kallisto_kyiv: (погляд)
В суботу з [livejournal.com profile] ye_thorn і Лордом ходили на виставку безпородних безподобних собак Кубок Барбоса. Було все дуже душевно, красіво і добро, собаки мені дуже сподобались. З цієї нагоди покажу вам фотку жж-юзера [livejournal.com profile] yanovskiynikita. На фото показують Лорда, мою нову спідницю і гошині ноги.

kallisto_kyiv: (їжачок)


Вчора, в пт 9 квітня, відбулося відкриття фр. весни. Я ходжу на нього регулярно, правда, торік довелося пропустити через Андрюхін день варення і підступність червоного вина одразу після білого. Але кажуть, народу занадто багато було, і не видно нічого, так що я небагато втратила. А вчора мені нічого не перешкоджало піти на відкриття французької весни. Обіцяли розкрити секрет, що ж робиться з садами в софійському соборі, коли місто засинає. І показали. І це було wunderbar! Виявляється, ангели починають літати над Софійською площею. Вони б‘ються подушками, летять стрімголов, повільно і обережно ходять, але не по землі, а літаючи в повітрі. І при цьому всьому за ними шлейфом летять пір’їнки. Я ходила з [livejournal.com profile] lekusik і [livejournal.com profile] ye_thorn. Знаєте, це таке відчуття безмежного і концентрованого щастя, коли ти стоїш на площі, дивишся в небо і бачиш як там літає мільярд легких пухнастих пір’їнок і поступово засипає тебе, навколишні дерева і площу. І ти ловиш ці пір’їнки, знімаєш з Лєри і Гоші, кладеш в кишеню, здуваєш з долоні, підкидаєш в повітря, проводжаєш очима свою і інші, які падають з неба. Захоплення. Це єдине, що я можу сказати. На відео не наш перфоменс, але такий же, який відбувався в якомусь іншому місті. Акробатам і режисерам шоу величезні респект і уважуха.



А сьогодні зранечку ходила в Київську фортецю, яка раніше називалась Косий капонір. Трохи дивно було в самому центрі міста побачити саму справжню фортецю з усіма фортифікаційними спорудами - капонірами, ровами, пушками і т.д. Виявилось, що як оборонну споруду її не використовували, вона пригодилася як в’язниця. В ній тримали всяких декабристів, гайдамаків. Нам показали два капоніри - прямий з експозицією і косий, де були каземати. Я побачила, в яких умовах тримали арештантів, дізналася, як виглядав карцер і бачила абсолютно божевліьну в хорошому сенсі цього слова колекцію фігурок солдатиків, зроблену власноруч із картону. Колекція являла собою солдатів на привалі, і хоч чітко видно, що зроблена вручну, але дуже детальна і чітка. Солдатик нахилився - рубає дрова. В руці сокира. В центрі - вогонь, паперові дровинячки складені хаткою. Навколо нього лежать солдати. Дехто сидить на круглих барабанах. Нагадую, все паперове і трохи примітивне, але деталізація і продуманість вражають! Сууперкласно. Роздивлялася їх довго. Загалом екскурсія пізнавальна вийшла, хоча перше враження трохи підпсувала касир на вході. Я рада, що сходила. Одною білою плямою в знанні міста стало менше. Дімі і [livejournal.com profile] museums_kiev як завжди дякую за організацію. Сама фотик забула взяти, тож фотку запозичила у [livejournal.com profile] museums_kiev.

В минулу суботу з [livejournal.com profile] museums_kiev ходила роздивлятися літаки в ангарі в авіаційному університеті. Літаки сподобались, екскурсія була дуже докладною і дуже багатою на факти. Дуже сподобався екскурсовод - конкретний такий і з дуже класним почуттям гумору. Нам показували літаки, вертольоти, літаки в розрізі, запускали гвинти вертольотів і піднімали шассі в літаках. Тепер знаю трошки більше. В цю суботу ідемо на чергову екскурсію в Київську фортецю. А поки що фотки

Я рулюю літаком, ще трохи - і полечу


Літак, в якому я сиділа за кермом, який сильно шумів, піднімав шассі і махав крилами, який наполовину розібраний, щоб можна було побачити, з чого складається літак, і який дуже страшний всередині - крісла жахливі, продавлені, літак тісний, пильний, як в ньому тільки люди літали, бррр


Я міряюся зростом з літаковим колесом


Найбільш поширений вертоліт МІ-8


Легендарний кукурузник, нарешті я побачила, як він виглядає


Дряхлий літачок, на якому браві радянські льотчики в шести шубах і чотирьох шапках летіли над Антарктидою. Фішка літака в тому, що він - кабріолет, без даху і відкритий. А віконця спереду для кулеметчиків, шоп врагів відстрілювати.
kallisto_kyiv: (їжачок)
В суботу з [livejournal.com profile] museums_kiev ходили в музей Гончара. Екскурсія не сподобалась, баришня-екскурсовод вела екскурсію з чітко вираженою демонстрацією власної етнічної переваги над усіма іншими (во закрутила! :) ) і з легко вираженим презирством до всіх нас. Коли засікла, що баришня з нашої групи фоткає, накричала на неї, причому різко. Не дуже приємне відчуття залишилось. Взагалі я дуже люблю екскурсії, завжди бігаю за екскурсоводом, заглядаю в рот, ставлю додаткові питання і т.д. Але тут так умаялась, що вже чекала, коли нас вже випустять.

Потім був МК з писанкарства. Бачила там знайому по універу сестричку-близнючку Юлю Степанченко, з якою тусили в студпарламенті. Метушня була, людей дуже багато, але в результаті нам все одно видали всі матеріали, і свою першу в житті писанку я розписала. Вибрала за зразок писанку з Івано-Франківщини. Процес дуже сподобався, але писачок я не купувала, бо вдома розписувати не планую.

Ось я в процесі роботи (за фото дякую [livejournal.com profile] svetonebo) і те, що в мене вийшло. Кривенько трохи, але і це непогано для польових умов, в яких ми були.


А потім я сходила на виставку котів. Давно мріяла на неї потрапити, і от мрія збулася. Не скажу, що я сильно прониклась тим, що там побачила, але загалом прикольно. На виставці бачила інженера з метрополітенівського депо, який нам 4 березня екскурсію проводив :) Приємно :)

А в неділю чекала Женю на урок, а він пропав, і в результаті я безбожно просрала вихідний день. На майбутнє постараюсь ніколи не ставити уроки. Бо і уроки зриваються, і вихідний коту під хвіст. Вихідний має бути вихідним.
kallisto_kyiv: (весняна аватарка)
4 березня я була на екскурсії в метрополітені. Цього року метрополітен святкує 50-ту річницю створення, і з цієї нагоди проводяться екскурсії, організовані конкурси і інші культурні заходи. Екскурсію організував Міжнародний культурний центр UA.ProArts [livejournal.com profile] museums_kiev. Дуже приємно було познайомитися з його керівником Дмитром Грамодановим.

Спочатку нас повели в музей метрополітену, який знаходиться на м. Політехнічний інститут, а потім ми поїхали в депо Харківське дивитися, де ночують і як ремонтують потяги метро. Описувати все не буду, підзабула вже трохи, та і дуже довго вийде, напишу коротко.

  • Першу станцію метро було відкрито 10 жовтня 1960 року
  • Перші потяги метро складалися всього з трьох вагонів
  • Зараз потяги мають п’ять вагонів, а для нових ліній закладена можливість пускати потяги з 7 вагонів.
  • Метро почалося з 5 станцій: Вокзальна, Університет, Хрещатик, Арсенальна, Дніпро
  • Вагон важить 36 тонн
  • В тунелі потяг розвиває швидкість до 80 км/год, перед в’їздом на станцію машиність знижує швидкість до 30 км/год, а на станцію в’їжджає зі швидкістю 5 км/год.
  • Якщо машиніст перевищить максимально дозволену швидкість, вмикається екстрене примусове гальмування
  • Напруга на контактному рельсі - 825 вольт.
  • Годинник на станціях не для пасажирів, а для машиністів, щоб іти чітко за графіком
  • У машиніста в кабіні є радіозв’язок з черговими по станціям найближчих до нього станцій.
  • При відкритті нової станції метро Метробуд вручає метрполітену символічний ключ від станції. Він великий і містить стилізовану букву М. Ключі зберігаються в музеї
  • Вагони метрополітену і вагони залізниці мають однаковий діаметр коліс і ширину осі, і вагони метро приганяють на місце експлуатації по залізничним коліям.
  • В київському метро три електродепо: на м. Бориспільська, м.Дарниця і м.Героїв Дніпра
  • Станції Героїв Дніпра і Осокорки знаходяться нижче рівня грунтових вод, і щоб станції не підтопило, воду викачують насосами
  • Є спеціальні навчальні заклади, де вчать на диспетчерів депо, інженерів, машиністів. Це технікуми і навіть університети.
  • Метро працює цілодобово, хоча для пасажирів воно відкрите трохи менше 20 годин. Вночі, коли немає пасажирів, на станціях чергують чергові, працівники перевіряють тунелі.
  • Перші турнікети приймали монети в 50 коп., і за словами екскурсовода, свідомість людей була вища, ніж тепер: бажаючих пройти на шару не було.
  • В метро постійно проводяться навчання і кожен працівник станції в будь-який час дня і ночі знає, що він буде робити у випадку надзвичайної ситуації.
  • В депо колії, де відстоюються поїзди, називають канави
  • В електродепо "Харківське" 23 канави для відстою і ремонту поїздів і одна, 24-та, для миття.
  • В день метрополітен перевозить 1,7 млн пасажирів
  • Метрополітен такий бідний і всім винний тому, що прибуток від реклами іде місту, а не метрополітену
  • Прохолоду в літню спеку і тепло взимку забезпечує система повітряних фільтрів
  • Раніше, коли дерева були великими, а електрика дешева, світло горіло всюди, навіть в тунелях. Тепер для економії світло в тунелях не вмикають.
  • Якщо хтось захоче ломанутися в тунель, він попаде на два світлових "фільтри" і його зловлять вже на 30 метрах тунелю.
  • Якщо вагон, в якому ви їдете, голосно стукає і розхитується, значить на поверхні колеса (не та, яка велика, а та, якою він по рельсу їде) з’явилась вибоїна або тріщина. Щоб її усунути, колесо обточать на колесорівняльному станку.
  • Мармур, яким облицьована плитка на м.Театральна, видобувався в кар’єрі, де брали мармур для мавзолею Леніна, після чого кар’єр закрили. А матеріали для облицювання станцій метро везуть зі всього світу.
  • Весь вагон буквально нашпигований електронікою: акумулятори, гальма, приводи колісних пар.
  • Станцію "Мінська" розписувала білоруська художниця, а назвали її Мінською в обмін на те, що в цей же час в Мінську відкрили нову станцію метро і назвали її Київська.
  • Три лампочки біля дверей означають: біла - відкриті двері вагону, зелена: реле перевантаження спрацювало, біла - затиснуті гальма. Якщо дверям не дають закритись і тримають, не може загорітись біла лампочка і машиніст не може їхати далі.
  • Метро-2 в Києві немає.
  • Станцію Червоний Хутір відкрили для того, щоб під час Євро-2012 пустити автобуси до аеропорту в Борисполі.
Далі будуть слайди з підписами.

kallisto_kyiv: (я королева)
Сходили з [livejournal.com profile] lenkin і її кумою Анею на виставку.

Народу було стадо, продавали дуже дофіга всього. Купила шматочок тканини на ікону, лугану 22 каунт, два пакетики дуже красивого чеського бісеру яблонекс і моток ниток для бусин.

Ось фотозвіт з виставки

Ми ходили в аквапарк. Як я не відмазувалась і не відморожувалась, все ж довелося іти в аквапарк.

Спочатку ми купили купальник. Терпіти не люблю ходити за покупками, але коханий чоловік наполягав, тож довелося піти. Купальник купили дуже кльовий, чорний з рожевими-оранжевими-кольоровими смужками, і він мені дуже пасує.



Перше, чого я не хотіла іти в аквапарк -- це те, що я вночі зазвичай сплю і спроби завадити мені спати сприймаю різкувато. Це планувалася транс-вечірка "Ватер квест". Хі, очевидно, організатори вечірки не знали, що таке квест, бо там ніякими квестами і не пахло. І це було на всю ніч: з одинадцятої години ночі до шостої години ранку. Ми зустрілися з Пашкою після тренування в 11 годин і поїхали в Митищі. Взагалі москва величезна і куди б ти не їхав, виходить, що ти їдеш в жопу географії, бо витрачаєш на це купу часу. В Митищі я їхала спочатку на електричці півгодини, потім на метро пару станцій, а потім знову на електричці півгодини.

В аквапарк потрапити досить важко: охороняється він краще, ніж підземний бункер в часи війни. Спочатку на вході треба здати верхній одяг. Потім суворий дядечко-охоронець дуже ретельно перевіряє сумки і кишені на предмет різного там хавчика, напоїв, наркотиків і іншого. Потім треба заповнити розписку про правила поводження і здати її суворим тітонькам, які видають мега-супер-крутий електронний ключ на резинці, який треба одягнути на руку і не можна губити, бо він коштує тисячу рублів і який відкриває шафу і видає гроші офіціантам. Потім в спеціальну касу треба дати грошей і ключ і касир запихає ці гроші в ключ. І далі одягаєш його на руку і кожні 10 хв мацаєш руку, щоб бува його не загубити. Далі йде роздягалка, де одягаєш купальник, шафка, душові і нарешті сам аквапарк.

Я якось каталась з водної гірки в криму ) 5 секунд позору і ліфчик від купальника в тебе на голові, а ще повний ніс і рот брудної морської води, мокре волосся і ніякого кайфу :) Але тут я змінила своє ставлення. Тут було шість різних горок різної висоти, довжини і рівня екстремальності. По деяким з них можна спускатись тільки з надувними кругами, по деяким зовсім без них. Спочатку страшнувато було, але потім я втягнулась. До речі, горка-близнюк кримської дійсно сама ацтойна, інші крутіші і спускаючись з них, можна акуратно і красиво ввійти в воду, отримавши задоволення і не набравши повний рот-ніс-вуха води. Сама кльова була чорна діра. Далі будуть фотки, там це така зелена закрита труба. В ній можна спускатись вдвох на подвійному кругу, по одному на одинарних, і зовсім без кругів. Я випробувала всі варіанти, і зовсім без круга найкрутіше. Ще мені сподобався синій жолоб, я тільки забула як він правильно називається. Там треба спускатись з кругом. В цих двох горках фініш в басейн глибиною 1,2 м. І ще зелений жолоб з іншої сторони. Там треба спускатись без круга.

Кльова гірка була Цунамі: там конструкція, схожа на ті, що показують в нашому метро в катаннях чокнутих скейтерів або велосипедистів, шматок труби з дуже високими і крутими стінками. Їдеш на кругу (я їхала на подвійному, так і не наважилась сама їхати), і таке враження, що зараз випадеш вниз. Їдеш з одного краю до самого іншого по інерції, наступні рази підлітаєш не так високо, і врешті-решт зупиняєшся внизу.

І ще була така одна гірка, де спочатку закрита недовга труба, де ти досить сильно розганяєшся, а потім іде чаша з діркою внизу і басейном. І ти по центробіжній силі робиш в чаші одне-два кола, а потім звалюєшся через дірку в басейн :) Виглядає прикольно, але я покаталась там тільки один раз.

Годині о третій гірки втомилися і лягли спати і туди перестали пускати народ, але у нас ще залишився 12-метровий хвильовий басейн, велике джакузі і дискотека. До того часу я вже почала так нормально підмерзати, і з басейну ходила в джакузі а звідти потанцювати. Музика звичайно гупала голосно, але загалом мені сподобалось. Спати захотіла десь близько шостої години, вже під самий кінець. А потім Льоха завіз нас додому і ми лягли спати і дрихли аж до самого обіду :)

Фотки аквапарку загальні, нас там немає, ми майже не фоткались чомусь.

Та сама ацтойна гірка, аналог кримських


Басейн і гірки


Виглядає досить хаотично, а насправді там прикольно


Та сама чаша з діркою, де я спустилась всього один раз


Басейн


Дитячий басейн і джакузі












Тег ставлю "музеї і виставки", бо постів для "розваг" ще малувато
kallisto_kyiv: (я)
Збиралися ми з [livejournal.com profile] brebis_blanche на Трипільське коло. Прийшли на автовокзал, звідки мала вирушати маршрутка.... І зрозуміли, що краще ми прогуляємося містом, ніж будемо чекати.

Черга була більше, ніж довгою. Якщо черга була такою, то скільки ж людей було на самому фестивалі? І як люди могли підсідати на Видубичах (як ми спочатку збирались), якщо підсісти можна було тільки на дах? Коротше, організація підкачала.


Ноги понесли нас на Андріївський узвіз. Першим на дорозі трапився Музей однієї вулиці. Там ми оглянули всі інтер"єри, потрималися за решітку будинку Булгакових і загадали бажання, засудили тих, хто знімав посмертну маску з Анни Ахматової. А взагалі хороший музей, рай для сенсорика. Стільки різних приємних дрібничок, деталей, предметів інтер"єру. Особливо мені запам"яталися речі, вишиті дрібнюсіньким бісером і шкатулка у вигляді капустини :)

А далі був музей Булгакова. Все збиралась туди іти, але так і не доходила. Я мріяла про нього ще з того моменту, коли прочитала Білу гвардію. Нас провели по всім кімнатам, показали кімнати, де жили Турбіни. Нереально-щасливе відчуття. Перебуваєш там, і не чуєш ні вулицю, ні людей, забуваєш про те, що на вулиці 2008-й. А потім на веранді нас поїли смачнющим липово-суничним чаєм з інжирним і кизиловим варенням і сушками і сирними маламедиками. Ми читали книгу відгуків, дивились фотографії, згадували дитинство і бабусині варення і пиріжки, ділили інжирину, сміялися з товстого кльового кота, який живе на веранді. Пообіцяли прийти ще раз і обов"язково скуштувати черешневе, ожинове і горіхове варення :)

Добре, що ми не поїхали на оте трипільське коло!
kallisto_kyiv: (їжачок)
Читаю:

Джордж Оруелл 1984
Порадили мені його почитати. Добросовісно читала цілих 4 дні. Не вразило воно мене. Цю тему довго жували в ліцеї, коли розказували про комуністично-тоталітарні ужаси. Нічого надзвичайно страшного я в книжці не побачила. Нічого такого, що виходило б за рамки. Звичайні речі, звичайне життя. Може не доросла.

Сергій Лук’яненко
Осінні візити
До шести людей приходять двійники - посланці Розвитку, Сили, Добра, Знання, Творчості, Влади, а одна людина уособлює в собі Темряву. Двійникам пофіг реальні люди, в боротьбі за панування світом вони не гребують ніякими засобами. В результаті новим поработітєлєм міра не став ніхто, вони всі один одного перебили. Взагалі це якось несподівано для С.Л. і занадто філософськи. Що ще сподобалося в творі, то це те, що молодий письменник Ярослав Заров, двійник якого уособлює Творчість - це сам С.Л. Ярослав написав книгу "Хлопчик і Темрява", зустрічався з видавцем з приводу видання її. Хлопчик Кирилка, що уособлює Розвиток, питає про продовження, тому фанати можуть дещо дізнатися, що ж сам автор думає про продовження книги :) В книзі багато насильства і сцен сексу. Натуралістично і грубо. Мій вердикт - фанатам автора читати, інші можуть прожити і без цього.

Трилогія "Лорд з Планети Земля"
Трилогія. Одна з ранніх речей, головний герой Серж живе в місті Алмати (нічого не нагадує?). Космічна опера. Це якраз те, чого мені останнім часом не вистачало в книжках. Образ Сержа був мені як медок на душу. Може тому, що в образі Сержа С.Л. втілив себе, а сам він - Джек :) Читала всі три книжки разом, тому сприймаю трилогію як єдиний твір. Стилістично витримано, добре написано. Тверда п"ятірка.

Пристань жовтих кораблів
Повість. Трохи мутно, не все зрозуміла. Хлопець, який бере участь у міжпланетних гонках, потрапляє на планету, на якій відбуваються постійні часові розриви. Він разом з двома братами іде (довго іде, бо дорогою трапляється три чи чотири розриви), знаходить владу і виявляється, що то його співвітчизники. А в кінці герой помирає. Ось так.

Лоїс Буджолд
Почала читати серію "Вселенная Майлза Форкосигана"
Поки що воно мені якось не дуже подобається. Стиль написаня наївний і поки я прочитала половину першої книжки, мені не дуже сподобалось. Побачимо, що буде далі.

Дивлюся кіно
Найяскравіший спогад минулого тижня - це "Суінні Тодд, маніяк-перукар з Фліт-Стріт" ("Sweeny Todd the Barber Demon of Fleet Street"). Це другий фільм Тіма Бартона, який я дивилась (перший - це "Труп нареченої"). Я не люблю фільми жахів і не люблю фільми де кров і вбивства. Скоріше навіть не так. Я не люблю фільми, де вбивства заради вбивства. А тут вбивства настільки естетичні, наскільки це може бути. І взагалі фільм красивий: струмки і фонтани крові, фільм в приглушених тонах, біле пасмо в волоссі Джонні Деппа.

Взагалі Джонні Депп так органічно вписується в зовсім різні ролі. І в кожній ролі він інший. Є актори, які в усіх фільмах однакові. А Джонні в кожній з великої кількості його ролей переконливий і органічний. Я від нього не фанатію, він не солодкий красунчик, але щось у ньому однозначно є.

Я люблю, коли все в творі на своєму місці і завершене. Місіс Лавет за свої злочини згоріла в пічці, Суінні Тодд помстився за себе і дружину, хоч і помер, але знайшов спокій - знайшов свою дружину і помер на руках із нею. Залишити його в живих було би неестетично - його б чекало довге життя з усвідомленням того, що він убив власну кохану дружину, може навіть притягнення до відповідальності за його злочини. А такий фінал його життя, як в фільмі - цілком логічний і правильний. Джоана нарешті позбулась влади жорстокого судді і має відданого і кохаючого її морячка. Єдина доля викликає питання - доля хлопчика Тобі. Що з ним стало? Він загубився в каналізації? Він потрапив на вулицю? Хоча мені чомусь здається, що нічого хорошого з ним не відбулося далі.

До речі, такою ж завершеною є книжка Пелевіна "Покоління П".

Кохання поза правилами
Заманили мене туди солодкий Джордж Клуні і Рене Зельвегер, яка на диво гарно виглядала на постері. Фільм дуже посередній. І чому тільки я на нього вирішила піти? Це все маркетологи, які вдало розставляють капкани. Описувати сюжет не буду, бо описувати нічого, але скажу одне: якщо будь-якого першого зустрічного мужика з народу витягти, відмити і привести в порядок, він буде нічим не гірший за Клуні. І що всі знайшли в цьому старіючому чоловікові? Так, він слідкує за собою - ходить в спортзал, до перукаря, має смак в одязі. Але до всього, він ще і не одружений, що породжує багато чуток. От і весь Клуні.

Телепорт
Лєна ходила в кіно і написала рецензію. Я вкотре зраділа, що не пішла на ЦЕ в кіно і не витратила гроші. Сюжету немає, спецефекти не вражають. Ідея фільму непогана, але реалізація як завжди підкачала. Якщо уявити трилогію - телепорт0, телепорт, і телепорт1, то виглядає, що це друга частина. Тому що фільм не має ні початку, ні завершення. Незачот абсолютний.

Доктор Хаус
Да, я вже писала, я на нього підсіла. Тепер я знаю, хто такий Х’ю Лорі, і за що його помістили на обкладинку минулого LQ. Серіал просто шикарно іде під вишивку, можна не відволікатись на зображення, а з’ясування стосунків між героями дуже кумедне. І сам доктор Хаус теж кумедний :) І ще дуже кумедно, як вони діагнози ставлять. Людині з алергією роблять пункцію спинного мозку, вскривають череп і т.д. - це розтягується на цілі 40 хв :))) А лікар Кемерон - Драйка. Ось так.

Культурний розвиток
Оперний театр, Пікова дама
Несподівано для мене, опера мені сподобалась (захід планувала не я). Я не спала і не куняла, незважаючи навіть на те, що було три дії і сім картин. Нарешті я дізналася, звідки взялась фраза "Уж полночь близится, а Германа все нет". Актор, який грав Германа, грав просто ужасно. Перегравав і затягував партії - Бендеров його звуть і на нього я більше не піду. Музика Чайковського просто прекрасна і я не втрачаю надію, що я все-таки колись попаду на Лускунчика. Зачот, рекомендую до перегляду.

Виставка [livejournal.com profile] bullet_13
Проходила у Фастові. Я чомусь все відтягую написання про виставку, хоча вона мені сподобалась. Чорно-біла графіка, міфічні і казкові, побутові сюжети. Просто і вишукано, чіткі лінії. Симпатичний музей, тісне коло запрошених, гостинна майстриня. Фотки будуть тут через кілька годин

Відкриття французької весни
Як завжди, прекрасно.
kallisto_kyiv: (весняна аватарка)
місце з шалено негативною енергетикою. Це відзначили всі, не тільки я - і Ленара, і Майє. Не зовсім зрозуміло, для чого він взагалі працює, він мені якимсь недо- здався. Недоробленим, недооціненим, недоусвідомленим. Я коли ішла туди, хотіла почути більше про причини аварії, більше дізнатися про влаштування аес і чому взагалі стався вибух. А там розказували про життя ліквідаторів і саму ліквідацію аварії. Від відповіді на питання про те, що напевно все-таки закриття ЧАЕС було необов"язковим, екскурсовод ухилився. На стелі в першому залі ужасні декорації - костюми ліквідаторів в діагональному положенні впереміжку з якимись драбинами і конструкціями. Недоречний пафос і надлом всюди. А остання зала взагалі не знаю для кого і чого зроблена. Велика - 20*20 м, стіни чорні, на них розвішані різні трагічного змісту агітплакати і портрети дітей. Перед дверима іконостас з розкраденої церкви, причому зліва намальований ангел, а справа на тому місці, де мав би бути малюнок, причеплений костюм ліквідатора з великими пласкогубцями. По центру зали велика мозаїка нібито з таких квадратиків, які були в реакторному залі (під ними були графітові стержні). По центру цієї мозаїки коло - чорна тканина, на ній лежать ікони і книжки. Зверху це закрите склом, але не цілим, а кусками. А над цією "ямою" стоїть чотирикутна конструкція, а на них вісить човен, видовбаний з дерева. А в ньому сидять м"які іграшки. В залі напівтемрява, все мрачно, чорно, депресивно. І далі - біля стіни екран, на ньому показують відео "наостанок - щоб вже точно добити" - похмурі пейзажі з видами чорнобильщини. Закинуті хати. На підвіконні пляшка з незрозумілою рідиною - очевидно, горілкою. На столі засохлий буханець хліба. Іржаві остови машин. Старі розсохлі гаражі. Руйнація і занепад всюди. Облізла голова ляльки світить порожніми дірками замість очей. І це все під депресивно-повільну музику і під слова з Еклезіаста і Йосипа Бродського. Я присіла на стільчик і почала хотіти, щоб хтось мене з цього музею вивів, бо сама вже не мала сил.

Цілий вечір думаю над тим, яка мета цього музею. Цілком очевидно, що його відкрили для галочки. Бо президент сказав. Працівники музею проробили величезну роботу, там зібрано стільки матеріалів - є навіть паспорти ліквідаторів, є різні розсекречені документи і записи, хороші експозиції різних штук - дозиметри, вагонетки, каски, костюми ліквідаторів, засушені мутанти свино-собаки, сотні фотографій ліквідаторів, Прип"ятчан, дітей, діорами і схеми. Але співвідношення інформативність/"ви подивіться тільки як це все ужасно" десь 30 до 70. Вони дають мало фактів, але б"ють на жалість. Мені такий підхід не цікавий. Ні, я звичайно розумію: це все дуже трагічно, це чорна сторінка в нашій історії. Але ж ми живемо! Ми продовжуємо жити! І треба в експозиції показати, що причинами аварії стало те-то, і що робити, щоб цього уникнути, а не жувати трагічність цього явища. Бо після цього музею хочеться лягти і померти.

Висновок - чергова неефективна витрата бюджетних грошей і халатна робота "спустивши рукава". Зроблено без душі.

під катом - фото )
kallisto_kyiv: (басака)
була сьогодні в зоопарку з Малком. Він все обіцяв мене пофоткати, і от, коли ми нарешті надумались зустрітись, у нього здох фотик :(
В зоопарку було жарко і душно. Слона купали шлангом, а потім він набирав в хобот воду і обливав себе. А зверху обсипався піском. Мабуть блохи заїли. Було багато дітей. Ходили босоніж по асфальту, хотіли солодку вату/морозиво/покататись на паравозику і через те ревіли і сідали прямо на асфальт, розмазуючи сльози по обличчю. Зебри позували фотографам, ставши по троє в рядок дупами до фотографів. Жирафи Ейс, Бейс і Діджус не захотіли признатись хто з них хто і чи є серед них жінки, а якщо є, то як звуть. На жаль, так і не довелося довідатись, хто ж такий загадкова "мара", на яку вказував вказівник з головою коняки. Як завжди, дуже потішили мавпи і заодно найбільше засмутили. Бідахи сидять в тих ужасних клітках, вчепившись лапами за прутики і філософськи-розумно-печальними очима дивляться, як відвідувачі корчать їм рожі і кидають печиво з хлібом попри сувору заборону не годувати тварин. Особливо печальні шимпанзе. У них руки і ноги як у людей. І морди розумні, як у людей. І сидять вони, думають про вічне і жують моркву, філософи.

А взагалі - жалкоє зрєліще, душераздірающєє зрєліще, бо не так мають жити тварини. Незважаючи на всі потуги київської влади залучити спонсорів, збудувати нові вольєри і т.д., площа зоопарку все одно катастрофічно мала і вольєри не відповідають тим умовам, в яких тварини живуть в природі. Брудні вольєри, в яких метал і бетон, брудні, нечищені, жаркі справляють жалюгідне враження. І якщо в зоопарку ти знаходишся під враженням цих веселих і різних тваринок, то через який час згадуєш не те, які вони були прикольні, а те, в яких умовах їх тримають. Печально-печально :(

Profile

kallisto_kyiv

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 13th, 2025 12:16 am
Powered by Dreamwidth Studios