kallisto_kyiv | як у мене справи (Reply)

я знову почала ходити в зал. До цього уже довгий час ходила п’яте через десяте, то ходила, то не ходила, а тут Юрка сподвигнув. Щоправда, за цей тиждень я його ні разу в залі не бачила. Він то не приходить взагалі, то приходить раніше. В понеділок обіцяв бути. В основному, не ходила через погоду, але вирішила, що нарешті треба перестати жаліти себе. 7:30 — це не так рано, щоб було важко встати. І взагалі стараюсь прогнати хандру, побільше з друзями зустрічаюсь і набираюсь від них енергії. Виловлюю тих, кого давно не бачила, стараюсь не забувати про народ.

Активізуються привиди з минулого. Сьогодні запропонували мені зустрітися з дружиною мого колишнього бойфренда, якого я не бачила уже ну точно три роки, і навіть не знаю, де він, і як в нього справи, і навіть знати не хочу. У неї якісь питання до мене є. «Фігасє» сказала я і відмовилась.

робота
Є хороше, є погане.
Почнемо з хорошого. Є у нас Джек і Баль. Джек ставить мені таски і взагалі дуже хороший хлопчик. Безпосередній, хороший, розумний, дуже енергійний. Ми з ним ходимо обідати, зрідка в кіно чи гуляємо. Цікаво спостерігати сугестивну етику і больову сенсорику. Сугестивна етика — це коли я йому кажу, що от він мене прямо зараз чи прямо кілька годин тому чимось образив, а він одразу починає вибачатись і говорить багато приємних слів. А больова сенсорика — коли робиш якісь сенсорні речі, це сприймається абсолютно без емоцій, тобто так, ніби це так і має бути, але видно, що без цього не можна. Цікаво спостерігати інтуїцію (забуває стакан з соком і ходить повз нього годину туди-сюди). Нарешті прямо під рукою є Джек для дослідів.
Баль, а про нього я тут уже колись писала, надзвичайно мене активізує. Завжди незворушно-добрий, завжди зі спокійною посмішкою. Коли мені треба допомога, ніколи не відмахнеться, а завжди підкаже, покаже, дасть інструкції (по сугестивній їздить, ага, а мені тільки того і треба). Як більшість Балів, темна особистість з не менш темними друзями.
А тепер погане. Джек іде через тиждень, в пт, а Баля не буде вже мабуть з понеділка. З ким тепер дружити?
Прийшла дівчинка нова в менеджери, Гамка. А у нас мало того, що нуль-контакт, так ще і міраж. Абсолютно не уявляю, як буду з нею працювати. Нє, ну ясно, що якось буду, але це буде і на 10% не так приємно, як з Джеком. Правда, Гамлетів у мене раніше для дослідів теж не було, так що тут теж плюс.

А загалом на роботі добре. На майкрософт більше не злюсь, з роботою справляюсь, зарплату платять, соком поять, бутербродами готують.

Ходила минулого тижня на «Карміну Бурану» в театр опери і балету для дітей та юнацтва. Сподобалось дуже. Але враження від вистави, театру, глядачів різні. Вистава була дуже коротка, тривала десь годину двадцять хвилин. Це сценічна кантата, тому ні балету, ні дійових осіб там не було. Був хор. Дядьки і тьотки, стояли в чотири ряди і співали. Перша, вона ж остання, пісня — це просто бомба. Аж мурашки по шкірі, причому не тільки у мене, а ще потім і Андрій з Танею сказали, що у них були такі ж відчуття. Сольні чоловічі партії мені не сподобались. Не витягували ноти.
Але добре, що ми сюди потрапили, бо це перший раз за півроку, коли іде Карміна Бурана. І я дивилась афішу далі — в грудні не буде і в січні теж. А далі немає афіші.
Театр був ужасний. Це театр опери і балету для дітей та юнацтва. Акустики ніякої, зал маленький і тісний. Про контингент я взагалі мовчу. Попереду сиділи діти, віку так клас сьомий-восьмий, без кінця крутилися, говорили одне з одним, смикали одне одного за волосся, ходили в туалет, підспівували хору, підскакували на стільцях і щось їли. Ой це був капець. Ззаду мене сиділа парочка, і вже начебто дорослі люди, старшого віку. Обнімались-зажимались і в повний голос коментували виставу. Це було вище моїх сил. Такі речі мене страшно бісять. До дітей не дотягнулась, а на дорослих шикнула. А коли на них ще хтось шикнув, вони заткнулись і до кінця вистави сиділи мовчки. І ще безкінечний кашель діставав. Ну невже не ясно, що якщо у тебе бронхіт, то краще сидіти вдома? І таке враження, що у нас півміста хворих на кашель, і всі вони зібралися в цьому театрі. Повбивала би :) Я оце вже думала: може мені купити якусь будку і з нею ходити в театр, щоб я з будки бачила тільки сцену і нікого більше навколо. Бо якщо хтось чи щось відволікає мене від вистави, то йому потім туго приходиться.
Але в цілому вистава сподобалася, ми тільки дійшли висновку, що нам треба брати квитки на перший ряд і по центру, щоб не відволікав ніхто і музику було краще чути. І можна піти ще.
Андрій, це ж нічого, що я це з листа видерла?

Вчора пили. Я пила кокур масандрівський, а на ранок ходила зізгугом і страждала від похмілля. Не буду більше солодке вино пити, буду пити сухе. Від нього в принципі не буває похмілля. Так наче і не пила нічого напередодні.

Зробила тиждень тому лазерну епіляцію. Трохи боляче було, але терпіти можна. Прокляла все на світі за те, що поголилася перед епіляцією, а не депілювала кремом. Запалення і подразнення переслідують мене цілий тиждень. Але загалом цікаві враження. Спочатку годину було знеболювання. В цей час я читала Атланта. Мені хотіли запропонувати журнал і дуже здивувалися, що я попросила комп’ютерний або мобільний. Сказали, що у них такого не водиться. Потім мене поклали на кушетку і почали процедуру. Намазали мене спеціальним гелем, одягнули на очі окуляри. Епілятором коли епілюєш, тоді більш боляче. За рахунок того, що епілятором водиш три-чотири-шість разів, поки зачепиться і видереться волосинка. А тут один укол (імпульс лазера) — і поїхали далі. Всю процедуру в кімнаті був сильний запах паленого волосся. Ги-ги. А наступні кілька днів шкіра була подразнена, змазувала її всякими кремами. А тепер треба ще почекати, поки виросте волосся на 1–2 мм і почне випадати. Загалом я задоволена і центром краси, і майстром. Прийду до них ще.

Останнім часом життя якось сповільнилося і писати ні про що. Не писати ж про «я встала, поснідала і пішла на роботу».
Вишивати вишиваю, стараюсь хоч годинку на день цьому приділити. Тому в неділю завжди є що показувати.

А загалом все по-різному, але в основному все ок. Всіх читаю, хоч коментую не завжди. Якщо раптом мене хтось хоче бачити, свистіть, розгляну пропозицію.