kallisto_kyiv | Я підкорила Мангуп і купалась на мисі Айя!

Минулі вихідні я провела в Криму. Літо тільки почалось і так кльово, що ці перші літні дні я була серед різнотрав"я, гір, скупалася в морі.

Але все по порядку. Виїжджали з Києва в четвер 5 травня ввечері. Перед тим я запаслась рюкзаком, спальником і каріматом. Оскільки я ще турист-початківець, то свого спорядження у мене немає. На щастя немає проблем з фірмами, які це спорядження дають напрокат. Рюкзак спакували, я врахувала всі інструкції не брати важких речей, косметику і телевізор з диваном, бо коли несеш це все на собі, кожен кілограм здається втричі важчим.

Їхали ми невеликою дружною компанією з семи чоловік - я, Таня, її двоє Андріїв і троє їхніх друзів з англійських курсів: Льоша, Наташа і Сергій. Після контрольної закупки в Кишені сухарями, консервами, овочами і іншими корисними речами мій рюкзак поважчав ще кілограм на 5 і в результаті важив десь 15 кг.

В поїзді їхалось весело, з вином і сиром. Настільки весело, що на ранок піввагона нас сторонилось :) В Джанкої закупились фруктами.

Поки я спала, народ накупив смачнющих полуниць і приніс їх мені!

Їхали ми їхали, і нарешті приїхали в Севастополь, моє улюблене місто в Криму. Як я не пищала і не просила залишитись хоч на півдня, покататись на паромі, походити по набережній, зайти в панораму, покататись на колесі огляду і все таке, мене ніхто не почув і ми поїхали на 5-й кілометр, а далі купили чудові дубові булочки і поїхали в Тернівку. Приїхали, вилізли з маршрутки і пішли. В село Хаджа Сала (що перекладається як Священне село) в чайхану. Ішли по дорозі-серпантину кілометри три і прийшли.

Тернівка

- Біля Хаджа Сала (я змогла, я прийшла!)

В чайхану ми прийшли дужже голодні, замовляли там все, що бачили і в результаті коли все-таки примусили себе встати і одягнути рюкзаки, було нам зовсім важко :) Ще б пак: шашлики, чебуреки з сиром і м"ясом, янтики з сиром і м"ясом, долма, хінкалі, салат, лаваш, чай з кримських трав, пахлава! Два пучечки лимонника я купила собі. Так що хто хоче чаю з екологічно чистим лимонником, приходьте, пригощу ;)

По дорозі на Мангуп бачили багато цікавих речей. Взагалі підніматись треба не дуже далеко, всього лише з кілометр. Але дорога не дуже просто, а після чайхани - тим паче! Ішли ми години півтори, зупинившись біля жіночого джерела. Набрали води, вмились, напились, освіжились. По дорозі бачили караїмський цвинтар. Караїми жили за межею цитаделі, селитися всередині їм не дозволялось. Цікавої форми пам"ятники з напівстертими буквами. Бачили оглядові башти, стіну, розкидані брили каміння, явно обтесані людськими руками. Підйом після чайхани був непростим, але на вершині все забувається! Шикарні краєвиди, гори в тумані, легкий вітерець, навколо гори, а на обрії - море!

Руїни храма Костянтина і Єлени

Я повернуся туди ще раз!

На тому "пальці", куди ми пішли (а Мангуп складається з чотирьох пальців) є цитадель і октагональний храм. Цитадель добре збереглася, хоча час, погода, а також охочі до сувенірних камінців туристи роблять свою чорну справу. А от на місці октагонального храма ми розклали спальники і карімати і спали. Намети ставити на кілька нічних годин не було сенсу, та і на території заповідника не можна. Темніє, ми розташувались практично над обривом, п"ємо вино і їмо пахлаву, говоримо про вічне. З одної сторони море, з іншої гори в тумані, а над нами фіолетове оксамитове зоряне небо. Що може бути краще?

День другий
Прокинулися рано, о п"ятій годині, хоча я викроїла ще півгодинки щоб поспати. Плеєр з навушниками-затичками ідеальний варіант не прокинутися, коли вже всі тупають над головою і голосно говорять. Варили чай і каву, заїдали сухариками, чистили зуби. От ви можете похвалитися тим, що чистили зуби, з картинкою на вранішні туманні гори? А я можу :) Зібралися і пішли вниз сідати на маршутку, щоб їхати на мис Айя. По дорозі я канєшна відмітилась і ссадила коліно на сипучці, зате потім решту мандрівки мала чим докоряти Морозу, що він пішов вперед і не підстрахував мене на небезпечному місці :)

Маршрутка підвезла нас до Резервного, звідки ми вирушили на мис Айя. Взагалі це заповідник і там є лісники, які стежать за порядком, але там є впорядковані для стоянок місця, з туристів знімається певна плата на підтримку порядку, вивезення сміття, завезення прісної води, тушіння пожеж і т.д. На мис ми дісталися через якийсь безіменний перевал, який я сфоткала напам"ять. Його символізує стовпчик.

Синє вгорі - небо. Внизу - море.

Такою дорогою ми спускалися.

Спускаючись, бачили дофіга класних пейзажів, деякі так і бути, покажу :) Канєшна, фотограф з мене нікудишній, але надіюсь, ці фотки хоча б мінімально передають те, що бачила я. Торік ми відпочивали в бухті Ласпі, яка знаходиться зовсім близько від мису Айя, і природа там дуже схожа. Тисячолітній ялівець (по-вашому можжевельник), безсоромниця (суничник) - це дерево скидає кору :) І живописні надзвичайні місця. Скелі то відрізані як ножем, то розсипані камені накидані в воду.

Нарешті ми прийшли і стали на стоянку. Стояли ми біля пляжа Інжир. Він вважається одним з найкращих пляжів біля Балаклави, туди навіть в сезон ходять катери і ялики. А після Інжира - Золотий і Срібний пляжі. Стоянка у нас була просто прекрасна - рівний майданчик біля моря. Глянеш в одну сторону - там Балаклава, а за нею мис Фіолент. Глянеш в іншу сторону - а там скеля Носоріг, а за нею бухта Ласпі. Глянеш вниз - а там море :) Звісно, щоб дістатися до води, треба пострибати по камінцям, але якщо врахувати скільки ми пройшли, щоб потрапити на море, це здається такою дрібницею :)

Природа

Зовсім далеко - носоріг, ближній камень формою нагадує інжир, чим і дав назву пляжику

Зовсім далеко - мис Фіолент, ближче - Балаклава

Наша стоянка :)
Варимо обід. Гречка ішла за милу душу!

Нехитрі запаси

Дерибан Наташиної порції :)

Миємо посуд: спочатку туалетним папером, потім вологими серветками, потім морською водою, а уже потім ополіскуємо прісною

Ввечері пекли картоплю в фользі і жерли-жерли-жерли її! Ще ніколи мені не здавалася такою смачною печена картопля!

День третій
Виспались, поснідали, скупались, поспали на пляжі, пообідали, скупались і пішли в Балаклаву :)

В Балаклаву ішли пішки, бо ще не сезон і ялики з катерами не ходять. Ішли по чудовому гірському серпантинчику, незабутні краєвиди! Бачили Чембало, до якого я так і не добралась минулі рази, коли була в Балаклаві. Правда, в цей раз теж не сильно добралась - подивилась зі сторони.

Балаклава - тихе курортне спокійне містечко. Ще немає тисяч туристів, немає такої спеки. І взагалі, вона прекрасна в будь-яку пору року

До поїзда доїхали мікроавтобусом, в найближчих магазинах купили всяких смачних штук і почали ~~пиячити~~ вечеряти. Вечеряли так, що назавтра нас сторонився уже і сусідній вагон, а провідниця поглядала з повагою. Правда основна частина заморилась під час переходу і швидко вклалась спати, але найстійкіші кажуть рознесли тамбур вщент :) Ранок запам"ятався тим, що ми випили на сімох 50 стаканів чаю. А вдень я вже була на роботі.

Таня починає вечеряти )))