Умань. Софіївка. 13.09.2008

Сьогодні я напишу, як я нарешті побувала в Софіївці.

Перша спроба була у мене в далекому 2004 році, коли я працювала в АртВелесі і ми там організовували концерт самодіяльності аграрних вузів. Теж була осінь, було холодно і було багато роботи. Сцена стояла прямо на центральній площі, а ми займалися режисурою заходу. Нас забирали вранці з гуртожитку аграрного університету і пізно ввечері туди повертали. І за три дні у мене навіть не знайшлося годинки походити Софіївкою. Цього року я нарешті це виправила.

Моя неперевершена інтуїція мені підказувала, що треба їхати з залізничного вокзалу, бо звідти ходить все і в усіх напрямках, але мій супутник наполіг на тому, щоб ми їхали з автовокзалу. З автовокзалу - так з з автовокзалу, сказала я, ти чоловік, тобі і вирішувати. В результаті виявилося, що слухати треба було мене. По грошам вийшло те ж саме, а от з часом вийшов прокол. Замість двох (ну добре, трьох) годин ми їхали чотири! Цілу дорогу я дивилася в вікно на прекрасні краєвиди Київщини і Черкащини, на поля, на соняшники і гречку. Правда, це дуже гарно. Зазвичай в дорозі я сплю і іноді шкодую, що пропускаю такі гарні краєвиди. Цього разу я нічого не пропустила.



( далі текст і кілька фото )

постанова

Оскільки мене дратують анонімні аноніми, які не хочуть називатись і нагнітають загадковість, від сьогодні вони в моєму жж заборонені. Хочеш сказати щось - назвись.