про принців

[kallisto_kyiv]

Останнім часом ритм життя трохи сповільнився. В першу чергу, через роботу. Я затримуюсь на роботі, іду після сьомої. Коли пощастить і майкрософт забуває про нас, іду о сьомій. Коли не пощастить і згадує, тоді іду пізніше. Он в п’ятницю майже о десятій пішла.

Вранці ходжу в спортзал. Зі мною ходить Таня. По святах ходить Юра. По дуже великих Андрюха. Добре, що вранці є час на спортзал, але я відчуваю, що все одно мало рухаюсь. Є ідея ходити на каток раз на тиждень, і раз-два в басейн. Спробуємо, подивимось, чи приживеться.

Їжджу в метро. Мені на роботу на одинадцяту, тому їду я далеко не в годину пік. В вагоні зі мною їде стільки народу, що хочеться закричати: Люди, робочий же час. Що ви всі робите в цей час в метро? Останнім часом особливо не виношу, коли хтось втручається в мій особистий простір. Зрозуміло, що в метро надто багато народу, щоб можна було тримати піонерську дистанцію, але все ж гарчу на тих, хто намагається торкатись мене сумкою, рукою, навалюється на мене, торкається моїх рук і спини. Не було б у мене плеєра і телефона з книжкою, щоб відключатися на всю дорогу, чокнулась би.

Розчарувалася в чоловіках. Навіть ті, хто з першого погляду видаються цілком нормальними, виявляються недостатньо сильними. Треба, щоб був як скеля, як стіна, щоб на нього можна було спертися і не боятися, що він впаде або похитнеться. Як набридли ці мямлі, які мають постійні проблеми з собою. І не треба казати, що такі не всі. Я перевіряла, у всіх є таргани в голові. І ці таргани бувають великі і дуже великі. Так що не треба казати, мені зі сторони все одно видно краще. Ці слабкі чоловіки не можуть розібратися з батьками, домашніми тваринами, дітьми, квартирами і будинками, здоров’ям, роботами, чоловіки говорять одне, а роблять при цьому інше, 99% з них не НЕ ЗНАЮТЬ, ЧОГО ВОНИ ХОЧУТЬ і ДЛЯ ЧОГО ЖИВУТЬ і топчуться на одному місці і все чекають чекають чогось, а виходить, що вчорашній день і хороший момент, який все не приходить. Є і приємні винятки. Їх дуже мало і на них завжди великий попит. Тому якщо такий в руки попаде, то тримати його треба міцно. Але їх дуже мало. Зрозуміла я одне: покладатися можна тільки на себе. Одна я зроблю все так, як треба, сама про себе зможу подбати, якщо я собі щось пообіцяю, то роблю це, якщо я чогось хочу, то купую це собі або роблю так, щоб цього досягти, одна я себе можу підігнати і активувати, тримаю швидкий темп і не даю собі поблажок. Ніхто (крім одного, і то з певними умовами) з оточуючих чоловіків не може мені цього дати. Буду жити як і жила, але тепер не буду чекати принця. Вони бувають, але ось портрет середньостатистичного принця: кінь хромий, меч загубив, шкарпетки діряві, мету приїзду назвати не може і чекає, що я його розважати буду. А нафіг взагалі комусь такий принц треба?

Comments

[brebis-blanche.livejournal.com]

Ох, Женю, як я тебе розумію... Коли на повірку усі з себе "мачо-мени", виявляється, можуть тільки сидіти на задниці і ні на сантиметр не можуть вийти з комфортної зони - а в результаті фіг зна де, з батьками і, як виявляється, ти заробляєш у три-чотири рази більше, ніж вони. І це не тільки про одну людину - це, на жаль, про багатьох...

от таке

[nezlaya-lina.livejournal.com]

Ой, а Ви хто? - здивувалася Аня, побачивши у дверях плюгавенького чоловічка років тридцяти, непоказного виду, у поношеному плащі, брудній в'язаній шапочці і з явно не триденною щетиною на пом’ятому обличчі.
- Здраствуй, Аня! Я - Твій Принц На Білому Коні! - з дитячо-щирим поглядом сказав чоловік і дихнув на дівчину перегаром.
- А де кінь? - посміхнулася Аня.
- У ліфті сидить - вартує, щоб не поїхав, - так само щиро відповів Принц, - Аня, збирайтеся, ми прямо зараз їдемо до мене в палац.
- А чому я повинна з Вами кудись їхати? - стримано запитала Аня.
- Так ти ж мене все життя чекала! Щоб я приїхав і забрав тебе. І от він я!
- Ви себе з кимсь плутаєте! - Аня спробувала закрити двері, але Принц встиг підставити ногу.
- Аня, тільки без дурниць! Я не маю часу на всі ці шури-мури! Одягайтеся, поїхали.
- Та пішов ти! - Аня змогла закрити двері.
- Дура набита! - Принц стукнув по дверям кулаком, - Навіщо ж тоді мріяла?
Не дочекавшись відповіді, Принц повернувся й зайшов у ліфт.
- Грубо ти з нею! - сказав Білий Кінь.
- Я хотів по-хорошому, а вона бачиш як! - з досадою процідив Принц.
- А я б тобі навіть відкривати не став - весь брудний якийсь, неголений… Принц, називається, - Білий Кінь сплюнув на підлогу.
- Набридло все! Щодня ці дурочки з рідкими кісками… І до кожної ж ще потрібно підхід знайти! А я вже вичерпав себе, розумієш, вичерпав! І втомився. Це ще роки три тому я і пожартувати вдало і зачарувати міг, а зараз... - Принц втомлено махнув рукою.
- Зав'язувати час, - сказав Білий Кінь і загасив недокурок об стіну ліфта.
- Та ти що?! Їх ще он скільки, а нас із тобою тільки двоє. Якщо ми .зав'яжемо, хто буде цим займатися?
- Добре, хазяїн, зам'яли! Гроші на автобус у тебе є?
- У мене-то є, а ти як?
- А я знову зроблю вигляд, що випадково зайшов в автобус.
Принц, сутулячись, вийшов з під'їзду, а за ним, шкутильгаючи, ішов його Білий Кінь.

[nezlaya-lina.livejournal.com]

Как там говорят принцев мало и на всех и не хватает?
так и герцогов-графьев днем с огнем не найдешь :)
И вообще как грила героиня фильма "девчата": "Я вообще решила замуж не выходить: одной спокойней, правда? Хочу — халву ем, хочу — пряники." (с)

[s0vushka.livejournal.com]

Ой Женька, кровно обидела ты ПрЫнцев... Мстить будут) Пойдем на выходных в водник заглянем. И насчет больше нагрузок - да, их явно мало. Можно вместо завтрака попробовать ходить пешком до минской или до оболони после спортзала. Если погода хорошая.

[marinka-1985.livejournal.com]

Про принца-золоті слова.

[carpe-diem.livejournal.com]

А Майкрософт, доречі, приходить на роботу о сьомій і о десятій йде :)

Якщо у вас офіс на Горького, то я вас знаю... і досить рідко забуваю :)

[sasha2002.livejournal.com]

А принців немає в природі. Всі з тарганами. Тільки в когось більші, в когось менші. ; )

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Я підозрюю, що у нас з тобою завищені планки. Тобто це так і є. Але будь-що нам же не треба. Тому і не будемо на це будь-що кидатись. Нам же тільки найкраще треба, чи не так?

Ань, у вас наладилось?

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

ти мені чи ані? :)

Re: от таке

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Дуже добре це пам’ятаю )

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

З одного боку, принц у кожної свій, бо критерії у всіх різні. Але з іншого боку, якщо всі, тупо всі якісь не такі. Так же не може бути. Бо навіть за статистикою з 20 різних предметів хоч один має тобі підійти.

Мабуть погоджуся з цією твоєю героїнею. Коли сама собі хазяйка, так краще

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Ну і пофік. Все одно я сама крута і всі принці мене бояться і вопше вони мене такої прекрасної не варті. Крім ти знаєш кого. Але там свої нюанси.
В водник Юра в неділю вранці хоче.
Да, давай ходити. Тільки ти спочатку до спортзала дійди )

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Ага, на Горького ) А ти хто? Ти нам по якому сайту роботу присилаєш?

[brebis-blanche.livejournal.com]

Ні фіга не наладилось. На жаль...

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Глас єдиного чоловіка, який насмілився щось сказати :)
Саша, а ти хотів би бути принцем для когось? Щоб на тебе молились, в рот заглядали, всіляко для тебе старалися?

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Печально. Навіть дуже. Як гадаєш, ще можна щось зробити?

[s0vushka.livejournal.com]

Принцы похоже по углам разбежались))
Канеш не варти) А в бассейн можно.

[brebis-blanche.livejournal.com]

Я навіть і не знаю. Твоя гіпотеза про відсутність принців, на жаль, підтверджується.

До речі, ти досліджуєш нашого Номадіка?

[sasha2002.livejournal.com]

Ні. Я хотів би, щоб мене приймали з усіма моїми слабкостями та сильними сторонами. Молитись та в рот заглядати - це одна сторона полюсу, яка дуже швидко може змінитись на протилежний полюс. Обожнення когось - це завжди надлишковий потенціал, який буде прагнути врівноважитись. І тоді принц виявиться не таким вже принцем, теж саме з принцесою. : )

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Взагалі про принців я таке думаю: за кожним успішним чоловіком стоїть успішна жінка. Тобто в прямому сенсі виходить "я його сама зліпила". Але щоб виникло бажання ліпити, треба щоб матеріал спочатку був годним кудись. А поки що я не бачу взагалі нікого, з кого можна було б щось хоча б спробувати зліпити.


Ні, він позичив у мене 50 грн і зник кудись. На один раз його вистачило )

[brebis-blanche.livejournal.com]

Ага. І щоб у чоловіка було бажання вчитися і "ліпитися".

[ulijka.livejournal.com]

та вони просто бояяяяться. Ну уяви, ми і заробляємо часто не гірше від них, і виглядаємо краще. Як ти кажеш, треба ліпити з того, що є.

[carpe-diem.livejournal.com]

partner.microsoft.com/ukraine :))

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Хі-хі :) от і причина моїх затримок на роботі :)

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Ну, при правильному підході, у нього не буде вибору :)