чого хотіти?

У френдстрічці наткнулась на пост одної френдесси, що вона хоче фотосесію.

І зрозуміла.

Я давно нічого не хотіла. Ну так, знаєте, як це буває? Дуже сильно чогось хотіти, а потім це отримувати, і тоді такий кааайф! От як я на Гару хотіла піти. Так хотіла, так хотіла. А потім підняла попу, пішла знайшла квитки, підбила на це діло Танюху і Андрюху, і побачила Гару вживу.

Останнім часом все, що зі мною відбувається, відбувається якось на автоматі і без якихось особливо сильних емоцій і душевних поривів. Ну сталося і добре. Не сталося - і теж добре. Багато чого хочеться, але це все я готова відкласти на потім, на невизначений термін.

Правда останнім часом викристалізувались дві речі, яких мені по-справжньому захотілося. Це поїхати в гості до Діанки і жити окремо від батьків. Цілі поменше: заповнити робочий день студентами, яких я буду вчити німецької мови, ходити на курси по шиттю по будням зранку, а ще -- займатися рукоділлям: вишивати, робити прикраси, це мені дійсно цікаво і в цьому напрямку дуже працює ентузіазм і фантазія. /а ентузіазму щодо офісу у мене мінус нуль, Віталік/ Вести курси з вишивки на кругозорі - дуже хочеться, щоб все вийшло. Навчитися робити декупаж, зварити мило з нуля, наваляти собі войлочні буси і сережки -- такі, як я хочу і в таких кількостях, як я хочу. Хочу поїхати на Айю цього року хоча би на тиждень, і по мандрівкам особливих побажань здається більше немає.

Просвіт попереду нібито є. Є куди рухатись. Туди і піду.