kallisto_kyiv | весною пахне в повітрі

хотіла написати про кіно, як я дивилася кіно про ді капріо, про бреда пітта і про мушкетерів, але не напишу. завтра вдень напишу.

натомість напишу про любов
Весна прийшла. На календарі ще зима, ще лютий, але повітря вже по-весняному п’янке і свіжо-солодке, і хочеться сміятися і нестись по вулицях, і дихати на повні груди. Ще поки несміливо входить весна, але вже поряд, ще зовсім трохи, і вона прийде повноправною хазяйкою. Сидиш за компом, працюєш, робочий день у розпалі. Але раптом відчуваєш, як вона кличе. Вибігаєш на балкон, розкривши навстіж двері і дихаєш, дихаєш, і не можеш надихатись. Чекаєш весну, бо вона посміхається лукаво і обіцяє такі пригоди, яких іще не було, довгі безсонні насичені ночі, шалене серцебиття і ще щось, про що весна мовчить, але загадково посміхається.

І десь там, у весні живеш ти. Ходиш вулицями, слухаєш місто, дивишся на небо. І десь там, у весні, ми зустрінемось. Ти візьмеш мене за руку і ми підемо дивитись на квітучі абрикоси, а потім ти вигадаєш ще щось. Я сховаю всі свої колючки і стану покірною і лагідною. Не буду гнати поперед тебе і все сама робити. Все буде вчасно і доречно. І я позбудусь відчуття, що життя проходить без змісту, що все непотрібно.

Вже скоро.