Знайшла час написати про пологи в Роддом Адонис
Палата.
Є два типи палат: з санвузлом і без. Останні трохи дешевші. В палаті знаходяться ліжко, розкладний диван, кондиціонер, телевізор, кювез для дитини, пеленальний столик, шафа, стіл і два стільці. Світло, просторо. В санвузлі - умивальник, унітаз, душова кабіна. В нашій душовій кабіні була пліснява під ободками. Палати прибирають раз на тиждень - вологе прибирання.
Роддом знаходиться над дорогою. Шумно, з відкритим вікном не поспиш. Погуляти ніде, маленька територія без дерев. Хороша звукоізоляція, хоча коли породілі кричать на повний голос, їх чути.
Їжа. Для жінок харчування шестиразове: два сніданки, обід, підвечірок, вечеря і друга вечеря. Для партнера або хто там ще хоче їсти разом з жінкою - триразове. Їжу привозять в палату і потім забирають порожні тарілки. Я думаю, за такі гроші їжа могла би бути цікавішою. Гречка або ячка з тушкованим м’ясом, легенький супчик. Не кажу, що хочу дефлопе з крутонами, але в межах дієти можна було би придумати щось приємніше, цікавішу подачу, різноманітніші страви. Зовсім не було фруктів - тільки запечені яблука. З овочів давали шматочок помідора розміром з фалангу великого пальця, і то не щодня. І це в сезон фруктів-овочів. Думаю, якби зробили можливість вибору страв, було би добре. Обіцяли врахувати індівідуальні побажання, а я не їм молочку. Але її давали щодня. Не хочеш, не їж, будеш голодна. На сніданок молочна каша, щодня на підвечірок або другу вечерю кефір чи щось таке, я його одразу Андрію віддавала. Порції напоїв маленькі. Маленький 200-грамовий стакан, в якому на два пальці не долито компоту чи чаю, чи що там цього разу принесли. Ну невже не можна принести, наприклад, літровий графін компоту? Пити ж хочеться постійно. В коридорі був кулер, заварювали чай, але чашок в палаті не було, тож ми залишали або після обіду, а потім попросили маму принести з дому.
Обхід щоранку - педіатр і гінеколог. Лікаря можна викликати потім упродовж дня і спитати все, що цікавить. Медсестри приносять все необхідне: прокладки, пелюшки одноразові, при потребі принесли молоковідсмоктувач. В палаті є одноразові капці, халат, зубна щітка і паста, два рушники. Рушники видають тільки жінці, партнер має свої з дому брати.
Гості можуть приходити вільно, їм тільки на вході треба вдягти бахіли. Флюорографію ніхто не питає.
Пологи пройшли не так, як я хотіла і стали для мене досвідом, який досі згадувати сумно і тяжко. Одразу хочу сказати, що медичну кваліфікацію лікаря я не ставлю під сумнів, але я не побачила прагнення лікаря до останнього боротися за пологи природним шляхом, натомість, про епідуралку і оце все мова зайшла практично одразу, і про це говорилося впродовж тривалого часу. І схоже, він і не був настроєний на природні пологи. Чому? Він зайшов якось в родзал і сказав: ти оце опираєшся і не хочеш епідуралку, а от в сусідній палаті вже годину як стоїть епідуралка. Тобто йому простіше не вести пологи природним шляхом, а зробити всім однаково? КТГ писалася чи не половину пологів, відповідно, вставати і рухатися я не могла. Через якийсь час лікар почав залякувати погіршенням стану дитини і продавив епідуралку, а там уже і окситоцин підіспів. Встати і рухатися дозволив тільки тоді, коли після багатьох прохань дозволити встати я розплакалася і стала апелювати до того, що вони позиціонують себе як пологовий будинок максимально дружній до жінки, і обіцяють забезпечити протікання пологів з психологічним комфортом і дати можливість вибрати будь-яку позу для пологів. Підтримки, тепла від акушерки і лікаря я не побачила, акушерка часто повторювала: чого ти кричиш? (Перейми були дуже болючі), думай про дитину, зосередься на процесі, і лікар до цього підключався. Тільки анестезіолог підбадьорював, спасибі йому за це. Було тяжко, боляче і некомфортно.
Грудне вигодовування. Підтримки ГВ в цьому роддомі немає, хоч і після народження дитину виклали на груди і приклали. Дитина перша, про ГВ я не знала майже нічого. Педіатри до цього не долучилися ніяк. Нав’язували пляшку, зручну позицію не підказали, прикладання не показали, молоковідсмоктувач давати не хотіли, і незадоволено питали, чи правда він мені треба. В першу ніч дитина плакала, то стояли над душею з пляшкою, доки я не погодилася, замість показати прикладання чи запропонувати зцідити. На другу ніч я сама вже прочитала в інеті, що можна зцідити, зцідила в ложку і так нагодувала дитину. На третю ніч сама наполягла на молоковідсмоктувачі. Педіатр (Сергійко Інна Андріївна) на прохання показати, як прикласти дитину, досить зверхньо сказала щось на зразок: ну якось так стисніть сосок і якось так всуньте його дитині в рот. У вас не виходить? Ну я це можу з заплющеними очима зробити. Такою була допомога з ГВ.
Педіатри. Щодня різні, з дивними рекомендаціями, суперечили одне одному. Наприклад:
Одягніть шапку, у дитини ж голова замерзне (при +25 в палаті).
Зніміть шапку, ви ж перегрієте дитину!
Годувати за вимогою, годувати по годинах, будити, не будити для годування. Дивна позиція по щепленню (лікар-чоловік): я сам не знаю, чи треба їх робити.
Підсумовуючи все вищесказане. Добре, що зі мною і дитиною все добре, але вдруге народжувати туди я не піду, а пошукаю лікаря, який буде ставитися до мене бережніше і зробить все, щоб пологи пройшли по можливості без втручань і природним шляхом.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
