![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kallisto_kyivНотр дам де Парі
Як в житті буває: живеш собі, живеш, і періодично робиш ось такі відкриття. Мюзіклу вже цілих 10 років, я про нього навіть щось чула, і навіть долинали відголоски у вигляді пісні Бель у виконанні Пєткуна, Голубєва і Макарського. Але що воно таке і звідки пісню здерли, особливо ніколи не цікавилась. І тут після концерту Гару я всерйоз зацікавилась, а що ж там за мюзікл такий, в якому співав Гару і якого назвали найсексуальнішим Квазімодо. Скачала, почала дивитись. Але я ж нормально подивитись не можу, мені шкода сидіти і дві години пялитись в монітор, нічого не роблячи. Я при цьому вишивала, прибирала, прасувала, ходила по кімнаті, прес качала. І ясно, що музику я чула, а за сюжетом не завжди вдавалося стежити. Французької я не знаю, і не можу сказати точно, про що вони співають. І не можу дві години не відриваючись, дивитись в монітор і читати субтитри, бо часу мені на це шкода. Тому вже разів 8 (сумарно його дивилась), наспівую пісні і мелодії і навіть вже скачала мп3 і залила в плеєр. Тепер ще і на вулицях слухаю. Наступним кроком, я відчуваю, буде вивчення французької. Кішці моїй, до речі, мюзікл теж сподобався. Вона лягає біля колонки, коли він у мене включений, дрімає і водить вухами. Колись вона Алісу так любила слухати, але з часом, очевидно, її музичні вподобання змінились.
Мюзікл на дуже високому рівні поставлений. У нас таким не пахне і найближчі років 10 пахнути не буде. Актори живуть на сцені. У них немає такого, що вони не знають, куди подіти руки, ноги, куди дивитись і що робити з обличчям під час дії. Навіть якщо в епізоді співає один актор, а іншим кільком за сценарієм треба знаходитись на сцені, вони не просто стоять і дивляться, а щось роблять, вони не виглядають там недоречно. Ось це мене найбільше вразило. Декорації, грим, підбір акторів - все на висоті. Всім, хто ще не бачив мюзікл - дивитись однозначно.
Первая любовь. Вот такая вот музыка!
Запросив мене в середу один дуже милий Баль на цей мюзікл. Я подумала і вирішила, що мюзікли це завжди весело. І пішла.
Юля Савічева грає 17-річну дівчинку, хоча роль їй підходить, вона маленька, худенька, виглядає як підліток. Крім неї в фільмі всі невідомі: актори, режисер, знімальна група. Принаймні, я їхні прізвища не чула раніше. Але незважаючи на це, фільм непоганий вийшов. Місцями наївний, зворушливий, романтичний. Сюжет смішний такий. Місце дії вирване з реальності. В центрі подій дівчинка Таня, яку грає Савічева, її батька десь немає, мати завідує місцевим будинком культури, там же ошивається дід, а брат крутить дискотеки в місцевому клубі. І в цю дівчинку закохується хлопець Саша, чий батько - бізнесмен, ходячий гаманець і думає тільки про гроші, мама десь поділась. Всі такі круті, шо капець: стадами їздять на красивих яскравих мотороллерах, викидають телефони в Москва-ріку, грають в футбол на полі, яке належить батькові Саші. По сюжету виявляється, що ходячий гаманець в молодості любив і досі любить Таніну маму, але вона вибрала кар"єру балерини, і стосунки розірвались. І тепер в припадку помсти він викупив цей будинок культури, хоче його перебудувати і зробити там казіно. Але Саша і Таня готують афігєнний танцювально-співальний номер, внаслідок якого настає вселенська благодать, тато знову любить маму і передумує валяти БК.
Пісень в мюзіклі було не так вже і багато, але мені сподобалась хореографія. Люблю, коли люди красиво і синхронно рухаються і співають. В цьому щось є, це зачаровує. І оскільки я ходжу в зал і тема спорту і красивих тіл мені не байдужа, то окремо хочу відзначити дуже красивий прес у Савічевої і потужно накачані ноги у її партнера. Я аж задивлялась, коли її показували в короткому топі, а його в футбольній формі.
І ще що цікаво: для перегляду вибрали кінотеатр Київ. Я скільки була в Києві, була тільки в червоному залі, а в синьому ніколи не була. Фільм крутили тільки для чотирьох чоловік, крім нас ще одна парочка була :)
Як в житті буває: живеш собі, живеш, і періодично робиш ось такі відкриття. Мюзіклу вже цілих 10 років, я про нього навіть щось чула, і навіть долинали відголоски у вигляді пісні Бель у виконанні Пєткуна, Голубєва і Макарського. Але що воно таке і звідки пісню здерли, особливо ніколи не цікавилась. І тут після концерту Гару я всерйоз зацікавилась, а що ж там за мюзікл такий, в якому співав Гару і якого назвали найсексуальнішим Квазімодо. Скачала, почала дивитись. Але я ж нормально подивитись не можу, мені шкода сидіти і дві години пялитись в монітор, нічого не роблячи. Я при цьому вишивала, прибирала, прасувала, ходила по кімнаті, прес качала. І ясно, що музику я чула, а за сюжетом не завжди вдавалося стежити. Французької я не знаю, і не можу сказати точно, про що вони співають. І не можу дві години не відриваючись, дивитись в монітор і читати субтитри, бо часу мені на це шкода. Тому вже разів 8 (сумарно його дивилась), наспівую пісні і мелодії і навіть вже скачала мп3 і залила в плеєр. Тепер ще і на вулицях слухаю. Наступним кроком, я відчуваю, буде вивчення французької. Кішці моїй, до речі, мюзікл теж сподобався. Вона лягає біля колонки, коли він у мене включений, дрімає і водить вухами. Колись вона Алісу так любила слухати, але з часом, очевидно, її музичні вподобання змінились.
Мюзікл на дуже високому рівні поставлений. У нас таким не пахне і найближчі років 10 пахнути не буде. Актори живуть на сцені. У них немає такого, що вони не знають, куди подіти руки, ноги, куди дивитись і що робити з обличчям під час дії. Навіть якщо в епізоді співає один актор, а іншим кільком за сценарієм треба знаходитись на сцені, вони не просто стоять і дивляться, а щось роблять, вони не виглядають там недоречно. Ось це мене найбільше вразило. Декорації, грим, підбір акторів - все на висоті. Всім, хто ще не бачив мюзікл - дивитись однозначно.
Первая любовь. Вот такая вот музыка!
Запросив мене в середу один дуже милий Баль на цей мюзікл. Я подумала і вирішила, що мюзікли це завжди весело. І пішла.
Юля Савічева грає 17-річну дівчинку, хоча роль їй підходить, вона маленька, худенька, виглядає як підліток. Крім неї в фільмі всі невідомі: актори, режисер, знімальна група. Принаймні, я їхні прізвища не чула раніше. Але незважаючи на це, фільм непоганий вийшов. Місцями наївний, зворушливий, романтичний. Сюжет смішний такий. Місце дії вирване з реальності. В центрі подій дівчинка Таня, яку грає Савічева, її батька десь немає, мати завідує місцевим будинком культури, там же ошивається дід, а брат крутить дискотеки в місцевому клубі. І в цю дівчинку закохується хлопець Саша, чий батько - бізнесмен, ходячий гаманець і думає тільки про гроші, мама десь поділась. Всі такі круті, шо капець: стадами їздять на красивих яскравих мотороллерах, викидають телефони в Москва-ріку, грають в футбол на полі, яке належить батькові Саші. По сюжету виявляється, що ходячий гаманець в молодості любив і досі любить Таніну маму, але вона вибрала кар"єру балерини, і стосунки розірвались. І тепер в припадку помсти він викупив цей будинок культури, хоче його перебудувати і зробити там казіно. Але Саша і Таня готують афігєнний танцювально-співальний номер, внаслідок якого настає вселенська благодать, тато знову любить маму і передумує валяти БК.
Пісень в мюзіклі було не так вже і багато, але мені сподобалась хореографія. Люблю, коли люди красиво і синхронно рухаються і співають. В цьому щось є, це зачаровує. І оскільки я ходжу в зал і тема спорту і красивих тіл мені не байдужа, то окремо хочу відзначити дуже красивий прес у Савічевої і потужно накачані ноги у її партнера. Я аж задивлялась, коли її показували в короткому топі, а його в футбольній формі.
І ще що цікаво: для перегляду вибрали кінотеатр Київ. Я скільки була в Києві, була тільки в червоному залі, а в синьому ніколи не була. Фільм крутили тільки для чотирьох чоловік, крім нас ще одна парочка була :)
