Крим, 01.05 — 09.05, мис Айя — Мангуп — Великий Кримський Каньйон — Ай-Петринська Яйла

[kallisto_kyiv]

Уже місяць примушую себе написати про Крим. Так мало часу останнім часом, і таке насичене життя, що на жж часу не вистачає зовсім.

Маршрут у нас мінявся раз двадцять, нє, навіть сорок. Планувалося, що Віталік і я приєднаємось до решти компанії, які до нашого приїзду пройдуть Чорноріченський каньйон і будуть чекати нас біля Соколиного. Але вже в поїзді нам подзвонили і сказали, щоб ми їхали на Айя, бо Андрій і Льошик захворіли і потребують не такого агресивного маршруту.

День перший, 1 травня

Даремно я не подивилась прогноз погоди на тиждень, менше б розчарувань було в Криму. Бо коли ми приїхали в Севастополь, було сонце, потім дощ, потім хмари і вітер. Особливо ми відчули це, коли побачили, що катер, який мав нас привезти на золотий пляж, не ходить через штормову погоду. А ми накупили вкусняшок, грунтовно напхали ними рюкзаки і пішли пішки. Дорога там не дуже важка, але коли дме шквальний вітер і ледве не здуває з ніг, отримуєш в рази менше задоволення від гір і усвідомлення того, що ти нарешті на Айя. Ну і я не можу не згадати той факт, що ми в кращих традиціях поснідали на набережній в Балаклаві з видом на бухту, яхти і на свіжому повітрі. А ще Віталік подарував мені тюльпани, з якими я носилася аж до кінця походу, а потім ритуально похоронила під каменем.

 
Балаклава, набережна

День другий, 2 травня

На Айя ми стояли два дні. В перший день, коли погода була більш-менш, ми решту дня проспали в наметі. Зате на другий день нам довелося сидіти в наметі майже весь день, бо пішов дощ. Ми чекали, поки ущухне дощ, їли бутери і шняжки. На вулиці було сиро і противно, земля розмокла, море було холодне і перспективи мрачні. Під вечір якось вилізли, розтягнули тент, розвели вогнище. Приготували щось їсти, зварили глінтвейн, відігрілись і вирішили назавтра евакуюватись в цивілізацію.

Традиційна фотка про мис Айя

День третій, 3 травня

Ранок пройшов у зборах. Сніданку як такого не було, погризли хліб з ковбасою, пакували речі, збирали рюкзаки. Я вирішила скупатися, і фіг, що холодно і вода холодна. Вода по відчуттям була градусів 13–15. Ступні зводило, але я все-таки обпливла камені. Хтось підказав, що на Айя щодня ходить ялик і забирає всіх бажаючих чи то за 20 грн з носа, чи щось таке. Знайшлася ще компанія киян, з якими ми і попливли. Я вперше плавала на ялику, раніше на Айя потрапляла або пішки, або на катері. Останнім часом так мало буває того, що вперше :) В Балаклаві порадились і вирішили відвідати піратську харчевню і там перекусити. Пиляли туди довго і нудно, і правда, це ж іти аж на другий кінець бухти. І харчевнею я на цей раз залишилася дуже незадоволена. Обслуговування жахливе, яке зіпсувало враження від смаку їжі. Не піду туди більше, а якщо і піду, то не дам офіціанту вилазити на голову.

Частина компанії їхала в Київ, і похід продовжувало нас четверо: Таня з Андрієм і я з Віталіком. Ми вирішили поїхати на Мангуп і там відігрітися, помитися, поспати на нормальному ліжку. Андрій викликав нашого знайомого ще з минулого року таксиста, який і відвіз нас на Мангуп. По дорозі мене знатно закачало, так що я була зелена під колір моїх штанів.

Взагалі ще треба сказати, що у нас з Віталіком якраз в поході було загострення процесу притирки. Він чекав від мене поведінки, яку він звик бачити від жіночої половини компанії в походах (в тому, що стосується хавчика і побуту), а я від нього чекала більшої підтримки і участі. Тому майже весь час я була ну не те що надута, але місцями відсторонена, а місцями дуже сердита. Ну і зі сторони Віталіка теж були певні вибрики.

На Мангупі ми поїли гарячої їжі, яка була цінна тим, що її готували не ми, помилися в душі, напилися чаю з лимонником і лягли спати на нормальні ліжка.

Той самий тюльпан

День четвертий, 4 травня

Зранку прокинулись і всі пішли на Мангуп досліджувати досі нерозвідані території. Народу там було… Як на Хрещатику в вихідний день. Табунами ходили. Правда, тільки на Тешклі-бурун. Бо на інших «пальцях» народу зустрічались одиниці. Ми вирішили обійти всі чотири пальці і подивитись, чого ми раніше не бачили. У Андрія був жпс з хорошими картами, так що різні печери, храми і стіни ми знаходили по жпсу. Знайшли розкопану яму біля фортечної стіни і неподалік гору черепків. Це мабуть щоб любителі старовини не копалися в ямі, а вибрали собі напам’ять черепки з купи. По ходу справи вирішили, що тусувати нам тут більше нічого і треба продовжувати маршрут. Тому поскакали вниз збиратися і їхати вперед.

Дослідним шляхом визначили, що сама смачна і велика пахлава водиться в передостанній по дорозі на мангуп чайхані, а лагман і плов — в останній. Остання ще не встигла спаскудитись і розбалуватись туристами, бо більшість осідає в ближчих до озера чайханах.

Рюкзаки спакували, зловили машинку і поїхали в Соколине. Поблукали трохи по селу і понад гірською річкою пішли шукати найближчу стоянку. Зупинилися в симпатичному місці, звідки було видно Орлиний заліт і зліт. Як виявилося вранці, зовсім поряд була дорога, але машини їздили рідко, тому нам це не заважало.

Якраз в цей день Віталіку кардинально не сподобалася подана вечеря, про що він повідомив мене в різкій формі, а я не зрозуміла, в чому проблема, бо їли ми в цей день в чайхані два рази і тому на вечір запланована була легка вечеря (пакетосуп з тушонкою). Я навіть трохи всплакнула, бо добровільно взяла на себе приготування їжі, хоча могла і не робити цього. Але ладно, діло це вже говорене-переговорене, на майбутнє в мене є хитрий хак — рецепт — казанок каші розпихається по судочкам і проблему знято.

День п’ятий, 5 травня

Маршрут на цей день був — Великий Кримський каньйон. Ішли понад красивою гірською річкою, проходили Блакитне озеро, яке дуже красиве: перед ним водоспади, а далі саме озеро. Вода холодна, озеро і правда блакитне. Чарівне місце. Я б там жила мабуть. Були люди, які купатись наважувались, але я в тіні примерзла і в воду не лізла.

Перед початком підйому до каньйону зустріли лісників. Я досі дивуюся цьому феномену. Це просто якісь робінгуди. У багатих забирають для бідних. Уявіть собі: ліс, півдня ходи від цивілізації, дороги для машини теж немає, принаймні, ми її не бачили і по ній не йшли. По дві сторони дороги стоять два столи, а за ними люди в формі зшибають з перехожих гроші. Ми відбулись порівняно легко: за чотирьох заплатили 30 грн. Здається, так.

Дорога до каньйону була різна: і круті підйоми, і джерела, і стежки, і широка дорога. Дуже вразила мене біля ванни молодості палатка з чебуреками. Як вона туди потрапила, незрозуміло. Ванна молодості або кара гьоль (чорне озеро) — це така дірка в дні каньйону, досить глибока, і правда чорна. Взагалі таких ванн ми далі зустрічали ще штук сім, правда, вони були менші, і біля них не було чебуреків. Основну масу екскурсантів водять до основної ванни, а потім ведуть назад. А ми пішли далі по каньйону. Дно каньйона цікаве: відшліфоване і суцільне. Тобто не камені там різного калібру, а один суцільний камінь з западинами і виступами. Трохи далі наважилися скупатися в ванні молодості. Вода там і правда холодна, молодієш на очах. Паралельно знайшли стадо кліщів одне на одному і зайнялись їх витягненням. На щастя, кліщі ще не встигли вгризтися в шкіру, тому процес пройшов легко і безболісно.

Далі дорога ставала трохи важчою. Вода закінчилась, але рельєф дна став складнішим для проходження.Траплялися великі валуни і великі западини, наповнені водою. Але саме цікаве почалося, коли ми вирішили рухатися на стоянку Бойка, щоб там уже ночувати. Віталік розвідав дорогу і виявилося, що нам треба лізти вгору по дуже крутій, майже вертикальній стіні з сипучкою. Ох це було екстремально. Лізти туди було дуже важко, ми чіплялися зубами і руками і всім чим можна за все, що можна: корінці, травинки, кущики, камені. Але нічо, всі вилізли, всі залишилися живі і неушкоджені. Ми з Танею були страшно горді, що ми подолали цей підйом.

Стіни каньйону дуже високі

Привал. Їли рибні консерви і варили чай. У Андрія в руках запчастини від штуки, на якій ми варили їсти.

До стоянки добрались, місце було красиве і мальовниче, там ми і розбили табір.

День шостий, 6 травня

Спали довго і довго готували сніданок, ніжились на сонці, нікуди не спішили. Я навіть встигла повишивати, недаремно ж я таскала станочок з собою весь похід.

Оскільки попередній день був важкий, маршрут знову змінили і вирішили не йти в третій каньйон, а піти на Ай-Петрі. По дорозі знайшли мєга-лабіринти стихій. Я по ним навіть пройшлась, і мені навіть сподобалось.

Я ходжу по лабіринту              Грот, в який ми не пішли

Набрати висоти нам треба було небагато, щось із шістсот метрів. Але вони далися дуже важко. Навіть не знаю, в чому справа. Чи в тому, що підйом нудно крутий і немає можливості відпочити по дорозі (рівних місць майже немає, підйом рівномірний), чи в тому, що ми за ранок розслабились. Зате коли ми вибрались на яйлу, були винагороджені надзвичайно красивим краєвидом. Обожнюю кримські гори. Вдалині було видно обсерваторію, Ай-Петрі, де-не-де ще лежав сніг, на галявинах росли крокуси і фіалки. Правда, і вітер дув сильний, так що довелося одягнути теплі речі і вітровки. Так, по яйлі, ми дійшли до місця стоянки — якоїсь посадки сосен і плодових дерев, вкритих лишайником.

Важкий підйом був                  Краєвиди

На цей час ми випили все вино, яке несли до цього часу, а ще було дуже холодно. Тому вирішили Таню і Віталіка відрядити в найближчі по трасі кіоски купити якусь горючку і вкусняшку. А ми з Андрієм залишились в таборі займатись вогнищем, наметами і вечерею. Кіоски виявились чайханами, і вина там не було, а був коньяк по 80 грн за пляшку, пахлава і самаркандські лепешки.

День сьомий, 7 травня

Ранок. Снідаємо, сушимо тенти, снідаємо

На цей день наша дорога лежала на Ай-Петрі і далі.

Настрій у мене з самого ранку якось не заладився. Почалося все з того, що ми години на півтори зависли в страшнючій чайхані з ужасним туалетом і антисанітарним столом. Чай у них був як моча, а пахлаву можна було спокійно поїсти по дорозі. Але треба віддати належне, пахлава в них справді велика і смачна.

На Ай-Петрі я була вперше. Раніше про неї нічого не чула і уявлення про неї не мала майже. Знала, що там є канатка, і чула, що «ці татари захопили землю і тепер там безчинствують». Ніяких таких ужастєй я там не побачила. Канатка кумедна, але вниз спускатись ми не збирались, та і не дуже хотілось мені: людей набивається як оселедців у бочку, а ще там мабуть закачує… Чайхани акуратні, татари наполегливо закликають в гості поїсти. Але ми відмовились, взяли чебуреків і пішли далі. Ішли собі по краю плато, зліва був красивий вид на море від обрію до обрію, справа були гори.

У мене настало якесь отупіння, я втомилась від знаходження серед людей, хотіла самотності, тому цілий день слухала музику, дивилась на природу і ні з ким не спілкувалась. На вечір розташувалися в низинці. Якісь казли копають озеро в заповіднику. Біля нього ми і стали. Знайшли захищену від вітру і людських очей ложбинку, поставили намети, приготували їсти. Я в цей вечір майже нічого не робила, мерзла, їла і мовчала.

День восьмий, 8 травня

День почався з дощу. Дощ капав з перемінним успіхом, але все-таки капав, а це було зовсім неприємно, бо іти по дощу по хребту не хотілось; коньяк ми випили, нової горючки було купити ніде, продукти були під кінець: залишилися крупи і сало. Хліб, консерви і шняжки ми доїли раніше. З’ясували прогноз погоди, і виявилось, що дощ буде ще три дні, якраз ті три дні, які ми ще маємо бути в Криму. Ми подумали-подумали і вирішили їхати в цивілізацію.

Нам треба було пройти 5 км до траси, але дорога була вниз з яйли, не завжди зручна і часто мокра. Андрій підвернув ногу. На хребті була хмара. Виявляється, хмара на дотик не як вата, як можна подумати, стоячи знизу, і дивлячись вгору. Хмара на дотик всього-навсього як туман, вогкий і холодний. На хребті крім хмари ще був дуже сильний вітер, який збивав з ніг і кидав туман клаптями. Такого я раніше не бачила, але як потім бачила на Петросі, в горах це нормальне явище.

Вниз ішли довго і не дуже легко. Дорога була то широка, то вузька, то розмита і мокра, то суха, то зовсім губилась, то знаходилась десь посеред галявини в лісі. Кілька разів зривався дощ, один раз навіть пішов град. Але коли ми спустились вниз, в село чи то Обвальне, чи то Оползневе, вийшло сонце і погода стала цілком нормальна. В селі мені дуже запам’ятався магазин. Ми кілька днів не бачили цивілізацію, були пошарпані і брудні, у нас майже закінчились продукти, а тут цей магазин. Він був тупо як музей: дуже гарно оформлені вітрини і шикарний вибір молочки, сирів, йогуртів, вина. Знайшлися навіть консервовані абрикоси для Віталіка.

Їхали в Севастополь. На трасі знайшовся жовтий міський бусик, який підбирав по трасі туристів з рюкзаками і віз в Севастополь. Це було так прикольно :) Повний бусик туристів. Таня з Андрієм вирішили міняти квитки і їхати в Київ раніше, а я і Віталік поїхали в Джанкой провідати батьків Віталіка. В Джанкой добирались не дуже легко (електричка до Сімферополя і загальний вагон до Джанкоя), але вже о другій годині ночі були на місці. Мама нас дуже плотно нагодувала і поклала спати.

День дев’ятий, 9 травня

Був день побєди. Цей день я вже давно не святкую, просто помічаю, що настав такий день по календарю. Але батьки Віталіка, як люди старші, і для яких цей день значить більше, ніж для мого покоління, святкують. Приготували святковий сніданок і дивилися парад по тєліку. Я нарешті здійснила свою мрію, якою марила всі попередні дні походу — наїлася полуниць. О, це було таке блаженство :)

Прогулялись по місту. Місто тихе, спокійне. Місто перетинає закована в бетон річечка, в якій живуть водорості і жаби. В центрі був концерт до дня побєди. Такий, яких у нас уже давно немає: біля місцевого будинку культури для ветеранів поставили лавочки, а на сцені виступали діти. Дівчатка в бальних сукнях, хор хлопчиків-зайчиків співав пісню про день побєди. Віталік купив мені величеееееезну солодку вату і я залишилася цілком задоволена прогулянкою. Зайшли на ринок, купили продуктів на дорогу і бичків моєму татові (я з усіх поїздок привожу татові солону рибу, він її дуже любить). Бачили хлібний кіоск, який називався «хлебушек для бабушек». Треба підкинути ідейку нашому меру, він оцінить.

О п’ятій годині ми вже сідали в поїзд і їхали в Київ.

Окремо хочу сказати про фотки. Їх робив vitalyt. Вийшов не фотозвіт про похід, а фотозвіт про те, як я ходила в похід. Але я не скажу, що мені це не до душі ;) Мені дуже подобається, якою мене бачить Віталік. Мур

Comments

[elizabet-x.livejournal.com]

С огромным удовольствием прочитала твой отчет о майском путешествии в Крым! Такое впечатление, что сама там побывала.
Стало интересно, смогла бы я вот так пойти в поход! ;-)) наверное нет ;-) мне нужен душ, туалет и пр. блага цивилизации....хотя кто знает, может больше зависит от компании или спутника? ;-)
Виталику респект за фоты! ты красотка!

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

:) Я скоро про Карпати напишу ;)
Я теж думала, що мені треба душ і туалет. А виявилось, що кілька днів спокійно можна прожити без них :) Зате потім таким героєм себе відчуваєш. І компанія тут багато важить, ти права

[elizabet-x.livejournal.com]

с нетерпением жду отчета про Карпаты!

[iris7-spb.livejournal.com]

Эх, здорово-то как! И красиво!

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Дякую, Іриска :)

The long and winding road :)

[mal-paso.livejournal.com]

С возвращением! Чудесные фото чудесной страны Крым. У девушки на балаклавской набережной что-то французское во взгляде.) Тебе удалось взобраться на Говерлу? Ждем фотоотчет))

Re: The long and winding road :)

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Дякую :) А тебе коли в наших краях чекати? Ти ж все-таки приїдеш, правда?
На Говерлу ми сходили, і мені там не дуже сподобалось. Фотки звичайно ж будуть, але трошки пізніше

Re: The long and winding road :)

[mal-paso.livejournal.com]

Я таки добрался, тихо и инкогнито:)
Вторник, среду сижу на курсах где-то до шести, в четверг вечером отбываю. В номере работает wi-fi, правда, с перебоями, так что все мои контакты в силе. Буду рад, если появится возможность встретиться)

[lenkin.livejournal.com]

я скучила ))))

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

і я скучила, кицю

[brebis-blanche.livejournal.com]

Нарешті фотозвіт ) То з Віталіком і досі лямур-тужур )) Я за тебе рада!

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

О так, все прекрасно :)

[ksenka512.livejournal.com]

интересно было почитать и фотки посмотреть :)