снилося мені
Dec. 8th, 2008 10:11 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kallisto_kyivЦілий ранок прекрасно мені щось снилося під дощовий перестук за вікном.
Спочатку снилося, як я з нашими курсантами на морі. Пам’ятаю Ромку, Чубика і Гальчуса. На задньому фоні ще хтось ходив, але вже не пам’ятаю.
А потім мене батьки хотіли видати заміж за якогось чаклуна. Дійство відбувалося в 123-й школі, яка раптом виросла до розмірів замку, але весь інтер’єр залишився шкільним. Мама сказала татові, щоб він пішов і відніс солодке для гостей. Я пішла з ним, хоча ще сукню не одягала. Приходжу туди, а все буде не в актовому залі, який більш-менш пристойний, а в їдальні, де замість столів чогось парти стоять. І тут я дивлюся, що гості якось дивно реагують. Перешіптуються і непомітно з жахом тікають. Я починаю думати про нареченого. Думаю: останній раз я його бачила давно і вже не пригадаю, як він виглядає, а от мати його відома зла чаклунка, і якщо я все-таки на цей шлюб погоджусь, то я ж попала. І весілля в їдальні школи - це явно не те, про що я мріяла з дитинства. Думаю: як би оце його злиняти? Але ж шкода, батьки все організували, а це все грошей коштує. Але робити нічого. Пішла, зібрала свої ниточки вишивальні (ну куди ж я без вишивки) і дивлюсь, як би оце його линяти. А евакуація народу тим часом стала масова, народ в паніці рятується навіть через дах, щоб не бачити оту мою майбутню свекруху. Ну, я на них подивилась і собі тікати. Знайшла між стінами якісь таємні сходи, спустилась вниз. А там монстроподібні собаки-охоронці ходять. Думаю: зжеруть же зараз. Тоді я стала в куточок і почала робити вигляд, що я невидима. Аж тут хлопець якийсь приходить і каже: я тебе врятую. Цілує мене, бере на руки і я щасливо прокидаюсь.
На радостях аж в спортзал не пішла )
Вчора ще щось таке снилося... але забула що, а Таня, якій я все розказала, не хоче мені нагадати, що там було. Але було щось шикарне, бо вона ще спитала: шо ти куриш перед сном?
Спочатку снилося, як я з нашими курсантами на морі. Пам’ятаю Ромку, Чубика і Гальчуса. На задньому фоні ще хтось ходив, але вже не пам’ятаю.
А потім мене батьки хотіли видати заміж за якогось чаклуна. Дійство відбувалося в 123-й школі, яка раптом виросла до розмірів замку, але весь інтер’єр залишився шкільним. Мама сказала татові, щоб він пішов і відніс солодке для гостей. Я пішла з ним, хоча ще сукню не одягала. Приходжу туди, а все буде не в актовому залі, який більш-менш пристойний, а в їдальні, де замість столів чогось парти стоять. І тут я дивлюся, що гості якось дивно реагують. Перешіптуються і непомітно з жахом тікають. Я починаю думати про нареченого. Думаю: останній раз я його бачила давно і вже не пригадаю, як він виглядає, а от мати його відома зла чаклунка, і якщо я все-таки на цей шлюб погоджусь, то я ж попала. І весілля в їдальні школи - це явно не те, про що я мріяла з дитинства. Думаю: як би оце його злиняти? Але ж шкода, батьки все організували, а це все грошей коштує. Але робити нічого. Пішла, зібрала свої ниточки вишивальні (ну куди ж я без вишивки) і дивлюсь, як би оце його линяти. А евакуація народу тим часом стала масова, народ в паніці рятується навіть через дах, щоб не бачити оту мою майбутню свекруху. Ну, я на них подивилась і собі тікати. Знайшла між стінами якісь таємні сходи, спустилась вниз. А там монстроподібні собаки-охоронці ходять. Думаю: зжеруть же зараз. Тоді я стала в куточок і почала робити вигляд, що я невидима. Аж тут хлопець якийсь приходить і каже: я тебе врятую. Цілує мене, бере на руки і я щасливо прокидаюсь.
На радостях аж в спортзал не пішла )
Вчора ще щось таке снилося... але забула що, а Таня, якій я все розказала, не хоче мені нагадати, що там було. Але було щось шикарне, бо вона ще спитала: шо ти куриш перед сном?
