мій брат

[kallisto_kyiv]

Андрій жив у нас відтоді, коли я пішла в 9 клас. Він тоді пішов на перший курс промислово-економічного коледжу. За ті шість років, що він жив у нас, ми з ним дуже зблизились. У мене з подружками не було і немає такої близькості світів, як було з ним. А потім я познайомила його зі своєю одногрупницею, це було на 1 курсі університету. І на 5 курсі вони одружились. Уже 7 років пройшло, а я все ніяк не змирюсь і думаю, що це у них тимчасово і що вона йому не підходить, хоча живуть вони дуже мирно і дуже дорожать одне одним. Але все одно я не сприймаю їх як єдину родину, а сприймаю її окремо як мою одногрупницю Таню Зозуленко, і його окремо, як мого брата Андрія.

Comments

[marinka-1985.livejournal.com]

Ой, це мабуть у всіх так. У мене таке з сестрою, як тільки у неї з"являється хлопець, я незнаю чому починаю вишукувати у нього усі негативні якості, та ще й висловлюю їх їй. Потім тільки сваримось.:(

[shamahansskaya.livejournal.com]

у меня с братом тоже так было, я не воспринимала невестку,как часть семьи... но с годами это прошло, думаю что у всех проходит )))

[ale-beastie.livejournal.com]

Это называется ревность.
Увы она оч сильная, ее дико тяжело привозмочь. Я вот ривновала одну девушку своего брата до такой степени что у меня прям кровлю отрывала. Еще и с моим характером подколоть когото еле сдерживалась чтоб неначать подкалывать ее, мяхко говоря.
Бабушка расказала что когда мой дядя жениля мама моя пришла и сказала что у нее забрали брата, ей тогда 11 лет было, но как точно. С этим ничего не поделать. Это не наш выбор, но ведь нельзя же отторгать своих близких из-за ревности.
Крепись Жень, сестринский удел таков.