Лоліта. Театр драми і комедії на лівому березі

[kallisto_kyiv]

Надумались ми з  Лєнкіном піти в театр. Купили квитки. По цілих 20 грн. І пішли. Сьогодні. На Лоліту, на прем’єру. Я хотіла подивитись бо: а) там грає Ольга Лук’яненко з Кадетів (тільки от не треба плюватись), б) прем’єра і в) я ніколи не була в цьому театрі. 

Як я люблю, почнемо з кінця. Театр мені не сподобався. Маленький, обшарпаний, незручні сидіння, в залі немає акустики. Постійно доводилося напружувати слух, щоб почути, що говорять актори. Я сиділа в першому ряду в бельетажі, але щоб бачити, що відбувається на сцені, доводилося постійно нахилятися вперед і це втомлювало. 

Прем’єра Лоліти. Взагалі до Лоліти у мене суперечливе ставлення. До явища, до твору. Я це читала ще в 13 чи в 15 років, тобто ще коли в ліцеї вчилась. Варто говорити, що твір я тоді не осягнула цілком, але відчуття неправильності якоїсь залишилось? Сьогодні воно тільки посилилось. Гумберт огидний і жалюгідний. Вони ще актора такого лисуватого вибрали. Без огиди я на нього дивитись не могла. Ну і те, як він слюні і соплі розмазував, плачучи. Я для себе Гумберта поставила в один ряд з Гренуєм. У них немає нічого спільного, але в моїй класифікації позитивних і негативних героїв для них місця не знайшлося. Їхнє місце окремо, в стороні. 

Ольга Лук’яненко і сама вистава. Оля дуже гарна. І добре грала. Хоча Лєна сказала, що вона переігрує. Не знаю, я сприймала все як належне. Материнську лінію трохи затягнули. Дуже сподобались мені наряди (не назву це костюмами). Ну і загалом все було ок. Але нас пробило на ха-ха. Спочатку я помітила, що у актрис труси одягнуті поверх колготок і це викликало в мене напад сміху. Потім на сцені почав з’являтись мужик. Прийде, покурить і піде. За сценарієм це був чувак на ім’я Куїлті, але оскільки він майже нічого не говорив, то ми вирішили, що це Тєнь отца Гамлєта і це само по собі було дуже смішно. А поті в фіналі він почав бігати в трусах і в халаті по сцені, кругами і це теж було дуже смішно. А потім його Гумберт намагався застрелити, але він не помер, він же привид. А в самому фіналі, коли Гумберт говорив останню промову і сказав там щось про привида - нас просто скрутило. І коли почалися оплески, ми сміялися вже вголос, істерично і довго. Нє, ну я розумію, що негарно сміятися на серйозній виставі, що це некоректно стосовно інших глядачів. Але цей мужик реально був як рояль в кущах. Всю виставу він робив вигляд, що його немає, що він непомітний як табуретка чи ще щось, а потім під кінець такий в трусах вилазить - сюрпрайз, ось і я. 

Ну і наостанок фото
Зліва направо: актриса, що грала матір Лоліти, актор, що грав Гумберта і сама Оля Лук’яненко.


Коротше, вердикт. 
Виставі зачот. Олі зачот. Мужику в трусах зачот. Актору, який Гумберта грав - навіть і не знаю. Мабуть зачот, раз він такі негативні емоції викликав. Думаю, цей актор же не Гумберт, тому чого на нього злитись. Театру - незачот, але я туди ще разок прийду, на Рожевий міст. Нє, мабуть більше, ніж разок. Але вже в партер. І з Лєною стопудово, бо вона викликає позитивні емоції. Ну і твору теж зачот, бо це хороший матеріал для роздумів. Але коли я прийду до влади, то цензурою цю книжку забороню, щоб іншим неповадно було і Гумберти не плодились на планеті. Всім дякую за увагу.

Comments

[lenkin.livejournal.com]

ти супер!!!!

[nana-angel.livejournal.com]

гумберт по книжці ніби позитивний герой...

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

може і позитивний, бо в книжці оповідь ведеться від першої особи, тому Гумберт може себе і не засуджувати. але мені це явище - 12-річна дитина і 35-річний чоловік - настільки огидне, що для мене Гумберт навіть не негативний герой. у нього окреме місце - для Гумберта

[nana-angel.livejournal.com]

негативний герої це мама лоліти яка байдужа до неї, це той хлопчик-інбіцил який був у лоліти першим просто так для забави попробувати як це, це Куїлті який використав лоліту для своїх збочених цілей, це її чьоловік який не ніс ні за неї ні за її дитину відповідальності... поганий персонаж це сама лоліта, яка не кохала гумберта використовувала його, знущялася і вимагала гроші за кохання а потім втікла до збоченця Куїлті...
а гумберт просто кохав... кохав до отупіння... кохав ту нещясну дівчинку яку зустрів десь на морі і з якою в нього було лише пару цілунків... кохав її образ в лоліті...
це те як я бачу цей твір...

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Ну яке кохання може бути в 12 років? І яке право мав цей 35-річний чоловік на цю дитину? На те, що він зробив її дорослою в 12 років? Навіть той хлопчик, з яким вона переспала в таборі, був віхою в її дитинствіт, в її дорослішанні. Замість нього потім прийшов би інший, але це все було би поступово. А Гумберт її просто використав. Підкорив своїм примхам. Не залишив права вибору. Посадив у золоту клітку: хочеш ляльку - на ляльку, хочеш іграшку - на іграшку, хочеш платтячко - на платтячко, але вночі лягай зі мною в ліжко і роби що я скажу.
Кохання тоді хороше, коли обоє знаходяться на рівних умовах. А якщо такі умови, як в "Лоліті" - тоді таким стосункам рано чи пізно настане кінець, і той, кого люблять, піде не озираючись, а той, хто любить, буде до кінця свого життя страждати і намагатися все повернути.

[nana-angel.livejournal.com]

вибір в неї був... вона цим вибором скористалася...
ви праві в тому що він на неї не мав жодних прав...
ви припускаєте стосунки між однолітками в 12-13 років?
...
я не захищяю гумберта... просто я кажу що там глибший зміст ніж просто стосунки пристарілого збоченця і милої наївної німфетки...
так він відібрав у неї дитинство, але дитинства в неї і не було... не було люблячих батьків, ляльок і цуценя...
гумберт просто любив - так він не мав права на це почуття...
не гумберт використовував її а вона його...
....
то суто моя думка...
і так я теж засуджую такі стосунки...