вихідно-святкове
Apr. 19th, 2009 10:26 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kallisto_kyivВсі поїхали, мене покинули, а я не сумую сама. Дивлюсь цілий день фільми, вишиваю дуже симпатичну дівчинку. Уже майже половину осилила.
Як же смачно готує мій тато! От ішла зараз на кухню і думала, що поставлю чайник, а їсти нічого не буду, бо і так за ці два дні від"їлась на святкових харчах. Так ні ж. На плиті каструля. Зазирнула під кришку, а там - гречка! Але не просто гречка, а з реберцями. Мммм, яка смакота! От не люблю гречку, їм її дуже рідко, під настрій. Навіть якщо їсти буде нічого, навряд чи я буду їсти гречку. Але гречка з реберцями від мого тата - це просто ммммм! Ніжна, розсипчаста, ароматна. А олів’є він вчора зробив. От здавалося б, салат як салат. Стандартний рецепт, та ще і далекий від ідеалу корисності. Але ні, тато сказав, що коли готуєш, туди не треба нічого шкодувати, і тоді вийде круто. Боже який олів’є, я не можу відірватись. А яку курку він запік! Сашка от підтвердити може! До сьогоднішнього вечора курка не дожила. Десь в обід від неї залишилося трошки більше ніж самі кістки. До вечора не стало і кісток. Він зробив спеціальний соус, яким обмазав курку зверху, а всередину напхав гречки з маринованими опеньками і соусом. Шкуринка вийшла тоненька і запечена, а під нею соковите біле м’ясо і це все з соусом, яким була облита курка. От сама пишу і слинку ковтаю.
Але з цими обжорствами треба щось робити, тому я завтра з самого ранку їду викатувати все захаване за ці два дні.
Ну і наостанок напишу, як ми вчора в церкву ходили.
Була в гостях Сашка, ми ходили на пікнік з вишивкою, але швидко замерзли і прийшли додому. Якраз і дощ почався. Тут тато приходить і каже: "ідемо святити паски". А треба сказати, що він ніколи не відзначався особливою набожністю і дотриманням релігійних канонів. Але паску вони з мамою ходять святити кожен рік. Щось є в цьому, щоб в кошик покласти паску, яєць крашених, ковбаски, трохи того, трохи цього, і так статечно і поважно дійти до церкви, почекати, поки посвятять, а тоді вже вдома вечеряти всією родиною. Паски, правда, мама теж останні роки не пече. Багато пасок у нас ніхто їсти не буде, а замішувати тісто на дві паски немає сенсу. Та і ті, що продаються в магазині, в міру смачні, здобні, з родзинками. Хоча наступного року я мабуть буду пробувати пекти. Віталік мене на днях спитав, чого я не печу, а я і подумала: а і справді, чого?
У мами цього року видалась нагода поїхати в Колки провідати бабусю, а ми з татом і Сашкою пішли святити паски. На момент нашого виходу з дому дощ трохи був ущух, але варто нам було вийти з дому і дійти до повороту на набережну, як почалась злива! Та така, що здається небеса відкрились і почали зливати надлишок води на землю. Поки ми дійшли до церкви, а іти там від сили хвилин 15, ми були мокрі навіть під парасольками. Взуття промокло в усіх, штани понамокали аж до колін, рукав, який був ближчим до краю парасольки, промок наскрізь, попа була мокра від того, що по курточці вода стікала. Відносно сухими були тільки обличчя і волосся. Але батюшка, який святив паски, виправив це непорозуміння. От уявіть, що буде, коли набрати чашку води і вихлюпнути її комусь в обличчя. Батюшка окропив нас свяченою водою так само щедро. Так що коли ішли додому, парасольки можна було сховати, бо втрачати було більше нічого. Ну і як водиться, коли ми підійшли додому, дощ ущух, наче його і не було.
Ну а вдома вже сушились, вечеряли, пили чай, дивились кіно про мері попінс, співали пісні з нею разом, вишивали, говорили... Гарно зустріли свято.
Як же смачно готує мій тато! От ішла зараз на кухню і думала, що поставлю чайник, а їсти нічого не буду, бо і так за ці два дні від"їлась на святкових харчах. Так ні ж. На плиті каструля. Зазирнула під кришку, а там - гречка! Але не просто гречка, а з реберцями. Мммм, яка смакота! От не люблю гречку, їм її дуже рідко, під настрій. Навіть якщо їсти буде нічого, навряд чи я буду їсти гречку. Але гречка з реберцями від мого тата - це просто ммммм! Ніжна, розсипчаста, ароматна. А олів’є він вчора зробив. От здавалося б, салат як салат. Стандартний рецепт, та ще і далекий від ідеалу корисності. Але ні, тато сказав, що коли готуєш, туди не треба нічого шкодувати, і тоді вийде круто. Боже який олів’є, я не можу відірватись. А яку курку він запік! Сашка от підтвердити може! До сьогоднішнього вечора курка не дожила. Десь в обід від неї залишилося трошки більше ніж самі кістки. До вечора не стало і кісток. Він зробив спеціальний соус, яким обмазав курку зверху, а всередину напхав гречки з маринованими опеньками і соусом. Шкуринка вийшла тоненька і запечена, а під нею соковите біле м’ясо і це все з соусом, яким була облита курка. От сама пишу і слинку ковтаю.
Але з цими обжорствами треба щось робити, тому я завтра з самого ранку їду викатувати все захаване за ці два дні.
Ну і наостанок напишу, як ми вчора в церкву ходили.
Була в гостях Сашка, ми ходили на пікнік з вишивкою, але швидко замерзли і прийшли додому. Якраз і дощ почався. Тут тато приходить і каже: "ідемо святити паски". А треба сказати, що він ніколи не відзначався особливою набожністю і дотриманням релігійних канонів. Але паску вони з мамою ходять святити кожен рік. Щось є в цьому, щоб в кошик покласти паску, яєць крашених, ковбаски, трохи того, трохи цього, і так статечно і поважно дійти до церкви, почекати, поки посвятять, а тоді вже вдома вечеряти всією родиною. Паски, правда, мама теж останні роки не пече. Багато пасок у нас ніхто їсти не буде, а замішувати тісто на дві паски немає сенсу. Та і ті, що продаються в магазині, в міру смачні, здобні, з родзинками. Хоча наступного року я мабуть буду пробувати пекти. Віталік мене на днях спитав, чого я не печу, а я і подумала: а і справді, чого?
У мами цього року видалась нагода поїхати в Колки провідати бабусю, а ми з татом і Сашкою пішли святити паски. На момент нашого виходу з дому дощ трохи був ущух, але варто нам було вийти з дому і дійти до повороту на набережну, як почалась злива! Та така, що здається небеса відкрились і почали зливати надлишок води на землю. Поки ми дійшли до церкви, а іти там від сили хвилин 15, ми були мокрі навіть під парасольками. Взуття промокло в усіх, штани понамокали аж до колін, рукав, який був ближчим до краю парасольки, промок наскрізь, попа була мокра від того, що по курточці вода стікала. Відносно сухими були тільки обличчя і волосся. Але батюшка, який святив паски, виправив це непорозуміння. От уявіть, що буде, коли набрати чашку води і вихлюпнути її комусь в обличчя. Батюшка окропив нас свяченою водою так само щедро. Так що коли ішли додому, парасольки можна було сховати, бо втрачати було більше нічого. Ну і як водиться, коли ми підійшли додому, дощ ущух, наче його і не було.
Ну а вдома вже сушились, вечеряли, пили чай, дивились кіно про мері попінс, співали пісні з нею разом, вишивали, говорили... Гарно зустріли свято.
