шукаю компанію для покатушок

категорично не хочу кататись одна. Всі, хто міг зі мною поїхати, виїхали з міста на пару днів / поламали велосипеди / пробили колеса / не можуть.

Хто хоче до мене приєднатись і покататись сьогодні в другій половині дня - дзвоніть, пишіть! Ви мені дуже потрібні!

отжеж

Бліііін, щойно витягла прання з машинки, прала кольорове, і смикнуло мене туди ж покидати білизну трикотажну і шкарпетки, а вони в мене здебільшого світлі. А там щось полиняло, навіть не знаю що. Грішу на раїну майку з колінза або на мамин халат. Тепер мої улюблені прекрасні трусики з вуменс сікрет і трусики від комлекта з маєчкою стали такого кольору гнилої вишні. Ну і шкарпетки теж не відстають. Білі смужечки стали рожевими, білі шкарпетки тепер не білі, але це не так страшно, бо в мене є бекап в кількості тьох пар.
Ааааа! Тепер точно треба поновлювати парк, щоб поскоріше забути про цю печальну втрату.

ах как хочєтся вєрнуться, ах как хочєтся ворваться в городок

На покатушки я сьогодні все-таки поїхала. Косилась-косилась на велосипед, гіпнотизувала його поглядом. Догіпнотизувалась до того, що на кухні згризла ще кусок холодця, взяла свого білого коня і пішла викатувати наслідки святкових обжирань. Для початку поїхала на набережну. Проїхала всю набережну з одного кінця в інший, давила дітей, мамів і собак, але цього мені виявилось мало. І вирішила я відвідати місця бойової слави. Давно мені спокою не давала пісня Варум про городок, в який хочеться вєрнуться і ворваться. А я уже років 5 не була біля своєї першої школи, біля нашого приватного будинку і будинку на Бакинській, де я жила до 13 років. А я ж всього боюсь ще. Машин - боюсь! Бордюрів - боюсь! Доріг незнайомих теж боюсь. Але страх страхом, але ж скільки можна по набережній кататись, я там вже всіх собак вивчила, всі повороти знаю, навіть пандус мені підкорився і на нього я виїжджаю льогко і без проблем.

Ну і покрутила я педалі в бік Куренівки - Сирця. Спочатку на м.Оболонь по вул. Мате Залки, далі по ходу трамвайних рельсів на Куренівку. Виявляється, дорога там нормальна. Машин немає, і що дуже добре, зовсім немає цих ненависних пішоходів, які чомусь завжди ідуть прямо по центру дороги і коли кажеш їм "бі-бі" починають метатись і мені доводиться злазити з велосипеда, і стояти чекати, коли ж вони нарешті визначаться, яка сторона дороги сьогодні їм більше подобається.

( читати далі )