать на какие-то ущемления прав и жестокое обращение. Не было в этом фильме ничего необычного и нечего создавать драму там где ее нет.
Начну по порядку. А именно с того, что описываемые 60-е годы никак не выглядят годами крепостного права и рабства. Еще несколько десятилетий назад выходцы из Африки не могли и надеяться на толику того, чем владеют их дети и внуки.
1-е. Работа с 8-00 до 16-00 более чем гуманная. Это, прям, рай какой-то. Мало ли сейчас людей о таком мечтает?
2-е. Зарплата 200 долларов в месяц по тем временам и вовсе космическая. Сколько человек не имеют таковой в самой большой стране Европы (Украине) и самой большой стране мира (России)? Далеко не бедных странах.
3-е. Одна из служанок хочет устроить своих сыновей в колледж и ей не хватает лишь малого-75-ти долларов. Ну не смех ли? Сколько миллионов белых американцев не могут себе этого позволить?
4-е. Работать 6 дней в неделю не очень приятно, но эта работа с детьми, эта работа в чистом помещении, где вы всегда накормлены и одеты. Где кулинарному творчеству нет предела. Где каждый день есть чем ответить на не всегда корректное отношение со стороны хозяев, ответить нежностью и любовью к детям, а они в свою очередь ответят тем же.
5-е. Кто-то из прислуги жаловался на то, что они воспитали девочек, а эти девочки, потом, к ним же плохо и относились. А вот как воспитали, так и относятся! Ведь главная героиня тому яркое подтверждение.
6-е. Ситуация с мамой главной героини и вовсе бред сивой кобылы. Какой бы расе не принадлежала дочь служанки, она никакого права не имела врываться в дом, где полно гостей хозяйки и начинать лобызаться с мамой. Требуя непонятно чего. Гнать такую надо было не просто за порог, а еще и под зад пнуть за наглость. Кто тебя звал, вообще-то? Так подставить свою мать! Это же какой дрянью надо быть!
7-е. Все "цветные" персонажи фильма были одеты очень хорошо, могли ездить в общественном транспорте наряду со всеми, но посещали отдельные заведения. Да, это ущемление прав, но на лицо потепление в отношениях людей и все идет к лучшему. Нужно подождать немного. А отдельный туалет? Это такая проблема? Сейчас новые квартиры имеют два санузла. Для хозяев и гостей. Что такого в том, что семья сформировала свои правила гигиены?
В общем читая книги, где персонажи не могут съесть лишний кусочек хлеба, а из прав им полагается три часа сна и похлебка из несъестной жижи, становится просто смешно наблюдать за тем, что кто-то ест сколько влезет и спит не меньше, при этом выражает свое недовольство.
Да ходим ли мы сейчас по улицам не опасаясь за свою жизнь? Уверены ли мы, что не выскочим с работы и нас боле нигде не возьмут? То-то.
В этом фильме была показана одна сторона медали, а о достойных белых, которые уважали и любили свою прислугу, говорилось вскользь. Вот о них бы я посмотрел с большим удовольствием, а не о негритянке, которая обжирается куриными ножками и при этом жизнь ее "невыносима".

Міди вже подивилися і нам дуже сподобалось. Не пропустіть і обов'язково підтримайте українське кіно! 

Оригинал взят у [livejournal.com profile] imax_ua в Зараз у кіно: "Тойщопройшовкрізьвогонь" / Firecrosser
 

з 19 січня 2012 року дивіться у кінотеатрах України

Гран-Прі III Київського міжнародного кінофестивалю

Іван Додока - Герой Радянського союзу та Вождь індіанського племені в Канаді. Неймовірна доля звичайного хлопця з Полтавщини. Засновано на реальних подіях.



Жанр: Пригодницька драма
У ролях: Дмитро Лінартович, Ольга Гришина, Віталій Лінецький, Іванна Іллєнко, Віктор Андрієнко
Режисер: Михайло Іллєнко

Рецензія на фільм: http://dante-sinner.livejournal.com/383723.html

kallisto_kyiv: (їжачок)
Сходила я з [livejournal.com profile] st_avi на Шрека в аймакс. Коли поверталися з кінотеатру, я згадувала, що як аймакс тільки відкрився, там показували тільки рекламні фільми, а тепер стільки всяких кльових фільмів є в форматі аймаксу, і майже кожен фільм, який виходить на екрани, є і в 3д. Це кльово, я щітаю.

Ходили в пт зранку на блогерський показ. Тим, хто його проводив, велике спасибі.

Шреків всіх дивилася, і навіть не по одному разу, тому хто там і в яких стосунках, я в курсі. І від четвертої частини чекала чогось в дусі Шрека - фея намагається нав’язати Фіоні свого басковоподібного сина-красунчика, король і королева все ще незгодні з вибором дочки, осел знову пристає до Шрека з різними дурацькими пропозиціями, а в кінці хепіенд. Ну, тут так десь і вийшло, але от сюжетний хід був дещо несподіваним. Маленький ображений на весь світ недочаклун-Румпельштільхен робить так, що королівство відходить йому, людожерів нищать і взагалі Закрайсвіттю настає каюк. Фіона сама втікає з замку і організовує рух опору, котик не носить чобіт, а живе на подушці як домшаній і пещений кіт (розжирів страшенно), а віслюк служить відьмам, але вірить обіцянкам Шрека, що вони найкращі друзі. Шреку вдається сподобатись Фіоні і Закрайсвіття врятовано.

Взагалі здалося, що у сценаристів просто не було фантазії на щось звичне для історій про Шрека, і вони втулили цього Румпельштільхена.

В принципі, всі смішні і основні моменти показали в трейлері, і по трейлеру можна цілком скласти уявлення про весь мультик.

Окремо хочу відзначити 3д. Мульт в 3д виглядає просто суперово. Від заставки дрімворкс до самого кінця: деталі, маленькі предмети, деталізація предметів. Ну і великий екран аймаксу теж сприяє тому, що все можна роздивитися якнайкраще.

І про озвучку скажу. Дивилася трейлер російською мовою, і озвучка мені не сподобалась. Не така соковита і колоритна, як українська. Тому тим, хто боїться української озвучки, кажу: не бійтеся, вона шикарна і залишить самі хороші враження.
kallisto_kyiv: (їжачок)


Подивилася вже вдруге. Ми проходили його в Гете, в першому уроці. Дивилися уривки, ну і я щоб не тупити, скачала і подивилася. Спочатку дивилася російською мовою, бо говорять вони швидко і незрозуміло, тому я щоб розібратися хто кому ким доводиться, дивилася так. А сьогодні, в’яжучи воздушку собі, вирішила передивитися, але на цей раз німецькою. Дивилася німецькою і з німецькими субтитрами. Мені пощастило - субтитри один в один дублювали те, що говорили на екрані. Особливо заковиристі фрази я сама повторювала по 5-20 разів, щоб краще розуміти, що говорять на екрані. А говорять вони реально дуже швидко і ковтають шматки слів і навіть цілі слова. Планую ще подивитися в третій раз, через пару тижнів, і на цей раз уже без костилів у вигляді субтитрів. Чим все закінчиться, я в будь-якому разі знаю, але буду краще слухати, про що говорять герої.

До речі, субтитри німецькою будуть Untertiteln.

Тепер до героїв і гри, і взагалі сюжету. Хоч я з першого класу вчу німецьку, для мене стало несподіванкою, що в НДР так сильно були помішані на соціалізмі і так сильно звірстувала штазі -- їхня спецслужба. Силу звірстувань можна порівняти зі звірствами КГБ часів Сталіна, коли всі на всіх стучали і всіх без розбору саджали. Фільм починається зі сцени допиту. НДР був небезпечно близько до капіталістичного світу, набагато ближче, ніж СРСР, і тому нагляд і стеження за людьми були набагато сильніші, ніж в СРСР. Крім того, в останні роки союзу у нас була гласность і перестройка, сильні послаблення в ідеологічному плані, всякі просвіти і національні зібрання. А у них до самого падіння стіни всіх шпиняли і все було погано.

Так от, фільм починається зі сцени допиту. Чоловіка, який знає щось про допомогу у втечі його друга на захід, допитують 40 годин, і врешті розколюють, і цей допит лектор Герд Візлер демонструє студентам вищої школи штазі. Візлеру доручають вести стеження за відомим і вірним політиці партії драматургом Георгом Драйманом і його жінкою Крістою Марією Зіланд. На нещастя, Крістою Марією всерйоз зацікавився міністр культури, і всі відмови спати з ним ведуть до краху кар"єри Крісти Марії. тут спойлер )

Актори грають просто шикарно. Дуже велику симпатію викликає Візлер. Він один, зовсім самотній. По обличчю - типовий гебіст, але разом з тим викликає симпатію. Гарно показані стосунки Драймана і Крісти Марії, їх побут, робота. Дорослі люди, які знають, чого хочуть від життя і один від одного. В їхніх стосунках мало побуту і багато свободи. Але система катком проїхалась по всім: перемолола і знищила їх.

Якщо хто ще не бачив фільм, дуже рекомендую подивитися. В 2007 році він отримав оскар як кращий іноземний фільм. Більше про фільм є в вікіпедії.
Культурні події. Вирішила, що ж це я до 25 років дожила, і до світової культури не долучаюсь. Скачала всі наявні мюзікли з торрентсів, сиджу дивлюся. Пріобщаюсь к вєлікому, так сказать.

Подивилася Юнона і Авось. Юнона - це не богиня, а Авось - це не чувак, який все робить на авось. Це два кораблі, які плавали в Каліфорнію. Сюжет канєшна такий, туманний, як це часто буває з операми. Камергер рос. імператора після втрати дружини поплив в Каліфорнію на двох кораблях, які називались Юнона і Авось. Там цей камергер знайшов місцеву юну і прекрасну Кончіту, яку канєшна же попортив в першу же ніч, і на якій надумався женитись. Аж тут імператор покликав його назад, ну камергер і вирішив попутно у імператора попросити дозволу женитись. Але поки плив назад, вмер смертю хоробрих, а Кончіта чекала його 35 років. Ось вам вся Юнона і Авось. Але тепер, коли я десь почую пісню "Я тебя никогда не увижу, я тебя никогда не забуду", я зможу зробити розумне обличчя і сказати: тю, так це ж з рок-опери Юнона і Авось, хто ж цього не знає.

Абдулов і Каранченцов там грають, і оскільки з ними вже не вдасться побачити оперу в реалі, та і в мск заради неї я б мабуть не їхала, то було цікаво подивитись. Хоча вживу воно мабуть краще виглядало, ніж телепостановка якогось там лохматого року.



Вердикт: 8 з 10.
kallisto_kyiv: (весняна аватарка)
Прокидаюся зранку, беру ноут, відкриваю, а там таке :)



В суботу у Пашки був бій. Їздила з ним. Уважно за всім спостерігала. Паша звісно ж переміг. Ужасних мордобоїв як на фріфайті, на який я ходила під час революції, не було. Пару разів носи розбили. Було 29 пар. Паша виступав у 22-й. Поки він бився, трохи хвилювалась за нього, трохи за результат бою, хоча знала, що він переможе. Але за нього не сильно хвилювалась, бо він же ходить на бокс тричі на тиждень і кожен раз йому можуть розбити ніс чи ще щось подібне зробити. Каже на днях: минулого року на боксі мені ребро тріснули. Оце сюрприз був. Не думала, що бокс може таким боком повернутись. Але вовків боятись - в ліс не ходити. Привезли додому статуетку і грамоту.

Були в ресторанчику Йолки-Палки (Ёлки-Палки) в Новогірєєво. Паша був неголодний, їла в основному я, а Паша умільонно мене пічкав. Я зжерла стільки, що зараз не можу уявити, як це все в мене помістилось. Але апетит у мене зараз хоч і непостійний, але коли приходить, тоді ховайся. Я їла суп з білими грибами, телячу печінку з пюре, грецький салат, млинці з м"ясом і оладки з джемом і запивала це все брусничним морсом. Млинці і салат підступно замовив Паша, щоб мене ними напічкати :) Дуже зачотний заклад. Розторопні толкові офіціанти, гарна обстановка і дуже смачна їжа. Ставлю зачот і кажу, що ходити туди можна і треба.

Вчора подивились "Жулі і Джулія". Там, де Меріл Стріп грає. Яка ж вона кльова! По результатам фільму мені хочеться: жовтого кота в смужки (живого), кольорові тарілки, комодик-сервантик на кухню, полуниці, шоколадний торт і червоне сухе вино.

І ще. У мене найкращий чоловік в світі :)
kallisto_kyiv: (погляд)
Дивилися з Пашкою Стиляг в суботу. Потім всю неділю обговорювали фільм і вчинки головних героїв. Чому Поліна, знаючи, що завагітніла від іншого чоловіка, все-таки залишилася з Мелом, чому Мелу не вистачило мужності і терпіння визнати дитину, яку народила жінка, яку він кохає. Як Поліна після того, що вона зробила, могла залишатися з Мелом і дивитися йому в очі. Моя думка така, що в житті буває різне, але якби я була в тих умовах на місці Поліни, я би не змогла бути з Мелом ні дня. Знаючи, що я зробила недостойний вчинок. А Мел, раз не відпустив її, повинен був би прийняти її і цю не свою дитину. А Поліна йому зразу сказала, що це не його дитина, і хай потім не каже, що його не попереджали. Винні вони обоє, затягнули і не вирішили ситуацію одразу, а потім всі страждають. У Пашки позиція ще різкіша. Довго так говорили на цю тему, цілий ранок.

Треба ще подивитись Нотр дам де Парі і пообговорювати Фролло, Феба і Квазімодо. Там така багата гама вчинків, емоцій і характерів, що поговорити точно буде про що.

Я так рада, що можу обгворити з ним навіть такі, здавалося б, незначні речі. Це так важливо, що я можу поділитися з ним своїми думками і почути його думки про це у відповідь.
kallisto_kyiv: (їжачок)
Хаус
Нарешті подивилась 5 сезон Хауса. Традиційно дивилась запоєм по 2-8 серій за раз. Тепер він закінчився. Як жити далі? Кращих серіалів, ніж Хаус, не знаю. 5 сезон: сценаристи вбили Катнера (він перейшов працювати в адміністрацію Обами); у Хауса і Кадді от-от буде роман; Хауса конкретно штирило від вікодина; цікавих випадків і сарказму Хауса менше, ніж в попередніх сезонах, а вся увага зосереджена більше на з’ясуванні стосунків і внутрішніх переживаннях; Кадді взяла прийомну дитину; Вілсон хотів піти і не пішов.

Тепер чекаю наступний сезон, але дивитись теж буду оптом.

Сестра Джекі
Віталік сказав, що це типу Хауса, тільки про жінку. На торентах є 8 серій. Вона має чоловіка, двох дочок, у яких проблеми в школах, вона медсестра і має час тільки на сон, а весь інший час на роботі, у неї є коханець, їй приставили товсту і безтолкову стажорку, вона курить, неприродним способом їсть всякі ліки-наркотики: нюхає, коле, сипле на язик і в каву, вона дружить з медбратом-геєм, якого звуть Мо-мо, вона язвить своїй начальниці, виховує пацієнтів і проявляє до них доброту, її коханець і чоловік не знають один про одного, і вона дружить з лікаркою і ходить з нею обідати.

В серіалі присутня ненормативна лексика і весь серіал озвучується одним голосом. Але нічого так, дивитись можна.

Теорія брехні
Бачила пару серій - шість чи п’ять. Трохи не моє, хоча ввечері подивитись можна, коли не хочеться дивитись щось серйозне, над чим треба думати.

Декстер
Подивились дві серії. Віталіку не сподобались ріки крові і він стер серіал зі свого компа. А я мабуть скачаю і подивлюся серії, які ще є, я в принципі не проти крові і цікаво, що буде далі.

Еврика
Накопала на лостфільмі. Фантастика про засекречене місто вчених десь в глушині Америки. Головного героя направляють туди шерифом. Там кояться дивні речі: то молоді стажери бігають зі швидкістю 934 км/год, то заїжджий вчений навчився вирізати з пам’яті оточуючих 20 хв за раз, то часова нестабільність вириває з простору цілі шматки, іноді -- разом з людьми і предметами. Трохи наївно, трохи притягнуто за вуха, але загалом покатить. Є два з половиною сезони, третій дознімають зараз.

Алхімік
Анімешний серіал. Дуже його рекомендували. Подивились максимум 8 серій -- муть рідкісна. Наївно, примітивно, надуто. Забили.

Що б такого ще подивитись, щоб було захоплююче і цікаво, як Хаус? Героїв? Стартрек? Рятуйте
kallisto_kyiv: (ви всі ідіоти)
Сходила з Ленаркою на Обитаемый остров-2.
Всупереч тому, що писали критики, захлинаючись жовчю, я нічого попсового і жахливого в фільмі не побачила. Хороший екшен, трошки ідеї, трошки спецефектів, трошки кохання. Знято дуже близько до тексту. Категорично не хотіла дивитись це вдома на компі, бо спецефекти на домашньому компі виглядають як "бум" і "бах" - а такої атмосфери, яка є в кінотеатрі, і близько немає.
Бондарчук знову дуже сподобався. Як говорив, як виглядав, як рухався. Роль сибаріта і такого обережно-витонченого модника йому дуже пасує.
Інші герої - Мак Сим теж милий, але Гай мені все ж більше подобається. І Рада сподобалась. Ніжно-невинна така.
А прочитана перед походом в кіно книжка дуже полегшує розуміння того, що відбувається на екрані.
Тверда п’ятірка фільму
kallisto_kyiv: (хаус задумався)
Вчора дивилась кіно Август Раш. Вперше за кілька місяців плакала від умілєнія при перегляді. Порадьте ще щось таке душевне, ще герої були б справжніми, почуття - не намальованими і не придуманими режисером і хотілося б вірити, що все це по-справжньому.

І ще вирішила полюбити Тіля Швайгера. Я його і до цього любила, але тепер вирішила полюбити серйозно.
kallisto_kyiv: (хаус задумався)

  1. Гепатитом С можно заразиться либо через иглу, либо через анальное сношение. Если человек не наркоман, то его изнасиловали в тюрьме (у него на руках татуировки). Иными способами заразиться гепатитом в тюрьме, даже если тебе делали татуировки, нельзя. Вы - пидор.

  2. Если у вас болит бедро, будьте готовы, что в больнице вам просверлят голову насквозь, воткнут в печень толстую иглу, пересадят вам сердце и разрушат вашу семейную жизнь, потому что заставят признаться в измене супругу. Супруг также должен быть готов к тому, что ему придется наблюдать через прозрачное стекло за всеми вышеперечисленными операциями. В конце фильма вы будете плакать, но выздоровеете.

  3. Если у вас болит сердце – у вас гонорея. Если вы впали в кому – у вас гонорея. Если парализовало пальцы – это гонорея. Если вы не можете говорить, то у вас глист в голове.

  4. Основными симптомами любых болезней являются галлюцинации, отек легких, припадки и конвульсии, остановка сердца и сердечный приступ. С какой бы болезнью вы не попали в больницу, вы обязаны не менее двух раз внезапно упасть, опухнуть и задергаться, чтобы врачи могли засунуть трубку вам в горло и долбануть вас током. Это основное лечение.

  5. Если у вас заболела голова, через две недели вы будете в коме. Если вы купили новые джинсы, через неделю вам пересадят печень и вы будете в коме. Если вы что-то съели, вы окажетесь в коме в срок от получаса до трех месяцев. В этом случае у вас есть гораздо большая фора, а так же элемент неожиданности – вы впадете в кому в самый неподходящий момент.

  6. Если вы десять лет были полностью парализованы, или десять лет спали летаргическим сном – вам поставят укол, после которого вы тут же начнете бодро бегать, обжираться и трахаться, потому что очень по этому соскучились. Атрофия мышц? Что это?

  7. Если у вас опух язык – через некоторое время, после соответствующего лечения, у вас вылезет глаз и взорвутся яички. Кто-нибудь скажет: «Наверное мы ошиблись в диагнозе».

  8. Если вам повезет, у вас или ваших родственников (вы будете в коме) будет выбор: отменить все лечение и выздороветь или продолжить лечение и умереть.

  9. Если у вас токсоплазмоз, значит у вас СПИД. Это вам диагностируют, просверлив вам череп. Анализы крови - это уже дополнительные методы диагностики, их не делают прежде, чем не продырявят вам позвоночник или череп, или печень,или глаз, или пересадят какой-нибудь орган, или хотя бы не доведут до конвульсий и реанимации. И, кстати - СПИДом можно заразиться только через анальное сношение. Так что вы все таки - пидор.

  10. А может быть, у вас системная красная волчанка? А?
(с)
kallisto_kyiv: (весняна аватарка)
Нотр дам де Парі
Як в житті буває: живеш собі, живеш, і періодично робиш ось такі відкриття. Мюзіклу вже цілих 10 років, я про нього навіть щось чула, і навіть долинали відголоски у вигляді пісні Бель у виконанні Пєткуна, Голубєва і Макарського. Але що воно таке і звідки пісню здерли, особливо ніколи не цікавилась. І тут після концерту Гару я всерйоз зацікавилась, а що ж там за мюзікл такий, в якому співав Гару і якого назвали найсексуальнішим Квазімодо. Скачала, почала дивитись. Але я ж нормально подивитись не можу, мені шкода сидіти і дві години пялитись в монітор, нічого не роблячи. Я при цьому вишивала, прибирала, прасувала, ходила по кімнаті, прес качала. І ясно, що музику я чула, а за сюжетом не завжди вдавалося стежити. Французької я не знаю, і не можу сказати точно, про що вони співають. І не можу дві години не відриваючись, дивитись в монітор і читати субтитри, бо часу мені на це шкода. Тому вже разів 8 (сумарно його дивилась), наспівую пісні і мелодії і навіть вже скачала мп3 і залила в плеєр. Тепер ще і на вулицях слухаю. Наступним кроком, я відчуваю, буде вивчення французької. Кішці моїй, до речі, мюзікл теж сподобався. Вона лягає біля колонки, коли він у мене включений, дрімає і водить вухами. Колись вона Алісу так любила слухати, але з часом, очевидно, її музичні вподобання змінились.

Мюзікл на дуже високому рівні поставлений. У нас таким не пахне і найближчі років 10 пахнути не буде. Актори живуть на сцені. У них немає такого, що вони не знають, куди подіти руки, ноги, куди дивитись і що робити з обличчям під час дії. Навіть якщо в епізоді співає один актор, а іншим кільком за сценарієм треба знаходитись на сцені, вони не просто стоять і дивляться, а щось роблять, вони не виглядають там недоречно. Ось це мене найбільше вразило. Декорації, грим, підбір акторів - все на висоті. Всім, хто ще не бачив мюзікл - дивитись однозначно.



Первая любовь. Вот такая вот музыка!


Запросив мене в середу один дуже милий Баль на цей мюзікл. Я подумала і вирішила, що мюзікли це завжди весело. І пішла.

Юля Савічева грає 17-річну дівчинку, хоча роль їй підходить, вона маленька, худенька, виглядає як підліток. Крім неї в фільмі всі невідомі: актори, режисер, знімальна група. Принаймні, я їхні прізвища не чула раніше. Але незважаючи на це, фільм непоганий вийшов. Місцями наївний, зворушливий, романтичний. Сюжет смішний такий. Місце дії вирване з реальності. В центрі подій дівчинка Таня, яку грає Савічева, її батька десь немає, мати завідує місцевим будинком культури, там же ошивається дід, а брат крутить дискотеки в місцевому клубі. І в цю дівчинку закохується хлопець Саша, чий батько - бізнесмен, ходячий гаманець і думає тільки про гроші, мама десь поділась. Всі такі круті, шо капець: стадами їздять на красивих яскравих мотороллерах, викидають телефони в Москва-ріку, грають в футбол на полі, яке належить батькові Саші. По сюжету виявляється, що ходячий гаманець в молодості любив і досі любить Таніну маму, але вона вибрала кар"єру балерини, і стосунки розірвались. І тепер в припадку помсти він викупив цей будинок культури, хоче його перебудувати і зробити там казіно. Але Саша і Таня готують афігєнний танцювально-співальний номер, внаслідок якого настає вселенська благодать, тато знову любить маму і передумує валяти БК.

Пісень в мюзіклі було не так вже і багато, але мені сподобалась хореографія. Люблю, коли люди красиво і синхронно рухаються і співають. В цьому щось є, це зачаровує. І оскільки я ходжу в зал і тема спорту і красивих тіл мені не байдужа, то окремо хочу відзначити дуже красивий прес у Савічевої і потужно накачані ноги у її партнера. Я аж задивлялась, коли її показували в короткому топі, а його в футбольній формі.

І ще що цікаво: для перегляду вибрали кінотеатр Київ. Я скільки була в Києві, була тільки в червоному залі, а в синьому ніколи не була. Фільм крутили тільки для чотирьох чоловік, крім нас ще одна парочка була :)

кіно

Mar. 26th, 2009 01:26 am
kallisto_kyiv: (їжачок)
Вже майже два місяці не писала про кіна, які переглянула. А оскільки я зараз не працюю, то дивлюсь багато і часто. Описала явно не все, що згадаю, дописувати буду потім.

Під катом мої враження і слова про 34 фільми )
kallisto_kyiv: (погляд)
Дуже люблю ходити в кіно.

Вважаю, що якщо фільм показують на широкому екрані, а фільм при цьому ще вартий уваги, то гріх його не подивитись в кіно. Вдома ніколи не можна досягнути тої атмосфери, яка панує в кінотеатрі. Правда, вдома є плюс: ніхто не гигоче над вухом і не хрустить попкорном / не шипить колою. Але навіть незважаючи на це, в кінотеатрі я повністю зосереджена на тому, що відбувається на екрані, і сприймаю фільм повністю. А вдома під час перегляду часто думаю над тим, що в мене вишивка недошита, суп незварений, екран чогось занадто темний, а цей дядька - це той же дядька, який був три хвилини тому чи якийсь інший, але дуже на нього схожий? (я часто неуважно дивлюсь, коли вдома, і в результаті потім плутаю хто ким кому приходиться і потім замучую того, хто зі мною поряд, різними питаннями).

Люблю кінотеатр Лінія кіно в Метрополісі. Люблю брати квитки по центру на останні ряди. Люблю прийти трохи завчасно, хвилин за 10, і подивитися трейлери. Якщо не встигаю на трейлери, похід в кіно втрачає третину своєї смакоти. Ніколи не дивлюся трейлери з компа. А в кіно дуже люблю. Люблю ходити пізно в кіно. Народу ходить мало, можна розвалитися на два, а то і три крісла і так дивитись. В Лінії кіно мені дуже подобається те, що піднімаються підлокотники між кріслами, що крісла глибокі і зручні, хороший звук і екран. А найбільший плюс в тому, що звідти мені йти додому 15 хвилин. Тому можна іти навіть на самий останній сеанс, а потім прогулятися по нічній безлюдній Оболоні.

Останні кілька разів ходила в кіно сама. Зараз згадаю.. Вже цілих три рази була сама. Ант сказав, що я докотилася, раз сама ходжу в кіно. А я хоч і не люблю ходити куди-небудь сама, думаю, що це непогано. Що ніхто не маячить перед очима і я можу плакати і сміятися і не думати при цьому про ближнього, як я завжди роблю, і не треба потім нікого чекати і не примушувати когось чекати мене у випадку, якщо комусь захочеться носик припудрити, і потім можу сама вирішити, як піти додому через вулицю Малиновського або між будинками, як я в основному і ходжу. Хоча коли іду одна додому, уявляю, як хтось іде поряд зі мною, і ми ділимося враженнями від фільму. Але якби цей хтось матеріалізувався, кайф від фільму і від моїх уявлянь був би обламаний.

Минулого місяця я дивилась в кіно два фільми: "Обитаемый остров" і "Казки на ніч". А цього, хоч він тільки встиг початись, уже подивилась "Дорогу змін" (Revolutionary Road) і "Загадкову справу Бенджаміна Баттона" (The Curious Case of Benjamin Button). Плани на цей місяць ще: Австралія і Валькірія. І все. А далі ще чекаю Гарріпоттера, Росомаху, Льодовиковий період і Термінатора.
лягла о п’ятій. а гуляти пішла о першій ночі. підморозила попу, поки гуляла по вулиці. встала о дев’ятій і хочу спати
а сьогодні святкуємо Ленаркин день варення. придумали кучу конкурсів і прибауток з нею, поки вчора в Криму сиділи.

ходила на "обитаемый остров". не фонтан, звичайно, але і не така какашка, як тут народ скаржиться. така собі фантастика середнього рівня. максим слащавий дуже, хоча і симпатичний. сподобався гай. дуже сподобалось, як грає бондарчук. просто таки прониклась. ляпи сюжету не відзначала, хоча помітила, що фільм дійсно розпадається на ряд епізодів. але загалом непогано.

ходила на "казки на ніч". від цього фільму я навпаки чекала більшого. більшої казковості, неправдоподібності. адам сендлер уже якось приївся. від нього теж чекаєш чогось феєричного, а він як фальшива надувна кулька, не завжди радує настільки, наскільки може. але загалом непогана передноворічна кіношка, де добро перемагає зло, де елемент безпосередності вносять діти, ну і є смішна тваринка Лупастик, яку тулять для завершення епізоду. нічо так

ходила на "стиляг". дуже, дуже і дуже сподобалось. святково, феєрично, барвисто, весело, стильно. картинка мені дуже сподобалась. є на чому відпочити оку. правда, були пару косяків по сюжету, які я не зовсім доперла. перший: де Польза брала гроші на шмотки, косметику, якщо її мама її весь час ганяла і кричала на неї? варіант з проституцією не канає, бо як показав подальший розвиток подій, віддалась вона потім негру, і то, тому, що пожаліла його. я ж не думаю, що їй безкоштовно шили оті всі наряди, видавали в магазині панчохи і косметику. і другий: от повернувся цей новоявлений радянський дипломат, прийшов до Мела з Пользою, а потім каже: в америці немає стиляг. як немає? а отак немає. і починається пісня "шаляй-валяй" чайфа. і шо? що вони хотіли цією піснею сказати? досі думаю і нічого придумати не можу. а ще сподобалося, як зробили пісню "скованные" наутілуса і "восьмиклассница" кіно. особливо друга кльова. зачотне кіно

***
такі мегавихідні у мене, що як подумаю, що завтра на роботу і 5 днів там пропадати, так тоскно стає...
гарної неділі всім
а я повернуся вже завтра, щоб почитати френдстрічку і відповісти на коменти, що за вихідні назбирались
kallisto_kyiv: (я)
Гітлер капут

Я чесно не хотіла дивитись це кіно. Мене змусили під соусом того, що це «дуже смішне кіно. Справжній сарказм. Там навіть Собчак грає».
Недолуга пародія на 17 миттєвостей весни, які, до речі, я так і не дивилась, і не хочу. Непристойні пласкі жарти, закос під «афігєнно смішні жарти», чокнутий Гітлер, гомік Борман. «Цвіт» російського акторства, до якого все частіше долучаються колишні квнщики і сучасні коміки Гальцев, Стоянов, Олєйніков; російські секс-бомби Собчак, Семенович, Чехова ну і просто юниє дарованія Тіматі, і Павло Деревянко. Що потішило, так це музика (трохи Мегаполіса і просто всякі німецькі пісні. Може хто знає, де скачати?) і краєвиди Львова, які періодично мєлькали в фільмі.

Вердикт. Викидень російського кінематографу

Зйом

Ходила в цю суботу (18 листопада), так що враження дуже свіжі. А враження у мене одне: краще б я по вулиці погуляла і подихала свіжим повітрям.

Сюжет: 26 новел, 100 хвилин. В чотирьох закладах (да, видно, що міняються декорації) встановлена прихована камера. За стіл сідає парочка і дівчина починає уламувати хлопця поїхати до неї, щоб зайнятися з нею сексом. І так 26 разів. І всі 25 разів хлопці погоджуються (26-й варіант - дівчина-дівчина). Якщо фільм репрезентує сучасну молодь, то мені за неї соромно. Убога мова, убогі манери, убоге виховання, убогі погляди на життя. «Так шо, ты чисто реально хочешь поехать ко мне домой, шоб заняться сексом?» питає п’яна баришня в хлам укуреного хлопця, який не може зв’язати три слова і не може зрозуміти, чого вона від нього хоче.

Вердикт: ні уму ні серцю.

Wo ist Fred? (На колесах)

Там грає душка Тіль Швайгер, через це і скачала, щоб подивитися. Фільм про життя інвалідів. Хороший такий душевний фільм. І дуже смішний. І показує а) які в Німеччині створені умови для інвалідів, б) які потреби мають інваліди і в) я підозрюю, що фільм знятий частково з рекламно-соціальною метою, щоб привернути увагу до інвалідів.

Сюжет: будівельник Фред, якого грає звісно ж, Тіль, хоче одружитися на дочці власного шефа. А у неї є син, десятирічний товстий невихований і капризний придурок. І жінка ставить Фреду умову: якщо він отримає добро від її сина, то вона вийде за нього. А син захотів отримати м’яч популярного баскетболіста, який він раз на сезон викидає в зал, і який найчастіше потрапляє в ряди, де сидять інваліди на колясках. І Фред не придумує нічого кращого, ніж сісти в каляску, виїхати в зал і зловити цей м’яч.  А потім він змушений тиждень удавати з себе німого інваліда. Ну і як в кіно, за цей тиждень він розуміє, що не любить дочку свого начальника, закохується в журналістку, яка знімає фільм про життя інвалідів, встигає подружитися і зрозуміти проблеми інвалідів, всіх заплутує і заплутується сам, і робить це все дуже ржачно. Давно я так не реготала.

Вердикт: душевно, спокійно, весело. Ідеально підійде для довгого зимового вечора.

Смілла і її відчуття снігу
Кіно з Джулією Ормонд. [livejournal.com profile] anja_ua радила мені його в коментах, коли я писала про книгу.

Найбільш дивним для мене було те, що книгу, яку я слухала більше двох місяців, взяли і вмістили в дві години. Як завжди, неважливі побічні сюжетні лінії і подробиці почикали, але загалом все було близько до сюжету. Джулія Ормонд дуже гарна, мені сподобалось. Ролі Механіка відведено набагато менше значення, ніж в книжці. Ну і як я люблю спочатку прочитати книжку, а потім подивитися кіно і знати, як хто виглядає, де відбуваються події і все таке. Люблю, коли є візуалізація прочитаного.

Вердикт: Другий раз дивитися навряд чи буду. Але загалом непогано.

Дикуни

Писала я вже про них трохи, але на той час подивилась тільки половину фільму, а тепер оце додивилася.

Сюжет: стандартна туристична стоянка з п’янками, походами в гості, купаннями, спілкуванням, сексом, шумом моря, поганою і хорошою погодою, пошуком лопати (сокири, солі, сірників) по сусідам. Причому туристи, які перебувають на стоянці в різному складі — хтось їде, хтось приїжджає, хтось по сусідам шариться — в реальному житті абсолютно різні: банкір, вчитель, співак, продавець, мафіозі, програміст і т.д.  — а на стоянці всі рівні і всі однаково відриваються. Що потішило: знімали на нашому пляжику на мисі Айя, але чомусь його розвернули дзеркально. Ех, хотіла б я зараз літо і на стояночку нашу.

Вердикт: всім, хто за таким ностальгує — дивитись!

Мадагаскар — 2

Два тижні телились всі і так ніхто зі мною не пішов на цей мультик. Дуже треба, я сама можу піти і всім має бути соромно!
Ходила я в Лінію кіно. Подумала: у мене є карточка на знижку, а я нею не користуюсь, і взагалі, середа настала і день глядача. А ні фіга! Ні знижки не діяли, ні день глядача не діяв. І шо дєлать? Всі тупо казли.

Мультик просто ульотний. Особливо мене потішив король Джуліан. Це ж треба бути таким безпосередньо веселим і самозакоханим в будь-якій ситуації. Зараз, в умовах важкої і довгої зимової хандри мені якраз не вистачає таких людей.

Вердикт: таке не дивитись не можна.

Profile

kallisto_kyiv

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 19th, 2017 09:41 pm
Powered by Dreamwidth Studios