![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kallisto_kyivДуже люблю ходити в кіно.
Вважаю, що якщо фільм показують на широкому екрані, а фільм при цьому ще вартий уваги, то гріх його не подивитись в кіно. Вдома ніколи не можна досягнути тої атмосфери, яка панує в кінотеатрі. Правда, вдома є плюс: ніхто не гигоче над вухом і не хрустить попкорном / не шипить колою. Але навіть незважаючи на це, в кінотеатрі я повністю зосереджена на тому, що відбувається на екрані, і сприймаю фільм повністю. А вдома під час перегляду часто думаю над тим, що в мене вишивка недошита, суп незварений, екран чогось занадто темний, а цей дядька - це той же дядька, який був три хвилини тому чи якийсь інший, але дуже на нього схожий? (я часто неуважно дивлюсь, коли вдома, і в результаті потім плутаю хто ким кому приходиться і потім замучую того, хто зі мною поряд, різними питаннями).
Люблю кінотеатр Лінія кіно в Метрополісі. Люблю брати квитки по центру на останні ряди. Люблю прийти трохи завчасно, хвилин за 10, і подивитися трейлери. Якщо не встигаю на трейлери, похід в кіно втрачає третину своєї смакоти. Ніколи не дивлюся трейлери з компа. А в кіно дуже люблю. Люблю ходити пізно в кіно. Народу ходить мало, можна розвалитися на два, а то і три крісла і так дивитись. В Лінії кіно мені дуже подобається те, що піднімаються підлокотники між кріслами, що крісла глибокі і зручні, хороший звук і екран. А найбільший плюс в тому, що звідти мені йти додому 15 хвилин. Тому можна іти навіть на самий останній сеанс, а потім прогулятися по нічній безлюдній Оболоні.
Останні кілька разів ходила в кіно сама. Зараз згадаю.. Вже цілих три рази була сама. Ант сказав, що я докотилася, раз сама ходжу в кіно. А я хоч і не люблю ходити куди-небудь сама, думаю, що це непогано. Що ніхто не маячить перед очима і я можу плакати і сміятися і не думати при цьому про ближнього, як я завжди роблю, і не треба потім нікого чекати і не примушувати когось чекати мене у випадку, якщо комусь захочеться носик припудрити, і потім можу сама вирішити, як піти додому через вулицю Малиновського або між будинками, як я в основному і ходжу. Хоча коли іду одна додому, уявляю, як хтось іде поряд зі мною, і ми ділимося враженнями від фільму. Але якби цей хтось матеріалізувався, кайф від фільму і від моїх уявлянь був би обламаний.
Минулого місяця я дивилась в кіно два фільми: "Обитаемый остров" і "Казки на ніч". А цього, хоч він тільки встиг початись, уже подивилась "Дорогу змін" (Revolutionary Road) і "Загадкову справу Бенджаміна Баттона" (The Curious Case of Benjamin Button). Плани на цей місяць ще: Австралія і Валькірія. І все. А далі ще чекаю Гарріпоттера, Росомаху, Льодовиковий період і Термінатора.
Вважаю, що якщо фільм показують на широкому екрані, а фільм при цьому ще вартий уваги, то гріх його не подивитись в кіно. Вдома ніколи не можна досягнути тої атмосфери, яка панує в кінотеатрі. Правда, вдома є плюс: ніхто не гигоче над вухом і не хрустить попкорном / не шипить колою. Але навіть незважаючи на це, в кінотеатрі я повністю зосереджена на тому, що відбувається на екрані, і сприймаю фільм повністю. А вдома під час перегляду часто думаю над тим, що в мене вишивка недошита, суп незварений, екран чогось занадто темний, а цей дядька - це той же дядька, який був три хвилини тому чи якийсь інший, але дуже на нього схожий? (я часто неуважно дивлюсь, коли вдома, і в результаті потім плутаю хто ким кому приходиться і потім замучую того, хто зі мною поряд, різними питаннями).
Люблю кінотеатр Лінія кіно в Метрополісі. Люблю брати квитки по центру на останні ряди. Люблю прийти трохи завчасно, хвилин за 10, і подивитися трейлери. Якщо не встигаю на трейлери, похід в кіно втрачає третину своєї смакоти. Ніколи не дивлюся трейлери з компа. А в кіно дуже люблю. Люблю ходити пізно в кіно. Народу ходить мало, можна розвалитися на два, а то і три крісла і так дивитись. В Лінії кіно мені дуже подобається те, що піднімаються підлокотники між кріслами, що крісла глибокі і зручні, хороший звук і екран. А найбільший плюс в тому, що звідти мені йти додому 15 хвилин. Тому можна іти навіть на самий останній сеанс, а потім прогулятися по нічній безлюдній Оболоні.
Останні кілька разів ходила в кіно сама. Зараз згадаю.. Вже цілих три рази була сама. Ант сказав, що я докотилася, раз сама ходжу в кіно. А я хоч і не люблю ходити куди-небудь сама, думаю, що це непогано. Що ніхто не маячить перед очима і я можу плакати і сміятися і не думати при цьому про ближнього, як я завжди роблю, і не треба потім нікого чекати і не примушувати когось чекати мене у випадку, якщо комусь захочеться носик припудрити, і потім можу сама вирішити, як піти додому через вулицю Малиновського або між будинками, як я в основному і ходжу. Хоча коли іду одна додому, уявляю, як хтось іде поряд зі мною, і ми ділимося враженнями від фільму. Але якби цей хтось матеріалізувався, кайф від фільму і від моїх уявлянь був би обламаний.
Минулого місяця я дивилась в кіно два фільми: "Обитаемый остров" і "Казки на ніч". А цього, хоч він тільки встиг початись, уже подивилась "Дорогу змін" (Revolutionary Road) і "Загадкову справу Бенджаміна Баттона" (The Curious Case of Benjamin Button). Плани на цей місяць ще: Австралія і Валькірія. І все. А далі ще чекаю Гарріпоттера, Росомаху, Льодовиковий період і Термінатора.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2009-02-07 07:14 am (UTC)no subject
Date: 2009-02-10 11:19 am (UTC)Так краще?
no subject
Date: 2009-02-10 04:31 pm (UTC)no subject
Date: 2009-02-13 12:09 pm (UTC)no subject
Date: 2009-02-19 11:26 pm (UTC)