Хінкалі

[kallisto_kyiv]

Є біля нас грузинський ресторанчик Хінкалі. І ми в нього вчора вирішили сходити. Типу, давно ніде не були, ну і ресторанчик недосліджений, треба розвідати.

Оскільки вечір, а ми по вечорам стараємося багато не їсти, хотілося чогось фірмового і неважкого. Мила офіціантка Юля порадила взяти фірмову страву хінкалі і популярний у них тар-тар. Мені чомусь подумалось, що це буде щось схоже на всім відомий соус. Взяли ще вина білого сухого, сидимо, цідимо вино, чекаємо хавку. Приносять. Хінкалі Андрію 3 штучки по 5 см в діаметрі, це щоб не об’їстися. І мені тартар. Ось такааа велика тарілка (показує руками), а на ньому ось такее маленьке (показує руками) дефлопе тар-тар. Така рожева кучка мняса по центру тарілки, по краям лежать маленькі кучки солі і перцю, крапелька кетчупу і гірчиці, і ще трохи нарізаної цибулі. І от я дивлюся на це рожеве м’ясо і розумію, що воно сире :) І грінки ще принесли. Шо дєлать, довелося їсти. В принципі, я до цього пробувала сире м’ясо, і знаю, яке воно на смак. Так ось цей тар-тар був на смак такий, як несолоний фарш. Не більше і не менше. Їла зі стійким відчуттям, що я їм дефлопе :) З крутоном.

Потім принесли десерт: штрудель. Знову ось така тарілка (показує руками), і в двох кутках тарілки сиротливо притулилися штрудель і кулька морозива. І вся поверхня тарілки притрушена цукровою пудрою. Це мабуть щоб показати, яка велика відстань розділяє штрудель і морозиво, і як їм одне без одного самотньо, і подолати цю відстань неможливо навіть якщо цього дуже захотіти. Штрудель, до речі, холодний і несмачний.

Не підемо більше до них. Дорого, несмачно і дуже понтово.

Ось вам на закуску ролик про дефлопе, якщо раптом хто не бачив. А хто бачив, протащіться ще раз :)

Comments

[layhe.livejournal.com]

Жень, проверено: если какая-то жральня называется именем определенного блюда (ну, кроме "Чебуречной" или "Суши-бара") - там стопудово один понт и толку ноль. У нас есть сеть забегаловок "Русские блины" или как-то похоже, - так блины там - ну просто стыдобища, а не блины.