про принців

[kallisto_kyiv]

Останнім часом ритм життя трохи сповільнився. В першу чергу, через роботу. Я затримуюсь на роботі, іду після сьомої. Коли пощастить і майкрософт забуває про нас, іду о сьомій. Коли не пощастить і згадує, тоді іду пізніше. Он в п’ятницю майже о десятій пішла.

Вранці ходжу в спортзал. Зі мною ходить Таня. По святах ходить Юра. По дуже великих Андрюха. Добре, що вранці є час на спортзал, але я відчуваю, що все одно мало рухаюсь. Є ідея ходити на каток раз на тиждень, і раз-два в басейн. Спробуємо, подивимось, чи приживеться.

Їжджу в метро. Мені на роботу на одинадцяту, тому їду я далеко не в годину пік. В вагоні зі мною їде стільки народу, що хочеться закричати: Люди, робочий же час. Що ви всі робите в цей час в метро? Останнім часом особливо не виношу, коли хтось втручається в мій особистий простір. Зрозуміло, що в метро надто багато народу, щоб можна було тримати піонерську дистанцію, але все ж гарчу на тих, хто намагається торкатись мене сумкою, рукою, навалюється на мене, торкається моїх рук і спини. Не було б у мене плеєра і телефона з книжкою, щоб відключатися на всю дорогу, чокнулась би.

Розчарувалася в чоловіках. Навіть ті, хто з першого погляду видаються цілком нормальними, виявляються недостатньо сильними. Треба, щоб був як скеля, як стіна, щоб на нього можна було спертися і не боятися, що він впаде або похитнеться. Як набридли ці мямлі, які мають постійні проблеми з собою. І не треба казати, що такі не всі. Я перевіряла, у всіх є таргани в голові. І ці таргани бувають великі і дуже великі. Так що не треба казати, мені зі сторони все одно видно краще. Ці слабкі чоловіки не можуть розібратися з батьками, домашніми тваринами, дітьми, квартирами і будинками, здоров’ям, роботами, чоловіки говорять одне, а роблять при цьому інше, 99% з них не НЕ ЗНАЮТЬ, ЧОГО ВОНИ ХОЧУТЬ і ДЛЯ ЧОГО ЖИВУТЬ і топчуться на одному місці і все чекають чекають чогось, а виходить, що вчорашній день і хороший момент, який все не приходить. Є і приємні винятки. Їх дуже мало і на них завжди великий попит. Тому якщо такий в руки попаде, то тримати його треба міцно. Але їх дуже мало. Зрозуміла я одне: покладатися можна тільки на себе. Одна я зроблю все так, як треба, сама про себе зможу подбати, якщо я собі щось пообіцяю, то роблю це, якщо я чогось хочу, то купую це собі або роблю так, щоб цього досягти, одна я себе можу підігнати і активувати, тримаю швидкий темп і не даю собі поблажок. Ніхто (крім одного, і то з певними умовами) з оточуючих чоловіків не може мені цього дати. Буду жити як і жила, але тепер не буду чекати принця. Вони бувають, але ось портрет середньостатистичного принця: кінь хромий, меч загубив, шкарпетки діряві, мету приїзду назвати не може і чекає, що я його розважати буду. А нафіг взагалі комусь такий принц треба?

Comments

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

А от дуже хочеться, щоб не боявся. Бо я сама не боюсь і не терплю, коли хтось боїться. Прискіпливий аналіз відкидається тільки тоді, коли відчуваєш, що це твоє. А коли сумніваєшся - значить і думати нічого, скоріше за все, це тобі не треба.
І з приводу шурів-мурів - повір, коли переводиш людину з рангу "всі" в ранг "особливі", вимоги до нього висуваєш особливі, дивишся на нього як на особливого і оцінюєш як особливого. І якщо бачиш, що щось не так, то і розчарування сильніше, і потім прагнення продовжувати спілкування набагато менше, ніж до переводу його до "особливих"

[http://users.livejournal.com/sergan_/]

"...чортяка язикатий" :Р
Ну і як з тобою сперечатися, якщо пишеш так, ніби у мене підглядала? ;)
Хоча і не все так чорно-біло, але заперечити нема чого :)


...а боюся я не тебе :) Боюся, що сам якусь дурницю зроблю в твоїй присутності :) Та ще й українська мова одразу відрізає по половині моєї кмітливості і невимушеності :)

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

А хто тебе за язик тягне, що ти зі мною українською говориш? ;) Я між іншим чудово розумію російську мову :) І не треба боятись робити дурниці. Саме головне - це поводитись невимушено. Не сподобається мені щось - я про це скажу. Ну по морді дам. Але сидіти і думати, що можна було щось зробити, а ти згаяв шанс - це набагато гірше, ніж отримати по морді.

[http://users.livejournal.com/sergan_/]

А мені треба з кимось розмовляти українською :)
І нічого я не згаяв :)

"Боже, дай мені поводитись невимушено, і головне -- робити це абсолютно праильно" :) (Чи як там було? ;) )

[kallisto-kyiv.livejournal.com]

Якось так і було :) Блін, з якої сторони не поверни, всюди вилазить це драйзерство )